КПК_комент_2012_ч2

Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...

Стаття 510

Об'єднання і виділення кримінальних проваджень

1. Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, перед­ баченому цим Кодексом, і кримінальне провадження щодо застосування примусо­ вих заходів медичного характеру можуть бути об'єднані в одне або виділені в окре­ мі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру може бути об'єднано в одне провадження з провадженням, яке здійснюєть­ ся в загальному порядку, за правилами цього Кодексу.

Виділення в окреме кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можливе за наявності підстав, передбачених ст. 217 КПК.

Стаття 511

Закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1.Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінально­ го провадження або складенням клопотання про застосування примусових за­ ходів медичного характеру.

2.Про закриття кримінального провадження прокурор приймає постанову, яка може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Постанова про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров'я.

3.Прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотан­ ня про застосування примусових заходів медичного характеру і надсилає його суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1.Досудове розслідування за такою категорією кримінального провадження за­ кінчується закриттям такого провадження або складенням клопотання про застосу­ вання примусових заходів медичного характеру.

2.Тільки прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження

зпідстав, передбачених пп. 1-6 ч. 1 ст. 284 КПК.

Постанова прокурора про закриття кримінального провадження може бути оскар­ жена в порядку, передбаченому пп. З, 4 ч. 1 ст. 303 КПК.

Скарга на постанову прокурора може бути подана особою протягом десяти днів з моменту отримання нею копії такої постанови (ч. 1 ст. 304 КПК).

Постанова прокурора про закриття кримінального провадження надсилається до місцевих органів охорони здоров'я.

410

Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів.

У судовому засіданні обов'язково повинні брати участь прокурор, законний пред­ ставник та захисник згідно із загальними правилами КПК.

2.Судовий розгляд завершується одним із таких рішень: постановлениям ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або ухвалою про відмову

вїх застосуванні.

3.У випадку об'єднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється в загальному порядку, та кримінального провадження щодо застосуван­ ня примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засідан­ ні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог КПК.

По закінченню судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвален­ ня вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусового заходу медичного характеру.

Стаття 513

Ухвала суду у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру

1.Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медич­ ного характеру суд з'ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення;

2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою;

3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопо­ рушення у стані неосудності;

4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру

іякщо слід, то які.

2.Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захво­ ріла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного харак­ теру.

3.Встановивши, що суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопору­ шення не було вчинено або вчинено іншою особою, а також якщо не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушен­ ня, суд постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів ме­ дичного характеру та закриває кримінальне провадження.

4.Якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила у стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичног- характеру, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

412

Стаття 513

5. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медич­ ного характеру може бути закрито судом, якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворі­ ла на психічну хворобу. У такому разі після закриття судом кримінального про­ вадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру прокурор повинен розпочати кримінальне провадження в загальному порядку.

1. Ухвала суду у кримінальному провадженні виноситься в нарадчій кімнаті. Ко­ ментована стаття містить перелік питань, які вирішуються в тому порядку, як вони викладені в ній.

Суд повинен вирішити послідовно всі зазначені в даній статті питання. Залежно від обставин кримінального провадження суд вирішує також питання про речові до­ кази, судові витрати, оплату праці захисника, про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, про заходи піклування про неповнолітніх дітей і заходи по охороні майна особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру.

При встановленні неосудності або обмеженої осудності особи слід виходити з на­ явності двох критеріїв: медичного (біологічного) і юридичного (психологічного).

Медичний критерій припускає наявність у особи хронічного психічного захворю­ вання, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобли­ вого стану психіки.

Встановлення і діагностика психічного стану особи належить до компетенції екс- пертів-психіатрів.

У юридичному критерії слід виділити два аспекти: особа не здатна чи здатна не повною мірою усвідомлювати свої дії; особа не здатна чи здатна не повною мірою керувати своїми діями. Ці аспекти встановлює суд шляхом всіх зібраних у криміналь­ ному провадженні доказів.

Про види примусових заходів медичного характеру див. ст. 94 КК і коментар до ст. 503 КПК.

2. Розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження про застосування примусових заходів медичного характеру, суд у нарадчій кімнаті може постановити ухвалу: про застосування примусового заходу медичного характеру; про відмову в за­ стосуванні примусового заходу медичного характеру та закриття кримінального про­ вадження.

Суд, визнавши необхідним застосування примусового заходу медичного характе­ ру, призначає його вид залежно від характеру і тяжкості психічної хвороби, тяжкості вчинення суспільно небезпечного діяння, з урахуванням ступеня небезпеки психічно хворого для себе або інших осіб.

