- •1.1. Предмет історії держави і права україни
- •1.2. Принципи та методи пізнання історико-правових явищ
- •1. Історизм
- •2. Об'єктивність
- •3. Системність
- •4. Принцип розвитку
- •5. Плюралізм
- •1.3. Історіографія історії держави і права україни
- •2.1. Витоки української державності
- •2.2. Про назву "русь"
- •2.3. Про норманську теорію
- •2.4. Загальний історичний огляд подій та особистостей
- •2.5. Поширення християнства в українських землях
- •2.6. Суспільний лад
- •2.7. Державний лад
- •Великий князь
- •Боярська рада
- •Органи управління
- •2.8. Суд і процес
- •2.9. Правова система
- •Розділ 3. Галицько-волинське князівство - продовження традиції русько-української державності (перша пол. XIII - друга пол. XIV ст.)
- •3.1. Загальний історичний огляд
- •3.2. Монголо-татарська навала та її наслідки
- •3.3. Суспільний лад
- •Селянство
- •Напіввільні
- •Залежні
- •Боярська рада
- •Руська правда
- •Князівське законодавство
- •Магдебурзьке право
- •Церковне законодавство
- •Кревська унія та її наслідки
- •4.2. Суспільний лад Пануючі верстви населення
- •Селянство
- •Міщанство
- •4.3. Магдебурзьке право
- •4.4. Виникнення українського козацтва
- •4.5. Державний лад
- •4.6. Церковне життя
- •4.7. Суд і процес
- •4.8. Правова система
- •Цивільне право
- •Спадкове право
- •Шлюбні та сімейні відносини
- •Кримінальне право
- •5.2. Суспільний лад
- •Духовенство
- •Селянство
- •Міщанство
- •5.3. Запорізьке козацтво – нова соціальна верства
- •5.4. Державний лад
- •"Артикули" Генріха Валуа 1573 р.
- •Місцеве управління
- •5.5. Відродження української державності
- •5.6. Суд і процес
- •5.7. Наступ католицизму. Берестейська церковна унія
- •5.8. Основні риси права
- •Розділ 6. Українська держава та право в роки визвольної війни 1648-1654 рр.
- •6.1. Загальний історичний огляд
- •Перші перемоги
- •Зборівський договір
- •Білоцерківський мирний договір 1651р.
- •6.2. Українсько-московський договір 1654 р.
- •6.4. Державний лад
- •Адміністративно-територіальна організація
- •Органи влади та управління
- •Генеральний уряд
- •Податки та фінанси
- •Військо та оборона
- •Зовнішня політика
- •6.5. Судова система та процес
- •6.6. Правова система
- •Розділ 7. Українська державність під іноземною зверхністю (друга пол. XVII-XVIII ст.)
- •7.1. Загальний історичний огляд
- •7.2. Суспільний лад
- •Українська шляхта
- •Духовенство
- •Козацтво
- •Міське населення
- •7.3. Державний лад
- •Центральні органи влади і управління
- •7.4. Конституція пилипа орлика
- •7.5. Зміни в правовому становищі запорізької січі
- •7.6. Формування політичного устрою південної україни
- •7.7. Суд і процес
- •7.8. Правова система
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Спадкове право
- •Кримінальне право
- •Державні злочини
- •Розділ 8. Україна під імперською окупацією (XIX -початок XX ст.)
