Міністерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

ЗАТВЕРДЖУЮ

проректор з науково-педагогічної роботи

проф. Шинкарук О.М.

_________________________

“___” _________ 2013 Р. Робоча навчальна програма

дисципліни «Історія української літератури ХХ ст.» для студентів

галузі знань 0203 Гуманітарні науки

напряму підготовки 6.020303 «Філологія. Українська мова і література»

денної форми навчання

Шифр дисципліни ПП.-01.125

Статус дисципліни: нормативна

Цикл дисциплін професійної та практичної підготовки

Факультет: Гуманітарно-педагогічний

Кафедра: української філології

Форма навчання	Курс	Семестр	Загальне навантаження		Кількість годин										Курсовий проект			Курсова робота			Вид семестрового контролю
					Аудиторні заняття					Індивідуальна робота студента		Самостійна робота, в т.ч. ІРС
																				Залік			Іспит
			Європейські кредити	Години	Всього	Лекції	Лабораторні роботи	Практичні заняття
ДФН	4	7	4	144	51	34		17			93								+
ДФН	4	8	3	108	36	24		12			72											+

Робоча програма складена на основі навчального плану підготовки бакалаврів.

Програму складено __________________ викладач Т.П.Коваль

Схвалено на засіданні кафедри української філології_

Протокол № 1 від “30” серпня 2013 р.

Зав. кафедрою української філології_____________ Торчинський М.М.

Декан гуманітарно-педагогічного факультету____________ Л.Л.Станіславова

Робоча програма розглянута та схвалена методичною радою гуманітарно-педагогічного факультету

Голова методичної ради ГПФ _______________________ Л.Л.Станіславова

Хмельницький 2013

ВСТУП

до навчальної дисципліни

«Історія української літератури ХХ століття»

напряму підготовки 6.020303 «Філологія. Українська мова і література»

Історія української літератури ХХ століття (4/3), 4 курс 7, 8 семестр.

Літературно-мистецький процес доби Українського Відродження початку XX століття; соцреалізм 40-х рр., догматична уніфікація літературно-мистецького життя в Україні; література Західної України та діаспори; ідейно-естетичні пошуки українського письменства у 50-60-ті рр. XX ст.; домінанти європейської поетичної традиції у мистецькому світогляді поетів 70-х рр.; нові ідеї в художньому мисленні українських прозаїків у др. пол. XX ст.; зміна ідейно-естетичних векторів в українській літературі у 70 – 80-ті рр.; падіння кон’юнктурного ідеологічного соцреалізму на рубежі 80 – 90-х рр.; новітнє літературознавство; літературний процес та модерне літературознавство к. ХХ – поч. ХХІ ст.

Місце у структурно-логічній схемі: після вивчення історії української літератури» (давня, нова), дитячої літератури, вступу до літературознавства; перед вивченням: сучасної української літератури, теорії літератури

Мета навчальної дисципліни – усебічно розглянути літературно-мистецький процес в Україні 1920-х – 2000-х років; відтворити історію української літератури означеного періоду цілісною й закономірною ланкою в системі української та світової культури; дати уявлення про колізії українського літературного процесу, показавши його як на синхронних зрізах (20-30-ті, 40-50-ті; 60-ті, 70-ті, 80-ті, 90-ті роки XX століття; початок XXI століття), так і персонально (дати характеристику творчості найвизначніших представників кожного з поколінь); розглянути ідейно-художню своєрідність творів, які належать до найбільш вагомих здобутків вітчизняної літератури.

Акцент уваги зміщено на проблемні аспекти вивчення національного літературного процесу ХХ століття, що дає можливість для самостійної наукової роботи студентів і для коригування історії української літератури як цілісної інтегративної дисципліни. Окрім інформативної (бібліографічні відомості, спектр літературно-критичних оцінок та ін.), курс переслідує й навчально-виховну мету: зацікавити студентів-філологів актуаліями української новітньої літератури, стимулювати їхнє самостійне читання, креативні новаторські літературно-мистецькі пошуки; формувати розвиток філологічної освіти шляхом залучення студентів до відвідин книжкових форумів, організації культурологічних поїздок-екскурсій, проведення літературно-мистецьких проектів.

