Висновки

Як казав Вольтер: "Книги творяться із книг", а нове – це добре забуте старе, тому інтертекстуальність – це звичне явище постмодерністської літератури. Сучасні письменники звертаються до класиків, до слів мудрих попередників, додаючи це до своїх творінь і, як наслідок, виходять повністю нові оригінальні твори.

Роман «Імперія янголів» – бестселер, його масово читають. Хоч цей роман є інтелектуальним, ця інтелектуальність лежить на поверхні, щоб її побачити не потрібно глибоко копати. Це ж стосується інтертекстуальності. Вона пронизує увесь твір, але є навіть занадто видимою, над міру очевидною. …

Притаманним роману є використання численних алюзій та реалій. Все це є художньо-стилістичними прийомами – натяками на загальновідомі історичні, літературні чи побутові факти, які передбачають обізнаність і кмітливість читача, що має витлумачити цей натяк.

Отже, інтертекстуальність виконує роль прийому приваблення читача, встановлення успішнішої комунікації з ним. Автор активізує сприйняття читача, відсилаючи його до вже знайомих реципієнту явищ, імен чи текстів. Таким чином твір вводить читача у культурне середовище, у якому ін.

список використаної літератури

1. Алпатов В.М. Питання лінгвістики в роботах М.М.Бахтіна 40-60 років // Питання мовознавства. – 2001. - № 6.- С.3-15.

2. Арнольд І.В. Проблеми інтертекстуальності // Вісник СПбУ. – 1992. - Сер.2.- Вып.4.- С.53.

3. Барт Р. Від твору до тексту // Антологія світової літературно-критичної думки ХХст. / за ред. М. Зубрицької — Львів, 1996.

4. Вербер Б. Империя ангелов/ Бернар Вербер ; [пер. з фр. А. Агафонова]. – М. : Geleos Publishing House : РИПОЛ класик, 2011. – 416 с.

5. Вербер Б. Энциклопедия относительного и абсолютного знания

(en: "The Encyclopedia of Relative and Absolute Knowledge", fr: "L'Encyclopedie Du Savoir Relatif Et Absolu"), 1993 (Інтернет ресурс).

6. Ильин И.П. Интертекстуальность // Современное зарубежное литературоведение. Энциклопедический справочник — М., 1996.

7. Женетт

8. Кристева, Юлия. Бахтин, слово, диалог и роман.// Французская семиотика: От структурализма к постструкрурализму. – М.: изд. группа «Прогресс», 2000. – С.427-457.

9. Лотман Ю.М. Структура художнього тексту. – М.: Мистецтво, 1970.- 384с.

10. Літературознавчий словник-довідник/Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ”Академія”, 2006. – 760 с.

11. Лукин В.А. Художественный текст: Основы лингвистической теории и элементы анализа. – М.: Инфра–М, 1999. – 260с.

12. Пьеге-Гро Н. Введение в теорию интертекстуальности Издательство: ЛКИ, 2008. Твердый переплет, 240 с.

17) Солодуб Ю.П. Интертекстуальность как лингвестическая проблема // Филологические науки. – 2000. - №2.- С.51-57.

18) Фатеева Н.А. Интертекст в мире текстов. Контрапункт интертекстуальности Издательство: КомКнига, 2007 г.

Мягкая обложка, 282 стр.

19) Фатеева Н.А. Интертекстуальность и ее функции в художественном дискурсе //Известия АН. Сер. Литературы и языка.- 1997. –Т.56,№5.- С.12-21.

20) Фатеева Н.А. Типология интертекстуальных элементов и связей в художественной речи//Известия АН. Сер. Литературы и языка.- 1998. –Т.57,№5.- С.25-36.- С.25-38.

21) Хализев В.Е. Теория литератури. – М.: Владос,1999.- С. 253-259.

-Юрій Тинявський