- •8.1. Загальний історичний огляд
- •8.2. Суспільний лад
- •Дворянство
- •Буржуазія
- •Духовенство
- •Міське населення (міські обивателі)
- •Селянство (сільські обивателі)
- •Кріпосні селяни
- •Державні селяни
- •Правове становище селян України після реформи 1861 року
- •Козацтво
- •8.3. Державний лад
- •8.4. Суд і процес
- •8.5. Правова система
- •Кодифікація права
- •Кримінальне законодавство
- •8.6. Суспільно-політичний лад і право в галичині, північній буковині і закарпатті
- •Національно-визвольний рух
- •Судова система
- •Правова система
- •8.7. Український націоналізм
- •9.1. Загальний історичний огляд
- •І Універсал
- •II Універсал
- •III Універсал
- •IV Універсал
- •9.2. Державний лад
- •Центральна рада
- •Місцева влада і місцеве самоврядування
- •9.3. Судова система
- •9.4. Правова система
- •Конституційне право
- •Рада Народних Міністрів
- •10.1. Загальний історичний огляд
- •10.2. Державний лад
- •10.3. Судова система і правоохоронні органи
- •10.4. Правова система
- •11.1. Загальний історичний огляд
- •11.2. Державний лад
- •Місцеве управління
- •11.3. Судова система
- •11.4. Правова система
- •Конституційне право
- •Розділ 12. Західноукраїнська народна республіка (1918-1923 рр.)
- •12.1. Загальний історичний огляд
- •12.2. Державний лад
- •Уряд зунр
- •Місцева влада та управління
- •12.3. Злука зунр і унр
- •Акт соборності
- •12.4. Судова система та інші правоохоронні органи
- •Розділ 13. Формування радянської державності в україні (1917-1920 рр.)
- •13.1. Загальний історичний огляд
- •13.2. Державний лад
- •13.4. Формування основ соціалістичного права
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Земельне право
- •Трудове право
- •Кримінальне право
- •Розділ 14. Соціалістична державність і право в україні (1921-1929 рр.)
- •14.1. Загальний історичний огляд
- •14.2. Нова економічна політика в україні
- •14.3. Державний лад
- •Утворення Союзу pcp
- •Вищі органи влади і управління
- •Всеукраїнський з'їзд Рад
- •Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
- •14.4. Судова система та інші правоохоронні органи
- •14.5. Правова система
- •Цивільне право
- •Цивільний кодекс усрр 1922 року
- •Сімейне право
- •Трудове право
- •Земельне право
- •Кримінальне право
- •15.1. Загальний історичний огляд
- •15.2. Державний лад
- •Вищі органи влади й управління
- •Місцеві органи влади і управління
- •15.3. Централізація правоохоронної системи і посилення ролі позасудових репресивних органів
- •15.4. Правова система
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Трудове право
- •Колгоспне і земельне право
- •Кримінальне право
- •Кримінально-процесуальне законодавство
- •15.5. Державність і право в західноукраїнських землях
- •Східна Галичина і Західна Волинь
- •Північна Буковина
- •Закарпатська Україна
- •Карпатська Україна
- •Еволюція українського націоналізму
- •Розділ 16. Держава і право україни в роки другої світової війни (1939-1945 рр.)
- •16.1. Загальний історичний огляд
- •16.2. Західноукраїнські землі на першому етапі другої світової війни Приєднання Західної України до Української pcp
- •Приєднання Південної Бессарабії і Північної Буковини до складу урср
- •16.3. Державний лад
- •Зміни в державному ладі урср
- •16.4. Правоохоронні органи
- •16.5. Правова система
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Трудове право
- •Колгоспне і земельне законодавство
- •Кримінальне право
- •Розділ 17. Держава і право україни в перші повоєнні роки ів період десталшізації (1945 — перша пал. 1960-х рр.)
- •17.1. Загальний історичний огляд
- •Ліквідація угкц
- •Збройний опір загонів упа і підпілля оун
- •Ідеологічна реакція
- •17.2. Державний лад
- •Виші органи влади і управління
- •Перехід Криму до України
- •Місцеві органи влади і управління
- •17.3. Правоохоронні органи
- •17.4. Правова система
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Трудове право
- •Колгоспне право
- •Кримінальне право
- •Процесуальне право
- •Розділ 18. Держава і право україни в період неототалітарного режиму (середина 1960-х - середина 1980-х рр.)
