КПК_комент_2012_ч2

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

тримання під вартою до суду застосовується лише як крайній захід і протягом найкоротшого періоду часу. Тримання під вартою до суду по можливості замі­ нюється іншими альтернативними заходами, такими як постійний нагляд, актив­ на виховна робота або поміщення в сім'ю або виховний заклад чи будинок (ст. 13).

Як наголошується у Принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, які піддають­ ся затриманню або ув'язненню в будь-якій формі, затвердженого резолюцією № 43/173 ГА ООН від 9 грудня 1988 р., затримана особа, яка підозрюється чи обвинувачується

увчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою і має право на поводжен­ ня з нею як з такою до тих пір, доки її винуватість не буде доведено згідно із законом

уході відкритого судового розгляду, на якому вона має всі гарантії, необхідні для свого захисту.

Арешт або затримання такої особи на період проведення слідства і судового роз­ гляду здійснюються тільки в цілях здійснення правосуддя на підставі і відповідно до умов і процедур, встановлених законом. Забороняється введення обмежень щодо такої особи, в яких немає безпосередньої необхідності з точки зору цілей затримання або усунення перешкод для ходу розслідування чи здійснення правосуддя, або підтриман­ ня безпеки і порядку в місці затримання.

Затримання та тримання під вартою можуть бути застосовані як запобіжні за­ ходи лише до тих неповнолітніх, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні тяжких і особливо тяжких злочинів, і за умови, що слідчий, прокурор доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу об­ ставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних за­ ходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам (ч. З ст. 176 КПК). При цьому, як роз'яснив ПВСУ у постанові № 5 від 16 квітня 2004 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини непов­ нолітніх», при обранні запобіжних заходів враховуються стан здоров'я неповно­ літнього, його сімейний і матеріальний стан, стосунки з батьками, дієвість існую­ чого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, схильності, спосіб життя, поведінка під час провадження в цій або іншій кримінальній справі, наявність факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати його поведінку. Зазначені обставини можуть з'ясовуватися шляхом опитування батьків, опікунів, піклувальників, представників адміністрації за місцем роботи чи навчання неповно­ літнього тощо (п. 3).

Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, а особливо тяжким - злочин, за який передба­ чене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі (частини 4 і 5 ст. 12 КК). При цьому слід мати на увазі положення ч. З ст. 102 КК, за якою покарання у виді позбавлення волі призначається неповно­ літньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років, за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

390

Стаття 493

Стаття 493

Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд

1.До неповнолітніх підозрюваних чи обвинувачених, крім запобіжних заходів, передбачених статтею 176 цього Кодексу, може застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються

вдитячій установі, - передання їх під нагляд адміністрації цієї установи.

2.Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитя­ чої установи письмового зобов'язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також його належну поведінку.

3.Передання під нагляд батьків та інших осіб можливе лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов'язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконан­ ня цього зобов'язання, заздалегідь про це повідомивши.

4.До передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд суд зобов'язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися у тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.

5.При відібранні зобов'язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклу­ вальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри чи обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов'язання. При порушенні цього зобов'язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення від двох до п'яти розмірів мінімальної заробітної плати.

6.Питання передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи роз­ глядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного за­ ходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.

1.Передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд є спеціальним для неповнолітніх запобіжним заходом. Інші запобіжні заходи, перелі­ чені у ст. 176 КПК, можуть застосовуватися як до неповнолітнього, так і до дорос­ лого підозрюваного чи обвинуваченого.

Залежно від того, кому може передаватися неповнолітній під нагляд, цей вид за­ побіжного заходу має два підвиди: 1) передача неповнолітнього підозрюваного, об­ винуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників; 2) передача неповноліт­ нього підозрюваного під нагляд адміністрації дитячої установи, в якій виховується неповнолітній.

