17.8. Сутність інфляції

Інфляція {від лат. inflation —розбухання) — це зростання загального | рівня цін унаслідок перевищення кількості грошей в обігу порівняно із сумою товарних цін Упродовж другої половини XX ст. інфляція охопила більшість країн світу. Так, у США в 60-х роках темпи інфляції неухильно зростали, досягнувши на початку 70-х років двозначної цифри. У середині 80-х вони зменшилися до 5 %. І лише через 15 років завдяки антиінфляційним заходам США вдалося зменшити інфляцію до стабільних А—2 % на рік. Для України в останні роки 10—15 % зростання цін стало звичним явищем, особливо після 1993 p., коли інфляція досягла 10256 %, що стало світовим рекордом у 90-х роках. Втрати, яких зазнало суспільство внаслідок цього, спеціалісти оцінюють як еквівалентні економічним втратам Радянського Союзу в роки Другої світової війни. Ось чому феномен інфляції с надзвичайно актуальним. Інфляція є грошовим явищем, що виявляється у: безперервному зростанні цін; зниженні купівельної спроможності грошей; тривалій загальній нерівновазі ринків на користь попиту. Дезінфляція — це зменшення темпів інфляції Наприклад, темпи інфляції зменшуються з двозначних до однозначних цифр. Дефляція — це нестача грошової маси в обігу У розвинених країнах дефляція спостерігається доволі рідко. Вона мала місце в періоди глибокої депресії (30-ті роки XX ст.) та в окремі роки. В Україні подібне явище спостерігалося в 1999—2001 роках, коли кредиторська і дебіторська заборгованість перевищувала обсяги ВВП. В умовах економічної кризи крім інфляції може існувати стагфляція, характерними рисами якої є одночасний спад виробництва і зростання цін.

17.9. Причини інфляції

З'ясування причин інфляції має велике значення для розробки антиінфляційної політики. Коріння інфляції слід шукати насамперед у порушеннях грошового обігу. Вона спостерігається тоді, коли центральний банк, що представляє державу, здійснює політику наповнення каналів обігу надлишковою грошовою масою, яка не забезпечується товаром та послугами. Наприклад, коли він надає уряду позики для покриття дефіциту державного бюджету. Отже, будь-яка причина, що породжує дефіцит бюджету (збільшення державного апарату та зростання виплат на нього, збільшення рівня заробітної плати, підвищення розміру пенсій і стипендій, збільшення штату поліції та армії, мілітаризація економіки, екологічні та соціальні програми тощо), спричиняє інфляцію. Інфляція, в основі якої лежить зростання сукупного попиту, що не супроводжується відповідним зростанням виробництва, товарного обігу і відповідно доходів держави від реального сектору економіки, має монетарний характер. У випадку, коли державна політика спрямована на зростання швидкості грошового обігу без відповідної динаміки товарного виробництва, має місце інфляція попиту. Вона починається у секторі споживання, а згодом охоплює всі галузі економіки. Крім того, існують ще причини немонетарного характеру. В Україні це особливості національної структури виробництва, диспропорції, що склалися між засобами виробництва та предметами споживання і послугами. До немонетарних причин інфляції в умовах перехідної економіки належать високий монополізм і низький рівень конкуренції. Монополії протидіють появі на своїх ринках нових виробників, зменшуючи обсяги виробництва, вони підвищують ціни, одержуючи при цьому надприбутки. Яскравим прикладом цього с формування вітчизняних тарифів на електроенергію. До споживачів вона надходить від генеруючих корпорацій по мережах ком-паній-постачальників, які надмірно завищують ціни. Як результат — відношення вітчизняних електротарифів до середньої заробітної плати у промисловості вдвічі-втричі перевищує аналогічні показники економіки США. В Україні практику неконкурентного ціноутворення можна спостерігати у більшості галузей. Ще однією з немонетарних причин інфляції в Україні є неможливість у короткий термін збільшити обсяги виробництва у відповідь на зростаючий попит. Так, неможливо відразу відновити базу тваринництва, яка значно скоротилася порівняно з 1990 р. Відмінності між монетарними і немонетарними причинами інфляції наведено на рис. 149.