Лекція No.5

Внаслідок тривалого впливу інтенсивного шуму розвивається шумова хвороба. Під шумовою хворобою розуміють загальне захворювання організму з переважним ураженням органа слуху, центральної нервової системи, системи кровообігу, травного каналу внаслідок тривалого впливу інтенсивного шуму.

Нормування шуму відбувається відповідно до ГОСТ 12.1.003-83. У стандарті наведена класифікація шуму за характером спектра (широкосмуговий і тональний), часової характеристики (постійний, непостійний) тощо, даються визначення шуму, що коливається в часі, перервного та імпульсного, вводяться критерії оцінки та норми шуму для робочих місць різних виробничих приміщень. Нормативи шуму диференціюють залежно від інтенсивності, частоти і характеру спектра, а також його часових коливань. Ця диференціація виявляється в тому, що до існуючих нормативів додаються численні поправки щодо характеру спектра шуму (нормативи на тональний або імпульсний шум знижуються на 5дБ), місцерозташування об'єкта (нормативи шуму для курортних районів зменшуються на 5 дБ, для існуючої забудови можуть бути збільшені на 5 дБ), часу (нормативи шуму з 7 до 23 год можуть бути збільшені до 10 дБ), тривалості впливу (якщо шум діє протягом 15 хв, норматив може бути збільшений до 13 дБ, 4 год - на 6 дБ).

Нормативні індекси ізоляції повітряного шуму і приведеного рівня ударного шуму для житлових, громадських і виробничих приміщень готелів слід приймати згідно з вимогами СНіП II-12.

Слід передбачати особливі заходи щодо захисту номерів і громадських приміщень від шуму з коридорів (шумозахисні двері, ущільнення в притулах, влаштування тамбурів або других дверей у передпокоях тощо) і від шуму та вібрації, що спричиняє механічне обладнання (влаштування амортизаторів, гнучких вставок, підвісок, плаваючих фундаментів тощо) згідно з вимогами ДСН 3.3.6-37, СанПіН 42-120-4948.

Рівні звукового тиску, еквівалентні та максимальні рівні звуку від зовнішніх та внутрішніх джерел шуму в житлових приміщеннях готелю повинні відповідати СанПіН 3077. Допустимі рівні шуму, що створюються в житлових приміщеннях готельних комплексів системами вентиляції та іншим інженерно-технічним обладнанням (ліфти, насоси, електродвигуни, трансформатори тощо), необхідно приймати на 5 дБА нижче (поправка мінус 5 дБА) відповідних гігієнічних нормативів для нічного часу доби.

Допустимі рівні шуму в житлових приміщеннях від зовнішніх джерел повинні бути відповідно до вимог СанПіН 3077 при дотриманні гігієнічних нормативів повітрообміну згідно зі СНіП 2.04.05.

Інфразвук (частота коливань до 20 Гц) дуже впливає на функції внутрішніх органів через те, що його частота може співпадати з частотою коливань внутрішніх органів і тим самим впливати на останню.

Інфразвук з частотою 8 Гц найнебезпечніший для людини тому, що при достатній інтенсивності такого шуму можливий його вплив на а-ритм біострумів мозку. При частоті 1-3 Гц можлива киснева недостатність через порушення ритму дихання, при 5-9 Гц з'являються хворобливі відчуття у грудній клітці і нижніх ділянках живота. Допустимими рівнями інфразвуку для середньогеометричних частот 2, 4, 8 і 16 Гц є 100 дБ, для 31,5 Гц - 103 дБ.

Ультразвук. Ультразвук має єдину природу зі звуком та однакові фізико-гігієнічні характеристики, а відтак оцінюється за частотою коливань та інтенсивністю. Специфіка ультразвуку полягає в тому, що він поширюється спрямованими пучками, через велику частоту та малу довжину хвиль, створює великий ультразвуковий тиск.

Одиницею вимірювання інтенсивності ультразвуку є Вт/см². У гігієнічній практиці інтенсивність ультразвуку (рівень ультразвукового тиску) оцінюється у відносних одиницях - дБ.

Біологічна дія ультразвуку (частота коливань більше ніж 20 000 Гц) обумовлена його механічним, тепловим і фізико-хімічним впливом. Звуковий тиск в ультразвуковій хвилі може змінюватися у межах ±303,9 кПа (3 атм). Від'ємний тиск спричинює виникнення всередині тканинної рідини порожнин, або розривів, що називається кавітацією. Кавітація призводить до деполяризації і деструкції молекул, спричинює їх іонізацію, що активує хімічні реакції, сприяє нормалізації та прискоренню обміну речовин.

Теплова дія ультразвуку пов'язана в основному з поглинанням акустичної енергії. Тепловий ефект, спричинений ультразвуком, може бути дуже сильним: при інтенсивності ультразвуку 4 Вт/см² і тривалості впливу 20 с температура тканин на глибині 2-5 см підвищується на 5-6 °С. Ефект впливу ультразвуку залежить від його інтенсивності. Ультразвук малої (до 1,5 Вт/см²) та середньої (1,5-3 Вт/см²) інтенсивності спричинює в тканинах позитивні біологічні ефекти, стимулює хід нормальних фізіологічних процесів. Така властивість ультразвуку використовується в клініці при лікуванні з приводу хронічного радикуліту, поліневриту, різних ускладнень після пошкодження суглобів, зв'язок і сухожилків.

Ультразвук значної інтенсивності (3-10 Вт/см²) має шкідливий вплив як на окремі органи, так і на організм у цілому. При місцевому впливі спостерігається ураження периферичної нервової та кровоносної систем (вегетативний поліневрит, парез пальців кистей, передпліччя).

Рівень ультразвуку з частотою більше ніж 20 000 Гц не повинен перевищувати 110 дБ.

Заходи боротьби з шумом поділяються на дві групи:

• колективні;

• індивідуальні.

Відносно джерела шуму профілактичні засоби поділяються на такі, що:

• знижують рівень шуму у джерелі його виникнення;

• зменшують шум на шляху його розповсюдження.

За способом реалізації методи і засоби профілактики шумової патології поділяються на:

• акустичні — це звукопоглинання і звукоізоляція;

• архітектурно-планувальні;

• організаційно-технічні.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ.

18