Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Хмельницкий национальный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

чернетка.doc

Скачиваний:

Добавлен:

23.02.2016

Размер:

1.17 Mб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 89 / 109 10 > Следующая >>>

Тема 5. Роль чинників мікросередовища у формуванні соціально-психологічного клімату колективу.

1. Мозковий штурм: «Які фактори мікросередовища можуть впливати на формування соціально-психологічного клімату в колективі?»

2. Робота в малих групах: «Як характеристики спілкування можуть негативно впливати на формування соціально-психологічного клімату в колективі?» Для виконання завдання доцільно використати перелік «саботажників» спілкування (Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. — К.: Міленіум, 2003. — С. 313-315). Також можна використати інші літературні джерела, присвячені аналізу різних стратегій та прийомів спілкування.

3. Аналітичне завдання: «Як впливає на формування соціально-психологічного клімату гомогенний або гетерогенний склад колективу?» (Необхідно врахувати такі показники складу колективу: стать, вік, зміст і досвід професійної діяльності працівників тощо).

4. Психологічний практикум. Визначте свої іпдивідуально-психологічпі особливості (особливості самооцінки, асертивності, локус контролю та їй;) та з´ясуйте, як вони впливають на формування соціально-психологічного клімату в колективі, де Ви працюєте. Використовуйте для цього такі методики: «Самооцінка», «Визначення асертивності», «Локус контролю». (Синдром «професійного вигорання» та професійна кар´єра працівників освітніх організацій: тендерні аспекти / За наук. ред. С.Д. Максимеика, Л.М. Карамушки, Т.В. Зайчикової. — К.: Міленіум, 2004. - С. 213-214).

Тема 6. Психологічні умови формування сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.

1. Ділова гра «Початок робочого дня в організації». (Моделюється ситуація початку трудового дня в організації, коли один із працівників запізнився на роботу. Визначаються ролі «керівника підрозділу», «працівника, який запізнився па роботу», «працівників підрозділу, які спостерігають за ситуацією» тощо. Обговорюється роль стилю керівництва та стилю спілкування працівників у формуванні сприятливого соціально-психологічного клімату).

2. Ділова гра «Виконання термінового завдання в організації». (Моделюється ситуація виконання термінового завдання, яке надійшло від керівництва наприкінці робочого дня. Визначаються ролі «керівника підрозділу», «працівника, який відмовляється викопувати завдання», «працівника, який погоджується виконувати завдання», «байдужих колег» та ін. Обговорюється роль міжособистісиих стосунків в колективі, а також відданості організації у формування соціально-психологічного клімату).

3. Заключне творче завдання (робота в малих групах): «Ідеальний соціально-психологічний клімат в моєму колективі: як цього досягти?»

4. Презентація результатів виконання творчих завдань (на основі використання схемі навчально-рольової гри — вводяться ролі «генераторів ідей», «опонентів», «арбітрів» та ін.).

Рефлексія заняття.

Підбиття підсумків роботи тренінгу.

Фахівцями доведено на практиці, що використання тренінгової програми спільно з індивідуальним психолого-управлінським консультуванням може сприяти підготовці менеджерів і персоналу організацій до оптимізації соціально-психологічного клімату в колективі.

Конкурс особистісної та професійної майстерності „Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю”

24 октября 2006. Разместил: dmitro

З 16 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року в рамках реалізації проекту “Створення, розвиток та організація діяльності громади молодіжних соціальних тренерів у Луганській області”, який фінансується за рахунок Гранту Президента України для обдарованої молоді, буде проходити Конкурс особистісної та професійної майстерності „Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю” для активних молодих людей, які:

хочуть розвинути професійну компетентність в сфері методології і технології організації тренінгового процесу та ведення груп, щодо методичних засад молодіжної тренерської діяльності;

прагнуть підвищити свою особистісну компетентність в сфері розвитку професійних і лідерських якостей, ефективної комунікації, вирішення конфліктних ситуацій, отримання навичок позитивного спілкування і роботі в команді, менеджменту та управлінню груповою соціальною роботою;

люблять свою справу, вірять, наголошують на тому та доводять на практиці, що тренінг дійсно є найсучаснішим та найефективнішім методом групової соціальної роботи з молоддю;

знають, що нагороди та призи для тренера не важливіші за розвиток, навчання, любов до людей, щастя, того простору, в якому ми живемо;

мають досвід розробки методичних тренінгових програм та прагнуть його збільшити;

матимуть змогу і бажання в подальшому навчатися в „Школі молодіжних соціальних тренерів” та на практиці використовувати інтерактивні методики освіти у роботі з молодіжними та дитячими громадами.

ЯКЩО ПРОБЛЕМИ СТАРІ, ХАЙ РІШЕННЯ БУДУТЬ МОЛОДИМИ...

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРОВЕДЕННЯ КОНКУРСУ ОСОБИСТІСНОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ „КРАЩА ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА В СФЕРІ ГРУПОВОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МОЛОДДЮ”

I. Загальні положення.

1.1 Місія конкурсу: сприяння особистісному та професійному розвитку молоді та молодіжних громад, зростанню небайдужості до соціальних проблем, рівня духовності та патріотизму шляхом здійснення тренінгової діяльності, щоб світ став краще, а кожна людина щасливіше.

1.2. Мета конкурсу: популяризація тренінгової діяльності як ефективного методу розвитку, навчання та групової соціальної роботи серед молодіжних громад, через створення умов для стимулювання ініціативи та креативності, залучення до активної соціальної позиції молодих громадян, заохочення молодіжних соціальних тренерів до участі у конкурсі.

1.3. Завдання конкурсу:

- популяризація тренінгу як особливого виду ефективної діяльності, спрямованої на навчання, розвиток, придбання нових якостей і характеристик окремої особистості у відповідності до завдань соціальної роботи;

- залучення активної молоді, яка прагне бути професіональною в сфері тренінгової соціальної роботи та розробки тренінгових програм, зокрема;

- розробка методичних матеріалів практичного впровадження тренінгової діяльності в молодіжному середовищі для підвищення рівня обізнаності молоді;

- впровадження в практичну діяльність заходів неформальної освіти, спрямованих на досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття ООН для України “Забезпечення якісної освіти впродовж життя”, положень проекту Національної Доктрини молодіжної політики України, статей Законів про вищу освіту, про соціальне становлення та розвиток молоді, про соціальні послуги, про соціальну роботу з дітьми та молоддю, про молодіжні та дитячі громадські організації та інших законодавчих документів;

- пошук необхідних фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інформаційних ресурсів для забезпечення реалізації конкурсу;

- сприяння розширенню спектра соціальних контактів, обміну досвідом та інформацією учасників конкурсу стосовно розробки тренінгових програм, налагодження партнерських відносин між молодіжними тренерами в сфері соціальної роботи з молоддю, для надання тренінгових послуг молодим громадянам.

1.4. Передбачувані результати конкурсу:

- заохочення кращих учасників конкурсу та запрошення учасників конкурсу на навчання в „Школу молодіжних соціальних тренерів” для подальшого професійного розвитку;

- підвищення рівня практичних особистісних і професійних навичок та удосконалення досвіду планування, розробки і оцінки авторських тренінгових програм, розширення багажу методів і методик, прийомів і технік, різних видів вправ, рольових та ділових ігор;

- підвищення та зміцнення рівня особистісного та професійного розвитку молодіжних соціальних тренерів, зростання небайдужості до соціальних проблем та рівня духовності;

- впровадження тренінгових програм в сучасну практичну діяльність шляхом видання методичного посібника, який буде включати у себе методичні розробки учасників;

- посилення соціальної роботи, реалізації молодіжної та освітньої політики України з молодими громадянами шляхом впровадження інноваційних тренінгових технологій розвитку, навчання, виховання в молодіжному середовищі та систематичного надання комплексу тренінгових послуг молоді;

- відкриття можливостей для подальшого співробітництва і налагодження партнерських відносин між молодіжними соціальними тренерами, організаціями громадського та державного сектору, для надання соціальних послуг молодим громадянам та підготовки молодіжних соціальних тренерів;

- співпраця з закладами освіти, громадськими та державними організаціями, щодо організації освітньо-виховних та соціальних програм, сприяння забезпеченню необхідних умов для соціального становлення та розвитку молоді, для безпосередньої участі у суспільних перетвореннях на засадах соціального партнерства, підвищенню ефективної реалізації державної молодіжної політики України;

- об’єднання молодіжних тренерів для організаційної, методичної, правової, інформаційної та інших форм підтримки їхньої професійної діяльності;

- розробка та впровадження в практичну діяльність комплексу розвиваючих, навчальних, соціально-психологічних, психолого-педагогічних, інформаційно-просвітницьких, профілактичних і консультативних тренінгових програм та груп особистісного та професійного зросту для інститутів соціалізації, що реалізують соціальну роботу з молоддю.

II. Порядок проведення конкурсу.

2.1. Конкурс проводитиметься з 16 жовтня 2006 року по 30 листопада 2006 року.

2.2. Порядок подання документів, включає в себе:

- подача заявки до 26 листопада 2006 року за формою (дивись ДОДАТОК 1);

- резюме учасника (або групи учасників – авторів методичної розробки) у вільній формі, зі вказівкою контактної домашньої та робочої адреси, телефонів, e-mail (тільки для зв’язку з Вами), освіти, професійної діяльності, спеціальної підготовки та стажування, громадської діяльності - якщо такі мали місце бути, власних досягнень (особистісних чи професійних), мотивації участі в конкурсі, додатків (фото, відео матеріали, статті, тощо);

- методична розробка авторської тренінгової програми, мінімальною тривалістю дві астрономічні години, за формою (дивись ДОДАТОК 2).

III. Критерії оцінки.

3.1. Оцінка етапів конкурсу буде здійснюватися за бальною шкалою. Кожен член журі матиме бланки критеріїв оцінки учасників конкурсу за максимальною кількістю 60 балів. Робота журі буде базуватися на принципах відкритості, об’єктивності та особистісного підходу до кожного учасника конкурсу.

3.2. 27 листопада 2006 року всі члени журі та оргкомітет зберуться на підсумкове засідання – де будуть підведені підсумки конкурсу.

3.3. Подане резюме учасника (або авторського колективу) конкурсу оцінюється за 10 бальною шкалою (береться до уваги досвід роботи, участь у громадській та волонтерській діяльності, особистісні та професійні досягнення, мотивація участі);

3.4. Методична розробка тренінгової програми оцінюється за 50 бальною шкалою (відповідність оформлення за формою, відповідність тематики, назви, мети та змісту тренінгової програми, логіка побудови тренінгового заняття, відповідність віковим та психологічним особливостям цільової групи, інформативність, опора на досвід учасників, відпрацювання навичок, зворотній зв’язок).

IV. Учасники конкурсу.

4.1. Цільова група конкурсу: молодь віком від 16 до 35 років, переважно лідери громадських та державних організацій, волонтери, учні учбових та позаучбових закладів, студенти ВНЗ спеціальності соціальна робота, соціальна педагогіка, психологія, педагогічні працівники, молоді спеціалісти соціально - гуманітарної сфери.

4.2. Учасники конкурсу можуть бути мешканцями з будь-яких міст та селищ України.

4.3. Групи учасників конкурсу:

1) учні учбових та позаучбових закладів, студенти ВНЗ, волонтери, лідери громадських та державних організацій, віком 16-22 років;

2) молоді спеціалісти соціально - гуманітарної сфери, волонтери та лідери громадських та державних організацій, віком 23-35 років.

V. Організатори та склад журі.

5.1. Оргкомітетом визначається склад журі. Кількість членів журі дорівнює п’яти особам.

5.2. До складу журі входять:

- Д’яченко Ірина Борисівна, начальник відділу підтримки молодіжних ініціатив Управління у справах молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації;

- Ірина Володимирівна Єременко, заслужений працівник соціальної сфери, директор Луганського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- Ольга Петрівна Песоцька, завідувач кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, тренер тренерської студії Християнського дитячого фонду;

- Андрій Федорович Соколов, голова правління Молодіжного тренінгового центру «АПЕЛЬСИН», тренер тренерської студії Християнського дитячого фонду, магістр соціальної роботи, асистент кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи ЛНПУ імені Тараса Шевченка, одержувач Гранту Президента України для обдарованої молоді у 2005 році.

VI. Визначення переможців та нагородження.

6.1. Переможці визначаються в кожній групі в наступних номінаціях:

- „Краща тренінгова програма серед учнів учбових та позаучбових закладів, студентів ВНЗ, волонтерів, лідерів громадських та державних організацій, віком 16-22 років” – перше, друге, третє місце;

- „Краща тренінгова програма серед молодих спеціалістів соціально - гуманітарної сфери та педагогічних працівників, волонтерів та лідерів громадських та державних організацій, віком 23-35 років” - перше, друге, третє місце.

VII. Призи та нагороди.

7.1. Призи та винагороди в вигляді - дипломів, грамот, подяк, сертифікатів, методичних посібників, подарунків для переможців номінацій (за зайняті перші та другі місця), запрошень на навчання в «Школу молодіжних соціальних тренерів».

VIII. Фінансове забезпечення конкурсу.

8.1. Фінансове забезпечення конкурсу формується з коштів Гранту Президента України для обдарованої молоді, внесків громадських та державних організацій.

Умови участі: кожен, хто бажає взяти участь у конкурсі, повинен подати до оргкомітету заявку за приведеною формою та передати її контактним особам - представникам оргкомітету до 17 години 26 листопада 2006 р.

Шановні учасники, організатори конкурсу розуміють ТРЕНІНГ – як (от англ. train, training - спеціальне тренування, навчання чому-небудь) спеціальна форма інтерактивного спланованого і систематичного розвитку здібностей до навчання, що має свою власну методику, технологію, філософію та ідею, яка являє собою сукупність активних методів практичної психології, педагогіки, соціальної роботи, спрямованих позитивно змінити психологічні та соціальні феномени людини, групи й організації, з метою формування і розвитку у людини корисних звичок, умінь і навичок самопізнання, саморозвитку, спілкування та взаємодії людей в групі, необхідних для адекватного виконання конкретної задачі або роботи, гармонізувати професійне й особистісне буття людини, через вправи у реальному часі.

Адреси представників оргкомітету:

- 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ЛНПУ імені Тараса Шевченка, навчальний корпус №3, аудиторія 4-03, Консультаційний центр ХДФ, контактна особа – офіс-менеджер Наталія Кондрашова, тел. 8(0642)59-04-25;

- 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27, Луганський обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, контактна особа – зам. директора Ніна Валентинівна Циган, тел. 8(0642)58-65-01, 58-18-13;

- 91029, м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 5, кв. 97, Громадська організація „Молодіжний тренінговий центр „АПЕЛЬСИН”, контактна особа – голова правління Андрій Соколов, тел. 8(0642)31-85-37.

Якщо у Вас є будь-які запитання з приводу проведення та організації конкурсу телефонуйте:

8(066)319-69-30, 8(0642)31-85-37 чи пишіть на e-mail: mtc-apelsin@mail.ru Андрій Соколов

Приєднуйтесь до професійного руху!!!

З повагою, Голова правління „Молодіжного тренінгового центру „АПЕЛЬСИН”

Вернуться назад

Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю

Команда тренерської студії Громадської організації «Молодіжний тренінговий центр «АПЕЛЬСИН» оголошує результати IV Всеукраїнського конкурсу особистісної та професійної майстерності «Краща тренінгова програма в сфері групової соціальної роботи з молоддю», який проводився у період серпень-грудень 2008 року при підтримці Луганського обласного центру підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Луганської обласної державної адміністрації.

У номінації «Краща тренінгова програма серед учнів учбових та позаучбових закладів, студентів ВНЗ, волонтерів, лідерів громадських та державних організацій, віком 16-22 років»:

І місце: Солодова Катерина Юріївна, учениця 11-А класу Молодогвардійської загальноосвітньої школи I-III ступеня №10, соціально-профілактичний тренінг «Правда про секс»;

ІІ місце: Волох Олександр В’ячеславович, студент 4 курсу Стаханівського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка, Просвітницький тренінг «Ти молодий лідер»;

ІІІ місце: Голдан Соф’я Валеріївна, Голубєва Дар’я Андріївна, студентки 5 курсу Стаханівського педагогічного коледжу ЛНУ імені Тараса Шевченка, інформаційно-просвітницький тренінг «Навчись спілкуватись без конфліктів!».

У номінації «Краща тренінгова програма серед молодих спеціалістів соціально - гуманітарної сфери та педагогічних працівників, волонтерів і лідерів громадських та державних організацій, віком 23-35 років»:

І місце: Бережна Ольга Ігорівна, начальник відділу Студентської соціальної служби ЛНУ імені Тараса Шевченка, просвітницький тренінг «Закон в допомогу усім»;

ІІ місце: Тароянц Анастасія Едуардівна, практикуючий психолог, менеджер соціальних проектів, соціально-просвітницький тренінг «Особливості соціальної роботи з людьми нетрадиційної сексуальної орієнтації»;

ІІІ місце: Жура Олена Анатоліївна, психолог, викладач Первомайського індустріально-педагогічного технікуму, психологічний тренінг «Я-лідер».

За результатами Конкурсу буде видано Практичний посібник методичних тренінгових матеріалів, до якого увійдуть найкращі тренінгові програми Конкурсів 2005-2008 рр.

Ми дякуємо усіх учасників за інтерес та участь у конкурсі. Ми вдячні їм за глибинну роботу з вивчення та систематизації тематичного матеріалу, напрацьованого під час практичної діяльності. Ми вітаємо переможців Конкурсу та сподіваємося побачити усіх учасників на наступних проектах «МТЦ «АПЕЛЬСИН».

Приєднуйтесь до професійної громади, яка працює з молоддю… МТЦ «АПЕЛЬСИН» - особистісний розвиток у твоєму серці!!!

З більш детальною інформацією Ви можете ознайомитися на офіційному сайті ГО «МТЦ «АПЕЛЬСИН» - http://apelsin.civicua.org

Контакти

Андрій Соколов

громадська організація “Молодіжний тренінговий центр ”АПЕЛЬСИН”

mtc-apelsin@mail.ru

8(066)3196930

http://www.apelsin.civicua.org/

Апельсин конкурс МТЦ результати конкурсу тренінги

14.01.2009 Ольга Бережна

Визнана зарубіжна тренінгова програма «Захист дитини:сімейно орієнтований підхід» відтепер доступна в Україні

В квітні 2011 року 27 вітчизняних тренерів завершили курс за дворічною 8-модульною програмою

«Захист дитини:сімейно орієнтований підхід» із правом подальшого її викладання на замовлення

Партнерства «Кожній дитині» та Міжнародного центру розвитку та лідерства.

В основу навчального курсу покладено програму «Core Competence Programme» Інституту соціальних послуг (Institute of Human Services), що здобула визнання в США та інших зарубіжних країнах, і вже понад 10 років допомагає підвищувати професійний рівень фахівцям соціальної сфери.

В Україні курс був адаптований до вітчизняних норм та вимог соціальної роботами Партнерством «Кожній дитині» в рамках проекту «Попередження вилучення дітей з сімейного середовища шляхом впровадження механізму гейткіпінгу в Україні», що фінансується Фондом Геральда і Генрієтти Рауенхорст.

Впровадження сімейного підходу в соціальну роботу з сім’ями та дітьми, яке розпочалося в Київській області два роки тому завдяки згаданому проекту, дозволило фахівцям служб та організацій, що працюють в інтересах дитини, об’єднати зусилля та надати родинам комплексну професійну соціальну допомогу в подоланні складних життєвих обставин.

Це в свою чергу вже допомогло зберігати рідні сім’ї для дітей, спонукаючи батьків змінюватись на краще, або влаштувати дітей на виховання в іншу сім’ю, яка найбільше відповідала їхнім потребам.