Призначивши примусове лікування, суд одночасно повинен прийняти рішення про скасування з часу доставки неосудного для госпіталізації до психіатричного закладу запобіжного заходу, якщо такий був до нього застосований.

Питання про речові докази вирішується відповідно до вимог ст. 100 КПК. Судові витрати і сума оплати послуг захисника, призначеного в порядку, перед­

баченому ст. 52 КПК, з неосудного не стягуються, а відносяться на рахунок держави.

413

Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...

Питання про відшкодування збитків, заподіяних неосудним, вирішується в по­ рядку цивільного судочинства, про що повинно бути зазначено в ухвалі суду.

3.Якщо суд встановить, що суспільно небезпечне діяння або кримінальне право­ порушення не було вчинено або вчинено іншою особою, він постановляє ухвалу про відмову в застосуванні примусового заходу медичного характеру та закриває кримі­ нальне провадження.

Увипадку, коли не доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння або кримінальне правопорушення, суд постановляє аналогічне рішення.

4.Не можна застосовувати примусові заходи медичного характеру, якщо буде встановлено, що суспільно небезпечне діяння особа вчинила в стані неосудності, а на момент судового розгляду видужала або внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в їх застосуванні.

Уразі закриття кримінального провадження суду необхідно повідомити про це органи охорони здоров'я для взяття такої особи на облік і здійснення необхідного лікарського нагляду за нею.

5.Якщо неосудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не була встановлена, а так само в разі видужання особи, яка після вчинення криміналь­ ного правопорушення захворіла на психічну хворобу, кримінальне провадження має бути закрите судом.

Уцьому випадку після закриття судом кримінального провадження щодо засто­ сування примусового заходу медичного характеру прокурор повинен розпочати кри­ мінальне провадження в загальному порядку.

Стаття 514

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

1.Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів ме­ дичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

2.Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного харак­ теру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала по­ треба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

3.Розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування при­ мусових заходів медичного характеру здійснюється за поданням представника ме­ дичного закладу (лікаря-психіатра), де тримається дана особа, у передбаченому статтею 95 Кримінального кодексу України та статтею 512 цього Кодексу порядку. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необ­ хідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

4.Питання про продовження застосування примусових заходів медичного харак­ теру, призначених судовим рішенням суду іноземної держави стосовно особи, пере­ даної в Україну в порядку, передбаченому статтями 605-611 цього Кодексу та між­ народними договорами України, вирішується за результатами судового розгляду.

414

Стаття 515

1. Стаття 514 КПК регулює продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру лише щодо осіб, які вчинили суспільно не­ безпечне діяння в стані неосудності.

Про скасування таких заходів щодо осіб, які після вчинення кримінального право­ порушення захворіли на психічну хворобу, див. ст. 515 КПК і коментар до неї.

Питання продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру вирішується судом, у межах територіальної юрисдикції якого застосовується такий захід чи відбувається лікування.

Суд за місцем лікування такої особи вирішує ці питання в тому випадку, коли ухвала суду виконується поза місцем діяльності суду, який застосував заходи медич­ ного характеру.

2.Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може бути тоді, коли особа видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру і вона не стано­ вить більше небезпеки для суспільства.

3.Приводом до розгляду кримінального провадження відповідно до ч. З ст. 514 КПК є подання представника медичного закладу, де тримається дана особа, відповід­ но до ст. 95 КК та в порядку, передбаченому ст. 512 КПК.

До такого подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

Усудове засідання викликаються: прокурор, захисник, представник медичного закладу, представник лікарської комісії, що дала висновок, особа щодо якої вирішу­ ється питання про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру (якщо дозволяє стан її здоров'я).

При зміні примусових заходів медичного характеру суд вправі змінити тип психі­ атричного закладу, перевести особу в психіатричний заклад з менш суворим наглядом, скоротити строк перебування у відповідному психіатричному закладі.

Урезультаті розгляду справи суд виносить ухвалу, якою: скасовує примусовий захід медичного характеру, змінює його; відмовляє в задоволенні подання представ­ ника медичного закладу, де тримається особа.

Стаття 515

Відновлення кримінального провадження

1.У разі видужання особи, яка після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимчасовий розлад психічної діяль­ ності чи інший хворобливий стан психіки, які позбавляли її можливості усвідомлю­ вати свої дії або керувати ними, суд на підставі висновку комісії лікарів-психіатрів своєю ухвалою припиняє застосування примусових заходів медичного характеру.

2.Постановлення ухвали суду про припинення застосування примусових за­ ходів медичного характеру є підставою для проведення досудового розслідування чи судового провадження.

