1 Грудня 1991 року 99,6% населення Турківщини віддало свої голоси за незалежність України.

З проголошенням незалежності України у 1992 р. місто Турка стала центром і організатором проведення Перших Всесвітніх Бойківських фестин. Це величне дійство, що проводиться через кожних п’ять років, супроводжується неповторними сурмами трембіт та мелодіями троїстих музик і збирає велику кількість туристів і гостей з усього світу. Свідком цього був Президент України Віктор Ющенко під час фестин у 2007 році.

З 2007 року у селі Верхнє ведеться будівництво Західного реабілітаційно-спортивного центру, яке проводиться Національним олімпійським комітетом спорту інвалідів України, очолюваного Героєм України, народним депутатом України Валерієм Сушкевичем. На перспективу має бути побудовано інфраструктуру для прийому спортсменів та туристів на 1000 ліжко-місць, канатно-крісельну дорогу протяжністю 2250 метрів, гірськолижні спуски, лижні траси та біатлонне стрільбище.

Станом на 01.01.2011 р. в Турківському районі проживає 50,2 тис. населення.

P.S.: На Турківщині народились такі видатні особи: у с. Явора Стефан Яворський – письменник, філософ, церковний діяч, глава Священного Синоду Російської православної церкви за Петра Першого; у с. Комарники Степан Попель – професор філософії, світський канцлер митрополита Андрея Шептицького, чемпіон Львова, Парижа і Північної Америки з шахів; у с. Кіндратів Михайло Зубрицький– відомий етнограф; у с. Жукотин Омелян Бачинський засновник і директор першого українського театру у Галичині. Родові коріння з нашого краю і у засновника українського тіловиховання (тобто фізичного виховання), керівника першого спортивного товариства «Сокіл» у Галичині професора Івана Боберського, адже його батько-священик народився у с. Лопушанка Турківського району, а дід був війтом у цьому селі.

Музей “Бойківщина”

Народний музей «Бойківщина»

Народний музей «Бойківщина» створений в 1989 р. Звання народного отримав в 1990р. В музеї діють чотири виставкові кімнати. Це: кімната історії, кімната етнографії, кімната української діаспори, кімната о.Михайла Зубрицького. В музеї налічується 1538 оригінальних експонатів та 1641 книжкового фонду.

Відвідувачі мають змогу ознайомитись з історією виникнення Турки, життям і культурою бойків, а також побачити стенди з дерев’яними церквами бойківського типу які є в нас на Турківщині. В кімнаті етнографії відвідувачі побачать дерев’яні речі домашнього вжитку, старовинний одяг бойків та чудову бойківську вишивку. Також побачать взуття бойків, це: дерев’яники (довбаники) і ходаки. В кімнаті української діаспори відвідувачі ознайомляться з літературою, яка була видана нашими земляками за кордоном, а також зі сценічними костюмами хору «Гомін». В кімнаті о. Михайла Зубрицького відвідувачі мають змогу ознайомитись з творчою діяльністю отця Михайла Зубрицького. З його науковими дослідницькими працями, а також з його біографією життя та діяльності на Турківщині.

Музей проводить такі роботи як:виставки, фото-книжкові виставки, уроки краєзнавства, уроки писанкарства. Періодично проводить виступи по місцевому радіомовленню, де знайомить слухачів про роботу музею, про звичаї і обряди які були в нас на Турківщині.

Кожного року музей проводить літературно-краєзнавчий конкурс ім.. Мирона Утриска. В ньому беруть участь літератори, краєзнавці з різних куточків України. Протягом кожного року наш музей відвідують понад 1500 відвідувачів різної вікової групи.

Ми щиро запрошуємо людей відвадати наш музей. Ви дізнаєтесь багато цікавого про наш славний бойківський край, про наші звичаї і обряди, про культуру бойків.

Адреса: 82500 м.Турка, вул. пл.Ринок, 26 тел. 0269 31372 моб. 0969426868, 0665739775.

Завідувач музею Руслана Вовчанчин.

