17.2. Оновлення основного капіталу

Перехід економіки від фази кризи до фази пожвавлення, а потім — піднесення пов'язаний з оновленням основного капіталу. Під час кризи встановлюються низькі ціни, які не покривають навіть витрат виробництва. Зниження цін зумовлене низьким попитом на товари внаслідок зниження купівельної спроможності населення. Однак це не означає, що всі потреби задоволені, причина — відсутність грошей у населення. В умовах ринкової економіки витрати виробництва мають відповідати певному рівню цін, який дає змогу не лише забезпечити покриття виробничих витрат, а й одержати певний прибуток. У період кризи з'являються досконаліші засоби праці, що зумовлює моральне зношення основного капіталу. Це, по суті, друга форма морального зношення. За першої форми відбувається зменшення вартості засобів праці на основі продуктивності праці в галузях машинобудування. При цьому не відбувається заміна морально зношених засобів праці, вони лише переоцінюються. При другій формі морального зношення створюються досконаліші й продуктивніші засоби виробництва. Відбувається заміна морально зношених основних фондів. Крім морального відбувається також фізичне зношення засобів прані. Однак чому воно виникає одночасно у багатьох власників засобів праці? Це пояснюється тим, що кризовий період триває від часу, коли відбулося масове оновлення засобів праці в попередньому циклі виробництва і до часу, коли з'являється потреба у новому їх оновленні в наступному циклі виробництва. Як правило, він дорівнює часу використання засобів виробництва (приблизно 10—12 років). Безумовно, строки використання різних засобів праці не однакові. Проте йдеться переважно про їх активну частину — машини, верстати, деякі види устаткування. Інші види основних виробничих фондів (наприклад, виробничі будівлі, засоби пересування) не потребують такої швидкої заміни. Отже, у процесі оновлення основного капіталу відбувається масова заміна зношених засобів праці досконалішими, внаслідок чого підвищується продуктивність праці, збільшується виробництво продукції, зростає зайнятість населення (рис. 143).

Виробництво засобів виробництва сприяє відновленню виробництва предметів споживання. У результаті цих процесів економіка країни переходить від фази кризи до фази пожвавлення, а потім — фази піднесення. Так завершується цикл виробництва. Згодом знову настає криза і цикл повторюється. Слід зазначити, що нове піднесення, як правило, досягає такої точки, яка перевищує точку попереднього піднесення. Це пояснюється оновленням основного капіталу, яке забезпечує нову технічну базу виробництва.

17.3. Теорія «довгих хвиль» в економіці

Крім «середніх» і «коротких хвиль» для економіки характерні ще «довгі хвилі», які відомі вченим вже понад 100 років. Заслуга у створенні теорії «довгих хвиль» належить М. Д. Кондратьеву. На його честь ця теорія названа «цикл Кондратьева». Матеріальною основою «довгих хвиль» в економіці є структурне оновлення технології виробництва, що означає перехід до нових технологічних принципів. Установлено, що технічний прогрес розвивається хвилеподібно з циклічністю 50—60 років. На думку вчених, починаючи з XVIII ст. відбулося 5 великих циклів. їх хронологію і характеристику наведено на рис. 144.

Важливою ознакою великих циклів є їх інтернаціоналізація. Зародившись у найпередовіших у технологічному відношенні та найсприятливіших для інноваційних перетворень економічних системах, вони поступово поширюються на інші господарські структури. З утворенням цілісної системи світового господарства часовий проміжок процесу інтернаціоналізації великих циклів зменшується. Це дає ключ до розуміння особливостей економічного розвитку постсоціалістичних країн в останнє десятиріччя. Глибина кризових потрясінь в економіці цих країн зумовлена не лише трансформацією адміністративної системи господарювання в ринкову, а й потребою в докорінному технологічному переоснащенні виробництва.