Так минулого року в Київській області кількість позбавлень батьківських прав зменшилася на чверть,

а кількість дітей, які проживають в дитячих будинках зменшилася на третину.

«За два роки навчання, ця програма, заснована на найкращих світових практиках соціальної роботи у сфері захисту дитини, суттєво вплинула на уявлення, переконання, практику надання соціальних послуг понад 160 фахівців, які працюють в інтересах дітей,- говорить директор Партнерства «Кожній дитині» Василина Дибайло.

«Сім’ю почали розглядати як не пасивного реципієнта допомоги, а як головного учасника у визначенні, плануванні та вирішенні власних сімейних проблем» - підкреслює вона.

«Україна - це друга після Росії країна регіону, в якій за допомогою партнерських організацій нам вдалося не лише ознайомити учасників тренінгів із курсом, але й підготувати фахових викладачів, аби навчання стало регулярним», - пояснює Рубі Джонстон, директор канадського офісу Інституту соціальних послуг в м. Торонто та тренер із 25-річним стажем у сфері гуманітарних послуг.

Підготовка викладачів проводилася протягом двох років та передбачала проходження ними конкурсного відбору, а далі – розвиток тренерської майстерності, тематичні семінари за модулями Програми, наставницькі зустрічі, викладання на умовах ко-тренерства, і проведення самостійних тренінгів.

27 тренерів, які успішно пройшли всі етапи та виконали умови Програми, отримали сертифікати і право викладати цю Програму для фахівців соціальної сфери, соціальних робітників, педагогів, співробітників громадських організацій, які працюють з сім’ями та дітьми на замовлення Партнерства «Кожній дитині» та Міжнародного центру розвитку та лідерства.

Якщо Ви хочете більше дізнатися про

Програму «Захист дитини:сімейно орієнтований підхід»,

будь ласка звертайтеся до Партнерства «Кожній дитині»:

info@p4ec.org.ua; +044 359 02 10; 359 02 11

Довідка:

Партнерство «Кожній дитині» - міжнародна благодійна організація, що спрямовує свою діяльність на удосконалення системи забезпечення прав дітей та підтримки сімей з дітьми шляхом підвищення професійної компетентності фахівців соціальної сфери, представників громадськості, батьків задля забезпечення права кожної дитини виховуватися і зростати у сприятливому сімейному середовищі.

www.p4ec.org.ua

Міжнародний Центр Розвитку і Лідерства (МЦРЛ) - міжнародна громадська організація, діяльність якої спрямована на запровадження найкращого досвіду та найвищих стандартів роботи із захисту дітей в Україні шляхом проведення тренінгів, надання консультацій, видання публікацій та інших послуг.

http://www.ildcua.org

Захист дитини: сімейно орієнтований підхід - 8-модульна навчальна програма розрахована на широке коло фахівців соціальної сфери: соціальних працівників, соціальних педагогів шкіл, спеціалістів служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, закладів соціального обслуговування, класних керівників, представників громадських організацій, що надають послуги сім’ям із дітьми, студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальностями «соціальний педагог», «соціальний працівник», «соціальне управління», «психолог».

У фокусі навчання - сімейна модель соціальної роботи; оволодіння технологіями визначення факторів ризику та безпеки дитини, проведення розслідування як важливого етапу оцінки безпеки та ризиків дитини та планування роботи з випадком. Під час навчання особлива увага приділяється етапам розвитку дитини, вивченню процесів розлучення дитини із сім’єю, влаштування її в альтернативну та повернення до біологічної родини.

Share on facebook

Share on twitter

Share on vk

Share on google

Share on email

Share on print

More Sharing Services

повернутися до списку новин

Календар

Травень/ 2012 1 2 3 4 5

6 7 8 9 10

11 12 13 14 15

16 17 18 19 20

21 22 23 24 25

26 27 28 29 30

Нові проекти

Ми в Інтернет

Facebook

Twitter

Партнерство "Кожній дитині" провело відкритий простір про проблеми молоді, позбавленої батьківського піклування http://t.co/jHTPgHY4 39 days ago

Зустріч Азарова з представниками громадських організацій (відео): http://t.co/rjwx8gaI via @youtube 77 days ago

Партнерство "Кожній дитині" взяло участь у нараді з громадськими організаціями, яку провів сьогодні М. Азаров, деталі скоро на нашому сайті 81 days ago

P4EC в Twitter

Про нас

Що ми робимо

Бібліотека

Підтримайте нас

Новини

Фотогалерея

Прес-релізи

Преса про нас

Моніторинг ЗМІ

Фотовиставка "Кожній дитині"

Життєві історії

Тел. +38 05

Шановний голово! Шановні члени Державної екзаменаційної комісії! Шановні присутні! Дозвольте представити результати дипломного дослідження на тему: “Вплив засобів маcової інформації на соціалізацію особистості”.

Соціальна роль масової комунікації, можливості її впливу на громадськість завжди привертали до себе увагу вчених. В усіх країнах світу діють спеціальні центри вивчення засобів масової комунікації. Проблему впливу засобів масової інформації на людину вивчали визначні діячі як минулого, так і сучасності. У спеціальних виданнях, присвячених цій проблематиці, дискутуються різні концепції, висловлюються навіть застереження щодо негативного впливу ЗМІ.

Вагомий внесок у вивчення засобів масової комунікації зроблено зарубіжними дослідниками Р. Мілсом, Ю. Хабермасом, Е. Роджерсом, С. Беллом, Т. Адорно та ін. Проблеми розвитку інформаційних систем, їх роль у соціальному вихованні досліджували такі вчені як Ю. Євстігнєєв, В. Собкін, О. Яременко, Ю. Бабаєва, С. Баришев та ін.

Вплив ЗМІ на соціалізацію особистості досліджується провідними спеціалістами соціальної педагогіки, а саме: А. Мудриком, С. Пальчевським, Ф. Мустаєвою, А. Шариковим та ін.

Однак, не зважаючи на поширеність явища, наявності протиріч між практичною потребою і теоретичним станом проблеми, можна говорити, що дослідження цієї теми є соціально зумовленим і актуальним.

Об’єктомдослідження є явище мобінгу, предметом – особливості впливу засобів масової інформації на соціалізацію особистості

Метою: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність корекційної програми щодо мінімізації негативного впливу засобів масової інформації на соціалізацію особистості.

Гіпотеза:проведення в учнівському колективі відповідної роботи зменшить шкідливий вплив ЗМІ на соціалізацію особистості.

Згідно з поставленою метою та гіпотезою визначено наступні завдання:

провести теоретичний аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми дослідження;
розробити модель впливі ЗМІ (причина - явище - наслідок);
експериментально перевірити ефективність комплексу методів діагностики та корекції впливу ЗМІ на соціалізацію особистості;
розробити методичні рекомендації щодо організації соціально-педагогічної роботи з попередженням негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

В роботі використані методи:

теоретичного аналізу соціально-педагогічної літератури;
емпіричного психодіагностичного дослідження
формувального експерименту
кількісної і якісної обробки даних

Емпіричну базу дослідження склали учні 8-б і 8-в класу (56 осіб) гімназії №1 м. Хмельницького.

Практичне значенняроботи полягає в розробці корекційної програми та методичних рекомендацій, які можуть використовуватися соціальними педагогами, практичними психологами, класними керівниками для зменшення негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

Апробація:основні положення, результати і висновки досліджень доповідалисяу виступах: 1) на засіданні педагогічного колективу гімназії № 1 і отримали схвальні відгуки; 2) на захисті наукових робіт II етапу Всеукраїнської студентської олімпіади зі спеціальності «Соціальна робота» і опубліковані в збірнику матеріалів наукових праць учасників студентської науково конференції

В 1 розділі дипломної роботи проведено теоретичний аналіз соціологічної та соціально-педагогічної тематичної літератури, розкрито суть, причини, механізм дії, функції ЗМІ на основі чого розроблено теоретичну модель: «Причина - явище - наслідок». Причини появи залежності від ЗМІ поділяються на: зовнішні (пов’язані з законами існування колективу) і внутрішні (зумовлені індивідуальними особливостями суб’єкта сприйняття). Наслідки поділяються на нефізичні (формування особистості як позитивна сторона, та негативні явища - соціальна ізоляція індивіда, втрата ним соціального статусу, руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості (діяльність, спілкування, самосвідомість)) і фізичні (втрата здоров’я, смерть (суїцид, вбивство)).

Механізм дій ЗМІподілено на складові і представлено формулою(лист 1 ілюстративного матеріалу).

В 2 розділі проведено діагностичне дослідження особливостей соціалізації особистості засобами масової інформації; розроблено та перевірено ефективність корекційної програми;розроблено методичні рекомендації щодо організації соціально-педагогічної роботи з проблемою.

Дослідження складалося з трьох етапів:

1)дослідження форм та методів впливу ЗМІ;

2)діагностичне визначення впливу ЗМІ на формування особистості;

3)дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості.

В рамках дослідження форм та методів впливу ЗМІ на особистість була проведена методика на визначення емоційного стані індивіда.

Аналіз отриманих результатів (ілюстративний матеріал: лист 2, 3)свідчить про неврівноважений психологічний клімат в 8-б та 8-в класах, що говорить про достатньо високу залежність від ЗМІ.

Для діагностичного визначення негативного впливу ЗМІ проведені соціометричні дослідження. За методикою Дж. Морено виявлено відторгнутих членів колективу і проведено подальше спостереження за ними на основі якого (лист 4 ілюстративного матеріалу)діагностовано реальних осіб.

В рамках комплексного діагностичного дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості було проведено:

методику діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса і Р. Даймонда
методику спрямовану на дослідження рівня суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості «Шкала одинокості» (Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона)
спостереження.

Порівняльний аналіз результатів отриманих за методикою К. Роджерса і Р. Даймонда дозволив виявити закономірність:

Кореляційний аналіз між коефіцієнтом дезадаптації за методикою К. Роджерса і Р. Даймондата кількістю отриманих негативних виборів за даними соціоматриці виявив наявність помірного та середнього зв`язку між означеними показниками та підтвердив, що ЗМІ негативно можуть негативно впливати на соціалізацію особистості.

Простеживши за тенденцією розподілурівнів суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості встановлено, що високий рівень самотності характерний лише для реальних і 50% можливих негативних впливів на соціалізацію особистості.

Кореляційний аналіз між рівнем самотності та кількістю отриманих негативних виборів за даними соціоматриці виявив наявність прямого сильного зв’язку між означеними показниками та ідтвердив, що негативний вплив ЗМІ на соціалізацію особистості високий.

Узагальнивши усі результати комплексного поетапного екпериментально-практичного дослідження впливу ЗМІ на соціалізацію особистості можна зробити наступні висновки:

ЗМІ є необхідним складовим чинником соціальної адаптації
Водночас, негативно впливає на соціалізацію особистості, призводячи до підвищеного відчуття людиною своєї одинокості,замкнутості, порушення комунікації, відсторонення від спілкування з колективом.

З метою мінімізації негативного впливу ЗМІ на соціалізацію особистості розроблена і впроваджена корекційна програма, яка включає в себе (Лист 5 ілюстративного матеріалу), яка передбачає корекційно-розвиваючий тренінг для роботи з проблемними аспектами впливу ЗМІ та індивідуальну корекційну роботу з певними категоріями школярів;

Після застосування корекційної програми проведено повторне дослідження її учасників.

Результати контрольної діагностики за методикою К. Роджерса і Р. Даймондапоказують динаміку підвищення рівня адаптованості учасників корекційної групи за усіма показниками (Лист 6,7 ).

Аналіз отриманих показників за методикою, яка спрямована на дослідження рівня суб’єктивного відчуття людиною своєї одинокості «Шкала одинокості» (Д.Рассела, Л.Пепло, М.Фергюсона) показав тенденцію до зниження рівня самотності в усіх учасників корекційної групи (Лист 8).

Отже, можна зробити висновок, що гіпотеза дослідження підтверджена: впровадження корекційної програми мінімізує негативний вплив ЗМІ на соціалізацію особистості, що дозволяє рекомендувати її для застосування у практиці соціальної роботи.

З метою підвищення ефективності соціальної, соціально-педагогічної роботи, спрямованої на попередження і ліквідацію негативного впливу ЗМІ в учнівських колективах, розроблені методичні рекомендації (Лист 9 ілюстративного матеріалу).

Отже,в результаті проведеного нами дослідження досягнуто поставленої мети, виконані завдання, підтверджена висунута гіпотеза.

Проведене експериментальне дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми. Напрямком подальших наукових пошуків може стати дослідження індивідуальних особливостей об’єктів і суб’єктів впливу ЗМІ, розробка нормативно-законодавчих актів з метою формування позивного кола аспектів досліджуваного нами явища.

Доповідь завершено. Дякую за увагу.

7.9. Метод анкетування

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт підчас безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв'ювання.

Анкетування - це збирання кримінологічної інформації письмовим заповненням заздалегідь розроблених анкет.

Відповідно, анкета - це тиражований, упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка.

Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв'ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування - найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.

При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:

- зміст запитань повинен відповідати темі та завданням дослідження;

- форма запитань має відповідати портретові передбачуваного респондента;

- запитання повинні бути короткими, зрозумілими, доступними для опитуваних;

- анкета має бути охайно оформленою;

- бажано її складати так, щоб вона надалі була придатною для комп'ютерного опрацювання.

Запитання в анкеті слід розбивати на групи (смислові блоки), забезпечуючи послідовність і логічність їх розміщення. Наприклад, група запитань, які стосуються особи злочинця; група запитань щодо злочину та покарання; група запитань про причини й умови вчиненого злочину; група запитань про заходи, вжиті для запобігання йому.

Анкета, що застосовується для збору кримінологічно значущої інформації, складається з таких частин:

1) вступної - містить звернення до досліджуваного, де пояснюється мета дослідження та порядок заповнення бланка;

2) статусної - формулюються запитання, відповіді на які дають уявлення про соціально-демографічну характеристику особи;

3) основної - це питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження;

4) заключної - надається можливість у вільній формі висловити свій погляд на будь-які питання, що стосуються досліджуваної теми.

За структурою запитання анкети класифікують на:

- відкриті - це запитання, на які опитуваний може дати самостійну відповідь у вільній формі (не запропоновано жодних варіантів відповідей, і респондент може висловлюватися на власний розсуд);

- напівзакриті - дають можливість респондентові чи обрати відповідь запропонованого набору варіантів відповідей, чи доповнити своїм варіантом відповіді (в переліку запропонованих відповідей наявні позиції "інше" або "щось іще?");

- закриті - дають повний перелік варіантів відповідей, пропонуючи обрати один (альтернативні) чи декілька з них (неальтернативнї).

За формою виділяють:

- прямі запитання - дають змогу одержати інформацію безпосередньо від респондента ("Чи задоволені Ви діяльністю органів внутрішніх справ?");

- непрямі запитання використовують, коли від респондента необхідно одержати критичну думку про людей, негативні явища життя, пропонуючи на його розгляд уявну ситуацію, що не вимагає самооцінки конкретно його рис і обставин його діяльності.

Загалом анкетування має кілька різновидів:

- очне та заочне,

- суцільне й вибіркове,

- відкрите та анонімне.

Очне анкетування передбачає одержання анкети безпосередньо з рук соціолога. Цей вид анкетування найнадійніший, гарантує добросовісне заповнення анкет, майже стовідсоткове їх повернення, але багато в чому залежить і від уміння соціолога встановити психологічний контакт з респондентами, створити сприятливу атмосферу при опитуванні.

Заочне анкетування полягає в розсиланні анкет й отриманні на них відповідей поштою. Воно дає змогу одночасно провести опитування на великій території. Водночас заочне анкетування має чимало недоліків: неповне повернення анкет, отримання відповіді не від тих, кому надсилались анкети, групове заповнення, використання порад інших осіб.

При суцільному анкетуванні бланки заповнюють усі особи визначеної категорії, а при вибірковому - тільки певна частина таких осіб. Достовірність в останньому випадку досягається через випадковий добір одиниць вибіркової сукупності та рівні можливості для кожної одиниці генеральної сукупності увійти до вибірки.

При відкритому анкетуванні респонденти вказують відомості про свою особу (прізвище, ім’я, по-батькові, час і місце народження, місце проживання, посаду), тож можливий елемент нещирості. При анонімному анкетуванні особа респондента залишається невідомою, що дає їй змогу бути більш щирою, а це підвищує репрезентативність інформації про неї.

7.10. Метод інтерв'ювання

Інтерв'ю - метод збору соціальної інформації, що ґрунтується на вербальній соціально-психологічній взаємодії між інтерв'юером і респондентом з метою одержання даних, які цікавлять дослідника.

Порівняно з анкетуванням, інтерв'ю має певні переваги та недоліки. По-перше, інтерв'ю надає можливість більш глибоко проникнути у соціально-психологічні причини людської поведінки. По-друге, під час його проведення можливо встановити ступінь відвертості респондента. По-третє, інформація, що збирається за допомогою інтерв'ю, надходить більш швидко й повно; вона, зазвичай, є безпосередньою та яскравою.

Під час інтерв'ю контакт між дослідником і респондентом здійснюється за допомогою інтерв'юера, котрий ставить запитання, передбачені дослідженням, організовує та спрямовує бесіду з кожною людиною, фіксує одержані відповіді згідно з інструкцією. Для одержання одного й того ж обсягу інформації при використанні методу інтерв'ю дослідник витрачає більше часу та засобів, ніж при анкетуванні. Додаткових витрат вимагають добір і навчання інтерв'юерів, контроль за якістю їхньої роботи.

За технікою проведення розрізняють:

- вільне - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань;

- спрямоване (стандартизоване) - спілкування інтерв'юера та респондента регламентовано детально розробленим питальником й інструкцією інтерв'юера, котрий зобов'язаний точно дотримуватися сформульованих запитань та їх послідовності. У стандартизованому інтерв'ю, звичайно, переважають закриті запитання;

- напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів.

За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю:

- панельне - багаторазове інтерв'ю одних і тих же респондентів щодо однієї і тієї ж проблеми через певні проміжки часу;

- групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;

- клінічне інтерв'ю — тривала, глибока бесіда, мета якої полягає в одержанні інформації про внутрішні спонукання, мотиви, схильності респондентів;

- фокусоване інтерв'ю — короткочасна бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес або явище, про реакції суб'єкта на задану дію.

За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.

Одна з основних умов, які впливають на достовірність і надійність інформації, наявність якісного питальника та дотримання правил його застосування.

Питальник—документ, у якому сформульовано й тематично згруповано запитання, передбачено місце для записів відповідей на них.

До питальників додають, так звані, протоколи інтерв'юера, що містять основні відомості про процес інтерв'ю.

На інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення (найчастіше респондент погоджується на нетривале інтерв'ю).

Метод інтерв'ю дає змогу одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів. Суттєвою його особливістю є, здебільшого, зацікавленість респондента опитуванням, яка забезпечується особистим контактом учасників інтерв'ю.

Однак організація та проведення інтерв'ю наштовхуються на певні труднощі, пов'язані з пошуком психологічного контакту з респондентом; значними матеріальними та часовими затратами; трудомісткістю підготовки інтерв'юерів; забезпеченням анонімності інтерв'ю.

Особливості інтерв'ю зумовили його широке використання в проблемних дослідженнях, при вивченні громадської думки, контрольних, вибіркових і експертних опитуваннях.

7.10. Метод інтерв'ювання

За технікою проведення розрізняють:

- вільне - тривала бесіда за загальною програмою без чіткої деталізації запитань;

- напівстандартизоване - поєднує в собі особливості двох попередніх видів.