Розлуч

Маленьке село Розлуч - ворота Турківщини і бойківського регіону, лежить у вузькій долині річки Ясениця серед гірських хребтів. Разом з урочищем "Підзамче" вони утворюють природні ворота на в'їзді до поселення. Крім карпатських краєвидів, у Розлуч їдуть, щоб побачити унікальний неоготичний дерев'яний костел з відносно добре збереженим інтер'єром та справжню бойківську дерев'яну церкву.

Село було засновано у 1511 році під назвою Бори-сова Воля. В другій половині XVI ст. воно спочатку зва-лося Ровень (від назви річки), а згодом - Розлуч (від назви гори). На вершині невеликої гори в ті часі була дерев'яна фор-теця розміром 45 х 35 метрів, яка мала дві оборонні лінії. Одна знаходилася на зовнішньому валі, друга - по периметру замчища, на краю широкого рову. В селі є лука під назвою "Згарище", що може свідчити про давні руйнування під час ворожих нападів. Можливо, дерев'яний замок було знищено під час одного з таких нападів.

На центральній вулиці села знаходиться забутий шедевр дерев'яної архітектури Карпат - костел св. Франциска Боргяша. Збудовано святиню у 1901 - 1902 році (за даними Львівської архідієцезії - у 1914 році) для німців-переселенців. До костелу ходило і трохи поляків, а службу приходив відправляти католицький священик з Турки.

Совіти перетворили костел на склад, що не могло не позначитися на його стані. Місцевий мешканець розповідав мені, що костел зберігся завдяки тому, що і в радянські часи, і вже за часів незалежності, мешканці села, на те, що вони не є католиками, намагалися хоч якось зберегти святиню. Зараз в селі ведуться розмови, що, начебто, храм збираються розібрати і перенести до скансену "Шевченківський гай" у Львові.

Незважаючи на загальну запущеність, а також на те, що храм не внесено ні до державного, ні до місцевого реєстру пам'яток, зсередини храм непогано зберігся. Родзинка інтер'єру костелу - унікальна стеля у вигляді дерев'яних стріл, що нагадують японські мотиви.

Якщо пройтися далі центральною вулицею села, то незабаром побачимо на пагорбі цікаву дерев'яну церкву бойківського типу. Бойківських храмів на Турківщині збереглося багато, але всі без виключення вони зіпсовані бляхою, вагонкою, пластиком та іншими шкідливими матеріалами. Єдиною оригінальною нічим не зіпсованою бойківською церквою є храм з села Кривки, який знаходиться у Львівському скансені. І все ж таки, храму у Розлучі, можна сказати, теж повезло. На відміну від більшості сусідів, бляхи на ньому мінімум - тільки на дахах заломів.

Вперше церква у Розлучі згадується у документах 1534 р. Привілей вона отримала у 1666 р. У 1733 р. на місці старої постала тризрубна триверха церква бойківського типу з тризаломним верхом нави та двозаломними вівтаря і бабинця. Збудована в 1783 р. на її місці церква згоріла у 1875 р.

Замість неї у 1876 р. майстер Гаврило Роман з Багноватого звів нову церкву в бойківському стилі, освячену на честь Різдва Пресвятої Бого-родиці. На сволоку нави можна побачити різ-блений напис: «Цю церковъ поставлено въ року 1876 за правлєнія парохією отца Василія Фидыка и дяка Іоана Грома родомъ з Нагу-евичъ. Майстромъ бувъ Гаврило Роман родомъ з Багновато».

Церква є три-зрубною в плані, завершена піра-мідальними на-метовими вер-хами з п’ятьма заломами над навою та чотирма над вівтарем і бабинцем. У 1923 р. храм відновлювали.

Дзвіниця:

Вхід на подвір'я:

В Розлучі - купа цікавих дерев'яних будинків, типових для Бойківщини.

Туристичні маршрути Турківщини:

Маршрут № 1

‘Золоте кільце Бойківщини’ (Турка-Розлуч-Самбір-Кульчиці-Нагуєвичі – Східниця – Урич – Сколе – Тухля – Нижні Ворота – Воловець – Міжгір’я – Синевирське озеро – Болехів – Моршин – Стрий – Дрогобич – Трускавець – Східниця – Турка).

Довжина маршруту 534 км, тривалість 6-7 днів.

