Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція 4.doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
25.02.2016
Размер:
252.42 Кб
Скачать

Стереотипи поведінки і соціокультурні типи мислення українського суспільства

Характеризуючи тип мислення українців, слід не без розпачу констатувати, що достатньо чисельний 49-мільйонний європейський етнос у ХХІ сторіччя ввійшов з національною самосвідомістю доби феодалізму. Значна частина українського населення переважно ідентифікує себе не з українцями, а з "тутешніми": одеситами, киянами тощо. Цю ситуацію фіксують соціологи, підсумовуючи результати чергових опитувань. Регіон більше впливає на політичні погляди, ніж класова належність. Тобто між галицьким підприємцем і галицьким робітником більше спільного між галицьким підприємцем і донецьким підприємцем. В Європі важко знайти країну, де існувала б така спільна політична диференціація регіонів. Це ще одне підтвердження слабкої соціальної структурованості українського суспільства, наслідком чого є його висока піддатливість впливу соціальних міфологій. Поширення останніх відбувається саме за регіональною ознакою і розділяє нації на регіональні групи, взаємне протистояння яких відволікає від виявлення та подолання актуальних проблем. Панівна влада прищеплює українцям негативні стереотипи, після чого вже самі українці генерують ту ненависть, якою їх зарядили. Один з найвагоміших здобутків колишньої влади – прищеплення майже зоологічної ненависті східним українцям ненависті до західних і навпаки.

Характеризуючи соціокультурні типи мислення українського суспільства, можна виділити їх певні різновиди.

  1. З пануванням радянського режиму населенню України (східним і центральним територіям – з 1917, західним – з 1939 року) прищеплювалась так звана малоросійськість, яка ґрунтується на:

  • усвідомленому чи неусвідомленому відчутті своєї другорядності, меншовартості;

  • страхові перед мовою, що формувався багатьма сторіччями;

  • дистанціюванні (за маніфестованому чи внутрішньому) від української культури – з аргументацією, що вона є другорядною, вторинною, провінційною і сільською, насправді головні мотиви пов’язані з комплексом меншовартості і тим же страхом;

  • прогалинах в історичній пам’яті, пов’язаних з українськими здобутками і акцентування уваги на поразках як аргументації неможливості самостійного існування Української держави й української культури.

Так, малоросійськість – це внутрішній чинник українського буття, спричинений його численними зламами, неусталеністю норм, розмитістю вартостей. Подолання цієї проблеми одна з провідних проблем українського життя.

  1. Другий тип мислення – просвітницько-культурницький. У цьому випадку українська мрія знаходить соціокультурне втілення в просвітницькій роботі, метою якої є створення літературної мови й простору її функціонування, обстоювання культурної автономії та розвитку духовного життя. Цей тип мислення є аполітичним.

  1. Третій тип мислення і діяльності переводить розв’язання всіх проблем до буття особистості, її втаємниченого існування з Богом, порухів серця. Така позиція досить обережна у висновках щодо земних проблем: початок – це мир із ближнім, внутрішнє зосередження і звернення до глибини душі та духу з метою досягнення загального щастя. Українськість тут присутня в неявних, латентних формах, аніж у розгорнутих і демонстративних. "Так" чи "ні" державності – вільній власній чи чужій, якій треба служити, "так" чи "ні" національному самовизначенню знімається метафізикою божественного буття та причетністю людини до Бога. Цей тип – космополітичний (але слід розуміти принципову різницю між "космополітом", тобто громадянином світу, якому болять всі проблеми країни, в якій він у цей час перебуває і "людиною без громадянства", якій однаково байдуже все, крім власного "я" та своїх інтересів).

Інші типи мислення – політичні, а саме:

  1. "федералістський", де акцент робиться не на визначенні форми взаємин із російською державою, а про спосіб соціального мислення. Це тип активної політичної дії, спрямований на відродження української державності, а принцип федералізму – спосіб реалізації цієї ідеї. Федералізм пов'язаний із самоврядною громадою із достатнім простором для індивідуальної свободи, яка стає осередком соціального життя і розв’язання культурних проблем. Спостерігається орієнтація на Європу, на діалог із Заходом, на політичну активність як на неодмінний показник справжнього українства;

  1. тип, що має ще виразніше політичне та соціальне забарвлення, де політично згуртовані індивіди прагнуть через пресу та партійну профспілкову діяльність досягати подальшого соціального та національного визволення

Таким чином, тільки врахування специфіки менталітету українського народу може дати позитивні наслідки в процесі будь-яких (соціальних, економічних, політичних, культурних та інших) перетворень, які сьогодні відбуваються в нашій країні.