11. Розвиток наукових знань на Арабському Сході в Середні віки
На Арабському Сході в Середні століття намітився прогрес в галузі математичних, фізичних, астрономічних, медичних знань.
Починаючи з VII ст. у політичному житті країн Близького і Середнього Сходу відбулися важливі зміни. Ослаблення військової потужності Візантійської імперії призвело до того, що араби захопили великі території, на яких був створений арабський халіфат. У містах халіфату будувалися обсерваторії, створювалися бібліотеки при палацах, мечетях, медресе. Внутрішня і зовнішня торгівля також сприяла поширенню і передачі знань. Перший науковий центр халіфату - Багдад (кінець VIII - початок IX ст.), де були зосереджені вчені, перекладачі й переписувачі з різних країн, розташовувалася велика бібліотека, що постійно поповнюється, функціонувала своєрідна академія «Будинок мудрості», на базі якого була створена обсерваторія. Праці вчених різних країн, які в силу обставин, що склалися опиняються на території халіфату, переводяться на арабську мову. У IX ст. була переведена книга «Велика математична система астрономії» Птолемея під назвою «Альмагісте» (велике), яка потім повернулася до Європи як «Альмагест». Перекази та коментарі «Альмагеста» служили зразком для складання таблиць і правил розрахунку положення небесних світил. Грецький вплив відзначився на стилі творів арабських авторів, які характеризують систематичність викладу матеріалу, повнота, строгість формулювань і доказів, теоретичність.
Після олександрійського періоду в розвитку позитивної науки саме в арабів вона робить подальший крок у своєму розвитку. Це відноситься до різних галузей знання і насамперед до математики та астрономії.
Найважливіше досягнення арабомовної науки полягає тут у запозиченні у індійських вчених позиційної системи числення і в удосконаленні її. Були закладені основи тригонометрії, яка була пов'язана з досягненнями астрономії.
Широко відома діяльність арабських вчених у галузі алхімії, яка хоча і переслідувала недосяжні цілі (перетворення неблагородних металів у благородні), але в процесі цих багатовікових пошуків відкрила нові елементи (ртуть, сірка). Хоча діяльність алхіміків (потім одержала широке поширення і в Європі) не могла стати експериментальним природознавством, але в якійсь мірі вона сприяла його майбутньому виникненню. Праці арабських алхіміків містили, поряд з фантастичними гіпотезами, раціональні висновки і рецепти.
До найбільш яскравих представників близькосхідного середньовіччя можна віднести Омара Хайяма, великого іранського вченого і філософа, чудового поета, автора всесвітньо відомих чотиривіршів (рубаї). В якості вченого Хайям найбільше зробив в математиці. В алгебрі він систематично виклав рішення рівнянь до третього ступеня включно, їм розширено поняття числа (введені позитивні ірраціональні числа). Значні досягнення Хайяма в області астрономії: замість місячного календаря, він запропонував сонячний календар, і вдосконалив його.
Найважливіші досягнення були отримані арабами в області оптики. Арабський учений Ібн-ал-Хайтао, відомий на Заході як Альхазен, видатний астроном, фізик і математик, створив фундаментальну працю з оптики, що відрізняється новизною, оригінальністю, стрункістю побудови.