1. Забезпечити безпеку, не допустити ніяких аварій.

2. Нульовий ризик у діючих технічних системах забезпечити неможливо.

Концепція прийнятного ризику, яка одержала загальносвітове визнання:

Людина, соціальна група, суспільство, держава або група держав свідомо або не усвідомлено встановлюють для себе міру прийнятного ризику у відносинах самих з собою, між собою, з навколишнім світом. Коли ризик бачиться їм цілком прийнятним, то вони відчувають себе в безпеці.

Бачення

ризику

Як прийнятного

Відчуття безпеки

Як не прийнятного

Відчуття небезпеки

Що допомагає визначити міру прийнятного ризику:

1. Психологія сприйняття загроз, що склалася у людей.

2. Накопичений досвід, знання, уміння, навички.

3. Зіставлення в системі цінностей, стандартів, нормативних вимог.

4. Конкретні ситуації вибору.

Залежність сумарного ризику від витрат на технічну та соціально – економічну сфери

Витрати на удосконалення технічних систем

Витрати на технічну безпеку обмежені економічними можливостями підприємства, збільшення цих витрат веде до росту соціального ризику (тому що знижуються витрати на рішення соціальних питань).

Виходячи з розглянутого політику в галузі охорони праці можна представити як діяльність, пов'язану з відносинами між керівником (власником) підприємства (виробництва) і працівником, ядром якої є ствердження і підтримка умов безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на рівні, що забезпечує збереження здоров'я і працездатності працівника. Свій вираз ця політика знайшла в Законі «Про охорону праці», де досить чітко і докладно сформульовані її принципи. А через принципи можна визначити і мету політики. І це дуже важливо.Мета політикиу сфері охорони праці на поточному етапі розвитку —це боротьба за зниження виробничого травматизму шляхом попередження нещасних випадків та інших ушкоджень здоров'я, що виникають у процесі трудової діяльності, і зведення до мінімуму причин небезпек, властивих виробничому середовищу.

Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Визначення, державні завдання та мета системи управління охороною праці

Система управління охороною праці (СУОП) – це частина загальної системи управління виробництвом, яка сприяє запобіганню нещасним випадкам та професійним захворюванням на виробництві, а також небезпеці для третіх осіб, що виникають у процесі виробничої діяльності, і включає в себе комплекс взаємопов’язаних заходів на виконання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з промислової безпеки та охорони праці.

Основні завдання державного управління охороною праці:

1. Професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки, з урахуванням стану здоров’я та психофізичних показників.

2. Навчання та пропаганда знань з охорони праці.

3. Підтримання у безпечному стані обладнання, технологічних процесів, будівель та споруд (технічний нагляд).

4. Створення нормативно-правової бази та забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці.

5. Забезпечення засобів індивідуального та колективного захисту.

6. Створення оптимального режиму праці та відпочинку.

7. Створення та підтримання системи лікувально-профілактичного та санітарно-побутового обслуговування працюючих.

8. Комплексне рішення задач та координація зусиль різних державних органів, міністерств та відомств з питань охорони праці.

Система управління охороною праці на виробництві підприємства (установі, організації) щодо виявлення небезпек і усунення неприпустимого ризику для життя і здоров’я працівників в трудовому процесі - це планомірна, цілеспрямована діяльність керівництва і персоналу

Створення СУОПП здійснюється послідовним визначенням праце охоронної політики, зобов’язань керівництва, мети роботи, об’єкта та органів управління, виявлення неприпустимих ризиків, завдань і заходів з охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, створення системи мотивації.

Система управління охороною праці повинна бути сумісна або об’єднана з іншими системами управління, а саме: з системою управління якістю; охороною праці; фінансами; системою управління навколишнім середовищем.

Головна мета політики в галузі охорони праці полягає в декларуванні зобов’язань керівництва (як держави, так і підприємств, установ та організацій) відносно створення здорових, безпечних і комфортних умов праці при досягненні стратегічних планів розвитку (держави, підприємства).

Основна ідеологія СУОП: ефективність управління охороною праці базується на загальному розумінні всіма учасниками виробничого процесу наявності ризиків отримання травм і надбання професійних захворювань. Сьогодні, на жаль, на багатьох підприємствах України СУОП реально не працює. Одними із найбільш розповсюджених причин цього є те, що роботодавці часто не мають коштів (або НЕ ХОЧУТЬ виділити їх), бажають отримувати “надприбутки” будь-яким шляхом. Працівникам же спочатку треба заробити гроші, а вже потім вони самі думають про своє (втрачене) здоров’я.

Метою управління охороноюпраці є реалізація конституційних прав працівників і вимог нормативно-правових актів щодо збереження здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці, покращення виробничого побуту, усунення неприпустимого ризику. А саме:

• зменшення рівня виробничого травматизму та професійних захворювань;

• раціональне використання фінансів, спрямованих на охорону праці;

• зменшення страхових виплат під час укладання договорів про страхування основних фондів та об’єктів підвищеної небезпеки;

• підвищення якості продукції, що виробляється.