За процедурою проведення розрізняють такі типи інтерв'ю:

- групове - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне започаткувати дискусію в групі;

За типом респондентів інтерв'ю бувають: з відповідальною особою, з експертом, з рядовим респондентом.

До питальників додають, так звані, протоколи інтерв'юера, що містять основні відомості про процес інтерв'ю.

Анкетування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Анкетування (від фр. enquete) — процес збору первинних матеріалів у соціологічних, економічних, демографічних, маркетингових та інших дослідженнях. Анкетування організовується спеціальними службами, лабораторіями, науководослідними підрозділами.

Розрізняють легальне анкетування у вигляді інтерв'ю з опитуванням респондентів та анонімне (без зазначення особи опитуваного). Анкетування може проводиться за місцем проживання опитуваного (перепис населення), за місцем роботи, у місцях придбання товарів чи послуг, у транспорті, а також за допомогою поштового зв’язку, Інтернету, засобів масової інформації. Шляхом узагальнення заповнених анкет одержується об’єктивна інформація про ставлення населення, окремих соціальних груп, регіону споживачів до певних товарів, послуг чи до окремих явищ, подій тощо. Ця інформація може використовуватись при розробці програм впливу на певні соціально-політичні події, розвиток ринку, формування попиту населення, при здійсненні заходів щодо вдосконалення виробництва товарів та розширення послуг.

Анкетування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

АНКЕТА ДЛЯ КОРИСТУВАЧІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ВЕБ-ПОРТАЛУ «ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА УКРАЇНСЬКОГО ЕКСПОРТУ»

Адміністрація Порталу дуже вдячна Вам за заповнення цієї анкети. Нам дуже важливо отримати Ваші оцінки та пропозиції для подальшого вдосконалення та розвитку ресурсу.

Опитування є анонімним. Відповіді учасників опитування будуть використані виключно в узагальненому вигляді.

1. Оцінка основних засад державної підтримки експорту в Україні

Формування експортного потенціалу України – це важкий та трудомісткий процес. Окрім класичних прийомів державної підтримки експорту (кредитування та страхування експорту; пільг для виробників продукції пріоритетного експорту; вдосконалення законодавства ЗЕД; адміністративно-організаційних заходів підтримки експортерів тощо), не менш важлива роль повинна відводитись інформаційно-консультаційній підтримці експорту.

Сьогодні одним із слабких місць в організації ЗЕД більшості підприємств є їх слабка підготовка в області моніторингу зовнішніх ринків; формування сприятливого іміджу підприємств; застосування елементів маркетингу для стимулювання експорту.

Наш досвід роботи з великою кількістю українських компаній підтверджує їх недостатню готовність до роботи на зовнішніх ринках, у тому числі через відсутність на підприємствах кваліфікованих кадрів з питань просування експорту, наявності мовних бар’єрів, незнання глобальних зовнішньоторговельних інформаційних мереж, які сприяють налагодженню ділових контактів.

Сьогодні, в умовах наслідків світової фінансової кризи, усі держави приділяють велику увагу підтримці національних виробників. Пріоритетом зовнішньої політики є їх підтримка та просування на міжнародних ринках, розробка комплексних галузевих програм експорту. Майже в кожній розвиненій країні світу функціонують так звані агенції з підтримки експорту (наприклад, Czech Trade у Чехії, OSEC у Швейцарії, IGEME у Туреччині та ін.) та інформаційно-консультаційні ресурси з питань ЗЕД.

В Україні комплексний механізм підтримки експорту тільки формується. Але Центр «Держзовнішінформ», як державна інформаційна структура, вже вживає певні заходи у контексті розвитку експортного потенціалу України.

У кінці 2008 року ДП «Держзовнішінформ» стало переможцем тендеру Мінекономіки на створення веб-платформи інформаційно-консультаційної підтримки українських експортерів.

1. Чи знайомі Ви з проектом Національної стратегії розвитку експортного потенціалу України? Так Ні

2. Чи хотіли би Ви приймати участь в урядових засіданнях, під час яких відбувається обговорення Національної стратегії розвитку експортного потенціалу України? Так Ні

3. Чи доцільно створити в Україні Державну агенцію підтримки експорту? Доцільно

Недоцільно

Не знайомі з закордонним досвідом з цього питання

Є сумніви в ефективності такої структури

4. Як Ви оцінюєте в цілому необхідність існування веб-порталу «Державна підтримка українського експорту» як інструменту комплексної інформаційно-консультаційної підтримки експорту? Дуже необхідний

Немає необхідності

Ще не користувалися Порталом

Є сумніви в ефективності ресурсу

5. Чи отримували Ви інформаційно-консультаційну допомогу від економічних відділів при Посольствах України за кордоном? Так Ні

6. Чи хотіли би Ви мати можливість інтерактивного спілкування з керівниками економічних відділів Посольств України за кордоном? (з приводу перспективи країн як ринків для України, перспективних напрямків співробітництва, прикладів успішного виходу на ринок українських компаній, особливостей ділового середовища країни, застережень щодо ведення бізнесу в країні, умов перевірки іноземного партнера тощо) Так Ні

Індивідуальні відгуки та/або зауваження до запитань цього розділу

2. Оцінка змісту Порталу «Державна підтримка українського експорту»

Протягом 2009 р. створювалась концепція та структура Порталу, розроблювалось програмне забезпечення та дизайн, наповнювався контент сайту та тестувався функціонал.

З кінця 2009 р. Портал працює в повнофункціональному режимі, надає всебічну інформаційну підтримку учасникам експортної діяльності та інформує про існуючі можливості та умови експорту до 60 країн світу; знайомить з потенціалом та обмеженнями торгівлі на зовнішніх ринках; містить дані про міжнародні тендери та ділові події. Пошукові механізми Порталу дозволяють здійснювати двосторонній пошук для українських та іноземних компаній.

За останній рік ресурс відвідало понад 400 000 користувачів з 148 країн світу. Більша половина користувачів неодноразово повертається на Портал, що свідчить про цінність інформації. Сьогодні ресурсом користується понад 2 000 відвідувачів щодня. Така його популярність обумовлена якістю та постійним поповненням даних на Порталі.

1. Чи користуєтесь Ви Порталом «Державна підтримка українського експорту»? Так Ні

Індивідуальні відгуки та/або зауваження до запитань цього розділу

3. Подальший розвиток Порталу «Державна підтримка українського експорту»

1. На Вашу думку, які саме термінові покращення необхідні на Порталі (нові розділи, створення форуму для учасників ЗЕД, промо-акції тощо)?

2. На Вашу думку, які заходи з інформаційно-консультаційної підтримки ЗЕД повинні супроводжувати діяльність Порталу?

2.1 Програми політичного сприяння експортерам в доступі на нові ринки збуту (заходи, з високим громадським резонансом, які проводяться з метою просування України як бренду та впливають на встановлення ділових контактів та покращення умов для експортної діяльності) (Наприклад, Національні експозиції за кордоном, Експортно-імпортні торговельні місії) Дуже погано

Погано

Нормально

Добре

Дуже добре

Якщо ці програми є дуже важливими для Вас, наведіть, будь-ласка, 3 цільові країни експорту

2.2 Програми підготовки «паспортів успішної експортної діяльності» із залученням міжнародних експертних організацій (оцінка готовності до експорту, виявлення ринків попиту, сприяння виходу на ринок, розробка експортного плану) Дуже погано

Погано

Нормально

Добре

Дуже добре

2.3 Програми професійної підготовки в сфері ЗЕД для компаній без практичного досвіду ЗЕД, а також для досвідчених спеціалістів ЗЕД, у т. ч. проведення загальноінформаційних днів по світових ринках в регіонах та індивідуальне консультування по виходу підприємств на «складні ринки» Дуже погано

Погано

Нормально

Добре

Дуже добре

2.4 Програми фінансування систематизованого інформаційно-аналітичного банку по Україні та основним країнам – торговим партнерам Дуже погано

Погано

Нормально

Добре

Дуже добре

Індивідуальні відгуки та/або зауваження до запитань цього розділу

Дякуємо за увагу!

Анкетування бібліотечних працівників

(З досвіду роботи Горностаївської та Чаплинської ЦБС)

“ЛІДЕР З КНИЖКОВОГО МІСТА”

Анкета

Шановні бібліотекарі! Вашій увазі пропонується анкета, розроблена з метою виявлення професійної орієнтації, поглядів, позицій, переконань і потреб бібліотечних спеціалістів (необхідно підкреслити).

1. Під впливом яких чинників Ви обрали професію бібліотекаря? (Особисте бажання; за порадою батьків; збіг обставин; випадковість)

2. Чи вистачило Вам знань та навичок, набутих у бібліотечному начальному закладі для професійної діяльності?

(Так; ні; якщо ні, то яких саме)

3. Чи задоволені Ви своєю ділянкою роботи у бібліотеці?

(Так; скоріше так; скоріше ні; ні)

4. Чи не виникало у Вас бажання за час праці у бібліотеці змінити професію?

(Так; ні)

5. Які знання та навички, на Ваш погляд, найбільш важливі для професіонала бібліотечної справи?

(відзначити за ступенями значущості – 1,2,3,4)

- комунікативні;

- досконале знання свого напряму діяльності;

- аналітичні знання прогностичних методів;

- дослідницькі, соціологічні;

- педагогічні, психологічні;

- технологічні (знання комп’ютера, формування баз даних, знання іноземних мов);

- знання профілю комплектування бібліотеки та складу читачів.

6. Які риси характеру вважаєте найбільш значущими у професійній діяльності?

(відзначити за ступенем – 1,2,3,4)

- творча активність;

- високий рівень ерудиції;

- інтелігентність;

- культура спілкування;

- тактовність;

- ініціативність;

- цілеспрямованість;

- конструктивне мислення.

7. Які з вищеназваних якостей (п.6) добре розвинені особисто у Вас? (Підкресліть)

8. Чи відчуваєте Ви потребу у поповненні професійних знань?

(Так; скоріше так; скоріше ні; ні)

9. Якщо так, (п.8) то назвіть актуальні проблеми, теми, з яких Вам бракує інформації.

10. Вкажіть основні джерела інформування з професійних питань для Вас особисто?

- виставки нових надходжень;

- засоби масової інформації;

- семінари, наради;

- поради колег;

- поради методичних центрів;

- інші.

11. Скільки годин на тиждень Ви витрачаєте на ознайомлення з професійною літературою?

- до години;

- 2 години;

- 3-5 годин;

- більше 5 годин.

12. Яка форма підвищення кваліфікації, на Вашу думку, є найбільш корисною для Вас?

(круглі столи; семінари; обласні курси; ділові ігри; консультації; практикуми; стажування; дискусії; конференції; інші)

13. Повідомте деякі дані про себе:

Вік –

Освіта –

Стаж роботи у сільській бібліотеці –

Як провести анкетування

Щоб отримати за допомогою анкетування достовірні дані, слід дотримуватись певних правил:

• на початку кожної анкети у двох реченнях опишіть мету, з якою ви проводите це анкетування, повідомте, хто ви? який проект представляєте;

• кількість питань в анкеті має бути мінімальною;

• старайтесь зробити так, щоб людині, яка відповідає на запитання вашої анкети, треба було як найменше писати: якщо ви знаєте, ймовірні відповіді на запитання, впишіть їх так, щоб достатньо було лише підкреслити потрібну відповідь (такі запитання анкети називаються закритими). Закриті запитання можуть містити місце для власної відповіді, якої немає серед перелічених;

• відкриті запитання (які не мають варіантів відповідей) не містять підказок і не "нав'язують" певної думки. Вони дають повнішу інформацію. Але слід пам'ятати, що таких запитань має бути небагато;

• окремо (на початку анкети або в кінці) подається блок запитань щодо анкетних даних про людину, яка заповнювала анкету. Як і в інтерв'ю, добре подумайте, що саме вас цікавить, не задавайте зайвих запитань;

• питання анкети мають бути надруковані (або написані друкованими літерами чи чітким каліграфічним почерком) достатньо великими літерами, щоб відповідачеві було зручно читати анкету;

• у кінці анкети не забудьте подякувати за співпрацю;

• будьте ввічливим, роздаючи анкети. Також слід поставитись із розумінням до того, що не у всіх людей, яким ви пропонуватимете заповнити анкету, знайдеться на це час; • роздаючи анкети, постарайтесь мати з собою кілька запасних ручок на випадок, коли у відповідача не виявиться своєї.

< Попередня

Наступна >

Навігація

Головна

Пошук

Карта сайту

Увійти

Joomla 1.6 Templates designed by Joomla Hosting Reviews

Як узяти інтерв'ю

1. Спочатку необхідно зв'язатись із людиною, котра може дати вам інтерв'ю. Коротко та чітко поясніть їй суть справи. Якщо це важко зробити по телефону, можна підготувати та заздалегідь надіслати листа.

2. Якщо ви отримаєте згоду на зустріч, заздалегідь домовтеся про її місце й час.

3. Для того, щоб ви виглядали компетентним співрозмовником, наперед ознайомтесь із тогочасним історичним фоном (тобто найважливішими подіями, політичною ситуацією тощо).

4. На домовлену зустріч з'явіться точно у визначений час, ще раз чітко сформулюйте мету розмови.

5. Запишіть анкетні дані співрозмовника (за умови, ящцо він бажає залишитися невідомим, можете цього не робити).

6. Якщо ви принесли із собою якісь документи чи фотографії, що відносяться до теми, покажіть їх співрозмовнику. Обов'язково попросіть показати вам цікаві речі, що зберігаються у нього вдома. Це добре стимулює пам'ять та сприяє налагодженню довірливих стосунків.

7. Основні запитання підготуйте заздалегідь, ставте їх тактовно, не відволікаючись від теми. Для подальшої успішної розмови психологічно важливо розпочати її самому, кілька слів розповісти про себе, школу тощо.

8. Уважно вислуховуйте інформацію. Записуйте всі матеріали на касету чи занотовуйте у свій зошит.

9. Доброзичливо ставтеся до співрозмовника. Якщо ваші особисті переконання не збігаються із думкою людини, що дає вам інтерв'ю, не намагайтеся перевиховувати чи повчати її.

10. Пам'ятайте, що, розповідаючи про свою долю, людина довіряє вам частинку свого життя. Тому дуже обережно поводьтеся з отриманою інформацією, потурбуйтеся про її конфеденційність.

11. Не забудьте подякувати за розмову, що відбулася.

12. Якщо ви цікавитесь якоюсь певною подією, то, опитуючи одну людину, попросіть назвати вам і інших очевидців, які теж могли б розповісти вам про цей період.

• Якщо треба зателефонувати до якоїсь установи, щоб отримати інформацію чи домовитися про зустріч, керуйтеся такими правилами

• Якщо вам доручено зв'язатись із кимось по телефону, не забудьте відрекомендуватись.

• Чітко поясніть цій людині, у чому полягає ваше завдання й чому ви звертаєтесь саме до неї.

• Важливо, щоб ви записали отриману інформацію.

У більшості випадків про зустріч домовляються заздалегідь по телефону чи іншим шляхом. Цим має займатися один учень.

Можете відрекомендуватися за зразком:

Доброго дня! Мене звати...

Я - учень (учениця)________________класу школи №________ .

Я - вихованець (вихованка) (прізвище вчителя (вчительки)).

Ми досліджуємо місцеві проблеми: які вони, як їх вирішують відповідні державні інституції і яким чином ми могли б Узяти участь у їхньому вирішенні.

Наш клас досліджує... (короткий опис проблеми).

Мені потрібно зібрати інформацію з цієї проблеми, щоб потім ознайомити з нею свій клас.

Чи можу я поставити Вам декілька запитань зараз, чи, можливо, краще зателефонувати іншим разом або домовитись про зустріч?

У разі позитивної відповіді на ваш запит не забудьте узгодити та записати точну дату й час наступної телефонної розмови чи візиту. Після того самому або в складі невеликої групи (2-3 особи) треба вчасно завітати до потрібної установи й попросити когось із співробітників надати необхідну інформацію.

В усіх інших випадках попросіть надіслати вам хоча б якісь матеріали з цієї проблеми, які б ви могли потім використати. Не забудьте при цьому вказати свою поштову адресу.

< Попередня

Наступна >

Навігація

Головна

Пошук

Карта сайту

Увійти

Joomla 1.6 Templates designed by Joomla Hosting Reviews

ГЛОСАРІЙ

Гіпотеза - (від грецьк. - основа, припущення) - науково обґрунтоване положення чи факті, які перебувають за межами безпосереднього спостереження: закономірний зв'язок явищ, який не можна встановити за допомогою наукового доведення; здогад, теорія, домисел.

Завдання - визначений, запланований для виконання обсяг роботи; замисел, мета.

Мета - передбачення у свідомості результату, на здобуття якого спрямована діяльність окремої людини, групи або всього суспільства; намічене завдання, намір, план.

Метод проектів - спосіб організації педагогічного процесу, основою якого є взаємодія педагога й вихованця між собою із навколишнім середовищем. Це така організація виховного процесу, коли навчання поєднуює з активною діяльністю, коли учень стає активним учасником навчання й виховання.

Навчальний проект - форма організації занять, яка передбачає комплексний характер діяльності всіх його учасників щодо отримання освітньої продукції за певний проміжок часу - від одного уроку до кількох місяців.

Об'єкт - (від лат. - предмет, явище) - фрагмент дійсності, на який спрямовано пізнавальну діяльність суб'єкта; відтворюється в знанні на основі практично перетворювальної взаємодії з ним суб'єкта.

Педагогічне проектування - діяльність, що здійснюється в умовах освітнього процесу і спрямовується на забезпечення ефективного функціонування навчально-виховного процесу.

План - схематична сукупність стисло сформульованих думок; порядок розміщення частин якого-небудь викладу, композиція або спосіб розгляду певної проблеми. Предмет - це певна властивість, ознака, окрема частина, що досліджується з конкретною метою; логічне поняття, що становить зміст пізнання.

Проблема - (від гр. - задача, утруднення) - суперечлива ситуація, що виступає у вигляді протилежних позицій в поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її розв'язання.

Проект (від лат. - кинутий вперед) - це задум, план, прообраз певного об'єкта; сукупність документів і розрахунків, необхідних для його створення. «Проект» - це ключове (вихідне) поняття проектування.

Проект (пед.) - дослідницька робота школярів під керівництвом учителя, може виконуватись індивідуально чи групами учнів протягом заданого часу.

Проектна діяльність учнів - форма навчально-пізнавальної активності, зміст якої полягає в мотивованому досягненні свідомо поставленої мети для створення творчих проектів та в забезпеченні єдності і наступності різноманітних аспектів навчання.

Проектне навчання - цілісна дидактична система, яка ґрунтується на логіко-психологічних закономірностях творчого засвоєння знань у навчальній діяльності.

Проектування - це процес створення проекту-прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану. І |,е технологія створення та виконання певних проектів.

Методи соціально-педагогічних досліджень

Реферати > Педагогіка > Методи соціально-педагогічних досліджень

МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

У педагогічній психології використовуються всі ті методи, що є в загальних, віковий і багатьох інших галузях психології: спостереження, усний і письмове опитування, метод аналізу продуктів діяльності, контент-анализ, експеримент і ін., але тільки тут вони застосовуються з урахуванням віку дітей і тих психолого-педагогічних проблем, у контексті яких виникає необхідність звертання до них (див. мал. 1). Внесені в ці методи зміни, коли вони використовуються в педагогічній психології, стосуються можливості оцінки з їх допомогою наявного рівня вихованості і навченості дитини або тих змін, що відбуваються в його психіці і поводженні під впливом навчання і виховання. Для визначення специфіки застосування загальнонаукових методів дослідження в педагогічній психології необхідно розглянути деякі особливості взаємозв'язку методології, методів і методик психолого-педагогічних досліджень, а також рівні методологічних знань.