391

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

Спеціальними установами для неповнолітніх, згідно зі ст. 1 ЗУ від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (статті 7-11), є: приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ, загальноосвітні школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти; центри медико-соціальної реабілітації дітей закладів охорони здоров'я; спе­ ціальні виховні установи Державної кримінально-виконавчої служби України; при­ тулки для дітей служб у справах дітей; центри соціально-психологічної реабілітації дітей; соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка).

2. Суть цього запобіжного заходу полягає в тому, що батьки (або один з батьків), опікун чи піклувальник або ж представник дитячої установи бере на себе письмове зобов'язання забезпечити належну поведінку та своєчасне прибуття неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.

Законними приводами для розгляду слідчим суддею чи судом питання про обран­ ня запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного чи обви­ нуваченого під нагляд можуть бути: 1) письмове клопотання прокурора про обрання цього запобіжного заходу; 2) клопотання сторони захисту під час розгляду питання про обрання будь-якого іншого запобіжного заходу.

До сторони захисту тут належать: підозрюваний, обвинувачений, його захисник, законний представник (п. 19 ч. 1 ст. З КПК).

Про підстави обрання запобіжного заходу та обставини, які враховуються при його обранні, див. статті 177, 178 КПК.

3. Обов'язковими умовами для обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклу­ вальників є: 1) наявність їхньої згоди (або клопотання) і згоди (або клопотання) само­ го неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого і 2) з'ясування слідчим суддею, судом, чи спроможні будуть ці особи забезпечити належний нагляд за неповнолітнім підозрюваним, обвинуваченим.

Для обрання запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюва­ ного чи обвинуваченого під нагляд адміністрації дитячої установи, в якій виховуєть­ ся неповнолітній, такої згоди закон не передбачає.

4. Перед відібранням зобов'язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклу­ вальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри, обвинувачення неповнолітнього і про їхню відповідальність у разі порушення взято­ го на себе зобов'язання.

Проте у разі порушення цього зобов'язання лише на батьків, опікунів і піклуваль­ ників накладається грошове стягнення від двох до п'яти розмірів мінімальної заро­ бітної плати. Накладення грошового стягнення на адміністрацію дитячої установи закон не передбачає.

Батьки (або один із них), опікун чи піклувальник, який взяв зобов'язання про на­ гляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов'язання, заздалегідь про це повідомивши. У цьому разі прокурор має заявити клопотання про зміну запо­ біжного заходу.

392

Стаття 495

Стаття 494

Виділення в окреме провадження щодо кримінального правопорушення, вчиненого неповнолітнім

1. Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопору­ шення разом із повнолітнім, повинна бути з'ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування.

1. Про загальні правила виділення в окреме кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування див. ст. 217 КПК. Питання про виділення провадження в окреме вирішує прокурор.

Виділення кримінального провадження щодо неповнолітнього в окреме може сприяти уникненню негативного впливу повнолітнього співучасника на неповноліт­ нього і виконанню вимоги засади розумності строків провадження щодо неповно­ літніх. Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

Закон не вимагає від прокурора прийняття рішення про виділення в окреме прова­ дження щодо неповнолітнього підозрюваного у всіх випадках, коли неповнолітній пі­ дозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім. Він вимагає, щоб у всіх таких випадках було з'ясовано можливість прийняття рішення про виділення. У такому кримінальному провадженні за участю неповнолітнього діє загальна для всіх кримінальних проваджень умова, зазначена у ч. 4 ст. 217 КПК, згідно з якою матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду, тобто на повноту з'ясування обставин, які підлягають встановленню у кримінальному проваджен­ ні як щодо неповнолітнього, так і щодо дорослого, якщо їх дії із вчинення кримінального правопорушення у співучасті тісно пов'язані і важко визначити ступінь вини кожного з них при здійсненні досудового розслідування у різних провадженнях.

Про неповноту судового розгляду як підставу для скасування судового рішення див. статті 409-410 КПК.

Про види співучасників кримінального правопорушення див. ст. 27 КК.

Стаття 495

Тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання

1.Суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповно­ літнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.

2.Після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його

зрезультатами дослідження обставин, проведеного за його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані за його відсутності.