Цей цікавий для туристів автомобільний туристичний маршрут, запропонований відомим краєзнавцем Ярославом Тириком, вчителем Лімнянської СШ Турківського району, проліг по території бойківського краю в межах Львівської, Закарпатської та Івано-Франківської областей.

Маршрут № 2

‘Руський путь – прадавній шлях через Карпати’

(Самбір – Стрілки – Лімна – Вовче – витік р. Дністер – Розлуч – Турка – Бориня – Комарники – Либохора – перевал ‘Руський путь’ – долина р. Латориця (Закарпаття).

Довжина маршруту 80 км, тривалість 5-6 днів.

Туристи мають можливість пройти одним з найдавніших і найбезпечніших шляхів, якими з часів неоліту користувалися племена і народи, що жили по обидва боки Карпат, а також на берегах Середземного і Балтійського морів. Проліг він по долині р.Дністер, а потім р.Стрий на Верховинський Вододільний хребет. Туристи, здійснюючи мандрівку за маршрутом ‘Руський путь’, можуть довідатися, що укріплені городища і сторожові поселення стояли поблизу добре видимих вершин, причому з попередньої добре видно наступну вздовж шляху.

Маршрут № З

Розлуч – Турка – Сянки (потягом) – Верховинський Вододільний хребет (до г. Пікуй) – Гусне.

Довжина маршруту 75 км, з них 38 км – пішки.

Поблизу с. Сянки (найбільш високогірне село району – 890 м н.р.м.) знаходиться витік річки Сян. Зараз Сянки стали центром лижного спорту (в 1913 році тут була найкраща лижна траса Польщі), є траси для лижних гонок та зимового спортивного орієнтування, На межі із Закарпаттям розташований Ужоцький перевал, свідок грізних історичних подій: є могили австро-угорських та російських вояків, полеглих у боях Першої світової війни та символічна могила Українських Січових Стрільців на місці першого їх бою у вересні 1914 року. З Сянок туристи пішки прямують до г. Пікуй (1408 м) Верховинським Вододільним хребтом. Зверху відкриваються чудові краєвиди на Закарпаття, на Сколівські Бескиди і Турківську Верховину. Туристів зачарує рослинний світ Пікуя. Не випадково тут створено заказник площею 711 га.

Маршрут № 4

Розлуч – Явора – Свидник – Ясінка – Кіндратів – Головське – Східниця (Дрогобиччина)-Урич (Сколівщина).

Довжина маршруту 60 км, тривалість 4-5 днів.

Цей маршрут особливий тим, що його можна здійснити як пішки, так і на автомобілі або на човнах по річці Стрий. Відомими далеко за межами краю є водоспад Явірний (біля Явори), ступінчата скеля (біля Ясінки Замкової) і легендарні Урицькі скелі, де в Х-ХІІІ ст. функціонувала потужна фортеця Тустань. На скелях гори збереглися малюнки давніх язичників. Історичним місцем є околиця села Свидник, де влітку 1944 р. був проведений перший етап військової присяги УПА єдиному урядові України -Українській Головній Визвольній раді.

В с. Кіндратів народився визначний етнограф і історик Михайло Зубрицький (1856-1919 рр.).

Маршрут № 5

‘Маківка – гора невмирущої слави Українських Січових Стрільців’.

(Розлуч – Турка – Ільник – Багнувате – хребет Високий Верх -Козева (Сколівщина) – Половецьке – г. Маківка).

Довжина маршруту 50-55 км, тривалість 2-3 дні.

Маршрут пролягає по мальовничих місцях Турківщини, Сколівщини до гори невмирущої слави Українських Січових Стрільців – Маківки. Цей маршрут був започаткований в середині 80-х років патріотичною молоддю Турківщини під керівництвом свого ватажка Мирона Утриска.

Із хребта Високий Верх відкривається чудова панорама обжитої Стрийсько-Сянської Верховини і заліснених Сколівських Бескидів. Ця частина Турківщини та Сколівщини є найменш доступною для людини, тому тут найкраще зберігся рослинний і тваринний світ.

Агрооселі Турківщини запрошують

Туризм і екскурсії є найкращим способом активного відпочинку.