3.У разі засудження цієї особи до арешту, обмеження волі, тримання в дис­ циплінарному батальйоні військовослужбовців чи позбавлення волі час її пере­ бування в медичній установі зараховується у строк відбування покарання.

415

Глава 39. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів...

4. Якщо на час розгляду питання про відновлення кримінального провадж ня закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності І прийнято закон, який усуває кримінальну відповідальність за вчинене криї

нальне правопорушення, кримінальне провадження підлягає закриттю, які особа, щодо якої розглядається питання, не заперечує проти цього.

1.Відповідно до ч. 4 ст. 95 КК у випадку припинення застосування примусові заходів медичного характеру в зв'язку з видужанням особи, яка після вчинення кр мінального правопорушення захворіла на психічну хворобу або в неї настав тимч совий розлад психічної діяльності чи інший хворобливий стан психіки, суд на пі; ставі висновку комісії лікарів-психіатрів виносить про це свою ухвалу.

2.Постановления ухвали суду є підставою для проведення досудового розсліду вання чи судового провадження.

Порядок вирішення цих питань такий же, як і при вирішенні питань про застосу вання примусових заходів медичного характеру (ст. 512 КПК).

3.Якщо під час розгляду питання про відновлення кримінального провадження закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності або прий­ нято закон, який усуває кримінальну відповідальність, таке кримінальне проваджен­ ня підлягає закриттю, якщо особа не заперечує проти цього.

Стаття 516

Оскарження ухвали суду

1. Ухвала суду про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного характеру, продовження, зміну, припинення застосування примусових заходів медичного характеру або відмова у цьому може бути оскаржена в поряд­ ку, передбаченому цим Кодексом.

На ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру у такому разі можуть бути внесені за­ перечення, які викладаються в апеляційній скарзі, що подається за наслідками судового розгляду в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Питання, пов'язані з оскарженням ухвали суду, регулюються відповідними статтями глав 31, 32 КПК (подача апеляцій, розгляд кримінального провадження за апеляціями і касаційне провадження).

На ухвалу про застосування чи відмову в застосуванні примусового заходу медич­ ного характеру, продовження, зміну або його припинення може бути подана апеляцій­ на скарга законним представником чи захисником особи, щодо якої вирішувалося питання про це, протягом тридцяти днів із моменту їх проголошення.

Касаційна скарга може бути подана законним представником та захисником особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру, у строки, передбачені ст. 426 КПК, тобто протягом трьох місяців з момен­ ту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

416

ГЛАВА 40 КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ, ЯКЕ МІСТИТЬ ВІДОМОСТІ,

ЩО СТАНОВЛЯТЬ ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ

таття 517

Охорона державної таємниці під час кримінального провадження

1.Досудове розслідування та судове провадження у кримінальному прова­ дженні, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, проводяться

здотриманням вимог режиму секретності.

2.Процесуальні рішення не повинні містити відомостей, що становлять дер­ жавну таємницю.

3.До участі у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що станов­ лять державну таємницю, допускаються особи, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми і яким надано доступ до конкретної секретної інфор­ мації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв. Підозрюваний чи обвинувачений бере участь у кримінальному провадженні без оформлення до­ пуску до державної таємниці після роз'яснення йому вимог статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відпові­ дальність за розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

4.Доступ до матеріалів, які містять відомості, що становлять державну таєм­ ницю, надається захисникам та законним представникам підозрюваного, обви­ нуваченого, потерпілому та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціа­ лісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його під час здійснення своїх прав і обов'язків, передбачених цим Кодексом, виходячи з обставин, встановлених під час кримінального провадження. Рішення про надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв приймаються у формі наказу або письмового розпорядження керівником органу досудового розслідування, прокурором, судом.

5.Потерпілому та його представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику забороняється робити ви­ писки та копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого за­ бороняється робити копії з матеріалів, які містять державну таємницю.

Підозрюваний, обвинувачений, його захисник та законний представник з метою підготовки та здійснення захисту можуть робити виписки з матеріалів, що містять державну таємницю. Такі виписки опечатуються особою, якою були зроблені, у ви­ гляді, що унеможливлює ознайомлення з їх змістом. Виписки зберігаються з дотри­ манням вимог режиму секретності в органі досудового розслідування або суді та надаються особі, яка їх склала, на її вимогу: під час досудового розслідування - у при­ міщенні органу досудового розслідування, під час судового провадження - у при­ міщенні суду. Ознайомлення із змістом виписок будь-кого, крім особи, яка їх зро­ била, не допускається.

417

Глава 40. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю

6.Матеріальні носії секретної інформації, які не долучені до матеріалів досудового розслідування, передаються в установленому законом порядку на збе­ рігання до режимно-секретного підрозділу органу досудового розслідування.