- •18.1. Загальний історичний огляд
- •Суспільний лад
- •Боротьба з проявами національної самосвідомості
- •Розвиток державницьких ідей у програмах опозиційних організацій
- •"Самостійники"
- •18.2. Державний лад
- •Вищі органи влади і управління
- •Місцеві органи влади і управління
- •18.3. Судова система та інші правоохоронні органи
- •Судова система
- •Нотаріат
- •Органи прокуратури
- •Органи внутрішніх справ
- •Адвокатура
- •18.4. Основні риси правової системи
- •Конституційне законодавство срср
- •Конституційна реформа
- •Адміністративне законодавство
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Житлове законодавство
- •Трудове право
- •Природноресурсове законодавство
- •Кримінальне право
- •Процесуальне право
- •Виправно-трудове право
- •Розділ 19. Держава і право україни періоду перебудови (1985-1991 pp.)
- •19.1. Загальний історичний огляд
- •Релігійні стосунки
- •Громадські організації та об'єднання
- •19.2. Державний лад
- •Вищі органи влади і управління урср
- •Місцеві органи влади і управління
- •19.3. Судова система та інші правоохоронні органи
- •19.4. Правова система
- •Конституційне право
- •Цивільне право
- •Трудове право
- •Земельне право
- •Кримінальне законодавство
- •Розділ 20. Держава і право україни на сучасному етапі (1991-2011 рр.)
- •20.1. Загальний історичний огляд
- •20.2. Державний лад
- •Місцева влада і місцеве самоврядування
- •20.3. Судова система та інші правоохоронні органи
- •Місцеві суди
- •Апеляційні суди
- •Вищі спеціалізовані суди
- •Верховний Суд України
- •Прокуратура України
- •20.4. Правова система
- •Конституційне право
- •Цивільне право
- •Сімейне право
- •Трудове право
- •Законодавство про охорону здоров'я і соціальний захист населення
- •Аграрне право
- •Кримінальне право
- •Процесуальне законодавство
- •Цивільно-процесуальне законодавство
- •Адміністративний процес
Кримінальне право
Основою радянської кримінальної політики була перш за все боротьба з контрреволюційними злочинами і бандитизмом. У 1921 році урядом УСРР приймається ряд нормативних актів, спрямованих на боротьбу з бандитизмом (постанова "Про заходи боротьби з бандитизмом"), з посадовими злочинами (постанова "Про заходи боротьби з посадовими злочинами"), з хабарництвом (постанова "Про боротьбу з хабарництвом") тощо.
Прийняття нормативних актів, що встановлювали підвалини радянського кримінального права, дало змогу приступити до створення єдиного кримінального кодексу. 23 серпня 1922 року ВУЦВК затвердив Кримінальний кодекс УСРР. Його основою слугував Кримінальний кодекс РСФРР. Кримінальний кодекс УСРР складався з двох частин — загальної і особливої, які поділялися на 227 статей.
Уст. 6 давалося визначення злочину: "Злочином визначається будь-яка суспільно небезпечна дія або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний до комуністичного суспільства період". Метою покарання було попередження нових правопорушень, пристосування порушника до умов гуртожитку, позбавлення злочинця можливості здійснювати нові ЗЛОЧИНИ. Призначення покарання здійснювалося судовими органами на основі "соціалістичної правосвідомості", Керівних начал з кримінального права 1919 року і статей КК УСРР. Широко застосовувався принцип аналогії закону, що давало судам можливість широкого тлумачення закону, а звідси і порушення законності.
Особлива частина КК УСРР містила перелік видів злочинів, визначення їх складів, санкції за їх скоєння. До видів злочинів відносились: державні, які поділялись на контрреволюційні (ст. 57—73) і проти порядку управління (ст. 74—104); посадові (ст. 105—118); порушення правил про відокремлення церкви від держави (ст. 119—125); господарські (ст. 126—141); злочини проти життя, здоров'я, свободи і гідності особи (ст. 142—179); майнові злочини (ст. 180—199); військові злочини (ст. 200—214); порушення правил, що охороняють народне здоров'я, громадську безпеку і громадський порядок (ст. 215—227). Система покарань варіювалась від громадського осуду до вигнання за межі УСРР. У справах, що знаходилися на розгляді у ревтрибуналах, могла застосовуватися вища міра покарання — розстріл. Він не застосовувався до неповнолітніх, вагітних жінок, а також не міг бути призначений, якщо з часу вчинення злочину минуло більше п'яти років.