Завдання навчальної дисципліни – розкрити своєрідність літературного процесу зазначених історичних періодів; охарактеризувати основні напрями розвитку вітчизняної культури у контексті світової; зосередити увагу студентів на тенденціях розвитку художніх жанрів, стилів, напрямів; об’єктивно і толерантно оцінити місце кожного письменника в літературному процесі, подолавши стереотип «неповноти» української літератури; дати системний аналіз знакових для розвиту літературного процесу художніх творів; навчити студентство самостійно давати оцінку літературних текстів, явищ, літературознавчих розвідок, критичних статей; узагальнити та систематизувати вивчений матеріал; підвищити рівень читацької компетенції реципієнтів; засобами художнього слова оптимізувати процес формування літературних і акторських здібностей, гармонізації духовності особистості майбутніх педагогів-словесників.

У результаті вивчення курсу студенти повинні знати:

• основні факти історичного, культурно-мистецького, літературного життя в Україні у 1920-ті та 2000-і роки;

• проблеми літературного канону і періодизації історії української літератури у світлі нових досліджень;

• концепцію історії літератури як історії національної духовності;

• причини кривавих репресій, спрямованих на генерацію митців Українського Відродження 20-30-х рр.;

• концептуальні засади художніх стилів, шкіл, напрямів;

• методи і принципи аналізу-інтерпретації художнього тексту;

• літературознавчі терміни, естетичні категорії, етичні поняття, філософські принципи як необхідний арсенал для перцепції, інтерпретації художніх текстів, явищ;

• твори новітньої прози, поезії, драматургії, сатири;

• представників красного письменства, їхнє місце і роль у контексті літературно-мистецького процесу ХХ і ХХІ століть;

• провідних літературознавців, критиків, публіцистів, об’єктом дослідження яких є новітня українська література та історія основних її віх через призму національної ідентичності.

Студенти повинні вміти:

• орієнтуватися в основних поняттях і термінах літературного процесу;

• висвітлювати основні загальнотеоретичні проблеми літературознавства;

• аналізувати жанрові особливості і поетику творів;

• аналізувати твори у їх взаємозв’язку з іншими жанрово-тематичними групами української і світової літератури;

• давати об’єктивну оцінку художньому творові з точки зору його естетичної цінності, оригінальності, новизни, актуальності;

• розглядати літературні явища і процеси у конкретному історико-літературному контексті, у діахронній та синхронній порівняльності;

• інтерпретувати текст шляхом «діалогу-зустрічі» з автором;

• розрізняти категорії «традиція» і «новаторство» на прикладі літературних текстів;

• створювати художні тексти у стилі модерну, авангарду, постмодерну;

• аргументувати власну думку, апелюючи до літературознавчих джерел;

• висловлювати об’єктивну критичну думку стосовно художньої вартості прочитаного тексту і ролі митця у формуванні світоглядних концепцій та художнього мислення читачів (як сучасників автора, так і його нащадків).

АНОТАЦІЯ

навчальної дисципліни

«Історія української літератури ХХ століття»

Обсяг аудиторних занять – 94 год., у тому числі лекцій – 58 год., практичних – 36 год., самостійна робота – 165 год, залік – у 7 семестрі, іспит – у 8 семестрі.

Програма навчальної дисципліни «Історія української літератури ХХ століття» розрахована на системне вивчення історико-літературного процесу студентами-філологами. Програму складено відповідно до принципу єдності літературного процесу і його теоретико-наукової рецепції. Новітня українська література ХХ століття – естетичний феномен історично-політичного, філософського, культурологічного, мистецького поступу України. Літературний процес ХХ століття зумовлений неймовірною складністю історичного розвитку, гостротою соціально-політичних конфліктів, через які частина талановитих митців змушена була емігрувати, інша – зазнати деформації таланту. Безпрецедентним політично-історичним фактом є кривавий терор тоталітарної радянської системи, спрямований на фізичне знищення української творчої еліти і на духовне забуття її досягнень внаслідок тривалого офіційного функціонування псевдонаукової методології вульгарного соціологізму. Симптоматично, що пріоритетним завданням навчального курсу є осягнення історії новітньої української літератури шляхом використання здобутків структурно-типологічного, системного, комплексного та інших методів дослідження сучасного літературознавства. Поліфонічну художню літературу ХХ століття формували динамічні еволюційні і революційні зміни в естетичній та національній свідомості соціуму. На початку ХХ століття література усвідомлюється як національний та історичний тип художньої творчості (канон, традиція) і як радикальна переоцінка (вибір традиції, змагання тенденцій), зумовлена новітнім художньо-естетичним контекстом. Український літературний процес кінця ХІХ – початку ХХ ст. – це яскраве мистецьке явище, що висвітлено у численних дискусіях стосовно ґенези та природи раннього українського модернізму, співвідношення неоромантизму, символізму, імажинізму, імпресіонізму, експресіонізму, неореалізму в українській літературі межі ХІХ – ХХ ст.