Взаємозв'язок методології, методів і методик психолого-педагогічних досліджень. Рівні методологічних знань

1.1 Взаємозв'язок методології, методів і методик психолого-педагогічних досліджень

Кожна наука, у тому числі і педагогічній психології, для того щоб продуктивно розвиватися, повинна спиратися на визначені вихідні положення, що дають правильні представлення про феномени, що вона вивчає. У ролі таких положень виступають методологія і теорія.

Діяльність людей у будь-якій її формі (наукова, практична і т.д.) визначається цілим поруч факторів. Кінцевий її результат залежить не тільки від того, хто діє (суб'єкт) або на що вона спрямована (об'єкт), але і від того, як відбувається даний процес, які способи, прийоми, засоби при цьому застосовуються. Це і є проблеми методу.

Історія і сучасний стан пізнання і практики переконливо показують, що далеко не всякий метод, не будь-яка система принципів і інших засобів діяльності забезпечують успішне рішення теоретичних і практичних проблем. Не тільки результат дослідження, але і ведучий до нього шлях повинний бути щирим (див. мал. 2).

Методологія – система принципів і способів організації, побудови теоретичної і практичної діяльності, а також навчання про цю систему.

Поняття "методологія" має два основних значення: а) система визначених способів і прийомів, застосовуваних у тій або іншій сфері діяльності (у науці, політику, мистецтві і т.п.); б) навчання про цю систему, загальна теорія методу, теорія в дії.

Методологія:

учить, як треба діяти вченому або практикові, щоб одержати щирий результат;

досліджує внутрішні механізми, логіку руху й організації знання;

виявляє закони функціонування і зміни знання;

вивчає пояснювальні схеми науки і т.п.

У свою чергу, теорія – це сукупність поглядів, суджень, умовиводів, що представляють собою результат пізнання й осмислення досліджуваних явищ і процесів об'єктивної дійсності.

Той або інший науковий підхід і методологічні принципи реалізуються в конкретно-дослідницьких методах. У загальнонауковому плані, метод (від греч. methodos – шлях дослідження, теорія, навчання) – "спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практичного і теоретичного освоєння (пізнання) дійсності".

Основна функція методу – внутрішня організація і регулювання процесу пізнання і практичного перетворення того або іншого об'єкта. Тому метод (у тієї або іншій своїй формі) зводиться до сукупності визначених правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є система розпоряджень, принципів, вимог, що повинні орієнтувати в рішенні конкретної задачі, досягненні визначеного результату в тій або іншій сфері діяльності. Він дисциплінує пошук істини, дозволяє (якщо він правильний) заощаджувати сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом. Щирий метод служить своєрідним компасом, по якому суб'єкт пізнання і дії прокладає свій шлях, дозволяє уникати помилок.

У свою чергу, методи педагогічної психології конкретизується в дослідницьких методиках. Методика відповідає конкретним цілям і задачам психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об'єкта і процедур вивчення, способів фіксації й обробки отриманих даних. На основі визначеного методу може бути створена безліч методик. Наприклад, експериментальний метод у педагогічній психології втілений у методиках вивчення інтелекту, волі, особистості учня й інших сторін психічної реальності.

Приклад. Розглянемо "трикутник" взаємозв'язку методології, методів і методик психолого-педагогічних досліджень на прикладі вітчизняної психології і гуманістичної психології.

У радянський період розвитку вітчизняної педагогічної психології, як і психології в цілому, був обумовлений превалюванням діалектико-матеріалістичного підходу до розуміння сутності явищ дійсності.

Суть його виражалася:

у представленні про первинність матерії і вторинності свідомості;

представленні про рушійні сили розвитку навколишньої дійсності і психіки;

розумінні єдності зовнішньої, матеріальної діяльності і внутрішньої, психічної;

усвідомленні соціальної обумовленості розвитку психіки людини.

Отже, одним з найважливіших методів дослідження в області психології, зокрема педагогічної психології, був метод експерименту. За допомогою цього методу перевіряються гіпотези каузального, тобто причинно-наслідкового, характеру. Особливу популярність одержала в той час такий різновид експерименту як формуючий експеримент. Тому активно розроблялися різні програми формуючого експерименту, що розвивають навчальні програми і т.п.

Основу гуманістичної психології складає гуманітарна парадигма. Ця парадигма в науці припускає собою пізнання природи, суспільства, самої людини з антропологічної, человековедческой позиції; вона вносить "людський вимір" в усі сфери громадського життя. Для неї характерне використання загальних принципів при інтерпретації індивідуальних, суспільних або історичних подій. Але в той же час одиничний випадок не розглядається як окремий випадок загальної закономірності, а береться у своїй самоцінності й автономності. Для гуманітарного пізнання важливо осягти одиничні факти як такі. Тому одним з основних способів пізнання людини і його "другої природи" є розуміння. Розуміння – це не тільки знання, але і співучасть, співпереживання, співчуття іншому. Тому серед основних методів пізнання превалюють методи практичної психології (психологічна консультація, психотерапія, психотренінг, транзактный аналіз і ін.).

1.2. Рівні методологічних знань

У сучасній методології і логіку науки виділяється наступна загальна схема рівнів методології:

рівень філософської методології;

рівень методології загальнонаукових принципів дослідження;

рівень конкретно-наукової методології;

рівень методик і технік дослідження (див. мал. 3).

Методологія філософська – це та основа, на якій базується дослідницька діяльність. У ролі методологічної основи конкретних наукових напрямків виступають великі філософські навчання. Вона існує не як система твердих норм або вказівок на необхідність невизначених технічних прийомів, а тільки пропонує основні орієнтири. До цього ж рівня методології відноситься розгляд загальних форм наукового мислення.

До загальнонаукової методології відносяться спроби розробки універсальних принципів, засобів і форм наукового пізнання, що співвідносяться, хоча б потенційно, не з якоюсь конкретною наукою, але застосовні до широкого кола наук. Однак цей рівень методології залишається все-таки, на відміну від методології філософської, у рамках власне наукового пізнання, не розширюючи до загальсвітоглядного рівня.

Перейти на сторі

Сюди відносяться, наприклад, концепції системного наукового аналізу, структурно-уровневый підхід, кібернетичні принципи опису складних систем і ін. На цьому рівні розробляються і загальні проблеми побудови наукового дослідження, способи здійснення теоретичної й емпіричної діяльності, зокрема - загальні проблеми побудови експерименту, спостереження і моделювання.

Конкретно-наукова методологія розробляє ті ж проблеми, що і загальнонаукова методологія, але в рамках конкретних наук, виходячи з особливостей об'єкта науки, у відношенні як теорії, так і емпіричної діяльності.

Це здійснюється в рамках систем знань, створюваних науковими школами, що відрізняються друг від друга своїми пояснювальними принципами і способами дослідницької і практичної роботи.

На рівні конкретних методик і технік дослідження здійснюється розробка конкретних методик психолого-педагогічного дослідження стосовно до рішення пізнавальних задач визначеного типу. На цьому рівні розглядаються проблеми валидности і методики розроблювальних діагностичних методик дослідження.

2. Класифікація методів психолого-педагогічних досліджень

Однієї з найбільш визнаних і відомих класифікацій методів психолого-педагогічного дослідження є класифікація, запропонована Б.Г. Ананьевым (див. мал. 4).

Усі методи він розділив на чотири групи:

організаційні;

емпіричні;

по способі обробки даних;

інтерпретаційні.

1. До організаційних методів учений відніс:

порівняльний метод як зіставлення різних груп по віках, діяльності і т.п.;

лонгитюдный – як багаторазові обстеження тих самих осіб протягом тривалого періоду часу;

комплексний – як дослідження одного об'єкта представниками різних наук.

2. До емпіричного:

обсерваційні методи (спостереження і самоспостереження);

експеримент (лабораторний, польовий, природний і ін.);

психодиагностический метод;

аналіз процесів і продуктів діяльності (праксиометрические методи);

моделювання;

біографічний метод.

3. По способі обробки даних

методи математико-статистичного аналізу даних;

методи якісного опису.

4. До інтерпретаційних

генетичний (фило- і онтогенетический) метод;

структурний метод (класифікація, типологизация й ін.).

Ананьев докладно описав кожний з методів, але при всій старанності його аргументації, як відзначає В.Н. Дружинін у своїй книзі "Експериментальна психологія", залишається багато невирішених проблем: чому моделювання виявилося емпіричним методом? Чим практичні методи відрізняються від польового експерименту й інструментального спостереження? Чому група интепретационных методів відділена від організаційних?

Доцільно, за аналогією з іншими науками, виділити в педагогічній психології три класи методів:

Емпіричні, при яких здійснюється зовні реальна взаємодія суб'єкта й об'єкта дослідження.

Теоретичні, коли суб'єкт взаємодіє з уявною моделлю об'єкта (точніше – предметом дослідження).

Интерпретационно-описательные, при яких суб'єкт "зовні" взаємодіє зі знаково-символічним представленням об'єкта (графіками, таблицями, схемами).

Результатом застосування емпіричних методів є дані, що фіксують стани об'єкта показаннями приладів; результати діяльності, що відбивають, і т.п.

Результат застосування теоретичних методів представлений знанням про предмет у формі природно-язиковий, символічн або просторово-схематичної.

Серед основних теоретичних методів психолого-педагогічного дослідження В.В. Дружинін виділив:

дедуктивний (аксіоматичний і гипотетико-дедуктивный), інакше – сходження від загального до частки, від абстрактного до конкретного. Результат – теорія, закон і ін.;

індуктивний – узагальнення фактів, сходження від часткового до загального. Результат – індуктивна гіпотеза, закономірність, класифікація, систематизація;

моделювання – конкретизація методу аналогій, "трансдукція", умовивід від частки до частки, коли як аналог більш складного об'єкта береться більш простий і/або доступний для дослідження. Результат – модель об'єкта, процесу, стану.

Нарешті, интерпретационно-описательные методи – це "місце зустрічі" результатів застосування теоретичних і експериментальних методів і місце їхньої взаємодії. Дані емпіричного дослідження, з одного боку, піддаються первинній обробці і представленню відповідно до вимог, пропонованими до результатів з боку організуюче дослідження теорії, моделі, індуктивної гіпотези; з іншого боку, відбувається інтерпретація цих даних у термінах конкуруючих концепцій на предмет відповідності гіпотез результатам.

Продуктом інтерпретації є факт, емпірична залежність і в кінцевому рахунку виправдання або спростування гіпотези.

3. Основні методи педагогічної психології

Спостереження – основний, найбільш розповсюджений у педагогічній психології (і в педагогічній практиці в цілому) емпіричний метод вивчення людини. Під спостереженням розуміється цілеспрямоване, організоване і певним чином фиксируемое сприйняття досліджуваного об'єкта. Результати фіксації дані спостереження називаються описом поводження об'єкта.

Спостереження може проводитися безпосередньо або ж з використанням технічних засобів і способів реєстрації даних (фото-, аудио- і відеоапаратура, карти спостереження й ін.). Однак за допомогою спостереження можна знайти лише явища, що зустрічаються в звичайних, "нормальних" умовах, а для пізнання істотних властивостей об'єкта необхідне створення спеціальних умов, відмінних від "нормальних".

Головними особливостями методу спостереження є:

безпосередній зв'язок спостерігача й об'єкта, що спостерігається;

упередженість (емоційна окрашенность) спостереження;

складність (часом – неможливість) повторного спостереження.

Розрізняється кілька видів спостережень (див. мал. 6).

У залежності від позиції спостерігача виділяються відкрите і сховане спостереження. Перше означає, що випробуваним відомо факт їхньої наукової підконтрольності, а діяльність дослідника сприймається візуально. Сховане спостереження припускає факт схованого простежування дій випробуваного. Різниця між першому і другим складається в зіставленні даних про хід психолого-педагогічних процесів і поводження учасників навчально-виховної взаємодії в умовах відчуття поднадзорности і волі від очей сторонніх.

Виділяються, далі, суцільне і вибіркове спостереження. Першим охоплюються процеси в цілісному виді: від їхнього початку до кінця, до завершення. Друге являє собою пунктирне, вибіркове фіксування тих або інших досліджуваних явищ, процесів. Наприклад, при дослідженні трудомісткості вчительської й учнівської роботи на уроці спостерігається весь цикл навчання від його старту на початку уроку до кінця уроку. А при вивченні неврогенных ситуацій у відносинах учитель-учень дослідник як би вичікує, спостерігаючи з боку за цими подіями, щоб потім докладно описати причини їхнього виникнення, поводження обох конфліктуючих сторін, тобто вчителя й учня.

Результат дослідження, у якому використовується метод спостереження, у значній мірі залежить від самого дослідника, від його "культури спостереження". Необхідно враховувати специфічні вимоги до процедури одержання і трактування інформації в спостереженні. Серед них особливо виділяються наступні:

Спостереженню доступні тільки зовнішні факти, що мають мовні і рухові прояви. Спостерігати можна не інтелект, а те, як людина вирішує задачі; не товариськість, а характер взаємодії з іншими людьми і т.д.

Необхідно, щоб явище, що спостерігається, поводження визначалося операционально, у термінах реального поводження, тобто регистрируемые характеристики повинні бути як можна більш описовими і як можна менш пояснювальними.

Для спостереження повинні бути виділені найбільш важливі моменти поводження (критичні випадки).

Спостерігач повинний мати можливість фіксувати поводження оцінюваної особи тривалий проміжок часу, у багатьох ролях і критичних ситуаціях.

Надійність спостереження підвищується у випадку збігу показань декількох спостерігачів.

Рольові відносини між спостерігачем і спостеріга повинні бути усунуті. Наприклад, поводження учня буде різним у присутності батьків, вчителя й однолітків. Тому і зовнішні оцінки, що даються тому самому особі по тому самому наборі якостей людьми, що займають різне положення стосовно нього, можуть виявитися різними.

Оцінки в спостереженні не повинні бути піддані суб'єктивним впливам (симпатіям і антипатіям, переносам відносини з батьків на учня, з успішності учня на його поводження, і т.п.).

Бесіда – широко розповсюджений у педагогічній психології емпіричний метод одержання зведень (інформації) про учня в спілкуванні з ним, у результаті його відповідей на цілеспрямовані питання. Це специфічний для педагогічної психології метод дослідження поводження учня. Діалог між двома людьми, у ході якого одна людина виявляє психологічні особливості іншого, називається методом бесіди. Психологи різних шкіл і напрямків широко використовують його у своїх дослідженнях. Досить назвати Пиаже і представників його школи, гуманістичних психологів, основоположників і послідовників "глибинної" психології і т.д.

У бесідах, діалогах, дискусіях виявляються відносини учнів, учителів, їхні почуття і наміри, оцінки і позиції. Дослідники всіх часів у бесідах одержували таку інформацію, яку ніякими іншими способами одержати неможливо.

Психолого-педагогічна бесіда як метод дослідження відрізняється цілеспрямованими спробами дослідника проникнути у внутрішній світ суб'єктів навчального процесу, виявити причини тих або інших учинків. Інформацію про моральні, світоглядні, політичні й інші погляди випробуваних, їхньому відношенні до цікавлячого дослідника проблемам також одержують за допомогою бесід. Але бесіди – дуже складний і не завжди надійний метод. Тому він застосовується найчастіше як додатковий – для одержання необхідних роз'яснень і уточнень із приводу того, що не було досить ясним при спостереженні або використанні інших методів.

Для підвищення надійності результатів бесіди і зняття неминучого відтінку суб'єктивізму повинні використовуватися спеціальні міри. До них відносяться:

наявність чіткого, продуманого з урахуванням особливостей особистості що учиться і неухильно проведеного в життя плану бесіди;

обговорення цікавлячого дослідника питань у різних ракурсах і зв'язках шкільного життя;

варіювання питань, постановка їх у зручній для співрозмовника формі;

уміння використовувати ситуацію, спритність у питаннях і відповідях.

Бесіда включається як додатковий метод у структуру психолого-педагогічного експерименту на першому етапі, коли дослідник збирає первинну інформацію про учня, учителя, дає їм інструкцію, мотивує і т.д., і на останньому етапі – у формі постэкспериментального інтерв'ю.

Інтерв'ю називають цілеспрямованим опитуванням. Інтерв'ю визначається як "псевдобеседа": інтерв'юер увесь час повинний пам'ятати, що він – дослідник, не упускати з уваги план і вести розмову в потрібному йому руслі.

Анкетування – емпіричний соціально-психологічний метод одержання інформації на підставі відповідей на спеціально підготовлені, що відповідають основній задачі дослідження питання, що складають анкету. Анкетування – метод масового збору матеріалу за допомогою спеціально розроблених опросников, називаних анкетами. Анкетування ґрунтується на припущенні, що людина відверто відповідає на задані йому питання. Однак, як показує останні дослідження ефективності даного методу, ці чекання виправдуються приблизно наполовину. Це обставина різка звужує діапазон застосування анкетування і підриває довіра до об'єктивності отриманих результатів.

Педагогів і психологів анкетування залучило можливістю швидких масових опитувань учнів, учителів, батьків, дешевиною методики і можливістю автоматизованої обробки зібраного матеріалу.

Зараз у психолого-педагогічних дослідженнях широко застосовуються різні типи анкет:

відкриті, потребуючі самостійного конструювання відповіді;

закриті, у яких учням приходиться вибирати один з готових відповідей;

іменні, потребуючі вказувати прізвища випробуваного;

анонімні, що обходяться без неї й ін.

При складанні анкети враховуються:

зміст питань;

форма питань - відкриті або закриті;

формулювання питань (ясність, без підказки відповідей і т.д.);

кількість і порядок проходження питань. У психолого-педагогічній практиці кількість питань звичайно співвідноситься не більш, ніж з 30-40 хв роботи методом анкетування; порядок питань найчастіше визначається методом випадкових чисел.

Анкетування може бути усним, письмовим, індивідуальним, груповим, але в будь-якому випадку повинне відповідати двом вимогам – репрезентативності й однорідності вибірки. Матеріал анкетування піддається кількісній і якісній обробці.

Метод тестування. У зв'язку зі специфікою предмета педагогічної психології одні з названих вище методів використовуються в ній у більшому ступені, інші – у меншій. Однак усе більше поширення в педагогічній психології одержує метод тестування.

Тест (англ. test – проба, іспит, перевірка) – у психології – фіксоване в часі іспит, призначений для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних розходжень. Тест – основний інструмент психодиагностического обстеження, за допомогою якого здійснюється психологічний діагноз.

Від інших способів обстеження тестування відрізняється:

точністю;

простотою;

приступністю;

можливістю автоматизації.

Тестування – далеко не новий, але в недостатньо застосовуваний у педагогічній психології метод дослідження. Ще в 80-90 р. XІ в. дослідники почали вивчати індивідуальні розходження людей. Це привело до виникнення так називаного іспитового експерименту – дослідження за допомогою тестів. Застосування тестів послужило поштовхом для розвитку психометрического методу, основи якого були закладені Б. Анри й А. Бине. Вимір шкільних успіхів, інтелектуального розвитку, ступеня сформованості багатьох інших якостей за допомогою тестів стало невід'ємною частиною широкої навчально-виховної практики. Психологія, надавши педагогіці інструмент для аналізу, тісно з нею з'єдналися (відокремити тестування педагогічне від тестування психологічного іноді неможливо).

Якщо говорити про чисто педагогічні аспекти тестування, укажемо, насамперед , на використання тестів успішності. Широко застосовуються тести умінь, таких, як читання, лист, найпростіші арифметичні операції, а також різні тести для діагностики рівня навченості – виявлення ступеня засвоєння знань, умінь по всіх навчальних предметах.

