13. Ринки природних монополій

Природною монополією є стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) (далі - товари).

Суміжним ринком є товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

14. Теорії олігополії:

1. Модель Бертрана

У моделі Бертрана розглядається проблема олігополістичного взаємозв'язку- необхідність кожній фірмі взяти до уваги поведінку конкурентів привизначенні своєї ринкової стратегії . Щоб зрозуміти поведінкуконкуруючих фірм, потрібно зробити просте припущення щодо реакції кожної

фірми на діі конкурентів. Згідно «цінової» варіації моделі Бертрана , кожна фірма встановлює ціну так, начебто вона очікує, що інші фірми галузі залишать свої ціни незмінними . На мал.57 зображено, як цінова теорія Бертрана може працювати в галузі, що складається тільки з двох фірм. Кожна фірма

визначає ціну, яка максимізує прибуток при будь-якій ціні, що може установити конкурент. Ці ціни зображені у вигляді т.зв. кривої реакції .

2. Модель Курно

Модель Курно заснована на конкуренції за обсягами випуску. Ціна визначається сукупним обсягом випуску фірм відповідно до лінійної кривої попиту. Модель Курно заснована на припущенні, що кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягів випуску конкурента. Для цієї моделі можна побудувати криві реагування для двох фірм, що визначають оптимальний обсяг випуску однієї з них при заданому обсязі іншої.

3. Ламана крива попиту.

Припустимо, що фірма в умовах олігополії перебуває в положенні рівноваги Е(PE, QE). Теорія « ламаної кривої попиту» починається з простого припущення про реакцію олігополістів на зміну цін конкурентами. При зниженні ціни конкуренти теж будуть знижувати ціну, щоб не втратити своїх клієнтів, тому попит D1 на продукцію фірми в цьому випадку низькоеластичний. При підвищенні ціни на свою продукцію конкуренти залишать власні ціни без змін, тому що фірма різко почне втрачати своїх покупців – попит D2 у цьому випадку високоеластичний.

15. Модель Курно - це варіант дуополії, який полягає в тому, що на ринку діють тільки дві фірми і кожна фірма вважає ціну й обсяг виробництва конкурента незмінними, а потім приймає своє рішення. Кожен з двох продавців допускає, що його конкурент завжди утримуватиме свій випуск стабільним. У моделі передбачається, що продавці не дізнаються про свої помилки. Фактично ж, ці припущення продавців про реакцію конкурента очевидно зміняться, коли вони довідаються про свої попередні помилки.

Вперше спробу створити теорію олігополії зробив французький математик, філософ і економіст Антуан Огюстен Курно ще в 1838 р. Проте його книга, в якій викладалася ця теорія, залишилася непоміченою сучасниками. У 1863 р. він випустив нову роботу "Принципи теорії багатства", де виклав старі положення своєї теорії, але без математичних доказів. Лише в 70-і рр.. XIX ст. послідовники почали розвивати його ідеї.