7.Здійснення кримінального провадження, яке містить державну таємницю, не є підставою для обмеження прав його учасників, крім випадків, передбачених законом та обумовлених необхідністю забезпечення охорони державної таємниці.

1.Частина 1 ст. 517 КПК встановлює необхідність забезпечення єдиного поряд охорони державної таємниці згідно з ЗУ «Про державну таємницю» під час досудо­ вого розслідування та судового провадження у кримінальному провадженні.

Під охороною державної таємниці треба розуміти комплекс організаційно-право­ вих, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її мате­ ріальних носіїв.

Державна таємниця - це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охо­ рони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому ЗУ «Про державну таємницю», дер­ жавною таємницею і підлягають охороні.

Режим секретності встановлений згідно з вимогами цього Закону та інших видан відповідно до нього нормативно-правових актів єдиний порядок забезпечення охоро ни державної таємниці.

2.Жодною нормою КПК не передбачено винесення процесуальних документів ' грифом секретності. Усі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слід чого судді, суду - постанови, ухвали, вироки, обвинувальні акти - не повинні місти відомостей, що становлять державну таємницю.

3.Участь осіб, які мають допуск до державної таємниці відповідної форми та які надано доступ до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) т

їїматеріальних носіїв у кримінальному провадженні, яке містить відомості, що ста новлять державну таємницю, здійснюється відповідно до статей 22-27 ЗУ «Про де жавну таємницю».

Водночас необхідно враховувати, що перевірка осіб на предмет можливого до­ пуску до державної таємниці здійснюється СБУ у двомісячний строк у порядку, вста­ новленому ЗУ «Про державну таємницю» та «Про оперативно-розшукову діяльність». Такий строк може значно ускладнити організацію кримінального провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю, через ймовірне затягування строків досудового розслідування.

Винятком на тлі загальних вимог статей 22-27 ЗУ «Про державну таємницю» стала нова кримінальна процесуальна новела щодо надання дозволу підозрюваному чи обвинуваченому брати участь у кримінальному провадженні без оформлення до­ пуску до державної таємниці. Це можливо лише після роз'яснення їм вимог ст. 28 ЗУ «Про державну таємницю» та попередження про кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони державної таємниці за формою, визначеною

418

Стаття 517

додатком 5 до постанови КМУ від 02.10.2003 р. № 1561-12 «Про затвердження По­ рядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

Стаття 23 ЗУ «Про державну таємницю» визначає, що допуск до державної таєм­ ниці не надається у разі відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці. Тим часом це положення стосується загальних правил оформ­ лення допуску до державної таємниці й не стосується порядку надання підозрювано­ му чи обвинуваченому дозволу брати участь у кримінальному провадженні без оформлення допуску.

4. Під час розв'язання питання про надання доступу до матеріалів кримінального провадження, які містять відомості, що становлять державну таємницю, захисникам та законним представникам підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого та їхнім представникам, перекладачу, експерту, спеціалісту, секретарю судового засідання, судовому розпоряднику, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його при виконанні обов'язків, передбачених КПК, виходячи з обставин справи, кри­ мінальний процесуальний закон обмежився лише двома формами з усіх нормативно визначених способів прийняття рішень щодо надання доступу до конкретної таємної інформації та її матеріальних носіїв: письмовим наказом або письмовим розпоряджен­ ням конкретного кола суб'єктів - керівника органу досудового розслідування, про­ курора, суду.

5.Особливості ознайомлення з документами, які містять державну таємницю, ви­ писування з них окремих відомостей, їх розмноження, зберігання, пересилка та знищен­ ня визначаються постановою КМУ від 02.10.2003 р. № 1561-12 «Про затвердження Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях».

6.Державні органи можуть здійснювати діяльність, пов'язану з державною таєм­ ницею лише після надання їм СБУ спеціального дозволу.

Приміщення органів досудового слідства, прокуратури, судів, де зберігаються матеріальні носії секретної інформації, мають відповідати сукупності усіх вимог Державних будівельних норм України (ДБН) В.2.2-14-2004. Ці норми поширюються на проектування та спорудження нових і реконструкцію наявних приміщень режимносекретних органів, архівів, бібліотек, секретних бюро (груп), відділів (бюро) технічної документації, спеціальних сховищ секретних документів, а також приміщень, де ве­ дуться роботи з такими документами і в неробочий час зберігаються зазначені доку­ менти.

Матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об'єкти, у тому числі фізич­ ні поля, у яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо.

7. Особа, якій було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і яка реально була обізнана з нею, може бути обме­ жена у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу до розсекречу-

419