Звичайне тестування як метод психолого-педагогічного дослідження зливається з практичним тестуванням поточної успішності, виявлення рівня навченості, контролем якості засвоєння навчального матеріалу.

Найбільш повний і систематизований опис тестів представлений у праці А. Анастази "Психологічне тестування". Аналізуючи тестування в утворенні, учений відзначає, що в цьому процесі використовуються всі типи існуючих тестів, однак серед усіх типів стандартизованих тестів тести досягнення чисельно перевершують всі інші. Вони створювалися для виміру об'єктивності програм і процесів навчання. Звичайно вони "дають кінцеву оцінку досягнень індивіда по завершенні навчання, у них основний інтерес зосереджений на тім, що індивід може робити до дійсного часу"

А.К. Ерофеев, аналізуючи основні вимоги до тестування, виділяє наступні основні групи знань, якими повинний володіти тестолог:

основні принципи нормативно-орієнтованого тестування;

типи тестів і сфери їхнього застосування;

основи психометрики (тобто в яких одиницях виміряються в системі психологічні якості);

критерії якості тесту (методи визначення валидности і надійності тесту);

етичні норми психологічного тестування.

Усе сказане вище означає, що використання тестування в педагогічній психології вимагає спеціальної підготовки, високої кваліфікації і відповідальності.

Експеримент – один з основних (поряд зі спостереженням) методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження зокрема. Відрізняється від спостереження активним втручанням у ситуацію з боку дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома перемінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта (див. мал. 7).

Правильно поставлений експеримент дозволяє перевіряти гіпотези в причинно-наслідкових казуальних відносинах, не обмежуючи констатацією зв'язку (кореляції) між перемінними. Розрізняють традиційні і факторні плани проведення експерименту.

При традиційному плануванні міняється лише одна незалежна перемінна, при факторному – декілька. Достоїнством останнього є можливість оцінки взаємодії факторів - зміни характеру впливу однієї з перемінних у залежності від значення іншої. Для статистичної обробки результатів експерименту в цьому випадку застосовується дисперсійний аналіз (Р. Фишер). Якщо досліджувана область відносно невідома і система гіпотез відсутній, то говорять про пілотажний експеримент, результати якого можуть допомогти уточнити напрямок подальшого аналізу. Коли маються дві конкуруючі між собою гіпотези й експеримент дозволяє вибрати одну з них, говорять про вирішальний експеримент. Контрольний експеримент здійснюється з метою перевірки яких-небудь залежностей. Застосування експерименту, однак, наштовхується на принципові обмеження, зв'язані з неможливістю в ряді випадків здійснювати довільна зміна перемінних. Так, у диференціальній психології і психології особистості емпіричні залежності здебільшого мають статус кореляцій (тобто вероятностных і статистичних залежностей) і, як правило, не завжди дозволяють робити висновки про причинно-наслідкові зв'язки. Одні з труднощів застосування експерименту в психології полягає в тім, що дослідник найчастіше виявляється включеним у ситуацію спілкування з обстежуваною особою (випробуваним) і може мимоволі вплинути на його поводження (мал. 8). Особливу категорію методів психологічного дослідження і впливу утворять формуючі, або навчальні, експерименти. Вони дозволяють направленно формувати особливості таких психічних процесів, як сприйняття, увага, пам'ять, мислення.

Процедура експерименту складається в спрямованому створенні або підборі таких умов, що забезпечують надійне виділення досліджуваного фактора, і в реєстрації змін, зв'язаних з його впливом.

Найчастіше в психолого-педагогічних експериментах мають справа з 2 групами: експериментальної, у яку включається досліджуваний фактор, і контрольної, у якій він відсутній.

Експериментатор за своїм розсудом може видозмінювати умови проведення досвіду і спостерігати наслідку такої зміни. Це, зокрема , дає можливість знаходити найбільше раціональні прийоми в навчально-виховній роботі з учнями. Наприклад, змінюючи умови завчання того або іншого навчального матеріалу, можна установити, при яких умовах запам'ятовування буде найбільш швидким, міцним і точним. Проводячи дослідження при однакових умовах з різними випробуваними, експериментатор може установити вікові й індивідуальні особливості протікання психічних процесів у кожного з них.

Психолого-педагогічні експерименти розрізняються:

за формою проведення;

кількості перемінних;

цілям;

характерові організації дослідження.

За формою проведення виділяють два основних види експерименту – лабораторний і природний.

Лабораторний експеримент проводиться в спеціально організованих штучних, умовах, покликаних забезпечити чистоту результатів. Для цього усуваються побічні впливи всіх одночасно відбуваються процесів. Лабораторний експеримент дозволяє за допомогою приладів, що реєструють, точно вимірити час протікання психічних процесів, наприклад швидкість реакції людини, швидкість формування навчальних, трудових навичок. Його застосовують у тих випадках, коли необхідно одержати точні і надійні показники при строго визначених умовах. Більш обмежене застосування має лабораторний експеримент при дослідженні проявів особистості, характеру. З одного боку, тут складний і багатогранний об'єкт дослідження, з іншого боку – відома штучність лабораторної ситуації представляє великих труднощів. Досліджуючи прояву особистості в штучно створених особливих умовах, у приватній, обмеженій ситуації, ми далеко не завжди маємо підстави укласти, що аналогічні прояви будуть характерні для цієї ж особистості в природних життєвих обставинах. Штучність експериментальної обстановки є істотним недоліком даного методу. Вона може спричинити порушення природного ходу досліджуваних процесів. Наприклад, запам'ятовуючи важливий і цікавий навчальний матеріал, у природних умовах учень досягає інших результатів, ніж коли йому пропонується в незвичайних умовах запам'ятати експериментальний матеріал, що безпосередньо не представляє для дитини інтересу. Тому лабораторний експеримент повинний бути ретельно організований і по можливості сполучитися з іншими, більш природними методиками. Дані лабораторного експерименту представляють в основному теоретичну цінність; висновки, зроблені на їхній підставі, можуть бути поширені на реальну життєву практику з відомими обмеженнями.

Природний експеримент. Зазначені недоліки лабораторного експерименту в деякій мері усуваються при організації природного експерименту. Уперше цей метод був запропонований у 1910 р. А.Ф. Лазурским на 1-м Усеросійському з'їзді по експериментальній педагогіці. Природний експеримент проводиться в звичайних умовах у рамках звичної для випробувані діяльності, наприклад, навчальних занять або гри. Найчастіше створена експериментатором ситуація може залишитися поза свідомістю випробуваних; у цьому випадку позитивним для дослідження фактором є повна природність їхнього поводження. В інших випадках (напр., при зміні методики викладання, шкільного устаткування, режиму дня і т.п. ) експериментальна ситуація створюється відкрито, таким чином, що самі випробувані робляться учасниками її створення. Таке дослідження вимагає особливо ретельного планування і підготовки. Його має сенс використовувати, коли дані треба одержати в гранично короткий термін і без перешкод для основної діяльності випробуваних. Істотний недолік природного експерименту - неминуча наявність неконтрольованих перешкод, тобто факторів, вплив яких не встановлено і не може бути кількісно обмірювано.

Сам А.Ф. Лазурский виразив суть природного експерименту в такий спосіб: "При природно-експериментальному вивченні особистості ми не користуємося штучними прийомами, не робимо досвідів у штучних лабораторних умовах, не ізолюємо дитини зі звичайної обстановки його життя, а експериментуємо природними формами зовнішнього середовища. Ми досліджуємо особистість самим життям і тому стають доступними обстеженню усі впливи як особистості на середовище, так і середовища на особистість. Тут експеримент входить у життя. Ми досліджуємо не окремі психічні процеси, як це звичайно робиться (напр., пам'ять досліджують за допомогою завчання безглуздих складів, увага – викреслюванням значків на таблицях), а досліджуємо і психічні функції, і особистість у цілому. При цьому користуємося не искусcтвенным матеріалом, а предметами шкільного навчання".

По кількості досліджуваних перемінних розрізняють одномірний і багатомірний експерименти.

Одномірний експеримент припускає виділення в дослідженні однієї залежної й однієї незалежної перемінної. Він найчастіше реалізується в лабораторному експерименті.

Багатомірний експеримент. У природному експерименті затверджується ідея вивчення явищ не изолированно, а в їхньому взаємозв'язку і взаємозалежності. Тому тут найчастіше реалізується багатомірний експеримент. Він вимагає одночасного виміру безлічі супутніх ознак, незалежність яких заздалегідь невідома. Аналіз зв'язків між безліччю досліджуваних ознак, виявлення структури цих зв'язків, її динаміки під впливом навчання і виховання є основною метою багатомірного експерименту.

Результати експериментального дослідження часто являють собою не виявлену закономірність, стійку залежність, а ряд більш-менш повно зафіксованих емпіричних фактів. Такі, наприклад, отримані в результаті експерименту опису ігрової діяльності дітей, експериментальні дані про вплив на яку-небудь діяльність такого фактора, як присутність інших людей і зв'язаний з цим мотив змагання. Ці дані, що носять часто описовий характер, не розкривають ще психологічного механізму явищ і представляють лише більш визначений матеріал, сужающий подальшу сферу пошуку. Тому результати експерименту в педагогіці і психології нерідко варто розглядати як проміжний матеріал і вихідну основу для подальшої дослідницької роботи.

4. Формуючий експеримент як один з основних методів психолого-педагогічних досліджень

4.1. Суть формуючого експерименту

Формуючий експеримент широко використовується у вітчизняній психології при вивченні конкретних шляхів формування особистості дитини, забезпечуючи з'єднання психологічних досліджень з педагогічним пошуком і проектуванням найбільш ефективних форм навчально-виховного процесу

Синоніми формуючого експерименту:

перетворюючий,

творчий,

що виховує,

навчальний,

метод активного формування психіки.

Історична довідка

Експериментально-генетичний метод дослідження психічного розвитку розроблений Л.С. Виготським і зв'язаний з його культурно-історичною теорією розвитку вищих психічних функцій. Уперше був застосований Л.С. Виготським і А.Н. Леонтьевим при дослідженні формування вищих опосередкованих форм уваги і пам'яті. Сутність методу полягає в розробці штучних експериментальних умов, що сприяють створенню самого процесу виникнення вищих форм психічних функцій. В основі такого експериментального вивчення генезису психічних явищ лежали два основних положення: перше – специфічно людські психічні процеси – це процеси опосередковані, що використовують різноманітні, вироблені в ході історичного розвитку людської культури знаряддя-засобу – знаки, символи, мова, міри і т.п.; друге – усякий психічний процес виникає і функціонує в двох планах – соціальний і психологічному, або, як писав Л.С. Виготський, спочатку як категорія интерпсихическая, а потім як интрапсихическая. Після смерті Л.С. Виготського експериментально-генетичний метод дослідження психічного розвитку з успіхом застосовувався його співробітниками і послідовниками в численних дослідженнях (при формуванні звуковысотного слуху А.Н. Леонтьевим, у дослідженні довільних рухів А.В. Запорожцем, при вивченні закономірностей розвитку сприйняття Л.А. Венгером і ін.). Істотний внесок уніс П.Я. Гальперин, що розробив теорію і методику поетапного формування розумових дій, а потім цілеспрямованого формування психічних процесів із заздалегідь заданими властивостями (увага, симультанна сприйняття і т.п.). Л.С. Виготський застерігав від спрощеного розуміння одержуваних у таких штучних умовах фактів і прямого переносу висновків на реальний процес розвитку. У 60-х рр. крім досліджень, проведених у лабораторних умовах, з'явилися численні дослідження, що ведуться у формі експериментальної організації процесу навчання цілих класів для аналізу впливу навчання на психічний розвиток (П.Я. Гальперин, В.В. Давыдов, Д.Б. Эльконин і ін.).

По цілям розрізняють що констатує і формує експерименти.

Ціль експерименту, що констатує – вимір наявного рівня розвитку (напр., рівня розвитку абстрактного мислення, морально-вольових якостей особистості і т.п. ). Таким чином, виходить первинний матеріал для організації формуючого експерименту.

Формуючий (перетворюючий, навчальний) експеримент ставить своєю метою не просту констатацію рівня сформованості тієї або іншої діяльності, розвитку тих або інших сторін психіки, а їхнє активне формування або виховання. У цьому випадку створюється спеціальна експериментальна ситуація, що дозволяє не тільки виявити умови, необхідні для організації необхідного поводження, але й експериментально здійснити цілеспрямований розвиток нових видів діяльності, складних психічних функцій і глибше розкрити їхню структуру. Основу формуючого експерименту складає експериментально-генетичний метод дослідження психічного розвитку (див. мал. 9).

Теоретичною основою формуючого експерименту є концепція про ведучу роль навчання і виховання в психічному розвитку.

4.2. Експериментальне навчання як різновид формуючого експерименту

Експериментальне навчання – один із сучасних методів дослідження психолого-дидактичних проблем. Розрізняють два види експериментального навчання:

індивідуальний навчальний експеримент, що вже міцно ввійшов у науку;

колективне експериментальне навчання, що широко стало використовуватися в психології і педагогіці лише в 60-х рр. ХХ в.

Індивідуальний експеримент дозволяє не тільки констатувати вже сформовані особливості психічних процесів у людини, але і цілеспрямовано формувати них, досягаючи визначеного рівня і якості. Завдяки цьому можна експериментально вивчати генезис сприйняття, уваги, пам'яті, мислення й інших психічних процесів за допомогою навчального процесу. Теорія психічних здібностей як що прижизненно складаються функціональних систем мозку (А.Н. Леонтьев), теорія поетапного формування розумових дій (П.Я. Гальперин) і ряд інших теорій, створених у вітчизняній психології, спиралися на дані, отримані в основному за допомогою навчальних експериментів.

Колективне експериментальне навчання проводиться в масштабі цілих груп дитячого саду, класів школи, студентських груп і т.п. Організація таких досліджень зв'язана насамперед з потребами педагогіки і психології в поглибленому вивчанні впливу навчання на психічний розвиток людини, зокрема у вивченні вікових можливостей розвитку психіки людини при різних умовах його діяльності (дослідження Л.В. Занкова, Г.С. Костюка, А.А. Люблинской, Б.И. Хачапуридзе, Д.Б. Эльконина й ін.). Раніш ці проблеми розроблялися на масовому матеріалі стосовно до системи умов, що стихійно складаються і домінують у даних конкретно-історичних обставинах. Одержувані при цьому зведення про особливості психічного розвитку людини нерідко абсолютизировались, а джерела розвитку цього процесу часом убачалися лише в більш-менш постійній психологічній природі самого індивіда. Основна задача експериментального навчання складається в істотній зміні і варіюванні змісту і форм навчальної діяльності людини з метою визначення впливу цих змін на темпи й особливості психічного (зокрема , розумового) розвитку, на темпи й особливості формування його сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, волі і т.п. Завдяки цьому можна досліджувати внутрішні зв'язки, що існують між навчанням і розвитком, описувати різні типи цих зв'язків, а також знаходити умови навчальної діяльності, найбільше благоприятствующие психічному розвиткові в тім або іншому віці. У процесі експериментального навчання можна сформувати, наприклад, такий рівень інтелектуальної діяльності дитини, якім не можна спостерігати в нього при звичайній системі викладання.

Проведення експериментального навчання в колективах (групах, класах або їхніх комплексах) забезпечує регулярність, систематичність і наступність необхідних навчальних впливів, а також дає різноманітний масовий матеріал для подальшої статистичної обробки. Власне експериментальне навчання повинне задовольняти деяким специфічним вимогам, що випливають з необхідності дотримувати основні життєві інтереси випробуваних. Ці дослідження не повинні шкодити духовному і моральному здоров'ю людей, що беруть участь у них. В експериментальних групах, класах і школах створюються і підтримуються найбільш сприятливі умови для навчальної діяльності.

Методика експериментального навчання має наступні основні риси:

його зміст і способи проведення ретельно плануються заздалегідь;

докладно і вчасно фіксуються особливості процесу і результати навчання;

за допомогою особливих систем завдань регулярно визначається як рівень засвоєння навчального матеріалу, так і рівень психічного розвитку випробуваних на різних етапах експериментального навчання;

ці дані зіставляються з отриманими при обстеженні контрольних груп і класів ( щозаймаються в умовах, що приймаються за звичайні).

У сполученні з індивідуальним навчальним експериментом колективне експериментальне навчання усе ширше використовується в психології і дидактику як особливий метод дослідження складних процесів психічного розвитку людини.

Достоїнства формуючого експерименту:

орієнтація на розвиток учня в освітньому процесі;

теоретична обґрунтованість експериментальної моделі організації цього процесу;

тривалість дослідження, що гарантує обґрунтованість і надійність одержуваних даних, і ін.

Серед основних результатів застосування формуючого експерименту в педагогічній психології можна назвати наступні:

Були встановлені закономірності розвитку в дошкільників пізнавальних здібностей (дослідження П.Я. Гальперина, Л.Ф. Обуховой, Г.И. Мінської, Н.Н. Поддъякова, Л.А. Венгера, А.В. Запорожця й ін.).

Встановлено особливості й умови переходу від дошкільного періоду до шкільного навчання (дослідження Е.Е. Шулешко й ін.).

Доведено можливість і доцільність формування в молодших школярів основ науково-теоретичного мислення і визначальне значення в цьому змісту і методів навчання (дослідження В.В. Давыдова, Д.Б. Эльконина й ін.).

Висновок

Методологія – система принципів і способів організації, побудови теоретичної і практичної діяльності, а також навчання про цю систему. Поняття "методологія" має два основних значення: а) система визначених способів і прийомів, застосовуваних у тій або іншій сфері діяльності (у науці, політику, мистецтві і т.п.); б) навчання про цю систему, загальна теорія методу, теорія в дії.

У загальнонауковому плані, метод (від греч. methodos - шлях дослідження, теорія, навчання) – "спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практичного і теоретичного освоєння (пізнання) дійсності".

Методика відповідає конкретним цілям і задачам психолого-педагогічного дослідження, містить у собі опис об'єкта і процедур вивчення, способів фіксації й обробки отриманих даних. На основі визначеного методу може бути створена безліч методик.

У сучасній методології і логіку науки виділяється наступна загальна схема рівнів методології: рівень філософської методології; рівень методології загальнонаукових принципів дослідження; рівень конкретно-наукової методології; рівень методик і технік дослідження.

Однієї з найбільш визнаних і відомих класифікацій методів психолого-педагогічного дослідження є класифікація, запропонована Б.Г. Ананьевым. Усі методи він розділив на чотири групи: організаційні; емпіричні; по способі обробки даних; інтерпретаційні.

Тест (англ. test - проба, іспит, перевірка) – у психології - "фіксоване в часі іспит, призначений для встановлення кількісних (і якісних) індивідуально-психологічних розходжень". Тест – основний інструмент психодиагностического обстеження, за допомогою якого здійснюється психологічний діагноз.

Експеримент – один з основних (поряд зі спостереженням) методів наукового пізнання взагалі, психологічного дослідження зокрема . Він відрізняється від спостереження активним втручанням у ситуацію з боку дослідника, що здійснює планомірне маніпулювання однієї або декількома перемінними (факторами) і реєстрацію супровідних змін у поводженні досліджуваного об'єкта.

Формуючий експеримент – застосовуваний у віковій і педагогічній психології метод простежування змін психіки дитини в процесі активного впливу дослідника на випробуваного. Синоніми формуючого експерименту: перетворюючий; творчий; що виховує; навчальний; метод активного формування психіки.

