Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ZAVDANNYa_22.docx
Скачиваний:
10
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
46.62 Кб
Скачать
  1. Назвати 5 принципових положень необхідних для аналізу досить точного прогнозу.

В даний час суспільство стало на шлях переходу до ринкової економіки. Цей процес займе тривалий період і проходитиме з багатьма протидіями , ускладненнями та успіхами . Тому в складній , суперечливій економічній ситуації необхідно виявлення намічених тенденцій , що визначають майбутнє народного господарства , а також складання прогнозу на перспективу , який є невід'ємною складовою частиною планування в економіці з метою забезпечення стійкості обсягів виробництва продукції та ефективності виробництва в цілому. Ці завдання в сучасній економіці вирішує прогнозування , статистичний характер якого через використовуваних методів при вирішенні даних проблем економічного розвитку визнають багато вчених - економісти.

Статистичний прогноз - це імовірнісна оцінка можливості розвитку того чи іншого об'єкта (процесу) і величини його ознак в майбутньому , отримана на основі статистичної закономірності , виявленої за даними минулого періоду . Об'єктом статистичного прогнозування можуть бути ті явища і процеси , управління якими , а тим більше планування їх розвитку утруднено через дії багатьох факторів , вплив яких не може бути однозначно і повністю визначено . Статистичний прогноз передбачає не тільки вірне якісне передбачення , а й досить точне кількісне вимірювання ймовірних можливостей очікуваних значення ознак .

Однак , в даний час прогнозування утруднюється неблагополучної народногосподарської кон'юнктурою і загальним станом економіки . Виникає ряд проблем , від вирішення яких залежать перехід до ринку , стабілізація і поліпшення стану справ у народному господарстві . Реалізація таких цілей потребує відповідних законодавчих актів , а дієвість прийнятих законів і постанов , у свою чергу , припускає вивченість проблем економічного розвитку країни та окремих її регіонів.

Як відомо , урожай є складним продуктом взаємодії природних та економічних факторів. Урожайність же характеризує продуктивність певної культури в конкретних умовах її обробітку. Воно -то і є об'єктом дослідження цієї курсової роботи як результат взаємодії господарсько- агротехнічних або керованих факторів і факторів метеорологічних , обумовлених її випадкову коливання.

Кінцевою метою даної роботи є складання прогнозу врожайності зернових культур в господарствах Покровського району Орловської області на перспективу. Для чого в процесі економічного аналізу необхідно вирішити наступні завдання: встановити основну тенденцію динаміки на основі побудованих динамічних рядів врожайності зернових культур , оцінити стійкість динаміки врожайності , визначити міру впливу систематичної , викликаної керованими факторами , і випадкової колеблемості в загальній коливання врожайності . Вирішення цих завдань проводиться методом авторегресійного прогнозування , основу якого становить статистичне вивчення динаміки прогнозованого показника , в даному випадку - врожайності , за попередній період та вивчення його колеблемості . Також в процесі виконання курсової роботи важливо встановити , використовуючи метод індексного аналізу , зміни валового збору в цілому і за рахунок окремих факторів.

При цьому ще до виконання всіх розрахунків слід дати необхідне теоретичне обґрунтування застосовуваних методів в процесі економіко- статистичного аналізу врожайності зернових культур в господарствах Покровського району Орловської області , а також викласти природно- економічні умови вирощування сільськогосподарських культур в нашому регіоні.

Основні методи статистичного прогнозування

Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване опис можливих станів об'єктів у майбутньому , а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану. Сам процес розробки прогнозів називається прогнозуванням .

Прогнозування (від грец. Prognosis - знання наперед ) - це вид пізнавальної діяльності людини , спрямованої на формування прогнозів розвитку об'єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку . Прогнозування має відповідати на два питання: що найімовірніше можна очікувати в майбутньому? Яким чином потрібно змінити умови , щоб досягти даного стану ? Прогнозування є важливою сполучною ланкою між теорією і практикою в усіх сферах життя суспільства.

Залежно від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів і явищ розрізняють три форми передбачення : гіпотезу (загальнонаукове передбачення) , прогноз і план. Ці форми передбачення тісно пов'язані в своїх проявах один з одним і з досліджуваним об'єктом в системі управління і планування являють собою послідовні ступені пізнання поведінки об'єкта в майбутньому.

Вихідний початок цього процесу - гіпотеза . Це науково обґрунтоване припущення про структуру об'єкта , характері елементів і зв'язків , які складають цей об'єкт , механізмі його функціонування та розвитку . На рівні гіпотези дається якісна характеристика об'єкта , що виражає загальні закономірності її поведінки. Хоча гіпотеза носить найбільш загальний характер , без неї не можливо ніяке наукове управління і планування . Гіпотеза впливає на цей процес через прогноз ; будучи важливим джерелом інформації для його складання .