393

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

1.Неповнолітній обвинувачений має право бути присутнім у судовому засіданні

ібрати активну участь у судовому розгляді справи, у дослідженні обставин, які під­ лягають встановленню у кримінальному провадженні щодо нього (про процесуальні права обвинуваченого та ці обставини див. статті 91 і 485 КПК). Зазначені права мають істотне значення для визначення змісту низки засад кримінального провадження, зо­ крема, презумпції невинуватості (ст. 17 КПК), забезпечення права на захист (ст. 20 КПК), доступу до правосуддя (ст. 21 КПК), змагальності сторін (ст. 22 КПК). Тому законодавець покладає на суд обов'язок забезпечення присутності обвинуваченого у судовому засіданні. Згідно зі ст. 323 КПК, якщо обвинувачений, до якого не застосо­ вано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судо­ ве засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду. Крім того, суд має право постановити ухвалу про привід обвинуваченого та ухвалу про накладення на нього грошового стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК.

Тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із залу судового засідання

євинятком із зазначеного загального положення про його обов'язкову участь у судо­ вому засіданні. Суд має право видалити неповнолітнього із залу судового засідання як зі своєї ініціативи, так і з ініціативи учасників судового розгляду, уважно вислухав­ ши думку прокурора, захисника, законного представника неповнолітнього обвинува­ ченого і, упевнившись у тому, що присутність неповнолітнього обвинуваченого під час з'ясування певних обставин кримінального провадження може негативно впли­ нути на нього. Про своє рішення суд виносить мотивовану ухвалу.

Під обставинами, що можуть негативно вплинути на неповнолітнього обвинува­ ченого, необхідно розуміти, зокрема, дані, що компрометують його батьків, учителів, вихователів, відомості про інтимні сторони життя осіб, які є учасниками криміналь­ ного провадження.

2.Після повернення неповнолітнього до залу судового засідання головуючий, надаючи неповнолітньому можливість поставити запитання особам, які були допита­ ні за його відсутності, має вжити заходів, щоб під час цих запитань і відповідей не були розголошені обставини, для недопущення розголошення яких неповнолітнього було видалено із залу судового засідання.

Стаття 496

Участь у судовому розгляді представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей

1.Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ.

2.Представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинува­ ченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого

зметою його перевиховання.

394

Стаття 497

1. Участь у судовому розгляді щодо неповнолітніх представників служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей є важливою для з'ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадження щодо не­ повнолітніх і для прийняття щодо неповнолітніх справедливого судового рішення, з огляду на те, що вони безпосередньо працюють з неповнолітніми і входять у систему органів і служб у справах дітей та спеціальних установ для дітей, на які покладається здійснення соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягай вісімнадцятирічного віку (ст. 1 ЗУ від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»). При цьому:

1) під соціальним захистом дітей розуміється комплекс заходів і засобів соціальноекономічного та правового характеру, здійснення яких покладається на зазначених суб'єктів щодо забезпечення прав дітей на життя, розвиток, виховання, освіту, медич­ не обслуговування, надання матеріальної підтримки (ст. 1 Закону);

2) під профілактикою правопорушень серед дітей - діяльність цих суб'єктів, спря­ мована на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню дітьми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих дітей на території України, в її окремому регіоні, в сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації не­ залежно від форм власності, за місцем проживання (ст. З Закону).

Про судовий розгляд щодо неповнолітнього обвинуваченого суд доводить до відо­ ма відповідної служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей одним із двох процесуальних способів:

1) надсилає їм повідомлення про час і місце судового розгляду і питання про участь свого представника у судовому розгляді вирішує ця служба чи кримінальна міліція

усправах дітей;

2)здійснює судовий виклик представників цих установ у судове засідання, вважа­ ючи необхідною їх участь у судовому розгляді. Про повідомлення та судовий виклик див. статті 111, 112, 134 КПК.