Експериментальне навчання – один із сучасних методів дослідження психолого-дидактичних проблем. Розрізняють два види експериментального навчання: індивідуальний навчальний експеримент, що вже міцно ввійшов у науку; колективне експериментальне навчання, що широко стало використовуватися в психології і педагогіці лише в 60-х рр. XX в.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Сутність наукового дослідження. Задачі наукового дослідження в соціальній педагогіці. Етапи і методи соціально-педагогічного дослідження.

Сутність наукового дослідження

У назві лекції три слова: дослідження, соціально-педагогічне дослідження і методи. У такій послідовності ми і розкриємо зміст лекції. Насамперед з'ясуємо, яку роль грає дослідження в будь-якій науці.

Науковий статус і соціальний престиж будь-якої науки багато в чому залежить від рівня розробленості її теорії як вищої форми організації наукового знання, що дає цілісне представлення про закономірності й істотні зв'язки визначеної області дійсності. Наукове знання необхідне для розвитку будь-якої науки, у тому числі і для соціальної педагогіки.

Наукове дослідження – це процес вироблення наукових знань, один з видів пізнавальної діяльності вченого. Будь-яке наукове дослідження характеризується визначеними якостями: об'єктивністю, відтворюваністю, доказовістю і точністю.

Займаються науковими дослідженнями, як правило, учені, що професійно до цього підготовлені; працюють вони в наукових установах, що мають експериментальне і лабораторне устаткування. Кожна наука для добування нових знань використовує свої методи і засоби. Для побудови наукових теорій учені використовують понятійний і категоріальний апарат науки, володіють системою наукової інформації. Знання в процесі дослідження можуть виступати або як передумова, або як засіб, або як результат наукового дослідження.

Розрізняють два види наукового дослідження: емпіричне і теоретичне. Емпіризм – філософське навчання, що визнає почуттєвий досвід єдиним джерелом знань. Емпіричне пізнання будується на вивченні реальної дійсності, практичного досвіду.. Займаються емпіричним дослідженням, як правило, практики – професіонали в тій або іншій області діяльності (учителі, соціальні педагоги, психологи й ін.).

Теоретичними дослідженнями, як ми уже відзначили, займаються спеціально до того підготовлені люди: професори, доценти, наукові співробітники, що працюють у наукових установах, а також у вищих навчальних закладах.

В емпіричному дослідженні, як правило, використовують такі методи, як спостереження, опис, експеримент; при теоретических дослідженнях, поряд з цими методами використовують методи абстрагування, ідеалізації, аксиоматизации, формалізації, моделювання й ін. Крім того, на емпіричному і теоретичному рівнях використовують такі логічні методи, як аналіз – синтез, індукція – дедукція й ін. Докладніше про неї буде сказано нижче.

Відрізняються емпіричні і теоретичні дослідження також отриманими результатами. У першому випадку вони фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій, у другому – це теоретичні знання: наукові концепції, закони і закономірності, відкриття і винаходи й ін.

Порівняння емпіричного і теоретичного пізнання представимо в таблиці:

Емпіричне пізнання

Емпіричне дослідження здійснюється практичними працівниками, зайнятими професійної діяльністю.

Пізнавальна діяльність не носить систематичного і цілеспрямованого характеру.

Методи пізнання – спостереження, опис, експеримент і ін.

Отримані знання фіксуються у виді тверджень, правил, рекомендацій і ін.

Наукове пізнання

Наукове дослідження проводиться спеціально підготовленими до цьому вченими.

Наукова діяльність носить систематичний і цілеспрямований характер.

Спеціальні методи пізнання: абстрагування, ідеалізація, формалізація, моделювання й ін.

Отримані знання відбивають у виді наукових концепцій, законів і закономірностей, винаходів і відкриттів і до.

Незважаючи на відмінність емпіричного і теоретичного знання, вони тісно між собою взаємозалежні: теоретичне дослідження будується на основі знань, фактів, виявлених у процесі вивчення реальної дійсності. Емпіричний рівень дозволяє вивчати реальну дійсність, виявляти нові факти і явища, і на основі їхній будувати узагальнення, робити висновки, давати практичні рекомендації. На теоретичному рівні висуваються загальні закономірності, що дозволяють пояснити взаємозв'язок раніше відкритих фактів і явищ, формулювати закони, на основі яких можливо пророчити розвиток майбутніх подій. Це лише загальна схема наукових досліджень, відкриття нових наукових законів. Перехід від емпіричного рівня до теоретичного означає якісний стрибок у знанні.

Задачі наукового дослідження в соціальній педагогіці

Відродження соціальної педагогіки як області наукового знання і практичної діяльності в Росії, як було сказано вище, почалося в 90-х роках. Проблемами соціальної педагогіки стали займатися видні учені країни: В. Г. Бочарова, В. И. Загвязинский, А. В. Мудрик, Л. Я. Олиференко, Г. Н. Филонов і багато хто інші в Російській академії утворення - ведучій педагогічній установі країни, вищих навчальних закладах Москви, Санкт-Петербурга, Омська, Екатеринбурга й ін., а також в інших наукових співтовариствах (Академії соціального утворення, Академії соціальних наук і др.).

Наукове дослідження в області соціальної педагогіки прийнято називати соціально-педагогічним; воно являє собою спеціально організований процес пізнання, у якому відбувається вироблення теоретичних систематизованих знань про сутності соціальної педагогіки, її змісті, методах і формах діяльності соціального педагога. Специфіка соціально-педагогічного дослідження, його складність визначається тим, що предметом дослідження стає вся система взаємин людини, що розвивається, з навколишнім його середовищем, усе різноманіття соціальних зв'язків. Цей процес динамічний, що розвивається: росте і змінюється з кожним днем дитина, змінюється середовище, що його оточує, виникають, закріплюються або навпаки розриваються соціальні зв'язки із середовищем і багато інших процесів, що впливають на становлення особистості дитини.

Становлення і розвиток соціальної педагогіки в Росії висуває перед ученими цілий комплекс задач, що умовно можна розділити на три великі групи.

Перша група зв'язана з теоретичними проблемами соціальної педагогіки. До них відносяться уточнення об'єкта і предмета дослідження науки, розробка її поняттєво-категоріальної системи на основі вивчення становлення соціальної педагогіки за рубежем і в історії вітчизняної культури, а також конкретних сучасних умов розвитку нашого суспільства; виявлення принципів цих областей наукової діяльності і критеріїв оцінки соціально-педагогічних досліджень, специфіки методів дослідження науки.

Теоретичні проблеми зв'язані з побудовою сучасних соціально-педагогічних, соціально-психологічних, філолофсько-соціальних, історико-соціальних і інших концепцій соціальної педагогіки, діагностуванням і прогнозуванням соціально-педагогічних явищ. Наприклад, розробка системи соціально-правового захисту дитинства в Росії; розвиток дитячих будинків у тім або іншому регіоні країни; федеральна, регіональні і муніципальної системи керування соціальними службами для дітей і ін. Не можна сказати, що такі системи не існують, зовсім навпаки, у практиці відбувається їхній інтенсивний розвиток. Однак їхнє прогнозування і розвиток ведеться, як правило, на стихійно-емпіричному рівні.

Друга велика область наукових досліджень зв'язана з розробкою теорій, що обслуговують безпосередньо соціально-педагогічну діяльність: дослідження змісту, методів і засобів, використовуваних у діяльності соціального педагога, взаємозв'язок соціальної педагогіки із соціальною роботою, спеціальної і коррекционной педагогікою, історією соціальної педагогіки; розробка технологій діяльності соціального педагога з різними групами дітей і в різних соціально-педагогічних установах і ін. Наприклад, розробка змісту і методів роботи з дітьми в різних соціумах; робота соціального педагога з родиною, у якій є дитина-інвалід; робота соціального педагога з дітьми поводження, що відхиляється; робота соціального педагога у виховних колоніях і ін.

Нарешті, третя велика група проблем зв'язана з професійною підготовкою соціального педагога: розробка концепцій такої підготовки, уточнення стандартів професійної підготовки соціального педагога, розробка комплексу навчальних посібників: по соціальній педагогіці, історії соціальної педагогіки, соціально-педагогічним технологіям і ін.; розробка змісту, форм і методів семінарських, лабораторних занять, практикумів, форм і методів проведення практики, атестації випускників навчальних закладів і ін.

Ефективність наукових досліджень у соціальній педагогіці багато в чому залежить від того, які джерела вона використовує у своїй творчій діяльності: підходи, зразки, ідеї, технології й ін. В. И. Загвязинский виділяє п'ять таких джерел: 1) загальнолюдські гуманістичні ідеали, відбиті в так називаному соціальному замовленні суспільства; 2) досягнення всього комплексу наук про людину: психології, педагогіки, валеологии (науки про здоровий спосіб життя), до цьому також можна додати філософію, соціологію, соціальну роботу; 3) теоретичні концепції і вітчизняний і закордонний досвід; 4) педагогічний потенціал навколишньої дитини соціального середовища (родини, школи, установ культури й ін.); 5) творчий потенціал працівників соціальної сфери (соціальних педагогів, соціальних працівників, соціальних психологів і ін.

Федеральне агентство з освіти

Державні освітні установи

ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРОФЕСІОНАЛІВ

Факультет економіки і управління

Кафедра «Економіки і технології бізнесу»

АНКЕТУВАННЯ

(З дисципліни «Основи наукових досліджень»)

Виконали

Ст. гр.

Перевірив

Ст. викладач:

Зміст

Введення

Анкета

Аналіз анкетування

Висновок

Введення

Будь-яке наукове дослідження починається зі збору інформації. Потім ця інформація ретельно обробляється та аналізується. Анкетування так само є науковим дослідженням.

Анкетування - одне з основних технічних засобів конкретного соціального дослідження, застосовується у соціологічних, соціально-психологічних, економічних, демографічних та інших дослідженнях. У процесі анкетування кожній особі з групи, обраної для анкетування, пропонується відповісти письмово на запитання, поставлені у формі опитувального листа - анкети.

За формою питання поділяються на відкриті (вільний відповідь, наприклад: "Що ви думаєте робити після закінчення інституту?") І закриті - відповідь полягає у виборі з декількох пропонованих в анкеті тверджень. Відкриті питання дають глибокі відомості, але при великому числі анкет призводять до значних труднощів в обробці у зв'язку з нестандартністю відповідей. За змістом питання поділяються на об'єктивні (про освіту, вік, заробітної плати та ін опитуваного; при цьому слід враховувати суб'єктивні перекручування при відповіді) і суб'єктивні, які виявляють соціально-психологічну установку опитуваного, його ставлення до умов свого життя і певних подій. Відповіді на питання носять, як правило, анонімний характер.

Основні правила побудови анкети: логічна послідовність тим, уражених питаннями; інтерес опитуваного повинен рости від питання до питання, відсутність занадто складних або інтимних питань; відповідність формулювання питань освітньому рівню опитуваної групи, у закритих питаннях повинні бути передбачені всі можливі варіанти відповідей; загальна кількість питань не повинно бути надто великою - анкетування не повинно стомлювати або дратувати опитуваного.

Анкетування може проводитися трьома способами: анкета заповнюється в присутності збирача індивідуально; групове заповнення у присутності збирача; опитувані самостійно заповнюють і для збереження анонімності одночасно здають анкети; "поштове" анкетування, коли анкета лунає або розсилається на будинок, а потім опитаним повертається поштою.

Анкета

Шановний респондент, просимо Вас прийняти участь в маркетинговому дослідженні, спрямоване на з'ясування ставлення населення м. Братська до відкриття туристичного агентства «Voyage». Для цього Вам потрібно заповнити дану анкету. Будь ласка, будьте уважні, від повноти і точності Ваших відповідей залежатиме результат дослідження.

Заздалегідь дякуємо Вам!

1. Як часто ви користуєтеся послугами туристичних агенцій?

ð один раз на рік

ð один раз на 2 роки

ð один раз на 5 років

2. У яких частинах світу ви воліли б побувати?

ð Європейська частина

ð Азіатська частина

ð Африка

ð Південна Америка

ð Північна Америка

ð Свій варіант відповіді.

3. Яким складом ви хотіли б подорожувати?

ð Один

ð З родиною

ð З друзями

4. Якщо наше агентство запропонує вам побувати у групі країн. Яку групу ви виберете?

ð Італія, Іспанія, Франція

ð Єгипет, Марокко, Алжир

ð Арабські емірати, Туреччина, Кіпр.

5. Якщо вам запропонують вирушити в подорож на острів. Куди б ви відправилися?

ð Гавайські острови

ð Філіппіни

ð Багамські о-ва

6. Яка країна з нижче перелічених найбільш цікава для вас?

ð Італія

ð Іспанія

ð Франція

ð Єгипет

ð Венеція

ð Греція

7. Уявіть, що вам запропонували Євро-турне! Які країни на ваш розсуд повинні бути включені в євро-тур?

ð Польща, Німеччина, Чехія, Бельгія, Голландія

ð Італія, Іспанія, Франція, Португалія, Австрія

ð Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Шотландія

ð Свій варіант

8. Як ви ставитеся до Новорічних канікул у Санкт-Петербурзі?

ð Позитивно

ð Негативно

ð Не знаю

9. Який вид подорожі вам більше подобається?

ð Повітряний

ð Сухопутний

ð Морський

10. Який вид активного відпочинку ви віддаєте перевагу?

ð Серфінг

ð Дайвінг

ð Гірські лижі

ð Чи не захоплююся екстримом

11. Як ви ставитеся до шоп-турам в Маньчжурію?

ð Часто там буваю

ð Не цікавлюся

ð Не чули про таке

12. В яку пору року, ви зазвичай подорожуєте?

ð Весна

ð Літо

ð Осінь

ð Зима

13.Які видами діяльності ви займаєтеся під час відпустки?

ð Звичайний відпочинок

ð Ходжу по музеях і відвідую екскурсії

ð Захоплююся покупкою будь-яких речей, сувенірів.

14. Які години роботи нашого агентства влаштовують вас?

ð 9 - 20

ð 10 - 19

ð не має значення

15. Як ви оцінюєте роботу нашого персоналу?

ð Відмінно

ð Добре

ð Задовільно

Дякуємо Вам за співпрацю!

Аналіз анкетування

Таблиця 1 - Зведений аналіз даних, отриманих при анкетуванні № питання Варіанти відповідей Співвідношення відповідей,% Число відповідей по кол-ву людей Кількість респондентів

1 один раз на рік 50 15 30

один раз на 2 роки 35 10

один раз на 5 років 15 5

2 Європейська частина 30 9 30

Азіатська частина 20 6

Африка 16 5

Південна Америка 18 5

Північна Америка 12 4

Свій варіант відповіді. 4 1

3 Один 10 3 30

З родиною 60 18

З друзями 30 9

4 Італія, Іспанія, Франція 44 14 30

Єгипет, Марокко, Алжир 38 11

Арабські емірати, Туреччина, Кіпр. 18 5

5 Гавайські острови 68 20 30

Філіппіни 20 6

Багамські о-ва 12 4

6 Італія 16 5 30

Іспанія 14 4

Єгипет 38 11

Греція 32 10

7 Польща, Німеччина, Чехія, Бельгія 28 8 30

Італія, Іспанія, Франція, Португалія 42 13

Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія 30 9

8 Позитивно 64 19 30

Негативно 33 10

Не знаю 3 1

9 Повітряний 30 9 30

Сухопутний 30 9

Морський 40 12

10 Серфінг 30 9 30

Дайвінг 33 10

Гірські лижі 37 11

11 Часто там буваю 57 17 30

Не цікавлюся 33 10

Не чули про таке 10 3

12 Весна 5 2 30

Літо 68 20

Осінь 3 1

Зима 24 7

13 Звичайний відпочинок 30 9 30

Ходжу по музеях і відвідую екскурсії 40 12

Захоплююся покупкою будь-яких речей, сувенірів 30 9

14 9 - 20 10 3 30

10 - 19 15 5

не має значення 75 22

15 Відмінно 90 27 30

Добре 10 3

Задовільно. - -

На основі інформації, зведеної в таблиці 1, необхідно побудувати діаграми по кожному питанню, що наочно покаже процентне співвідношення відповідей серед респондентів і допоможе зробити висновки з порушеної проблеми.

1. Як часто ви користуєтеся послугами туристичних агенцій?

2. У яких частинах світу ви воліли б побувати?

3. Яким складом ви хотіли б подорожувати?

4. Якщо наше агентство запропонує вам побувати у групі країн. Яку групу ви виберете?

5. Якщо вам запропонують вирушити в подорож на острів. Куди б ви відправилися?

6. Яка країна з нижче перелічених найбільш цікава для вас?

7. Уявіть, що вам запропонували Євро-турне! Які країни на ваш розсуд повинні бути включені в євро-тур?

8. Як ви ставитеся до Новорічних канікул у Санкт-Петербурзі?

9. Який вид подорожі вам більше подобається?

10. Який вид активного відпочинку ви віддаєте перевагу?

11. Як ви ставитеся до шоп-турам в Маньчжурію?

12. В яку пору року, ви зазвичай подорожуєте?

13.Які видами діяльності ви займаєтеся під час відпустки?

14. Які години роботи нашого агентства влаштовують вас?

15. Як ви оцінюєте роботу нашого персоналу?

Висновок

В анкетуванні брали участь 30 чоловік.

Для проведення анкетування було розроблено 15 питань, що стосуються відкриття туристичного агентства «Voyage».

Проаналізувавши отримані дані, можна зробити наступні висновки: 68% респондентів вважають за краще відпочивати влітку, 24% - взимку 5% - навесні і 3% - восени. Також, більшість більшість (30%) - віддають перевагу відпочинку в Європі, 20% - в Азії, 18% - у Південній Америці, 16% - в Африці і 12% - у Північній Америці. Серед опитаних, 40% - віддають перевагу морський вид подорожі, по 30% - відповідно повітряний і сухопутний.

Згідно з проведеним опитуванням, більшість (60%) віддають предпотеніе відпочинку з сім'єю, відпочинку з друзями - 30% опитаних і лише 10% - люблять подорожувати в поодинці. Серед опитаних все люблять активний відпочинок: гірські лижі - 37%, дайвінг - 33 і серфінгу віддають перевагу 30% респондентів. Для більшості (75%) - час роботи не має значення, для них зручно будь-який час роботи.

Також приблизно порівну розділилися голоси за видами діяльності, якими займаються люди під час відпустки: відвідуванням екскурсій і прогулянкою по музеях - захоплюються 40%, по 30% опитаних - віддають перевагу звичайному відпочинку та купівлі речей, сувенірів.

Загалом, багато хто любить щорічний відпочинок. Смаки у виборі місця відпочинку - різні: Хтось хоче побувати в Європі, хто-то в Африці, а деякі відправилися б в подорож на острів!

Звертайтеся в наше агентство і Ви отримаєте відмінний і якісний відпочинок!

Додати в блог або на сайт

Анкетування Мета: вивчити рівень читацьких зацікевлень старшокласників.

Завдання: серед учнів 8-11 класів проведи анкетування, яке

визначить, як часто читають старшокласники у

твоїй школі.

(Можеш підготувати свої запитаннями, а можеш скористатися

запропонованими. Коли проводитимеш анкетування, попередь,

що воно анонімне, а його результати будуть представлені

тільки в узагальненому вигляді!)

Спочатку вкажи, кого ти анкетуєш.

Хлопець Дівчина

Клас 8 9 10 11

ЗАПИТАННЯ АНКЕТИ

1. Чи любиш ти читати? Так Ні

2. Крім книжок за шкільною програмою, художню літературу ти читаєш

щодня

тричі на тиждень

один раз на тиждень

не читаєш

3. Яку літературу ти любиш читати?

Про кохання

Детективи

Фантастику

Наукову

4. Постав цифри 1, 2, 3, 4 напроти видів діяльності

залежно від того, якій із них ти надаєш перевагу.