Прогноз у порівнянні з гіпотезою має більшу визначеність і достовірність , оскільки ґрунтується не тільки на якісних , а й на кількісних характеристиках і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісне . Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно- прикладної теорії , так як пов'язаний з майбутнім , яке завжди стохастичне . Майбутнє залежить від багатьох випадкових факторів , складне переплетення яких практично врахувати неможливо. Звідси всі прогнози носять імовірнісний характер.

При дослідженні сутності прогнозу належить визначити методологічні аспекти співвідношення прогнозу й плану . Кожен з них повинен знати певне місце в системі управління народним господарством.

План являє собою систему взаємопов'язаних , спрямованих на досягнення єдиної мети планових завдань , що визначають порядок , терміни і послідовність здійснення окремих заходів. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань , обґрунтовуються прийняті управлінські рішення.

План і прогноз являють собою взаємно доповнюють один одного стадії планування . При цьому прогноз виступає як фактор , що орієнтує існуючу практику на можливості розвитку в майбутньому , а прогнозування - як інструмент розробки планів . Форми поєднання прогнозу і плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробці плану , слідувати за ним або вироблятися в процесі розробки плану . Істотна відмінність між ними полягає в тому , що план - відображення і втілення вже прийнятого господарсько- політичного рішення , а прогноз - це пошук реалістичного , економічно вірного шляху. Прогнозування являє собою дослідницьку базу планування , що має власну методологічну основу , що відрізняється багато в чому від планування .

Таким чином , завдання економіко- статистичного прогнозування наступні: виявлення перспектив найближчого або більш віддаленого майбутнього в досліджуваній області на основі реальних процесів дійсності : вироблення оптимальних тенденцій і перспективних планів з урахуванням складеного прогнозу та оцінки прийнятого рішення з позицій його наслідків у прогнозованому періоді.

Прогнози можна поділяти в залежності від цілей , задач , об'єктів , часу попередження , методів організації прогнозування , джерел інформації і т.д. Велика кількість таких ознак і відсутність їх строго певних характеристик ускладнюють створення єдиної класифікації .

Згідно з прийнятими класифікаціями з точки зору об'єкта прогнозування прогнози можна поділяти на науково -технічні , економічні, соціальні , військово- політичні.

Економічні в свою чергу можуть підрозділятися залежно від масштабності об'єкта на: а) глобальні - розглядають найбільш загальні тенденції та закономірності у світовому масштабі ; б) макроекономічні - аналізують найбільш загальні тенденції явищ і процесів у масштабі економіки країни в цілому; в) структурні (міжгалузеві і міжрегіональні ) - пророкують розвиток народного господарства в розрізі галузей матеріального виробництва та промисловості; г) регіональні - пророкують розвиток окремих регіонів ; д) прогнози розвитку народногосподарських комплексів визначають закономірності розвитку сукупностей галузей , об'єднаних єдиною метою функціонування , технологічною послідовністю обробки вихідної сировини і т. д.; е) галузеві - прогнозують розвиток галузей ; ж) мікроекономічні - пророкують розвиток окремих підприємств, виробництва та окремих продуктів і т.д.

За часом попередження виділяються наступні економічні прогнози: оперативні (до 1 місяця); короткострокові (від декількох місяців до 1 року); середньострокові (від 1 до 5 років); довгострокові (від 5 до 20 років і більше). Перераховані види прогнозів відрізняються один від одного за своїм змістом і характером оцінок досліджуваних процесів . Оперативний прогноз заснований на припущенні про те , що в прогнозованому періоді не пройде істотних змін в досліджуваному об'єкті як кількісних , так і якісних . У них переважають детально - кількісні оцінки очікуваних подій.

Короткостроковий прогноз припускає тільки кількісні зміни . Оцінка подій дається тільки кількісна . Середньостроковий і довгостроковий прогнози виходять як з кількісних , так і з якісні зміни переважають над якісними. У середньодобовому прогнозі оцінка подій дається кількісно- якісна , в довгостроковому кількісно- кількісна .

Часом попередження при прогнозуванні називає відрізок часу від моменту, для якого є останні статистичні дані про досліджуваному об'єкті, до моменту, до якого належить прогноз . Іноді його називають прогнозованим періодом.

Тривалість періоду залежить від специфіки об'єкта прогнозу , зокрема від часу функціонування об'єкта прогнозування , від інтенсивності росту показників , від тривалості дії виявлених тенденцій і закономірностей.

Залежно від цілей прогнозу ( за функціональною ознакою ) можна виділити 2 типи: пошуковий і нормативний прогнози.

Нормативний прогноз - прогноз , який призначений для вказівки можливих шляхів і термінів досягнення заданого , бажаного кінцевого стану прогнозованого об'єкта . Пошуковий ж прогноз не орієнтується на задану ціль , а розглядає можливі напрями майбутнього розвитку прогнозованого об'єкта (його майбутнього стану). Таким чином , пошуковий прогноз відштовхується при визначенні майбутнього стану об'єкта від його минулого і сьогодення , нормативний же прогноз здійснюється у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій і їх змін у складі поставленої мети. При цьому обидва прогнози виступають на практиці одночасно в якості напрямків і підходів до прогнозування і використовуються спільно .

