24. Види мовної діяльності та взаємозв’язок між ними.

Під мовленнєвою діяльністю слідрозуміти діяльність (поведінка) людини, в тій чи іншій мірі опосередковану знаками мови. Більш вузько під мовленнєвою діяльністю слід розуміти таку діяльність, у якій мовнийзнаквиступає в якості «стимулу-засоби» (Л. С. Виготський), тобто таку діяльність, в ході якої ми формуємо мовне висловлювання і використовуємо його для досягнення певної заздалегідь поставленої мети.Види мовленнєвої діяльності - це і є різні види мовних навичок та мовленнєвих умінь. До основних видів мовленнєвої діяльності належать: Øговоріння(усне вираження думки), Øслухання(сприйняття мови на слух і їїрозуміння), Øлист(графічне, письмове вираження думки) і Øчитання(тобто сприйняття і розуміння чужої записаної мови); розрізняють читання вголос і тихе читання - читання про себе.

3.1 Говоріння  Навчанняспілкуванню у старших класах будується з орієнтацією на автентичні (або наближені до них) ситуації спілкування в школі, родині, у громадських місцях. При цьому основнаувагаприділяється розвитку етики спілкування на міжособистісному та міжкультурному рівнях.  Говоріння - відправлення звуковихсигналів, несучих інформацію; Удосконалення навичок говоріння включає в себе підвищення готовності до підтримки бесіди на різні теми та оволодіннятехнікоюмови. Для того, щоб бути готовим підтримувати розмову на різні теми в публічному і приватному спілкуванні, людині необхідно постійно займатися самоосвітою в широкому сенсі слова, тобто здобувати новізнання, причому не тільки по своїй спеціальності, а й інші знання в галузінаукиі мистецтва, що представляють суспільний інтерес, розвивати самостійність мислення, намагаючись дати отриманої з книжок і газет інформації власну оцінку, читати художню літературу, для того щоб глибше розбиратися в життя і удосконалюватистильсвоєї мови.  3.2 ЧитанняЧитанняяк вид мовленнєвої діяльності розвивається на основі автентичних текстів різного жанру, що мають комунікативну та особистісно-орієнтовану спрямованість. Перш ніж приступити до роботи над текстом, вчителю рекомендується визначити, з якою метою цей текст може бути використаний:  Ø для ознайомлення із загальним змістом тексту(ознайомлювальне читання);Ø для вибіркового ознайомлення з певними положеннями тексту(просмотровое читання);Ø для докладного вивчення змісту прочитаного матеріалу(вивчаюче читання).

3.3 Лист  Мова письмова - вербальне (словесне) спілкування за допомогою письмових текстів. Воно може бути і відстроченою (наприклад, лист), і безпосереднім (обмінзаписками під час засідання). Мова письмова відрізняється від мови усної не тільки тим, що використовує графіку, але і в граматичному (насамперед синтаксичному) та стилістичному відносинах - типовими для письмової мови синтаксичними конструкціями і специфічними для неї функціональними стилями. Їй властива вельми складна композиційно-структурна організація, якій необхідно спеціально опановувати, і звідси - особлива задача навчання письмовою мовою в школі.  Оскільки текст писемного мовлення може бути сприйнятий одночасно або, у всякому разі, великими «шматками», сприйняття писемного мовлення багато в чому відрізняється від сприйняття усного мовлення.

3.4 Слухання Це сприйняття звукових сигналів і їх розуміння; Слухання є складовою частиною процесу спілкування і включає два етапи: етап первинного аналізу звуковогосигналуі його псіхомеханіческой обробки; етап смислової інтерпретації. Вчені виявили істотний розрив між кількістю інформації, висловленої диктором, оратором, учасником звичайної розмови і кількістю інформації, сприйнятої слухачами. Експериментально встановлено, що при сприйнятті мови на слух людина в середньому досягає лише 25%-ного рівня ефективності за 10 хвилин. Навіть у неофіційних бесідах слухач засвоює в середньому не більше 60-70% того, що говорить співрозмовник.