- •1. Державна мова - мова професійного спілкування.
- •2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні
- •3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері
- •4. Професійна мовнокомунікативна компетенція
- •5.Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови
- •6. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора
- •7.Комунікативні ознаки культури мовлення. Типологія мовних норм
- •8.Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови
- •10.Мовний мовленнєвий спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації
- •11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мовленні
- •12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
- •13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і
- •14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
- •15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції
- •16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони
- •17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у
- •18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого
- •19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового
- •20. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри
- •21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання.
- •23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
- •24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного
- •25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій.
- •26. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
- •27. Етикет телефонної розмови.
- •28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного
- •29. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
- •30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує
- •31. Класифікація документів.
- •32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
- •33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків
- •34. Оформлення сторінки. Вимоги до тексту документа.
- •35. Документація з кадрово-контрактних питань.
- •36. Довідково-інформаційні документи.
- •37. Етикет службового листування.
- •38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
- •39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
- •40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
- •41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова,
- •42. Термінологія обраного фаху.
- •43. Кодифікація і стандартизація термінів.
- •44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу
- •45. Оформлювання результатів наукової діяльності.
- •2.1. Наукова робота повинна містити:
- •46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової
- •47. Анотування і реферування наукових текстів.
- •48. Основні правила бібліографічного опису, оформлення покликань.
- •49. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
- •50. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •51. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук.
- •52. Науковий етикет.
17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у
комунікації.
Неверба́льне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.
До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.
Спілкуючись, люди неоднаково реагують на невербальні сигнали: одні чутливі до них, інші — або не обізнані з цією сферою комунікації, або не мають досвіду фіксації та розшифрування знаків невербальної комунікації. Невербальне, як і мовне передбачає зворотній зв'язок. Позитивний невербальний зворотний зв'язок сприятливо впливає на взаємини між співрозмовниками, а негативний супроводжує або породжує деструктивні взаємини. Партнер, який роздратовано відповідає на запитання співрозмовника, подає негативні сигнали.
При безпосередньому спілкуванні важливим засобом є також мова міміки та жестів, яка не тільки доповнює та збагачує, індивідуалізує звичайну мову, але інколи, наприклад, при спілкуванні глухонімих людей, й замінює її. Відомо, що одне й те саме слово, наприклад привітання, може бути вимовлене з безліччю найрізноманітніших відтінків, які передаються з допомогою міміки, жестів, інтонацій і відображають найтонші переливи людських настроїв і почуттів.
Слуханняє однією з основних ланок процесу спілкування. Від його ефективності залежить ефективність спілкування. Воно ефективне тоді, коли йде безперервне оцінювання сказаного співрозмовником і вами. Необхідно вміти також "слухати" самого себе.
Будь-яка ділова розмова повинна викликати в учасників зацікавлення. Інтерес — це емоційний прояв пізнавальних потреб особистості. Він викликає увагу, активне мислення. Якщо вам вдається втримати інтерес співбесідника до розмови, до даної теми, то його мимовільна увага поступово перейде в післядовільну.
При цьому необхідно пам'ятати, що в діалозі, при безпосередньому слуховому сприйнятті співрозмовника, зменшується значення слів, збільшується роль ситуації, міміки, тестів, інтонації, саме тому мова, що звучить, є простішою, доступнішою.
Але існують норми зовнішнього прояву почуттів у діловому спілкуванні. Стриманість в інтонаціях, силі голосу, у міміці та жестах впливає на співрозмовника сильніше, ніж нестримані оклики, гучний голос, надмірна жестикуляція.
18. Гендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого
спілкування.
Однією з найважливіших проблем сучасної лінгвістики є дослідження комунікативної взаємодії індивідів (чоловік-жінка ) у співвідношенні з параметрами мови. Гендерні пошуки у лінгвістиці зводяться до таких підходів:
- маніфестація гендеру в стилі спілкування;
- виявлення особливостей мовлення чоловіків та жінок – мовні гендерні стереотипи:
- вираження гендеру на різних мовних стадіях: морфологічному, лексичному та текстуальному;
- гендер і традиції мовленнєвого етикету.
Як стверджують психологи, лінгвісти,стиль спілкування жінок і чоловіків найбільше виражається у професійній та діловій сфері. Чоловічий стиль спілкування орієнтований на домінування: чоловікам притаманна завищена самооцінка, самовпевненість, зосередженість на завданні, схильність до стереотипів у спілкування. Такий стиль називають авторитарний. Жінки репрезентують демократичний стиль спілкування: колегіальне прийняття рішень, заохочення активності учасників комунікативного процесу, що сприяє зростанню ініціативності співрозмовників, кількості нестандартних творчих рішень.
Гендерні особливості спілкування виразно виявляються в етикетному спілкуванні. Під час розмови жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки ж частіше уникають прямого погляду. Жінки здебільшого починають розмову, а чоловіки її контролюють. Жінки частіше просять вибачення, ніж чоловіки.
Отож узагальнена характеристика формується з таких основних видів стратегій спілкування:
* гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;
* гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;
* гуманістично-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;
* гуманістично-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;
* маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення спільної мети;
* маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення спільної мети;
* маніпулятивно-діалогічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети;
* маніпулятивно-монологічна, спрямована на досягнення індивідуальної мети.