Розробка прогнозів спирається на застосування різних методів прогнозування .

Методами прогнозування називаються сукупність прийомів мислення , що дозволяють на основі аналізу минулих ( ретроспективних ) зовнішніх і внутрішніх зв'язків , притаманних об'єкту , а так само їх змін в рамках даного явища винести судження певної достовірності щодо майбутнього розвитку об'єкта.

В даний час налічують більше 150 методів і прийомів прогнозування . При цьому кожен з них має свої особливості залежно від мети його використання та рівня проведених досліджень. Методи розрізняють також за наукову обґрунтованість та призначенням. Вибір методів прогнозування здійснюється відповідно з характером об'єкта і вимог , що пред'являються до інформаційного забезпечення . Досвід , накопичений сучасною прогностикою , показує , що у великому різноманітті методів прогнозування можна виділити наступні їх групи: методи експертних оцінок , методи екстраполяції , моделювання , нормативний і цільової методи .

Методи експертних оцінок засновані на використанні експертної інформації . Вони допомагають встановити ступінь складності і актуальність проблеми , визначити основні цілі та критерії , виявити важливі чинники і взаємозв'язки між ними , вибрати найбільш кращі альтернативи. Відомі 2 підходи до використання експертів : індивідуальні оцінки та групові .

Індивідуальні оцінки , або метод узгодження оцінок , полягає в тому , що кожен експерт дає оцінку незалежно від інших , а потім за допомогою якого-небудь прийому ці оцінки можуть бути представлені у вигляді оцінок типу інтерв'ю або аналітичних записок.

Групові або колективні методи експертизи засновані на спільній роботі експертів і отриманні сумарної оцінки від усієї групи фахівців в цілому. Серед них найбільш поширеними є метод комісії та метод мозкової атаки (метод колективної генерації йде або метод групового розгляду з віднесеної оцінкою) .

Методи екстраполяції ґрунтуються на припущенні про незмінність чинників, що визначають розвиток досліджуваного об'єкта , і полягають у поширенні закономірностей розвитку об'єкта , і полягають у поширенні закономірностей розвитку об'єкта в минулому на його майбутнє. Залежно від особливостей зміни рівнів у ряду динаміки прийоми екстраполяції можуть бути простими і складними. Першу групу становлять методи прогнозування , засновані на припущенні про те відносному сталості в майбутньому абсолютних значень рівнів , середнього рівня ряду , середнього абсолютного приросту , середнього темпу зростання. Друга група методів заснована на виявленні основної тенденції , тобто застосуванні статистичних формул , що описують тренд. Їх можна розділити на 2 основні типи: на адаптивні методи та аналітичні ( кривих зростання ). Адаптивні методи прогнозування засновані на тому , що процес реалізації їх полягає в обчисленні послідовних в часи значень прогнозованого показника з урахуванням ступеня впливу попередніх рівнів . До них відносяться методи ковзної та експоненуальної середніх , метод гармонійних ваг , метод авторегресійних перетворень. В основу аналітичних методів ( кривих ростові ) прогнозування покладено принцип отримання за допомогою методу найменших квадратів оцінки детермінованої компоненти , що характеризує основну тенденцію.

Особливе місце в сучасному прогнозуванні займають методи багатофакторного моделювання - логічного,інформаційного, статистичного .

До логічного моделювання належать методи прогнозування за історичною аналогією,методи сценарію,дерева цілей,матриць взаємовпливу і ін.

Метод історичної аналогії заснований на встановлення і використання аналогії об'єкта прогнозування з однаковим за природою об'єктом , випереджаючим першу у своєму розвитку. Умовами успішного використання цього методу є правильний вибір об'єктів зіставлення , а також облік поправки на історичну обумовленість свідомості. У минулому історична аналогія застосовувалася в області критичного зіставлення культур; відомі також акти наступності у розвитку наукових принципів та ідей.

Якщо події задано у формі їхнього опису , то показ варіантів можливої ​​обстановки в майбутньому і встановлення часу її настання здійснюється за допомогою методу сценарію. Під сценарієм розуміється огляд інформації,що характеризує дану ситуацію. Ці дані містять у собі опис окремих факторів, які включають в тій чи іншій мірі на вступ конкретної події . Завданням сценарію є характеристика обстановки , в якій розвивається прогнозований процес .

Застосування методу дерева цілей у прогнозуванні дозволяє послідовно розбити основні завдання на підзадачі і створити систему « зважених » за експертними оцінками зв'язків. Для відбору чинників у прогностичну модель та побудови системи зв'язків широко використовуються на практиці матриці взаємовпливу ( суміжності ) , теорія графів та ін..

Методи інформаційного моделювання складають специфічну область в прогнозуванні . Характерні властивості масових потоків інформації створюють передумови для прогнозування розвитку на основі масових джерел інформації, які містять необхідні логічно впорядковані послідовності документів .

Найбільш поширеними є методи прогнозування , засновані на статистичному моделюванні .

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]