51. Ринковий механізм формування доходів. Показники нерівності доходів: крива Лоренца та коефіцієнт Джині. Політика держави відносно доходів.

Дохід — це очікувана властивість об'єкта, яка є мотивом створення, виробництва, володіння, використання цього об'єкта Дохід — це обсяг грошових надходжень за певний період часу. У кількісному виразі доходи можна визначати як різницю між витратами праці й капіталу на виробництво певного товару і виручкою від його продажу. Існує кілька джерел формування доходів населення, які можна класифікувати за різними ознаками: • за пропозицією економічних ресурсів — заробітна плата, рента, орендна плата, прибуток; • за пропозицією грошей — позичкові проценти; • за наявністю особливого статусу — пенсії, грошові допомоги, стипендії, різні виплати; • випадкові (епізодичні) — виграші, знахідки, спадщина і т. ін. Функцією, яка характеризує формування доходів за їх складовими (без їх принципового протистояння), є похідна функції поживання. В ній зафіксовані моменти розподільчих і не розподільчих відносин (податки). Цю функцію можна записати так: де Yд — функція доходу. На формування доходів населення впливають такі чинники: • нівелюючі — складання заробітків членів сім'ї, пенсії пенсіонерів, які живуть разом з дітьми, матеріальної допомоги, яку отримують непрацюючі члени сім'ї; • диференціюючі — наявність непрацездатних членів сім'ї, співвідношення працюючих і непрацюючих членів сім'ї. Крім того, залежно від джерел формування доходи можуть бути трудовими і нетрудовими, при цьому нетрудові можуть бути законними — виграші, аліменти, спадщина, пенсії. Одержані доходи населення витрачає на купівлю продовольчих і непродовольчих товарів, сплату податків, соціальне страхування, комунальні платежі, платне медичне обслуговування, заощадження, транспорт, дозвілля та ін. Крива Лоренца – крива, яка демонструє фактичний розподіл доходів у суспільстві й дає наочне уявлення про його відхилення від лінії абсолютної рівності в розподілі доходів і про ступінь нерівності їх розподілу.Коефіцієнт Джині – це макроекономічний показник, що характеризує диференціацію грошових доходів населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів від абсолютно рівного їх розподілу між громадянами країни. ля измерения фактического распределения доходов используют «кривую Лоренца» и «коэффициент Джини», показывающие, какая доля совокупного дохода приходится на каждую группу населения, что позволяет судить об уровне экономического неравенства в данной стране.«Кривая Лоренца» — это метод графического изображения уровня концентрации явления. Для ее построения на обе оси координат наносят процентную масштабную шкалу (от 0 до 100 %). Для точек кривой абсциссами служат единицы совокупности, а ординатами — значения признака. Равномерное распределение признака будет представлено в таком случае диагональю, называемой «линией равномерного распределения», а неравномерное — «линией Лоренца», отклонение которой от диагонали и характеризует степень неравномерности (см. график 17.1).Таким образом, если принять величину дохода и численность населения за 100 %, то прямая ОА покажет абсолютно равномерное распределение совокупного дохода между всеми группами населения. Однако реальное распределение всегда будет характеризоваться отклонением от этой прямой. Абсолютно неравномерное распределение совпало бы с осями координат. Но поскольку «сверхбедные» и «сверхбогатые» всегда составляют незначительную часть рыночного общества, то перед нами будет некоторая кривая («кривая Лоренца»), отклонение которой от диагонали наглядно покажет степень неравномерного распределения доходов.Для расчета конкретного уровня неравенства в распределении доходов поступают следующим образом. Площадь, образованную линиями равномерного и неравномерного распределения доходов (она на графике заштрихована), относят к площади треугольника ОАВ. Полученный результат и есть «коэффициент Джини». Размер дохода сопровождается опережающим увеличением его «сберегаемой» части.сключительная сложность рыночной экономики состоит в том, что пропорция между «потреблением» и «сбережением» доходов предопределяет величины совокупных расходов и совокупных сбережений в обществе (со всеми вытекающими отсюда последствиями для макроэкономических процессов), и в то же время эта пропорция сама отражает степень сбалансированности макроэкономических процессов. Вот почему искусство регулирования рыночной экономики заключается не в нахождении неких универсальных «рецептов» управления ею, а в умении определить доминирующий фактор в данной рыночной ситуации. И подчас оказывается, что таким фактором является пропорция, в которой рядовой доходополучатель решает разделить свой доход между потреблением и сбережением. Склонить его к принятию оптимального для общества решения — такова порой «сверхзадача» механизма регулирования рыночной экономики в конкретной ситуации.