За КК УСРР 1922 року 36 складів злочинів передбачали найвищу міру покарання, а за КК 1927 року — 45. Максимальний термін позбавлення волі становив 10 років, а мінімальний — 6 місяців.
Ст. 54 КК УСРР передбачала визнання засудженого "ворогом трудящих". Вперше була встановлена відповідальність за недонесення про державні злочини.
Загальна частина КК УСРР була повністю ідентична загальній частині КК РСФРР. Особлива частина КК УСРР додатково містила 11 статей.
Після створення Союзу PCP 31 жовтня 1924 року були затверджені "Основні начала кримінального законодавства Союзу PCP і союзних республік", акт, що доповнював загальну частину. 27 лютого 1927 року було прийняте "Положення про злочини державні" і "Положення про військові злочини".
Посилення кримінальної репресії визвало необхідність змін і доповнень КК УСРР. 8 червня 1927 року приймається новий Кримінальний кодекс УСРР. У нього були включені "Положення про злочини державні", "Положення про військові злочини" і деякі інші нормативні акти. Але розвиток командно-адміністративної системи управління потребував нових визначень і доповнень у кримінальному праві. Протягом двох наступних років після прийняття КК УСРР 1927 року було прийнято 56 законодавчих актів з питань кримінального права, які значно розширили склад злочинів.
Процесуальне право
13 вересня 1922 року ВУ ЦВ К затвердив Кримінально-процесуальний кодекс УСРР. Перш за все, він закріплював демократичні принципи судочинства в кримінальних справах: гласність, усність, безпосередність судочинства, змагальність, рівноправність сторін, право звинуваченого на захист тощо. КПК УСРР встановлював порядок впровадження слідства, порядок впровадження справи в народному суді, в раді народних суддів, регламентував судочинство в ревтрибуналах, порядок виконання судових вироків.
Кодекс визначав також роль і завдання прокуратури у здійсненні нагляду за законністю від затримання підозрюваного до винесення судового вироку. В справах, в яких брав участь прокурор, обов'язковою була участь захисника.
За КПК УСРР 1922 року ДПУ було лише органом дізнання. Постанова ВУЦВК від 20 березня 1923 року офіційно прирівнювала дізнання, яке проводило ДПУ, до попереднього слідства.
31 жовтня 1924 року були прийняті Основи кримінального судочинства СРСР і союзних республік, а 23 жовтня 1925 року — "Положення про судоустрій УСРР".
Прийняття цих актів визвало необхідність розробки нового кримінально-процесуального кодексу. Його було затверджено 20 липня 1927 року.
Зміст нового КПК відображав тенденцію посилення силового тиску держави на суспільство. Так, він значно розширив права органів дізнання, передавши їм частину функцій, які раніше належали лише слідчим органам. Було звужене право на захист — його ліквідували на стадіях попереднього слідства і дізнання. Захисник мав право вступити в процес тільки на стадії судового розгляду. Яків середні віки, царицею доказів стало власне зізнання в скоєнні злочину. Згідно з КПК УСРР значне коло справ підлягало розгляду надзвичайних судів і ревтрибуналів.
Демократичні принципи судочинства в кримінальних справах були ідентичними і для цивільного судочинства. Хіба що тільки порушувалися в меншій мірі. Цивільно-процесуальний кодекс УСРР було прийнято 30 липня 1924 року. ЦПК УСРР відображав тенденцію розширення втручання держави у справи громадян. За Кодексом, суд не задовольняється наведеними доказами, а вживає всіх заходів для з'ясування обставин справи.
