Розділ 1. Психофізіологія на сучасному етапі розвитку

ються синтезувати матерiалiстичнi та iдеалiстичнi пiдходи; 3(й – концепції, в яких виражаються ідеї залежностi свiдомостi вiд матеріальної органiзацiї людини [2].

Кiлька концепцiй, які мають відношення до вирішення психофiзiологiчної проблеми, були сформульовані в

радянськiй науці.

Оскільки сутність першої концепції можна стисло висловити у тезі – "психiчне є формою руху матерiї", вона не залишає мiсця для категорiї iдеального та суб’єктивного, а тому, по сутi знiмаючи категорiю психiчного, знiмає і саму психофiзiологiчну проблему. Сутність другої полягала в розумiннi спiввiдношення психiчного та фiзiологiчного як нижчого та вищого. Представники третьої визначали психiчне, iдеальне як якiсть певного класу фiзiологiчних процесiв, що протiкають у головному мозку.

I остання, четверта концепцiя, у межах якої психофізіоло( гічна проблема вирішується найбільш повно, базується на теорiї функцiональної системи П.К. Анохiна. На думку цiлого ряду видатних учених: Б.Ф. Ломова, В.Б. Швиркова, К.К. Платоно( ва, Є.П. Iльїна, К.В. Судакова та iнших, пiдхiд до вирiшення проблеми спiввiдношення психологiї та фiзiологiї став можли( вим саме на основi теорiї функцiональної системи i пов’язаний з вивченням загальних принципiв цiлiсної дiяльностi органiзму.

Базуючись на означенiй концепції, можна сказати, що вирiшення психофізіологічної проблеми полягає в тому, що

спiввiдношення психiчних та фiзiологiчних процесiв розглядається не за допомогою прямого спiвставлення, а через їх поєднання в єдину систему, яке здійснюється за допомогою якiсно своєрідних систем& них процесiв. Таким чином, психiчне та фiзiологiчне виступають одне по вiдношенню до iншого саме як системнi процеси [5].

1.3. Сучасні проблеми психофізіології

Точкою відліку сучасної психофізіології (на відміну від тра( диційної) можна вважати початок 60(х рр. ХХ ст. коли, зокре( ма, почали розвиватися методи викликаних потенціалів (ВП) і біологічного зворотного зв’язку (БЗЗ), коли був зареєстрова(

7

О.М. Кокун «Психофізіологія»

ний ряд нових психофізіологічних феноменів. А в якості само( стійного нового наукового напрямку психофізіологія одержала офіційний статус в травні 1982 р., після Першого Міжнародно( го конгресу психофізіологів і створення на ньому Міжнародної психофізіологічної асоціації.

До трьох найбільш актуальних проблем сучасної психофізіо( логії відносяться проблем: активності, вибірковості і змістов( ності [3].

Проблема активності. Ця проблема на теоретичному рівні в психофізіології була поставлена ще М.О. Бернштейном.

Зараз ж теза про активний характер психофізіологічних про( цесів являє собою повсякденну емпіричну реальність психофізіо( логічних досліджень. Найбільш наочно цей активний характер виявляється в дослідженнях, що використовують метод біологі& чного зворотного зв’язку. Одержуючи зворотну інформацію про поточний стан певної психофізіологічної функції, людина на( вчається довільно керувати цією функцією, хоча зазвичай вона вважається непідвласною контролю з боку свідомості і волі.

У численних експериментах була показана можливість лю( дини регулювати за допомогою БЗЗ пульс, артеріальний тиск, швидкість кровотоку в окремих частинах тіла й органах, тем( пературу шкіри, шкірно(гальванічну реакцію (ШГР), електро( міограму (ЕМГ), амплітуду і частоту ритмів электроенцефалог( рами (ЕЕГ).

Велику увагу психофізіологів також привертає проблема пізнавальної активності та її фізіологічна модель – орієнтовна реакція (ОР). ОР уявляється нині своєрідною багатоланковою функціональною системою, що включає інформаційно(когнітив( ний та емоційно(оцінний блоки, які виконують функцію знят( тя невизначеності і працюють за механізмом негативного зво( ротного зв’язку. Показано зв’язок індивідуальних особливостей ОР з характеристиками темпераменту, особистості, уваги, на( вченості, інтелекту і когнітивних стилів.

Більш розгорнута форма пізнавальної активності дослід( жується в сучасній психофізіології головним чином як ак( тивність довільної уваги. Тепер за допомогою методу ВП вирі(

8

Розділ 1. Психофізіологія на сучасному етапі розвитку

шуються такі питання, як проблема стадійності уваги, роль про( цесів фільтрації у довільній увазі, проблема симультанного добо( ру ознак релевантного об’єкта, вимір ступеня концентрації й ін.