Турківщина має непогані можливості для здійснення цієї мети. У гірській системі Карпат ця територія має ряд своїх особливостей, які проявляються в її природі, історії і господарській діяльності людей. Тут знаходиться одна з найгарніпшх полонин гірської Львівщини — Буковецька полонина в східній частині якої височить найвища вершина області г.Пікуй. Звідси відкривається чудова панорама гір Турківщини, Сколівщини і Закарпаття.

Мальовничим екскурсійним куточком є витік річки Дністер — найбільшої річки Львівщини і однієї з найбільших річок України. Через всю територію району протікає головна його водна артерія р.Стркй. Тут проходить частина Головного Європейського вододілу, що розділяє води Балтійського і Чорного морів. Привабливими для туристів є гірські хребти: Верховинський вододільний (що розділяє води річкових басенів Дністра і Дунаю), Розлуцький, Високий Верх; вершини Пікуй, Магура Лімнянськаг, Мінчол Зубрицький, Шимонець, Києвець, Звіринець та інші.

Туристсько-екскурсійними об’єктами є історичні місця краю. Це Ужоцький перевал – місце перших боїв Українських січових стрільців; це окраїна села Свидник — місце першої присяги підрозділів УПА на вірність Україні і своєму народу. Є на території району залишки військових городищ і сторожових поселень періоду Київської і Галкцько-Волинської держави. Захоплюючими для мандрівників є самі бойківські села, які гірляндами розкинулися вздовж річок і потоків. У багатьох з них є чудові пам`ятки історії і архітектури.

З розвитком сільського зеленого туризму Турківщина стає дедалі популярнішою в цьому плані. Туристів приваблює сюди насамперед екологічна чистота гірської природи з прекрасними краєвидами. Повна відсутність промислової сфери дає добрі лікувально-оздоровчі можливості. Це передусім багаточисленні джерела мініральних вод типу ‘содова’, ‘нафтуся’, і чисте цілюще повітря. Це створює хороші умови для відпочинку від бурхливого буденного життя.

Понад 20 сільських господарів готові прийняти гостей у своїх садибах.

Де літом відпочиваючі можуть збирати гриби, ягоди, лікарські рослини, ловити рибу, займатися мисливством, здійснювати велосипедні прогулки, верхову їзду, купання в гірських річках, проводити незабутні вечори біля ватри в горах.

Зимою гості можуть кататися на лижах, санках, ковзанах. Ознайомитися з народними обрядами і відчути урочистість релігійних зимових свят: – Святого Миколая, Різдва, Старого Нового року, Водохрещення. Масові гуляння, колядки, вертепи справляють на відпочиваючих незабутнє враження.

Запрошуємо на Турківщину!

Перелік агроосель:

Хмелинська Ганна Петрівна (агрооселя ‘У Петрівни’)

с. Розлуч

Кількість кімнат/чол. – 4/9

Тел. домашній: 8(03 269) 3-75-75

Тел. мобільний: +38(067)3670728

Пузич Марія Михайлівна

с. Розлуч

Кількість кімнат/чол. – 2/5

Тел. домашній: 8(03 269) 3-75-51

Матляк Ярослав Іванович

смт.Бориня

Кількість кімнат/чол. – 2/5

Тел. домашній: 8(03 269) 3-42-17

Гирович Мирон Іванович

смт.Бориня

Кількість кімнат/чол. – 3/8

Тел. домашній: 8(03 269) 3-41-70

Ільницький Іван Михайлович

с.Гусне

Кількість кімнат/чол. – 2/5

Тел. домашній: 8(03 269) 3-51-14

Яворський Любомир Володимирович

м.Турка

Кількість кімнат/чол. – 2/5

Тел. домашній: 8(03 269) 4-10-08

Чичерський Олег Асафатович

с. Івашківці

Кількість кімнат/чол. – 6/13

Тел. домашній: 8(03 269) 3-51-27

Використана література:

1. http://turka-rda.gov.ua/turkivschyna-turystychna/

2. http://turka-rda.gov.ua/muzej-bojkivschyna/

3. uk.wikipedia.org/wiki/Турківський_район

4. http://ukrainaincognita.com/synagogy/turka