ЦПК детально регулював питання представництва в суді, підсудності справ, судових витрат, штрафів, процесуальних строків, виклику до суду, судових проваджень, оскарження і перегляду судових рішень та їх виконання. Розвиток цивільного обігу, зміни в адміністративно-територіальному поділі республіки зумовили необхідність прийняття нового цивільно-процесуального кодексу. Його було затверджено ВУЦВК і РНК УСРР 11 вересня 1929 року. В ЦПК з'явилися нові статті, що регламентували справи про неспроможність фізичних і юридичних осіб. ЦПК встановлював порядок визначення особи або організації неспроможною, визначав підсудність і порядок провадження у справах про неспроможність, наслідки неспроможності, умови призначення ліквідаторів майна осіб або організацій, визнаних неспроможними, порядок поділу ліквідаційного майна. З метою охорони публічного інтересу або "інтимного життя сторони" ЦПК передбачав слухання деяких справ у закритому засіданні.
Яку кримінальному, такі в цивільному процесі діяв тільки касаційний порядок перегляду судових рішень.
Виправно-трудове право
Виправно-трудовий кодекс УРСР було прийнято 23 жовтня 1925 року. Вперше в історії людства завданням виправно-трудового права стало перевиховання злочинців за допомогою праці. Виправно-трудовий кодекс регламентував систему виправно-трудових закладів, режим утримання, застосування примусових робіт без утримання під вартою. Кодекс складався з 22 розділів. Система виправно-трудових закладів встановлювалась розділом п'ятим. До неї входили: будинки попереднього ув'язнення, будинки примусових робіт, перехідні трудові будинки, трудові колонії, установи для хворих в'язнів, трудові реформаторії для неповнолітніх порушників, ізолятори спеціального призначення. Спеціальний розділ визначав правила утримання у реформаторіях неповнолітніх, головним з яких було "виховати з них активних і свідомих громадян" (ст. 198). Інші розділи Кодексу визначали порядок прийняття в'язнів до виправно-трудових закладів, класифікацію ув'язнених, режим утримання, заходи дисциплінарного впливу на в'язнів. Вказуючи на режим утримання. Кодекс зазначав, що він не може бути спрямований на завдання фізичних страждань, шкоди здоров'ю чи на приниження людської гідності в'язнів. Але вже той факт, що Кодекс вказував на необхідність враховувати різницю між в'язнями із середовища трудящих і в'язнями із нетрудящих, свідчив про те, що на практиці все відбувалося навпаки.
Кодекс законів про народну освіту УСРР
Освіту більшовицька партія вважала "знаряддям комуністичної перебудови суспільства". Мабуть тому така увага приділялася вихованню і освіті підростаючого покоління і всіх трудящих.
22 листопада 1922 року приймається Кодекс законів про народну освіту УСРР. Цікаво, що подібного кодексу в РСФРР на той час не існувало. Хоча, знову ж таки, в основу цього Кодексу були покладені законодавчі акти РСФРР 1918 року про єдину трудову школу, ряд інших постанов уряду РСФРР з питань народної освіти. В даному випадку можемо говорити про часткову рецепцію.
Кодекс закріпив систему освіти і виховання, її організаційні форми, визначив завдання, методи і перспективи діяльності в цьому напрямку.
Кодекс законів про народну освіту УСРР складався з чотирьох книг:
1 ) організація управління і постачання в народній освіті;
2) соціальне виховання дітей;
3) професійна і спеціально-наукова освіта;
4) політична освіта і виховання дорослих. Всього в Кодексі було 767 статей (параграфів).
Основою побудови виховних і культурно-освітніх закладів Кодекс вважав: 1 ) трудовий процес як підвалини виховання і пізнання; 2) різноманіття життєвих потреб як мета виховного процесу; 3) практика, яка спрямована не тільки на пояснення світу, а й на його зміну (пар. 5). Кодекс проголосив право всіх громадян на вільний доступ до знань, наук і мистецтва у всіх культурно-освітніх закладах держави (пар. 7). Соціальне виховання дітей і професійна освіта юнацтва і молоді до 17 років включно оголошувались загальними, обов'язковими, безкоштовними і сумісними для обох статей (пар. 17). Проте до повного проведення загального, обов'язкового виховання і навчання встановлювалось, що в культурно-освітні закладин першу чергу приймаються пролетарі й незаможники (пар. 18). Навчально-виховні заклади УСРР повинні бути трудовими колективами, які б поєднували виховання і навчання з продуктивною працею (пар. 33).