2. Представникам служби у справах дітей і кримінальної міліції у справах дітей як учасникам судового розгляду судовим розпорядником вручається пам'ятка про їхні процесуальні права та обов'язки, а за необхідності ці права та обов'язки ще й роз'яснюються головуючим (ст. 345 КПК), зокрема, їх права заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.

Стаття 497

Порядок застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру

1. Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про мож­ ливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного зло-

395

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

чину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.

2.З підстав, передбачених частиною першою цієї статті, клопотання про за­ стосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.

3.Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, може прийняти рішення про застосування до неповнолітньо­ го обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, передбачених за­ коном України про кримінальну відповідальність.

1.Залежно від змісту і достатності зібраних під час досудового розслідування до­ казів щодо підозрюваного прокурор може звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного харак­ теру (ч. 1 ст. 290 КПК).

Прокурор складає клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, якщо під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що:

-неповнолітнім вперше вчинено кримінальний проступок, злочин невеликої тяж­ кості або необережний злочин середньої тяжкості;

-неповнолітнього можна виправити без застосування кримінального пока­ рання;

-неповнолітнього можна виправити шляхом застосування до нього примусового заходу виховного характеру.

Про класифікацію злочинів (кримінальних правопорушень) див. ст. 12 КК. Клопотання прокурора про застосування примусового заходу виховного характе­

ру за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 291 КПК щодо змісту обвинувально­ го акта, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонуєть­ ся застосувати (ст. 292 КПК).

2.До складання клопотання про застосування до неповнолітнього примусового заходу виховного характеру прокурор повинен з'ясувати, чи не заперечують проти складання клопотання і передання його до суду неповнолітній підозрюваний і його законний представник. За наявності заперечення з боку хоча б одного з них прокурор, за відсутності підстав для закриття даного кримінального провадження (ст. 284 КПК), має скласти щодо неповнолітнього обвинувальний акт або затвердити обвинувальний акт, складений слідчим, і передати його з реєстром матеріалів досудового розсліду­ вання та іншими додатками до суду (ст. 291 КПК).

Одночасно з переданням клопотання про застосування примусового заходу ви­ ховного характеру до суду прокурор згідно зі ст. 293 КПК під розписку має вручити копії клопотання та реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику.

3. Про види примусових заходів виховного характеру, які може застосувати суд, див. ч. 2 ст. 105 КК.

396

Стаття 499

§ 2. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які недосягли віку кримінальної відповідальності

Стаття 498

Підстави для застосування примусових заходів виховного характеру

1. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів вихов­ ного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідаль­ ність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадця­ тирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відпо­ відальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діян­ ня, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

1. Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, у віці від 11 років і до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, не під­ лягає кримінальній відповідальності, але до неї можуть бути застосовані за ухвалою суду примусові заходи виховного характеру.

За загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідаль­ ності лише за умисне вбивство (статті 115-117) та інші тяжкі та особливо тяжкі зло­ чини, зазначені у ч. 2 ст. 22 КК.

Про види примусових заходів виховного характеру див. ч. 2 ст. 97, ч. 2 ст. 105 КК.

Стаття 499

Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру

1.Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, перед­ баченими цим Кодексом. Таке досудове розслідування здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.

2.Під час досудового розслідування проводяться необхідні процесуальні дії для з'ясування обставин вчинення суспільно небезпечного діяння та особи неповно­ літнього.

3.Участь захисника у кримінальному провадженні є обов'язковою.

4.За наявності достатніх підстав вважати, що особа, передбачена статтею 498 цього Кодексу, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки ді­ яння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, вона може бути поміщена у прий- мальник-розподільник для дітей на строк до тридцяти днів на підставі ухвали

397

Глава 38. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх

слідчого судді, суду, постановленої за клопотанням прокурора згідно з правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у поміщенні особи у приймальник-роз- подільник для дітей, якщо прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Строк тримання особи у приймальнику-розподільнику для дітей може бути продовжено ухвалою слідчого судді, суду ще на строк до тридцяти днів. Питання скасування чи продовження строку тримання особи у приймальнику-розподіль­ нику для дітей вирішується в порядку, передбаченому для скасування запобіж­ ного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою відповідно.