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

У Законі України “Про охорону праці” (ст. 4) задекларовані основні принципи державної політики в галузі охорони праці:

- пріоритет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність роботодавця за створення безпечних умов праці;

- обов’язковий соціальний захист працівників, відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань;

- використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування;

- комплексне розв’язання завдань охорони праці на основі національних програм, з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

- встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств незалежно від форм власності і видів їх дія- льності;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції;

- адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів влади, установ, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я і безпеки праці, співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками.

СУОПП є цільовою підсистемою загальної системи управління підприємством, яка охоплює усі напрями виробничо-господарської діяльності, трудові колективи структурних підрозділів, матеріальні та фінансові ресурси і реалізується в цілеспрямовану діяльність посадових осіб і працівників щодо усунення неприпустимого ризику для здоров’я і безпеки персоналу, виконання нормативно-правових актів з охорони праці.

Роботодавець розробляє працеохоронну політику– декларацію про зобов’язання щодо намірів і заходів з охорони праці.

Управління охороною праці здійснюють: на підприємстві – роботодавець, на факультетах, кафедрах і службах – їх керівники.

Організаційну, методичну і наглядову діяльність з охорони праці, підготовку управлінських рішень та контроль за їх виконанням здійснює служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо ректору (роботодавцю).

Нормативною базоюСУОПП є Конституція України, Закон про охорону праці, Кодекс законів про працю, постанови Верховної Ради, Укази Президента, постанови КМУ, Національна програма поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Закони про охорону здоров’я, Закон про пожежну безпеку. Система стандартів безпеки праці, правила, норми, інструкції та інші нормативно-правові акти про охорону праці, постанови і накази органів державного управління і нагляду.

Виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці здійснюється шляхом забезпечення функціонування СУОПП, тобто шляхом планомірного виконання завдань і функцій управління охороною праці.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про охорону праці», ректор забезпечує функціонування системи управління охороною праці в закладі (СУОПП), а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання їхніх функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення наявного рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг їх технічного стану;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування їх причин;

- організує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінки технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідальність нормативно-правовим актам з охорони праці згідно із послідовністю і термінами, визначеними законодавством, та за їх висновками вживає заходів для усунення небезпечних та шкідливих для здоров’я виробничих акторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах закладу (далі акти закладу), та встановлює правила виконання робіт і поведінки працівників на території установи, на факультетах, кафедрах, аудиторіях, на будівельних майданчиках, робочих місцях згідно із нормативно-правовими актами з охорони праці, безкоштовно забезпечує працівників нормативно-правовими актами та актами закладу з охорони праці;

- здійснює контроль за устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Завдання управління охороною праці на підприємстві випливають із усієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. При виконанні завдань керівник підприємства всебічно підвищує роль безпосередніх керівників підрозділів (робіт) у створенні на кожному робочому місці безпечних та нешкідливих умов праці.

Основні цілі та завдання управління охорони праці:

- запобігання виробничих травм, професійним захворюванням, аваріям і пожежам, усунення неприпустимих ризиків;

- дотримання вимог законодавства і нормативно-правових актів з охорони праці, колективних договорів;

- забезпечення ставлення всіх працівників підприємства до безпеки праці як до головних обов’язків;

- забезпечення участі працівників підприємства у плануванні, організації мотивації, контроль й оцінці ефективності заходів з охорони праці;

- розроблення обов’язків, прав і відповідальності за стан охорони праці між керівниками і працівниками підприємства;

- розподілення необхідних фінансових, матеріальних, людських та інших ресурсів для забезпеченні функціонування СУОПП;

- забезпечення компетентності посадових осіб, спеціалістів та всіх працівників при виконанні їхніх обов’язків і відповідальності, розумінні своїх прав і обов’язків;

- забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці у колективному договорі;

- постійне підвищення ефективності функціонування СУОПП.

Функції управління охороною праці

Реалізація завдань охорони праці на підприємстві та в кожному структурному підрозділі здійснюється їх керівниками шляхом послідовного виконання основних системо утворювальних функцій управління:

- прогнозування і планування;

- організації;

- мотивації;

- контролю, обліку, аналізу.

Методи управління охороною праці

- організаційно-розпоряджувальні:

а) виконання працівниками своїх посадових обов’язків з охорони праці;

б) видання і виконання наказів, розпоряджень, приписів, рішень.

- соціально-психологічні:

а) виховна робота;

б) навчання і пропаганда з охорони праці;

в) подання особистого прикладу керівниками підрозділів у дотриманні правил і норм з охорони праці;

г) встановлення контролю і взаємоконтролю, підвищення виробничої дисципліни;

д) моральне стимулювання;

- економічні:

а) виплата премій за відсутність травматизму та профзахворювань;

б) матеріальне і моральне заохочення за високий рівень охорони праці;

в) заохочення за активну участь та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.

Найважливішими надбаннями Закону України «Про охорону праці» є:

- встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності власника і конкретних посадових осіб та працівників, забезпечено визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці на виробничому рівні;

- зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх підпорядкування безпосередньо

Органи державного управління охороною праці (ст. 23) у встановленому порядку інформують населення України, працівників, зокрема, про:

• виконання загальнодержавної, галузевих і регіональних програм;

• рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і профзахворювань;

• виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звітність з питань охорони праці.