Питання до теми:

1.Яких визначних діячів кінця ХІХ – початку ХХ століття ви запам’ятали?

2.Які медичні відкриття Цього періоду є визначними?

3. Зуболікарська справа і сучасна стоматологія: різниця і схожість.

4.Які зуболікарські школи вам відомі.

5.Що ви знаєте про історію створення і розвитку Харківського медичного коледжу № 2?

Комунальний заклад охорони здоров’я

ХАРКІВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ № 2

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

«Напрями та течії зарубіжної культури наприкінці

ХІХ - початку ХХ ст.»

Навчальна дисципліна «Культурологія»

Спеціальність 5. 120 101 06 «Стоматологія ортопедична»

Курс ІІ (другий)

Кількість навчальних годин 2 години

Обговорено і затверджено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та гуманітарних дисциплін Протокол № ___________ від “ ____ ” ______ 2013 р. Голова комісії: _____ Л.С.Рубан

Харків – 2013 р.

Автор:

Руда О.В. – викладач вищої категорії

Рецензент:

Редько О.Я – методист КЗОЗ ХМК № 2, викладач вищої категорії

Рубан Л.С.– голова ЦК соціально-економічних

та гуманітарних дисциплін, викладач вищої категорії, викладач - методист

І. Актуальність теми :

Цей період позначений появою цілого ряду нових течій і шкіл у художньому житті Західної Європи і США. Відбувалася переоцінка традицій. Романтизм поступався дорогою реалізму. Але поряд із цим утверджувались нові естетичні напрями, що суперечили естетиці реалізму. Ці течії прийнято об’єднувати загальною назвою — декаданс (у перекладі «занепад»). Найвизначнішим явищем у мистецтві декадансу став символізм. Символісти оголосили себе співцями «кінця, занепаду, загибелі», художниками зневіри, ворожими дійсності, яка пригнічувала їх своєю вульгарністю і бездуховністю.

Значне місце серед нових напрямів розвитку художньої культури посідав натуралізм, який торкався питань, що раніше вважалися непристойними і забороненими.

Однак, незважаючи на все розмаїття напрямів і стилів, твори світової культури пронизані гуманізмом, вірою в необмежені можливості людини.

Період активних і плідних експериментів, справжньої художньої революції переживав театр. Новим явищем театрального життя стала поява «вільних театрів» — невеличких студій, спектаклі яких призначалися для вузького кола театралів, а постановки здійснювались за рахунок коштів, отриманих від продажу квитків.

Зміна стилів відбувалася і в європейській архітектурі. Багато що тут визначалося використанням у будівництві нових матеріалів — зварювального заліза, бетону. Споруджена в 1899 р. Ейфелева вежа стала наочним прикладом і в той же час виявила нові тенденції в архітектурі. Виникає новий стиль — модерн.

В образотворчому мистецтві останньої третини ХIХ — початку ХХ століть сформувався й отримав загальне визнання новий напрям — імпресіонізм. Основним критерієм мистецтва для імпресіоністів була гострота зорового враження. Вони прагнули передати побачене через гру фарб, кольорів, тіней. На зміну імпресіонізму прийшов постімпресіонізм. Він відзначався активним ставленням до навколишнього світу й пошуками суворої форми. На початку ХХ століття в образотворчому мистецтві виникає новий напрям — кубізм. Поява кубізму ознаменувала завершення імпресіоністської та постімпресіоністської епохи в живописі.

На початку ХХ століття в Росії продовжували існувати початкові земські школи, школи Міністерства народної просвіти і церковноприходські училища. Тільки в початкових школах Міністерства народної просвіти навчалось біля 6 млн. дітей. Розширювалась і система вищої освіти. Крім 11 університетів (1916 р.) виникає 16 вищих технічних навчальних закладів. Найбільшими навчальними і науковими центрами були Електротехнічний і Політехнічний інститути. В університетах у 1907 р. навчалось 35,3 тис. студентів. На початку ХХ століття в країні значно розширилась мережа жіночих навчальних закладів. У 30 вищих освітніх закладах для жінок навчалось понад 20 тис. студенток. Удосконалювалась методика викладання. Збільшилась кількість видавничої продукції — книжок, журналів. За кількістю виданих книжок Росія в перше десятиліття ХХ століття посідала третє місце у світі після Німеччини і Японії. На початку століття друкувалось 125 легальних газет, через 12 років — уже понад 1000, з них 827 газет — російською мовою. У 1904 р. в Росії налічувалось близько 10 тис. громадських і народних бібліотек, з них близько 4,5 тис. було відкрито земствами, в основному в сільській місцевості.