5. За відсутності підстав для закриття кримінального провадження прокурор затверджує складене слідчим або самостійно складає клопотання про застосу­ вання до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування при­ мусових заходів виховного характеру здійснюється слідчим, якого уповноважено керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх, за загальними правилами досудового розслідування з урахуван­ ням особливостей провадження, обумовлених віком неповнолітнього.

Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх («Пекінські правила») від 29 листопада 1985 р. визначають спеціаліза­ цію поліції на здійсненні досудових розслідувань щодо неповнолітніх як один із за­ гальних принципів кримінального провадження щодо неповнолітніх (п. 13).

2.Докладніше про особливості порядку кримінального провадження, зокрема, досудового розслідування, щодо неповнолітніх див. коментар до ст. 484 КПК.

3.Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 КПК участь захисника у кримінальному прова­ дженні щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, є обов'язковою з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 14 ЗУ від 2 червня 2011 р. «Про безоплатну правову допо­ могу» такі особи є суб'єктами права на безоплатну правову допомогу. Тому якщо для захисту неповнолітнього не було залучено (запрошено) захисника, то слідчий або прокурор відповідно до частин 2 і 3 ст. 49 КПК має винести і негайно надіслати до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги постанову, якою він доручає призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпе­ чити його прибуття у зазначені у постанові час і місце для участі у кримінальному провадженні. Постанова про доручення призначити адвоката є обов'язковою для негайного виконання.

398

Стаття 499

До особи, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діяння не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність (про такий вік див. ст. 22 КК), не можуть застосовуватися запобіжні заходи, передбачені статтями 176,493 КПК для підозрюваного, обвинуваченого.

4. Діяння, за яке КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк по­ над п'ять років, за класифікацією злочинів, передбаченою ст. 12 КК, належить до тяжких та особливо тяжких злочинів.

Тому закон дозволяє слідчому судді під час досудового розслідування, а суду - у судовому провадженні за клопотанням прокурора і за правилами, передбаченими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винести ухвалу про по­ міщення особи, передбаченої ст. 498 КПК, до приймальника-розподільника для дітей на строк до тридцяти днів (з можливим продовженням його ще до тридцяти днів) за умови, що прокурор доведе:

-наявність достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, за яке КК передбачено покарання у виді по­ збавлення волі на строк понад п'ять років;

-наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійс­ нити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, та що жоден із більш м'яких заходів не може запобігти цьому.

Згідно зі ст. 7 ЗУ від 24 січня 1995 р. «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» приймальники-розподільники для дітей створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і підпорядко­ вуються органам внутрішніх справ.

У приймальники-розподільники можуть бути доставлені діти віком від 11 до 18 років на строк до ЗО діб, які:

-вчинили правопорушення до досягнення віку, з якого за такі діяння особи під­ лягають кримінальній відповідальності, якщо є потреба негайно ізолювати їх;

-згідно з рішенням суду направляються у спеціальні установи для дітей;

-самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони пере­ бували;

-перебувають у розшуку.

Не підлягають поміщенню у приймальники-розподільники діти, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, психічно хворі з вираженими симп­ томами хвороби, діти, які вчинили правопорушення у віці, з якого за такі діяння можлива кримінальна відповідальність, крім випадків припинення кримінальної справи і направлення винних осіб у спеціальні установи для дітей за рішенням суду.

Про порядок обрання і скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою див. статті 193, 194, 199,202 КПК.

Про підстави для закриття провадження прокурором див. ст. 284 КПК.

Про вимоги до клопотання про застосування примусових заходів виховного ха­ рактеру див. ч. 1 ст. 292 КПК).

5. Клопотання про застосування до неповнолітнього примусових заходів вихов­ ного характеру разом із реєстром матеріалів досудового розслідування передається прокурором до суду за правилами територіальної підсудності (ст. 32 КПК).

399