Кодекс законів про працю УСРР 1922 року відіграв значну роль в формуванні культурно-освітніх закладів, у підготовці необхідних умов для проведення так званої культурної ре полюції. У середині 30-х років застосування Кодексу припинилося, хоча формально він і не був скасований.
Адміністративне право
Величезна кількість не систематизованих нормативних актів у галузі адміністративного права значно ускладнювала роботу витих і місцевих органів влади і управління. В серпні 1924 року було підготовлено перший проект Адміністративного кодексу УСРР. Проте процедура узгодження і редагування кодексу затягнулася і його було прийнято тільки 12 жовтня 1927 року. Адміністративний кодекс складався з 15 розділів, до яких входило 528 статей. Коло питань, які регулювались Кодексом, можна розділити на такі основні групи:
а) взаємовідносини органів державного управління (розділ 2);
б) відносини органів державного управління з громадянами (розділи З, 4,13,14);
в) відносини громадян з органами державного управління (розділи 5— 11,16).
Кодекс регламентував наступні основні сфери адміністративного регулювання: адміністративні акти (розділ 2); заходи адміністративного впливу (розділи 3, 4); трудова повинність, попередження стихійних лих і боротьба з ними (розділ 5); охорона громадського порядку (розділ 6); порядок отримання і втрати громадянства (розділ 7); реєстрація і облік руху населення (розділ 8); організація і діяльність товариств, союзів, клубів, з'їздів, зібрань (розділ 9); правила про культи (розділ 10); правила про публічні видовища і розваги (розділ 11); нагляд адміністративних органів у промисловості (розділ 13); нагляд адміністративних органів за торгівлею (розділ 14); порядок оскарження дій адміністративних органів (розділ 15).
Підкреслимо, що Адміністративний кодекс УСРР був першою спробою кодифікації адміністративного права не тільки в УСРР, а й у СРСР. Про те, що кодифікація була вдалою, говорить факт перевидання Кодексу у 1956 році. У цьому виданні вилучені скасовані норми, застарілі терміни замінені новими.
Загальні висновки
Наполегливі спроби більшовиків у 1918—1920 роках побудувати безтоварну централізовану економіку закінчилися провалом. Нова економічна політика врятувала радянську владу не тільки від економічного, а й від політичного банкрутства. Але ця політика не була послідовною. Комплекс заходів, який охоплювався поняттям "нова економічна політика не містив механізмів, здатних поєднати економічні інтереси міста і села. Неп міг позитивно вплинути на розвиток сільського господарства, але був нездатний забезпечити матеріальну базу для технічної реконструкції промисловості. Будучи відірваною від ринку, націоналізована промисловість не могла працювати ефективно. Господарський розрахунок не зміг конкурувати з вільним розвитком в умовах ринку. З приходом до керівництва партією і державою Сталіна остаточно сформувалася командно-адміністративна система управління, що призвело до згортання непу і демократичних елементів у державно-правовому житті. Курс на індустріалізацію поставив сталінський режим перед вибором: або приватизувати промисловість, відмовляючись від втручання держави в економіку, або одержавити сільське господарство шляхом колективізації. Керівники більшовицької партії стояли за збереження її диктатури в економічному і політичному житті. Поступово партійна влада повністю зрошується з державною, що завжди було головним елементом тоталітарного режиму.
Надії України на певну державну самостійність були повністю поховані утворенням Союзу PCP, який з "добровільного союзу республік " незабаром перетворився на жорстко централізовану державу. Через обмеження до повної ліквідації державного суверенітету — такий політичний шлях України в 20-ті роки.
Не менш суперечливим був і розвиток права в Україні. Більш-менш демократичні принципи кодифікації права початку 20-х років не задовольниш центристські запити командно-адміністративної системи. Законодавство України дуже швидко інтегрувалось у загальносоюзне.
Необмежена диктатура більшовицької партії стала нормою державно-правового розвитку України.
Розділ 15. ДЕРЖАВА І ПРАВО УКРАЇНИ В ПЕРІОД ПАНУВАННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ (1929-1938 рр.)