На початку нової доби було окреслено дві орієнтації: на збереження національно-культурної ідентичності («народницька теорія»); на загальноєвропейський літературний процес (теорії «європеїзації», «космополітизму», «космізму», «модернізму», тощо). Формування неонародницької і модерністської течій в українській літературі пов’язане з проблемами про шляхи національно-культурного самовизначення, що сприяло формуванню яскравого спектру нових культурологічних понять і концепцій, спонукало до розгортання дискусій, появи творчих угруповань і партій. Відбувався активний процес формування української національної інтелігенції, як мистецької, так і наукової.

Точкою відліку є адміністративна ліквідація модерних літературно-мистецьких угруповань (1932 р.) і створення єдиної Спілки радянських письменників СРСР (1934 р.) як могутнього ідеологічного знаряддя в руках влади для уніфікації літературно-мистецького розвитку. Середина ХХ століття символізує розквіт модернізму за кордоном (МУР, «празька школа») і процвітання соцреалізму на материковій Україні. Масштабне зближення літератури і народу, кардинальна корекція у стосунках української літератури з дійсністю відбулися у трагічні воєнні роки.

В Україні 40-50-х років тривали ідеологічні тиски на митців, спрямовані на критику «українських буржуазних націоналістів», на «безрідних космополітів». У повоєнні роки в літературознавстві панує сумнозвісна теорія безконфліктності, що таврувала будь-які прояви критики «світлої радянської дійсності». Українське мистецтво розвивалося в умовах ізоляції од світових художніх процесів і тенденцій. Ознаки переборення схематизму, ілюстративності, безконфліктності стали помітні з середини 50-х років. Проте рамки соцреалізму сковували мистецьку творчість, а реабілітація торкнулася лише частини репресованих письменників; замовчувалася й творчість української діаспори.

У результаті глобальних зрушень у політичному, соціальному, культурному прогресові у суспільстві 60-х років ХХ століття відбулося загальне пожвавлення у науковій, літературній, мистецьких сферах життя. Хроніка літературно-мистецького процесу 60-90-х років засвідчує нерівність розвитку української культури, а водночас і її невід’ємність од загальнолюдської культурної спільноти. Новаторський дух, нові уявлення про покликання літератури яскраво проявилися у творчості шістдесятників, які з вірою у невичерпність багатства народної душі і цінності кожної людини виступили проти інерції суспільної думки, ілюстративно-кон’юнктурного віршоробства, демагогії, фальші.

«Відпруження» культурного життя в Україні стає дедалі відчутнішим наприкінці 70-х років. Штучні рамки соцреалістичних формул зазнають краху у середині 80-х років під тиском демократизації, гласності, нової хвилі національного відродження, процес «перебудови» прикметний зняттям табу. Здобуття незалежності 1991 року і новітнє відродження України створили нові умови культурного розвитку. Національна культура здобувала цілісність, відтворювався неоціненний для подальшого розвитку художньо-естетичний досвід.

Сучасне художнє життя України окреслюється як природний процес – це різножанрова й різностильова література на українському терені і здобутки письменників української діаспори Європи, Америки, Австралії та автохтонів Польщі, Румунії, Словаччини, Хорватії. Розширюється загально-художній та інтонаційний спектр української поезії, прози, драматургії. Відбувається оновлення традицій, функціонує модерн і постмодерн; створюється Асоціація українських письменників (1997 р.).

Літературний процес – це зміна творчих генерацій, це традиція і новаторство, це реалізм і модернізм. Безперечно, історія української літератури ХХ століття – це частина історії духовності України. Це українське відродження і духовні злами культурного поступу внаслідок політичних колізій і катаклізмів, це унікальний ціннісний досвід художнього слова кращих представників національного красного письменства, який мистецьки збагачують новатори творчої думки ХХІ століття.