Таким чином, сучасне вирішення психофізіологією пробле( ми активності припускає відмову від уявлень про людину як істо( ту, що пасивно реагує на зовнішні впливи, і перехід до нової "моделі" людини – активної особистості, що спрямовується внут( рішньо заданими цілями, здатної до довільної саморегуляції.

Проблема вибірковості. Ця проблема пов’язана з вирішен( ням питання про узагальнений чи вибірковий характер пси( хофізіологічних явищ. Хоча увага з психологічної точки зору являє собою вибіркову спрямованість психічної діяльності, психофізіологія впродовж тривалого часу обмежувалася вив( ченням не спрямованої уваги. Сучасній психофізіології ж до( ступне вивчення найтонших селективних механізмів спрямо( ваної уваги.

Проблема змістовності. Традиційним є виділення інформа( ційних і енергетичних аспектів діяльності мозку і психіки. Прийнято вважати, що нейрофізіологічна основа психічного життя пов’язана головним чином з енергетичними аспектами. Енергетичні і психофізіологічні характеристики мозкової актив( ності являють собою дві досить незалежні сфери.

Хоча на психофізіологічному рівні і можливе відображен( ня психічного продукту (результату психічної діяльності), на( багато більше значення має прояв у фізіологічних параметрах тих психічних процесів, що у своїй сукупності призводять до формування даного продукту. Так, когнітивна психологія при( пускає існування ряду етапів переробки інформації людиною, однак ідентифікувати ці етапи за допомогою суто психологіч( них методів не завжди можливо. Психофізіологічний ж аналіз дозволяє виділити певні ланки переробки інформації, знайти їх порушення при захворюваннях чи при фізіологічному старінні, виявити їхню роль у вирішенні певних типів завдань. Таким чином, у психофізіологічних дослідженнях відбулася переорієнтація з вивчення енергетичного обміну із середови( щем на обмін інформацією.

9

О.М. Кокун «Психофізіологія»

Питання для самоконтролю

1.У чому полягають тенденції розвитку сучасної психофізіології?

2.Що є предметом вивчення психофізіології?

3.Які напрямки поєднує сучасна психофізіологія?

4.У чому полягає психофiзiологiчна проблема?

5.У чому полягають психофiзiологiчні концепцiї I.М. Сєченова та I.П. Павлова?

6.Які зарубiжні та радянські концепції пов’язані із вирішенням психофiзiологiчної проблеми?

7.Які проблеми є найбільш актуальними проблемами сучасної психо( фізіології, у чому полягає їх зміст?

Література

1.Данилова Н.Н. Психофизиология: Учебник для вузов. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 373 с.

2.Дубровский Д.И. Психические явления и мозг. – М.: Наука, 1971. – 386 с.

3.Кочубей Б.И. Некоторые тенденции современной психофизиологии // Вопр. психол. – 1986. – № 5. – С.31–37.

4.Марютина Т.М., Ермолаев О.Ю. Введение в психофизиологию. – 4(е изд. – М.: Флинта, 2004. – 400 с.

5.Теория функциональных систем в физиологии и психологии. – М.: Наука, 1978. –384 с.

Теми рефератів

1.Психофізіологія – історія розвитку.

2.Психофізіологічна проблема.

3.Перспективи розвитку психофізіології.

Творче завдання

Наведіть факти дійсності, які б могли слугувати на користь того чи іншого підходу до вирішення психофізіологічної проблеми.

1 0

Розділ 2

Методи психофізіологічних досліджень

Електро& і магнітоенцефалографія.

Метод викликаних потенціалів.

Реєстрація електричної активності шкіри.

Реєстрація показників серцево&судинної системи.

Реєстрація реакції очей.

Поліграфні дослідження.

Дослідження нейродинамічних властивостей людини.

Самооцінка психофізіологічного стану.

Завдання даного розділу полягає в тому, щоб створити за( гальне уявлення про методи, які використовуються в сучасних психофізіологічних дослідженнях – від електрофізіологічних до методів суб’єктивної самооцінки. Хоча, з огляду на специфіку предмета психофізіології, їхній повний перелік, від тих, що бу( дуть стисло розглянуті, можна вважати суттєво більшим і таким, що постійно поповнюється.

Правильний вибір методики, адекватне використання її показників і тлумачення отриманих результатів, відповідне можливостям методики, є умовами, необхідними для проведен( ня успішного психофізіологічного дослідження. Вибір психо( фізіологічних методик і показників повинен логічно виплива( ти із прийнятого дослідником методологічного підходу і цілей, поставлених перед експериментом. Перевагу мають ті методи( ки, одержувані за допомогою яких показники дістають логічно несуперечливе змістовне тлумачення в контексті досліджува( ної психологічної чи психофізіологічної моделі [7].

1 1