1.1 Зміст поняття «охорона праці»

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Головною метою охорони праці– є створення на кожному робочому місці безпечних умов праці, умов безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПЗ — запобігання травматизму та професійних захворювань;

СБНУП — створення безпечних і нешкідливих умов праці;

ЗЗП — збереження здоров'я та працездатності;

ППП — підвищення продуктивності праці;

ПАС — попередження аварійних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

• наукові (аналіз конкретних моделей системи «людина—техніка—виробниче середовище», виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємо­зв'язку, ступеня впливу на людину і т. д.);

• практичні (розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних умов праці при здійсненні трудового процесу).

Як бачимо, охорона праці — проблема складна і багатогранна. Для її вирішення потрібна активна участь фахівців різних профілів: технологів, проектувальників, екологів, санітарних лікарів, лінійних керівників та ін. Особлива роль у цій важливій справі належить економістам. Вони визначають економічні наслідки незадовільного стану охорони праці, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; розміри шкоди, заподіяної працівникам унаслідок тимчасової непрацездатності й каліцтва.

Зміст і характер праці залежать від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

Людина значну частину свого життя витрачає на працю, яка є основним видом діяльності, оскільки пов’язана з виробництвом суспільно корисних продуктів — матеріальних та ідеальних.

Праця як процес являє собою єдність трьох складників:

• самої праці як доцільної діяльності;

• предмета праці (того, на що спрямована праця);

• знарядь праці (речі або комплексу речей, за допомогою яких людина діє на предмет праці).

1.2 Соціально-економічне значення охорони праці

Охорона праці тісно пов’язана з економікою. Створення умов безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок регулярного виходу на роботу, зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його. використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв’язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на сплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

Відомо, що в 1996 р. в Україні на заходи щодо охорони праці була витрачено 52 грн. на одного працюючого, в той же час витрати на відшкодування збитків потерпілим на виробництві складали 268,3 млн. грн., тобто 950 грн. з розрахунку на одного потерпілого.

За границею підприємці підрахували та пришли до висновку, що економічно більш прибутково укладати кошти в охорону праці, ніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків та аварій на виробництві та виплату збитків потерпілим.

У Законі “Про охорону праці" вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці - формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості в проведенні заходів щодо поліпшення умов праці.

Основні економічні методи управління охороною праці:

- диференційованітарифи на соціальне страхування залежно від рівня виробничого травматизму, ступеня шкідливості умов праці, ступеня ризику виробництва;

- фінансування охорони праці;

- економічне стимулювання.