Перевага споживачів (попит)

В розглянутих теоріях причини торгівлі, її структура, напрямки товарних потоків пояснювались чинниками, що лежать на боці виробництва, тобто пропозиції. При цьому підкреслювались відмінності між країнами. Реально ж існуюча торгівельна практика не вписувалась повністю в теоретичні моделі порівняльних переваг. Так, було зазначено, що теорія Хекшера-Оліна пояснює в основному торгівлю первинними товарами (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо), а торгівля готовими товарами, особливо новими, у значній мірі залежить від споживчих переваг і доходів. Теорія порівняльних переваг не пояснює також і той факт, що нині більша частина торгівлі відбувається між явно схожими (подібними) промислово розвинутими країнами, розташованими у помірному кліматі, які мають населення з високим рівнем освіти, доходів і схожими споживчими перевагами. США, наприклад, схильні торгувати з Японією і Західною Європою споживчими товарами, а торгівля з країнами з іншими смаками і доходами частіше зводиться до обміну сировинними матеріалами. Ці тенденції підтвердили у своїх емпіричних працях Джон Харкнесс та Джон Ф. Кайл. А відтак подальший розвиток і поглиблення теорії міжнародної торгівлі пов'язані з включенням у вихідну модель чинника попиту. «Займатися міжнародною торгівлею, - пише Стефан Ліндер, - розібравшись з пропозицією і не знаючи нічого про попит, - все одно, що різати однією половиною ножиць або аплодувати однією долонею».

Вигідність спеціалізації і торгівлі, напрями товарних потоків (експорт-імпорт) визначаються не лише законом порівняльних переваг (тобто пропозицією), але й відмінностями в перевазі споживачів (тобто попитом). Якщо країна не має у виробництві якого-небудь товару порівняльних переваг, а на цей товар є підвищений попит на світовому ринку, то цей товар експортуватиметься. Відмінності у перевагах споживачів самі по собі навіть за відсутності у партнерів відмінностей в умовах пропозиції, можуть слугувати основою для взаємовигідної торгівлі, оскільки вона дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб.

Відмінності у перевагах споживачів пояснюють торгівлю між подібними країнами. Теорія подібності країн вбачає причину великої і зростаючої частки обсягу торгівлі готовими виробами між ПРК в тому, що в цих країнах є схожі сегменти ринка (споживчі переваги), внаслідок близькості рівнів доходів населення, культурної схожості, історичних зв'язків тощо.

Концепція С. Ліндера.

Важливе місце серед альтернативних теорій міжнародної торгівлі займає концепція шведського економіста Стефана Ліндера (Staffan Linder), яка з'явилася в 1961 році. Це — спроба пояснити структуру торговельних потоків окремо взятої країни. Підхід Ліндера суттєво відрізняється від теорії Хекшера—Оліна, оскільки він будує свій аналіз міжнародної торгівлі виключно навколо проблеми попиту, тоді як концепція Хекшера—Оліна має вихідним моментом пропозицію товарів на світовий ринок.

Концепція Ліндера виходить з твердження, що смаки споживачів значною мірою обумовлюються рівнем їх доходів. Це означає, що для окремо взятої країни середній доход з розрахунку на душу населення визначає цілком певну (можна навіть сказати, унікальну) структуру смаків та уподобань. Як і Р. Вернон, Ліндер обмежує свій аналіз лише промисловими виробами, оскільки, на його думку, теорія Хекшера—Оліна повністю здатна пояснити механізм торгівлі сировинними товарами (тобто продуктами первинного сектора економіки).

Смаки та уподобання «репрезентативних» споживачів певної країни визначають структуру попиту, яка, в свою чергу, змушує відповідно реагувати виробників. Таким чином, в економіці окремої країни реалізується зв'язок між доходом на душу населення та структурою виробництва певних товарів. Цей товарний асортимент і визначає в кінцевому рахунку експорт даної країни.

Припустимо, що країна І має такий доход на душу населення, який визначає попит на товари А, В, С, D та Е. Будемо також вважати, що в цьому списку товари розміщені в порядку зростання їхньої якості та «складності» і, відповідно, ціни. Так, товари А та В, наприклад, представляють собою літні черевики та костюм для повсякденного вжитку, тоді як С та D — модельне взуття та вечірній костюм. Нехай рівень середнього доходу на душу населення в країні II дещо вищий порівняно з країною І, тому її населення споживає товари С, D, E, F та G. Товари F та G мають таку якість, що споживачі країни І з більш низькими доходами їх не купуватимуть. Таким чином, кожна країна

має свою специфічну структуру виробництва, яка обумовлюється смаками та уподобаннями її населення.

Що відбуватиметься в тому разі, коли країни почнуть торгувати між собою? Згідно з теорією Ліндера, в сферу взаємного товарообігу потраплять ті товари, на які існуватиме так званий «перехресний» попит (overlapping demand), тобто продукти та послуги, які споживаються в обох країнах. У нашому прикладі це товари С, D та Е. Такий висновок має важливе значення для визначення того, які саме країни торгуватимуть між собою. Припустимо, що існує країна III, в якій середній рівень доходу на душу населення вищий порівняно з країнами І та II. Внаслідок цього структура споживання в країні III буде представлена товарами Е, F, G, Н та J. Тому, виходячи з попередніх міркувань, вона торгуватиме з країною І товаром Е, а з країною II — товарами Е, F та G. Отже, відповідно до теорії Ліндера, міжнародна торгівля промисловими виробами буде більш інтенсивною між країнами з близькими рівнями доходу на душу населення порівняно з товарообігом між країнами з різними рівнями доходу. Цей висновок, як бачимо, збігається з окремими аспектами теорії продуктового циклу та підтверджується фактичними даними про те, що після другої світової війни міжнародна торгівля промисловими товарами розвивалася переважно в індустріально розвинутому регіоні світового господарства.

Теорія Ліндера не відповідає на питання, яка з країн імпортуватиме чи експортуватиме певний товар. І це цілком закономірно, оскільки, за Ліндером, товари можуть рухатись в обох напрямках, тобто один і той самий товар може одночасно експортуватись та імпортуватись однією й тією самою країною. Як бачимо, в межах попередніх моделей та концепцій міжнародної торгівлі таке явище було просто неможливим. Справа полягає в тому, що, згідно з теорією порівняльних переваг, країна не може мати одночасно порівняльну перевагу та «порівняльну слабкість» в одному й тому самому виді виробництва.

Цей феномен можна, очевидно, пояснити диференціацією продукту. Така продуктова диференціація означає, що один і той самий продукт може сприйматися різними споживачами по-різному. Так, легкові автомобілі одного класу, що продаються за однією ціною, але виготовлені різними країнами, сприймаються споживачами як два різні товари. Очевидно, що диференціація продукту повністю вписується в концепцію Ліндера.

Разом з тим можна запропонувати й інше пояснення торгівлі одним і тим самим товаром. Припустимо, що виробництво в певній країні носить масовий характер, тобто орієнтується на споживачів з однаковими або дуже близькими смаками. В цьому випадку попит споживачів з порівняно вищими або нижчими доходами можна задовольнити лише шляхом імпорту. Повертаючись до нашого прикладу, можна припустити, що споживачі з низьким рівнем доходу з країни II стануть купувати певний товар в країні І, тоді як споживачі з більш високими доходами країни І — певні товари країни II.

Таке явище — обмін однаковими або дуже близькими за своїми якісними та ціновими характеристиками товарами — називається внутрішньогалузевою торгівлею. Цей вид міжнародного товарообміну розглядається С. Ліндером лише побіжно, хоча його концепція може бути частково використана і для більш детального аналізу цього феномена.