У вільний час ти більш охоче:

читаєш;

спілкуєшся з друзями;

граєш у комп'ютерні ігри;

займаєшся домашніми справами.

Підрахуй відповіді на кожне запитання. Узагальни результати в графіку чи діаграмі. Зроби короткі висновки за результатами анкетування. Подай інформацію ІТ-фахівцеві, щоб він розмістив її на сайті.

Увійти|Повідомити про порушення|Друкувати сторінку|Ск

Інтерв'ю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Інтерв'ю (англ. interview) — це бесіда, вибудувана за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. В журналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагому новину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.

[ред.]

Посилання Подивіться інтерв'ю у Вікісловнику, вільному словнику.

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою:

Інтерв'ю

Категорії: Журналістика

Соціол

Реферат на тему:

Ділова розмова та її види

Ділова бесіда

План

1. Етапи підготовки і проведення ділової бесіди

2. Мета і завдання ділової бесіди

3. Література

Будь -яка колективна праця, співробітництво починаються, здійснюються і

завершуються за допомогою розмов. Вони виникають, якщо в діалозі домінує

згода, якщо учасники мовної комунікації дотримуються так званого

принципу кооперації - основного правила ефективного спілкування. Але

може утворитися і така взаємодія, у якій переважає незгода. Тоді

виникають суперечка , дискусія.

Ділова розмова - вид міжособистісного службового спілкування, що

припускає обмін інформацією, поглядами, думками, спрямований на

конструктивне розв’язання тієї чи іншої проблеми.

За структурою, тривалістю, функціям розрізняють :

1.Власне ділова розмова - короткочасний контакт, переважно на одну тему.

2.Ділова бесіда - тривалий обмін інформацією, точками зору, що часто

супроводжується прийняттям рішень.

3.Переговори - обговорення з метою досягнення угоди з якогось питання

4.Інтерв'ю - розмова з журналістом, призначений для друку, радіо,

телебачення.

У залежності від наявності засобів спілкування можна виділити:

1.Контактну ділову розмову - безпосередній, «живий» діалог.

2.Телефонну розмову –дистантний зв’язок, що виключає невербальну

комунікацію.

1. Мета і завдання ділової бесіди

Основна мета ділової бесіди - переконати партнера прийняти ваші

конкретні пропозиції. Завданнями бесіди виступає одержання службової

інформації, взаємне спілкування працівників однієї сфери, спільний

пошук, висування й оперативна розробка робочих ідей і задумів, контроль

і координація початих заходів, стимулювання трудової активності.

2. Етапи підготовки і проведення ділової бесіди

Виділимо 3 етапи підготовки і проведення даного виду мовного спілкування

Докомунікативний Комунікативний Посткомунікативний

1.Планування, оцінка співрозмовників і обстановки 1.Установлення

контакту Аналіз і письмовий запис основних положень бесіди

2.Збір матеріалу 2.Виклад і обґрунтування позиції

3.Аналіз і редагування матеріалу, підготовка тез 3.З'ясування позиції

співрозмовника

4.Спільний аналіз проблеми

5.Прийняття рішень

Підготовка до проведення бесіди починається з попередніх заходів.

Необхідний чіткий план - програма дії. Варто визначити тему і мету

обговорення, оцінити майбутніх учасників спілкування й обстановку. Треба

розробити стратегію досягнення цілей і тактику ведення бесіди.

Збір матеріалу - трудомістка справа, але це найважливіша стадія роботи

при підготовці майбутнього контакту. Доцільно відразу ж доповнити

зібрані матеріали власними примітками, потім систематизувати інформацію

і написати тези.

Розглянемо структуру комунікативного етапу. На початку бесіди треба

установити контакт зі співрозмовником, створити робочу атмосферу,

привернути увагу й інтерес партнера. При перших словах зустрічі бажано

посміхатися, сказати кілька приємних слів особистого характеру, чи

пожартувавши використовувати порівняння для короткого викладу ситуації.

-----> Page:

короткого викладу ситуації.

Правильний початок бесіди припускає вказівку на її цілі , задачі,

оголошення послідовності розгляду питань.

Інформацію, з якою ви хочете познайомити співрозмовників, треба

представити коротко, точно і ясно, із указівкою на її джерела і

підкресленням їхньої надійності.

Наприкінці бесіди необхідно зробити висновки з основних положень,

сформулювати чітко і лаконічно основні ідеї. Досвідчені ділові люди

радять залишати в запасі один сильний аргумент на той випадок, якщо

співрозмовник у момент прийняття рішень почне вагатися .

Після закінчення зустрічі роблять письмовий запис, що фіксує мету,

задачі, позиції сторін, досягнуті домовленості, питання. Указують також

дату і місце проведення, тривалість, прізвища, імена і по батькові,

посади присутніх.

Доцільно проаналізувати бесіду, використовуючи наступну схему:

1.Яка тема і мета бесіди?

2.Чи удалося на початку розрядити атмосферу, установити психологічний

контакт?

3.Наскільки доказово викладені позиції? Які аргументи, методи

переконання використовуються?

4.Питання яких типів пролунали?

5.Як велася суперечка з помилкових суджень ?

6.У якій формі виражається відмова ?

7.Чи відмовляються співрозмовники від своїх суджень, якщо аргументація

опонента виявляється більш переконливою?

8.Хто робить узагальнюючий висновок?

9.Які рішення прийняті?

10.Чи можна назвати мову учасників спілкування правильною і гарною ?

11.Які засоби мовної адресації, «формули» вітання і прощання ужиті?

12.Чи дотримані просторові норми ділового спілкування?

13.Чи установлений візуальний контакт?

14.Які жести використовуються?

15.До якого типу відносяться співрозмовники (за класифікацією

П. Міцича)?

ЛІТЕРАТУРА

Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. — М.: Наука, 1991. — 299с.

Атватер Й. Я Вас слушаю... Советы руководителю, как правильно слу-шать

собеседника: Сокр. пер. с англ. — М.: Экономика, 1984. — 112 с.

Афанасьев В. Г. Мир живого: системность, зволюция й управление. — М.:

Политиздат, 1986. — 334 с.

Бандурка А. М., Бочарова С. П., Землянская Е. В. Психология управлення.

— Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. — 464 с.

Блейк Р., Моутон Дж. С. Научные методи управлення / Пер. с англ. — К.,

1996. — 247 с.

Буева Л. П. Человек, деятельность, общение. — М.: Мысль, 1978. — 216с.

Бурлачук Л. Ф., Келесі М. Про критерії розвитку особистості // Вісник

Київського університету. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. —

Вип. 2. — К., 1996. — С. 90—93.

Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер. — М.: Дело, 1991. — 312

с.

Возняк Л. С. Психологічні особливості професійної підготовки майбутніх

спеціалістів до управлінської діяльності: Автореферат дис. канд.

пси-хол. наук. — К., 2000. — 19 с.

Грейсон Дж. К., О'Делл К. Американский менеджмент на пороге XXI

века. Пер. с англ. — М., 1991. — 319 с.

Демб А., Нойбауер Ф. Ф. Корпоративне управління: Віч-на-віч з пара

доксами: Пер. з англ. — К.: Основи, 1997.— 302 с.

Дип С., Сесмен Л. Верный путь к успеху: 1600 советов менеджерам / Пер. с

-----> Page:

ов менеджерам / Пер. с

англ. — М.: Вече, 1995. — 384 с.

Драккер П. Управление, нацеленное на результат Пер. с англ. — М.:

Технолог, школа бизнеса, 1994. — 200 с.

Етнопсихологія: Навчально-методичний посібник / За ред. Л. Е. Орбан,

В. Д. Хруща. — Івано-Франківськ, 1994. — 83 с.

Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. — М.: Экономика, 1990. —

357 с.

Кредісов А. І., Панченко Є. Г, Кредісов В. А. Менеджмент для керівників.

— К.: Знання, 1999. — 556 с.

Крегер О., Тьюсон Дж. М. Типы людей й бизнес: Как 16 типов личности

определяют ваши успехи на работе: Пер. с англ. — М.: Персей, 1995. —

560с.

Лебедева М. М. Вам предстоят переговоры. — М.: Экономика, 1993. — 156 с.

Лозниця В. С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1997.

— 248 с.

Палеха Ю. І., Кудін В. О. Культура управління та підприємництва:

Навчально-методичний посібник. — К.: МАУП, 1998. — 96 с

Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности. —

СПб.: Знание, 1999. — 496 с.

Пиз А. Язьік телодвижений: Пер. с англ. — Новгород, 1992. — 262 с.

Психологія професійної діяльності і спілкування // За ред. Л. Е.Орбан,

Д. М. Гриджука. — К.: Преса України, 1997. — 192 с.

Фишер Р., Юри У. Путь к согласию, или переговоры без поражения: Пер. с

англ. — М.: Наука, 1992. — 158 с.

З усіх форм живого слова найефективнішою для учнів молодших класів є бесіда — діалогічна форма викладу і вивчення нового матеріалу. Вона активізує педагогічний процес, збуджує мислення дітей, підвищує працездатність і самодіяльність учнів. Німецький педагог А. Дістервег зазначав, що будь-який метод поганий, якщо привчає учня до простого сприймання або пасивності, і добрий в тій мірі, в якій пробуджує в ньому самодіяльність.

Бесіду проводять тоді, коли можна послатися на факти, які хоча б частково відомі дітям з прочитаних книг, з власних спостережень над предметами або явищами серед природи, в куточку живої природи, на навчальне-дослідній ділянці. Проте бесіду можна побудувати і на маловідомому або навіть не відомому учням матеріалі при умові використання роздавального матеріалу, картин, таблиць, карт, кіно- або діафільмів та ін. її проводять у формі запитань учителя і відповіді учнів. Іноді учні також ставлять запитання, які потребують вичерпної відповіді. Запитання до учнів треба ставити так, щоб вони збуджували думку, самостійне мислення, спонукали до відповіді. Конкретні, точні, чіткі запитання дають змогу проводити бесіду послідовно, логічно пов'язувати в окремі частини програмний матеріал. Провести жваву, насичену навчальним матеріалом, логічну, цікаву для дітей бесіду нелегко, особливо для молодого вчителя. К. Д. Ушинський звертає увагу на те, що запитання, відповіді на які розкривають повністю зміст прочитаного, не так легко поставити, як може здатися на перший погляд, і наставнику слід спершу самому засвоїти зміст статті і підготувати запитання до неї. Спочатку краще попередньо навіть записувати ці запитання.

Щоб ставити запитання учням, учитель, готуючись до бесіди, повинен враховувати вік учнів, їхній розумовий розвиток, рівень знань з раніше вивчених тем, відомості, які дістають учні з кінофільмів, радіо- телепередач, науково-популярної літератури та ін.

У II і III класах зміст запитань стосується в основному зовнішнього вигляду предмета — його назви, форми, величини, кольору, частин тощо. У IV класі зміст запитань ускладнюється: починаючи із зовнішнього вигляду предмета або явища, вони повинні привести до розкриття внутрішньої суттєвості, пояснити причинно-наслідкові зв'язки. Чому саме такий колір мають тварини пустині? Чому на Чорноморському узбережжі Кавказу цілий рік зеленіють і розвиваються рослини? Яке літо? Чому?

Запитання повинні бути точними, сформульованими коротко, без зайвих слів, одне запитання повинно бути продовженням попереднього логічно пов'язані між собою. Запитання не повинні підказувати відповідь. Недоцільно ставити запитання, які потребують складних і. довгих відповідей. У такому разі матеріал краще розділити на дрібніші запитання. Однак не треба ставити і таких запитань, на які можна дати тільки короткі відповіді: «так» чи «ні». У деяких випадках треба ставити навідні запитання. Запитання в кінці бесіди повинні привести до відповідного (наміченого) висновку.

Щоб залучити всіх учнів до роботи під час бесіди, учитель ставить запитання до всього класу; після деякої паузи слід викликати одного учня, який повинен дати повну відповідь. Неповну і неточну відповідь доповнюють інші учні.

Можна проводити бесіду на різних етапах уроку: при опитуванні вивченого матеріалу, при закріпленні його тощо. У II класі за допомогою бесіди учнів підготовляють до читання статей природничого змісту. Є бесіди роз'яснювальні, контрольні і заключні. Роз'яснювальні мають на меті виклад і пояснення нового матеріалу, контрольною вчитель перевіряє правильність засвоєння вивченого матеріалу учнями, заключною узагальнюються і систематизуються знання учнів, наголошується на основному з вивченого.

Проводять бесіди на підставі спостережень, дослідів, статей з підручника, розповіді вчителя, екранних засобів, за планом або картою, картиною тощо.

На основі спостережень бесіду проводять, щоб забезпечити вірне сприймання учнями навколишньої дійсності, сформувати правильне поняття й уявлення про предмети і явища природи. Послідовно ставлячи запитання, вчитель пропонує дітям уважно розглянути предмет, спрямовує їхню увагу на головні ознаки предмета або явища, допомагає сформулювати результати спостережень, зробити висновки.

Для того щоб виявити, як учні зрозуміли зміст виконаного досліду, пояснити причину спостережуваного явища, з'ясувати, який висновок можна зробити, де буває подібне явище в природі, де використовується тощо, бесіду проводять на основі дослідів. Проведенню такої бесіди передує пророблення дослідів учнями під керівництвом учителя.

Бесіду на основі прочитаної статті проводять, щоб виявити, як діти розуміють описаний дослід, явище, особливості предмета або господарської діяльності населення певної місцевості. Учитель ставить запитання, за допомогою яких виявляє знання учнів, систематизує і доповнює їх.

У III класі природничий матеріал дається у формі оповідань, віршів, ділових статей. Перед читанням учитель за допомогою послідовного ряду запитань підводить дітей до свідомого сприймання прочитаного, формує чітке уявлення про предмет або явище. Набуті знання під час бесіди систематизуються, поглиблюються і розширюються за допомогою підручника. Статтю можна поділити на частини, до кожної з яких потім підібрати запитання.

Після розповіді вчитель виявляє, як діти зрозуміли зміст викладеного і засвоїли новий матеріал, а також як систематизують знання.

Обов'язковою є бесіда при застосуванні на уроках природознавства екранних засобів. За допомогою бесіди проводяться актуалізація знань і постановка конкретних завдань, що забезпечує активізацію сприймання. Під час бесіди вчитель керує сприйманням кожного кадру діафільму, діапозитивів. Застосовують бесіду, щоб виявити зміст переглянутого кінофільму (діафільму), систематизувати й узагальнити набуті знання.

Бесідою, яку проводять за картиною, вчитель досягає конкретизації природничого матеріалу, створення відповідного уявлення, кращого засвоєння матеріалу. На уроці використовують картини, які відповідають даній темі. Найчастіше картини аналізують від загального до окремого: що показано на картині? що зображено на передньому плані? що зображено справа? та ін. Одночасно вчитель пояснює особливості предмета або явища. У кінці бесіди ставляться узагальнюючі запитання.

При організації бесіди за картою доцільно використовувати вже відомий матеріал. Учитель повинен, спираючись на відоме, розкривати нове. Наприклад, учитель пропонує знайти Уральські гори. В якому напрямку простягаються Уральські гори? Яка річка бере початок у горах і тече на південь? Куди вона впадає? Яка низовина розташована на захід від гір? і т. д.

Хорошим засобом вивчення карти і вміння читати її є метод умовних подорожей. Учитель вказує учням маршрут подорожі, а учні осмислюють і розповідають усе, що їм відомо про місцевість, через яку проходить маршрут.

Ягупов В.В. Педагогіка – Метод бесіда. Методика бесіди (план бесіди). Види бесіди

Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Педагогіка

11.3. Традиційні методи навчання

Словесні методи навчання

• Бесіда – метод словесного обговорення матеріалу, що вивчається, – найпоширеніша в навчанні. її завдання полягає в тому, щоб, по-перше, за допомогою цілеспрямованих і вміло поставлених запитань актуалізувати відомі учням знання, по-друге, досягти засвоєння ними нових знань шляхом самостійних обмірковувань, узагальнень та інших розумових операцій.

Основні різновиди навчальної бесіди:

вступна (як правило, проводиться перед початком навчальної роботи з метою з'ясувати розуміння учнями запланованих навчальних заходів і перевірити їхню готовність до певних навчально-пізнавальних дій);

бесіда-повідомлення (базується на спостереженнях, певних документах тощо);

бесіда-повторення (проводиться для закріплення навчального матеріалу);

контрольна (використовується для перевірки засвоєних знань);

репродуктивна (використовується для відтворення матеріалу, який було засвоєно раніше);

катехізисна (спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті);

евристична (педагог за допомогою вміло поставлених запитань скеровує учнів на формування нових знань, висновків, правил, законів, логічних обгрунтувань на основі наявних знань і досвіду).

Метод бесіди використовується, коли проблеми, які слід обговорити, є надмірно складними й учні не в змозі їх зрозуміти самостійно та під час проведення занять іншими методами. Бесіду можна застосовувати як окремий прийом навчання під час лекції для більш дохідливого пояснення або після лекції для поглиблення знань, які вимагають додаткової самостійної роботи, а також з метою обговорення і контролю рівня опанування матеріалу.

Незалежно від мети методика бесіди складається з таких частин:

вступна (нагадування й виклад основної інформації, яка стосується методики та змісту проведення бесіди);

основна (ознайомлення з новими проблемами, їх зв'язок з попередніми знаннями, відповідне їх обговорення й аналіз, спільне обгрунтування);

заключна (підсумок результатів обговорення, аналіз і оцінка відповідей учнів, завдання для самостійної роботи й рекомендації щодо застосування отриманих знань у практичній діяльності).

◄ Метод лекція. Складові частини лекції (етапи лекції). Ефективність лекції

Зміст підручника "Ягупов В.В. Педагогіка."

Умови ефективності проведення бесіди. Виховна бесіда ►

Ремонт пластиковых окон

Опитування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Опи́тування — це метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) або опосередкованого (анкетування) спілкування соціолога з респондентом.Зміст [сховати]

1 Загальні відомості

2 Види опитувань

3 Питання

3.1 Правила складання питань

3.2 Послідовність питань

4 Література

5 Примітки

[ред.]

Загальні відомості

Опитування можна розглядати як один з найпоширеніших методів отримання інформації про суб’єктів — респонденти опиту. Опитування полягає в задаванні людям спеціальних запитань, відповіді на які дозволяють дослідникові отримати необхідні відомості залежно від завдань дослідження. До особливостей опитування можна зарахувати його масовість, що викликане специфікою завдань, які їм вирішуються.

Опитування поділяються на стандартизовані і нестандартизовані. Стандартизовані опитування можна розглядати як суворі опитування, що дають перш за все загальне уявлення про досліджувану проблему. Нестандартизовані опитування менш суворі порівняно з стандартизованими, в них відсутні жорсткі рамки. Вони дозволяють левітувати поведінку дослідника, залежно від реакції респондентів на питання.

При створенні опитувань спочатку формулюють програмні питання, відповідні рішенню задачі, але які доступні для розуміння лише фахівцям. Потім ці питання переводяться в анкетні, які сформульовані на доступному неспеціалістові мові.

[ред.]

Види опитувань

Інтерв'ювання

Анкетування

Масові опитування

Експертні опитування

[ред.]

Питання

[ред.]

Правила складання питань

Кожне питання має бути логічним, окремим і суміщати окремі підпитання.

Заборонено вживання малопоширені, малозрозумілі слова і спеціальні терміни.

Питання мають бути короткими.

При необхідності питання може супроводитися поясненням, але саме формулювання повинне залишатися лаконічним.

Питання мають бути конкретними, а не абстрактними.

Питання не повинні містити підказку. Якщо в ньому згадані можливі варіанти відповідей, то їх список слід дати повним.