На зламі XIX–XX століть у Росії з’явилось кіно. З 1908 р. по 1917 р. було створено до 2 тис. ігрових картин вітчизняного виробництва.

Наприкінці XIX — початку XX століть з’являються новаторські тенденції в мистецтві, було покладено початок оновленню видового і жанрового розмаїття художньої творчості, що спричинило переосмислення естетичних цінностей. У російській художній культурі широкого розповсюдження набуло декадентство (К. Бальмонт, І. Коневськой, Ф. Сологуб, Д. Мережковський, З. Гіппіус), позначене такими явищами в мистецтві, як відмова від громадянських ідеалів і віри в розум, занурення у сферу індивідуалістичних переживань. Ці ідеї виражали соціальну позицію частини художньої інтелігенції, яка прагнула «сховатись» від життєвих труднощів у світі марень, ірреальності, а почасти й містики.

Найвизначіші літературні твори зазначеного періоду вийшли з-під пера А. П. Чехова, О. М. Горького, І. О. Буніна, О. І. Купріна. Розвивається творчість О. Блока, В. Маяковського, С. Єсеніна, М. Гумільова і багатьох інших.

Нові риси російської музики знайшли відображення у творчості М. А. Римського-Корсакова, С. В. Рахманінова, О. М. Скрябіна. Російська вокальна школа дала чимало видатних співців, з-поміж них зірками першої величини були Ф. І. Шаляпін, Л. В. Собінов, А. В. Нежданова.

Важливу естетичну і просвітницьку роль на зламі століть відіграли російські художники, що заснували об’єднання «Світ мистецтва». До них належали О. М. Бенуа, К. А. Сомов, Л. С. Бакст, Є.Є. Лансере (Серебряков). У цей період працювали М. О. Врубель, В. О. Сєров, К. О. Коровін, М. В. Нестеров.

Російська культура сприятливо впливала на творчість багатьох народів. Вона стала частиною золотого фонду вітчизняної і світової культури.

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

Формування системи знань про культурологію та закономірності культурного процесу; про культуру як специфічний та унікальний феномен людства, її роль у формуванні особистості й розвитку суспільства; засвоєння навичок аналізу явищ культури, вміння орієнтуватися в основних проблемах культурології, розуміння культурної зумовленості економіки і здатність ураховувати культурну специфіку при вирішенні соціально-економічних проблем.

Знати : - загальні проблеми культурології та її місце в розвитку успільства; - типи і форми культур, основні культурно-історичні центри і регіони, закономірності їх еволюції та функціонування; -особливості розвитку культури України в контексті світової (зокре- ма, європейської) культури; - роль культури і науки в розвитку цивілізації, їх співвідношення і пов’язані з ними сучасні соціальні, економічні та етичні проблеми; - структуру розвитку культури людства, основні культурно-історичні епохи, їх здобутки у матеріальній та духовній сферах, у різних галузях науки та видах мистецтва; - різні картини (моделі) світу та місце людини в ньому; - норми, які регулюють взаємовідносини людей і ставлення людини до навколишнього середовища; - сутність суперечностей, що існують на сучасному етапі науково-технічного розвитку, і кризи існування людини у природі внаслідок порушення рівноваги в ній; - важливість вирішення сучасних глобальних проблем; - культурні процеси і явища, сучасні наукові методи їх дослідження на рівні, необхідному для розв’язання практичних завдань у майбутній професійній діяльності. Уміти: - визначати засоби формування культурної особистості, її відповідальності за збереження культурних надбань; -пояснити феномен культури, її роль у людському житті; способи набуття, збереження і передавання соціального досвіду, базисних культурних цінностей; -оцінювати досягнення культури на основі знання історичного контексту їх створення; - вести діалог як спосіб виявлення свого розуміння культурних здобутків різних регіонів, народів і націй та визначити лінію власної поведінки в умовах розмаїття культур; -володіти розвиненою культурою мислення, вміти чітко і логічно висловлювати власні думки в усній і письмовій формах; -бути здатним самостійно опановувати нові знання,критично осмислювати набутий досвід з позицій останніх досягнень у галузі гуманітарних наук, економіки та соціальної практики.