Дисципліна є нормативною, вихідною. Усне опитування студентів відбувається на практичних заняттях за змістом лекційного матеріалу та за змістом матеріалу, що опрацьовується студентами самостійно. Поточні види письмових робіт – літературний диктант, відповіді на питання теоретичного змісту, аналіз і елементи аналізу художнього тексту, характеристика світоглядної концепції письменника тощо. Літературно-мистецька творчість студента виконується під час залікового заняття у формі рольової гри і має на меті узагальнення та систематизацію теоретичного матеріалу з історії літературного процесу епохи Українського Відродження, сценічну інтерпретацію художніх текстів новітньої літератури. Літературна творчість студента виконується під час самостійної роботи і передбачає виявлення творчих здібностей студента, практичного використання студентом художньо-стильових засобів модерної техніки, формування індивідуального художнього стилю, розвиток творчого креативного мислення. Підготовкою до написання творчої роботи є аналіз-інтерпретація художнього твору новітньої української літератури, власні спостереження та особистісний досвід студента. Тестування має на меті узагальнення теоретично-практичних основ дисципліни. Самостійна робота студента передбачає опрацювання студентом змісту лекційного матеріалу, літературознавчих джерел з теми; виконання індивідуальних завдань самопідготовки (написання реферату, складання опорних схем, запис у читацькому щоденнику тощо); науково-дослідницьку роботу (наукові повідомлення, написання наукової літературознавчої статті тощо), читання та аналіз художніх творів; вивчення текстів напам’ять. Контрольна робота проводиться після закінчення вивчення матеріалу (як теоретичного, так і практичного) дисципліни з метою оцінювання результатів навчання на завершальному етапі.

«Історія української літератури XX століття» є своєрідним підсумком вивчення історії української літератури від найдавніших часів і до сьогодення. Таким чином, вивчення історії новітньої української літератури враховує знання студентів, набуті під час вивчення попередніх періодів розвитку українського національного письменства; має на меті вистежити типологічну спорідненість новітньої літератури з аналогічними явищами і тенденціями. Водночас зазначений період є естетичним феноменом і культурологічним здобутком українського мистецтва слова. Загальноосвітнє значення дисципліни полягає у підвищенні інтелектуального, когнітивного, культурного рівня студентів, у формуванні духовності особистості, національно-патріотичних почуттів, естетичних та морально-етичних принципів майбутніх вчителів української філології. «Історія української літератури XX століття» є пропедевтичним курсом, який забезпечує вивчення інших дисциплін літературознавчого циклу: сучасної української літератури, історії зарубіжної літератури, теорії літератури; методики вивчення української літератури у школі; спецкурсів з української літератури; риторики.

У процесі вивчення курсу здійснюється проміжний і рубіжний контроль. Після закінчення першого семестру студенти складають залік, після другого – іспит.

Предмет навчання: історія літературно-мистецького процесу ХХ століття; твори українських письменників новітньої літератури; твори українських письменників-емігрантів; аналіз-інтерпретація художніх текстів; проблеми новітнього і модерного літературознавства; наукова і творча робота студентів; впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

Зміст навчання: літературно-мистецький процес доби Українського Відродження початку XX століття; соцреалізм 40-х рр., догматична уніфікація літературно-мистецького життя в Україні; література Західної України та діаспори; ідейно-естетичні пошуки українського письменства у 50-60-ті рр. XX ст.; домінанти європейської поетичної традиції у мистецькому світогляді поетів 70-х рр.; нові ідеї в художньому мисленні українських прозаїків у др. пол. XX ст.; зміна ідейно-естетичних векторів в українській літературі у 70 – 80-ті рр.; падіння кон’юнктурного ідеологічного соцреалізму на рубежі 80 – 90-х рр.; літературний процес та модерне літературознавство к. ХІХ – поч. ХХІ ст..; проблема новітньої української літератури у контексті сучасного літературного процесу та соціокультурного розвитку України ХХI століття; літературна дискусія, рольова гра (кіносемінар, мистецький бомонд тощо).

Місце у структурно-логічній схемі: після вивчення давньої, нової української літератури; дитячої літератури; перед вивченням сучасної літератури, теорії літератури, риторики, літератури рідного краю, спецкурсів з літератури.