Формулювання питання повинне запобігти отриманню шаблонних відповідей.

Питання не повинне примушувати респондентів до неприемних для них відповідей.

Мова питань не повинна викликати огиду (наприклад, бути дуже експресивним).

Недопустимі суггестимні питання [1].

[ред.]

Послідовність питань

Скрінінгові (або фільтраційні) питання.

Легкі (розігрівальні, мотиваційні) питання.

Питання щодо віку та статі.

Логічний порядок – від загального до специфічного.

Решта демографічних та персональні питання – наприкінці [2].

[ред.]

Література

Никандров В. В. Вербально-коммуникативные методы в психологии. — СПб.: Речь, 2002. ISBN 5-9268-0140-0

[ред.]

Примітки

↑ В. Никандров Вербально-коммуникативные методы в психологии

↑ Д. Губенко. Методологія медіа-досліджень

Метод експертних оцінок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Ме́тод експе́ртних оці́нок або метод Дельфі (англ. Delphi technique) — один з основних класів методів науково-технічного прогнозування, який ґрунтується на припущенні, що на основі думок експертів можна збудувати адекватну модель майбутнього розвитку об'єкта прогнозування.

Відправною інформацією при цьому є думка спеціалістів, які займаються дослідженнями й розробками в прогнозованій галузі.

Методи експертних оцінок поділяють на індивідуальні та колективні.

Індивідуальні бувають двох типів: оцінка типу «інтерв'ю» та аналітичні (найпоширеніші з останніх — морфологічні — виявлення різних варіантів поведінки об'єкта прогнозування та метод складання аналітичних оглядів).

Серед колективних методів розрізняють:

метод комісії,

метод віднесеної оцінки та

дельфійський метод.

Метод комісії передбачає проведення групою експертів дискусії для вироблення заг. думки щодо майбутньої поведінки прогнозованих об'єктів. Недолік цього методу — інерційність (консервативність) поглядів експертів щодо прогнозованої поведінки об'єкта.

Цих вад можна частково позбутися шляхом віднесеної оцінки, або методу «мозкового штурму».

Досконалішим методом колективної оцінки є дельфійський метод. Він передбачає відмову від прямих колективних обговорень. Дебати заміняють програмою індивідуальних опитувань, які здебільшого проводять у формі таблиць експертної оцінки. Відповіді експертів узагальнюють і передають їм назад (іноді разом з новою інформацією про об'єкт), після чого експерти уточнюють свої відповіді. Таку процедуру повторюють кілька разів, поки не досягають прийнятної збіжності всіх висловлених думок. Оцінки Е.о.м., як правило, перетворюють на кількісну форму.

Наступним етапом розвитку методу експертних оцінок є метод «прогнозованого графа». Суть його полягає в побудові на основі експертних оцінок і наступного аналізу моделі складної мережі взаємозв'язків, які виникають під час розв'язування перспективних науково-техн. проблем. При цьому забезпечується можливість формування багатьох різних варіантів науково-техн. розвитку, кожний з яких у перспективі веде до досягнення мети розвитку прогнозованого об'єкта (галузі, сфери тощо). Наступний аналіз моделі дає змогу визначити оптимальні (за певними критеріями) шляхи досягнення мети.

[ред.]

Література

Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Категорії: Дослідження

Наукове моделювання

Методи економічного аналізу

Прогнозування

Вхід / реєстрація

Стаття

Обговорення

Читати

Редагувати

Перегляд історії

Головна сторінка

Поточні події

Нові редагування

Нові сторінки

Випадкова стаття

Участь

Портал спільноти

Кнайпа

Довідка

Пожертвування

Панель інструментів

Друк/експорт

Іншими мовами

Afrikaans

العربية

Български

Deutsch

English

Español

Euskara

فارسی

Suomi

Français

Italiano

Қазақша

1. 8. Евристичні методи в аналізі

Евристичними називають спеціальні методи здобуття нових знань, засновані на використанні досвіду, інтуїції фахівця і його творчого мислення як сукупності властивих людині механізмів вирішення творчих завдань (встановлення ситуативних відносин при з'ясуванні проблеми, відкидання безперспективних варіантів вирішення, узагальнення, аналогія, спростування за допомогою контрприкладів та ін.). Евристичні методи є універсальними, і їх застосовують у всіх сферах науки і практики. Їх широко використовують також в економічному аналізі. Можна стверджувати, що оволодіння евристичними методами визначає мистецтво аналізу.

Серед евристичних виділяють експертні та психологічні методи.

Евристичні методи звичайно протиставляють формалізованим, що спираються на точний математичний опис явищ. Соціально-економічні явища і процеси цілком або частково не піддаються математичній формалізації, тобто для них неможливо чи дуже важко розробити адекватну модель. Це пов'язано з труднощами кількісного оцінювання політичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають господарську діяльність людей; численністю таких виробничих процесів, збір репрезентативних зведень про які потребує великих витрат часу і засобів; обмеженою придатністю інформації про минуле для прогнозування майбутнього. Нарешті, багатозначні, багатовимірні та якісно непорівнянні показники господарської діяльності чи підприємства її окремих аспектів не мають однозначного узагальненого критерію, на основі якого можна оцінити можливі варіанти вирішення проблеми. Усе це потребує застосування в аналізі поряд з логіко- й економіко-математичними також експертних методів, які розуміють як комплекс логічних та математичних прийомів і процедур, що забезпечують отримання від фахівців-експертів інформації, яка дає змогу оцінити причини, що посприяли досягненню високого рівня господарювання, підготувати і вибрати раціональні управлінські рішення.

Для пошуку нових рішень і заходів, що забезпечать їхнє втілення у життя, необхідно активізувати творче мислення фахівців. Цьому сприяє застосування в аналізі психологічних методів, що є сукупністю правил і процедур, які стимулюють вирішення творчих завдань.

Експертні методи

Застосування експертних методів дає змогу заповнити прогалину необхідною для аналізу інформацією, грунтуючись на судженнях, ймовірних оцінкахвиявлення експертів у виробництві та управлінні досліджуваних причинно-наслідкових зв'язків. Виходячи із застосованої методики експертизи, розрізняють два види отриманої від експертів інформації і, відповідно, два класи аналітичних завдань, розв'язуваних на її основі.

По-перше, експертні методи переважно забезпечують отримання інформації про одиничні прояви типових причинно-наслідкових зв'язків у конкретних обставинах місця і часу. Такі зведення одержують при опитуванні робітників, бригадирів, технічних та економічних фахівців цехових служб, керівників підрозділів підприємства. Цю інформацію використовують для вирішення аналітичних завдань, спрямованих на вдосконалення виробництва і керування на окремих робочих місцях, ділянках, у цехах і на підприємстві загалом. Наприклад, мова може йти про виявлення причин і визначення заходів щодо запобігання непродуктивним витратам часу і засобів, неритмічній роботі, бракові, невиконанню норм виробітку, відставанням від графіка впровадження нової техніки тощо в одному або кількох підрозділах чи бригадах.

По-друге, на основі експертних методів отримують інформацію про типовий прояв досліджуваних взаємозв'язків. Ці зведення одержують від обмеженої кількості експертів високої кваліфікації, які володіють глибокими знаннями закономірностей перебігу соціально-економічних процесів у різних ситуаціях. Серед завдань економічного аналізу, які розв'язують на основі такої інформації, дуже поширені: а) ранжування факторів і показників за їхньою значимістю при оцінюванні якогось явища; б) ранжування бригад, ділянок, цехів і підприємств: за місцем, зайнятим кожним з них на підприємстві в умовах конкуренції; за станом розвитку окремих аспектів господарської діяльності, оцінювальних різнорідних показників, наприклад: за техніко-економічним рівнем виробництва, фінансовим станом та ін.; в) попереднє оцінювання очікуваного виконання плану за відповідним показником.

Основними етапами проведення цільового аналізу на основі експертних методів є такі: визначення мети дослідження на основі результатів періодичного економічного аналізу; створення групи фахівців-аналітиків, на яких покладають організацію експертизи; вибір опитування стосовно конкретної господарської ситуації; розробка програми обстеження і складання опитувального листка; визначення кількості і складу експертів; проведення опитування; аналіз та обробка інформації, отриманої від експертів; узагальнення результатів експертизи і підготовка варіантів рішення, що забезпечить досягнення визначеної мети.

Серед експертних методів виділяють індивідуальні і колективні. Індивідуальні експертні методи полягають у використанні думок експертів - фахівців відповідного профілю, сформульованих кожним з них незалежно один від одного. До індивідуальних належать такі експертні методи, як інтерв'ю й анкетування.

Метод інтерв'ю полягає в постановці аналітиком у ході бесіди з експертом запитань про фактори, що визначають стан досліджуваного об'єкта, шляхи і засоби зміни стану об'єкта у бажаному напрямку. Зміст запитань визначає заздалегідь складена програма, яку можна уточнювати у процесі інтерв'ю. Ефективність даного й інших методів експертного оцінювання визначається: глибиною аналізу розглянутої проблеми, який передував опитуванню і якістю програми опитування і методики її проведення; придатністю обраних експертів для вирішення проблеми (їхньою компетентністю, ерудованістю у суміжних сфера діяльності, відсутністю особистої зацікавленості у певному висвітленні фактів або розвиткові подій і деякими іншими властивостями). Успішність застосування саме методу інтерв'ю, крім названих умов, залежить від ступеня поінформованості про досліджувану проблему аналітика, який проводить опитування, й особливо від здатності експерта відповідати на запитання експромтом.

Метод анкетування (аналітичного експертного оцінювання) грунтується на самостійній підготовці експертом відповідей на запитання анкети. Однак досвід доводить, що у письмовому викладі суті господарських ситуацій і в анкеті великого значення набувають такі суб'єктивні фактори, як "місцевий патріотизм", небажання виступати з критикою товаришів по службі і керівників, скептицизм щодо значення і способів дослідження, неправильне тлумачення чи нерозуміння запитання, звичайне небажання займатися невластивою опитуваному роботою. Усе це негативно позначається на якості аналізу, проведеного за допомогою анкетування.

Основні переваги індивідуальних методів полягають у можливості використання здібностей і знань окремого експерта, а також у відносній простоті проведення цільового аналізу. Головний їхній недолік - обмеженість знань кожного з опитуваних про стан і розвиток суміжних сфер діяльності. Тому більшого поширення на практиці набули колективні експертні методи, при використанні яких бере участь група експертів, добре обізнаних у багатьох суміжних сферах діяльності. Перевага колективних методів полягає в організації різними способами взаємодії між залученими фахівцями, що дає змогу проаналізувати проблему різнобічно. Найпоширенішими методами колективного експертного оцінювання є: метод комісії, у тому числі проведення виробничих нарад, конференцій і семінарів для обміну досвідом чи для обговорення певного кола проблем за "круглим столом"; організація роботи експертів щодо застосування методики "відстороненого оцінювання"; метод Дельфі тощо.

Експертне оцінювання на основі методу комісій дає змогу виробити ліпшу альтернативу для оцінювання конкретної ситуації з урахуванням дії комплексу якісно різних факторів. Недолік методу полягає в тому, що група експертів, які беруть участь у нарадах і висловлюють свої судження, керується переважно логікою компромісу. При цьому в учасників остаточно сформувалися оцінки і варіанти вирішення проблеми, які не обов'язково ліпші за ті, що висловлені на нараді.

Методика "відстороненого оцінювання" спрямована на усунення вказаного недоліку методу комісій. Відповідно до цієї методики робота нарад поділена на два періоди: вільного висловлення ідей і критичного аналізу. При цьому нараду організують так, щоб висловлене експертом первинне судження не обтяжувало його, а стимулювало до подальшої роботи з аналізу і підготовки рішень.

Відмова від незручних для експертів форм роботи (наприклад, дискусії за "круглим столом" чи інших видів обговорення протилежних точок зору) дає можливість застосовувати метод Дельфі. Він характеризується такими основними властивостями: анонімністю, регульованою зворотним зв'язком, і груповою відповіддю. Анонімність забезпечується спеціальною формою опитувального листка чи особливими прийомами опитування, наприклад, контактами експертів через ЕОМ. Опитування проводять у 3 - 4 тури, на кожному з яких за допомогою статистичних методів визначають групову оцінку. Регульованого зворотного зв'язку досягають завдяки тому, що учасникам експертизи після кожного туру пропонують ознайомитися з колективним судженням, пояснити свою незгоду з ним і переглянути власну первинну оцінку.

Психологічні методи

За допомогою психологічних методів пришвидшується вирішення нових творчих завдань аналізу. Найпоширенішими є описані нижче методи.

Метод "мозкової атаки (штурму)" розвиває метод комісій; його відмінність від останнього полягає у створенні на нараді експертів неформальної, невимушеної атмосфери, яка стимулюватиме творчість. Особливостями цього методу є: обмежене коло експертів із різних сфер знань, як правило, не пов'язаних посадовим підпорядкуванням; нетривалість засідання; вільне висловлення ідей - критика заборонена; оцінювання ідей після зборів групою вузьких фахівців.

Метод контрольних запитань полягає у вирішенні аналітичних завдань на основі використання заздалегідь складеного переліку навідних запитань, що дають змогу оцінити проблему з багатьох, у тому числі нетрадиційних, позицій.

Метод морфологічного аналізу, що має кілька різновидів, спрямований на подолання упередженості щодо існуючих думок про можливість і шляхи вирішення проблеми. З його допомогою поставлене завдання описують й аналізують як сукупність усіх можливих структурних (тобто морфологічних зв'язків) і відношень між елементами. Аналізу передує розробка морфологічних таблиць чи графіків.

Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді

Адреса: 03057 м. Київ-57, вул. О. Довженка, 2

Телефон : 458-27-67, 456-49-83

Електронна адреса : www.ssm.kiev.ua

Електронна пошта : kmcssm@ukr.net

Розклад роботи та години прийому:

Графік проведення особистого прийому громадян керівництвом

Основнi функцiї та напрямки роботи

Київський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі — Центр) є спеціальним закладом, що забезпечує організацію та проведення у територіальній громаді м. Києва соціальної роботи із соціально незахищеними категоріями сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.

Основною метою діяльності центру є сприяння у задоволенні соціальних потреб сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставина та потребують сторонньої допомоги.

Основними принципами діяльності Центру є законність, дотримання і захист прав людини, системність, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм під час надання допомоги, недопущення негуманних і дискриміналіційних дій щодо соціально незахищених категорій сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставина та потребують сторонньої допомоги.

Основними завданнями Центру є:

забезпечення участі районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у виконанні загальнодержавних та міських програм з питань соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

здійснення контролю і координації районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

контроль і організаційно-методичне забезпечення діяльності центрів соціально-психологічної допомоги, соціальних гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальних центрів матері і дитини, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, центрів ре соціалізації наркозалежної молоді(далі-заклади);

сприяння розвитку мережі центрів, спеціалізованих формувань та закладів, забезпечення їх функціонування;

інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та закладів, надання їм методичної допомоги;

проведення семінарів і тренінгів для працівників районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладів та спеціалістів, волонтерів, які залучаються до такої роботи;

забезпечення дотримання державних соціальних стандартів і нормативів, впровадження нових форм і методів проведення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

проведення аналізу та оцінки потреб сімей, дітей та молоді у соціальних послугах та планування їх надання.

Центр:

здійснює контроль за діяльністю районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з виконання загальнодержавних, міських та інших соціальних програм, заходів стосовно сім'ї, дітей та молоді;

забезпечення впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм і методів та інноваційних технологій проведення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

організовує та проводить навчання потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків та батьків-вихователів;

проводить науково-практичні конференції, засідання, „круглі столи” з питань, що належать до його компетенції;

здійснює разом з відповідальними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування контроль за цільовим та ефективним використанням коштів, що виділяються центрами з місцевих бюджетів на виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на проведення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

здійснює в установленому порядку заходи з метою залучення міжнародних організацій до проведення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

проводить тренінги та семінари для спеціалістів і працівників районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладів та спеціалістів, волонтерів, інших суб’єктів соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

співпрацює з об’єднаннями громадян та фізичними особами у реалізації ними власних соціально значущих ініціатив і проектів у сфері соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю;

забезпечує проведення на належному рівні соціальної роботи, запобігає професійним ризикам шляхом організації навчання соціальних працівників районних у місті Києві центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, наставництва та професійної підтримки на робочому місті;

здійснює інші функції відповідно до покладених на нього завдань.

Новини

29.02.2012

Соціальні служби м. Києва: звітуємось і плануємо

17 лютого 2012 року у Київському міському будинку вчителя відбулося загальноміське зібрання спеціалістів мережі ЦСССДМ м. Києва та представників партнерських організацій на тему: «Аналіз результативності діяльності мережі... 20.12.2011

„Ми не продаємо алкоголь та тютюн неповнолітнім”

20 грудня 2011 року в актовій залі Деснянської райдержадміністрації в рамках реалізації соціального проекту "Ми не продаємо ... 20.12.2011

„Подаруй радість людям”

20 грудня 2011 року у Київському національному академічному театрі оперети відбулася акція „Миколай про тебе не забуде”. Організатором акції виступив Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та... 20.12.2011

Прес-анонс "Бал волонтерв"

21 грудня 2011 року у Київському міському будинку вчителя (вул. Володимирська, 57) о 17.00 відбудеться „Бал волонтерів” Організатор: Київський міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (КМЦСССДМ) за підтримки ... 15.12.2011

„Мрії збуваються” у киян з особливими потребами

ХХ ювілейний Київський міський фестиваль для дітей та молоді з функціональними обмеженнями знов скликав друзів В Києві надають усі можливості для всебічного розвитку дітей та молоді з особливими потребами. Яскравим прикладом столичної...

Iншi новини...

Посадовцi

Повний перелiк посадовцiв

Iнформацiя

29.02.2012 Діяльність КМЦСССДМ у лютому 2012 році

29.02.2012 Діяльність КМЦСССДМ у січні 2012 року

01.12.2011 Діяльність Київського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у листопаді 2011 року

...

показати все ...

Питання - Вiдповiдi

Якими є повноваження та функціональні обов’язки органу опіки та піклування у захисті прав дитини?

Яким документом регулюється порядок утворення прийомної сім’ї?

Як стягувати аліменти з колишнього чоловіка?

Каталог послуг

Районні центри соціальних служб для сім’ї дітей та молоді

„Центр екстреної допомоги дітям”

„Київський міський центр соціально-психологічної допомоги”

...

показати все ...

Зв'язанi документи

Нормативно-правові засади діяльності

Пiдроздiли

Ознайомитись з повним перелiком пiдроздiлiв

Анонси

Iншi анонси...

Пошук по порталу

розширений пошук

Пошта

Перейти

Журналiстам

Прес-служба

Анонси

Як дiстатись громадським транспортом до:

(назва вулицi)

Адреса Київської мiської державної адмiнiстрацiї: 01044, м.Київ, вул. Хрещати

<<< < Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 89 / 109 10 > Следующая >>>

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
15.11.2019214.53 Кб2Хмиль менедж. 343-372.doc
#
15.11.2019807.94 Кб1Хмиль менедж. 494 -585.doc
#
14.09.2019301.06 Кб1християнство в украъны.doc
#
23.02.2016863.23 Кб60Циганівська.doc
#
23.02.201684.97 Кб26Цирконий.docx
#
23.02.20161.17 Mб16чернетка.doc
#
15.11.2019761.96 Кб2Шегда менедж 305-326.doc
#
23.02.201653.4 Кб20Шпаргалки з Зарубіжної.docx
#
23.02.201652.05 Кб11Шпаргалки з Зарубіжної.docx
#
14.04.2019174.59 Кб1шпора2.doc
#
31.07.201942.24 Кб2шпора_экз.docx