сихология 5 апреля 2007 01:20:36

Автор: Роман Соломонюк

Мотивація – шлях до покращення ефективності роботи підприємства

Конкуренціяу сучасному світі примушує керівників підприємств постійно шукати нові можливості для підвищення ефективності організації роботи персоналу. Чи не найважливіша роль в успішному функціонуванні підприємства належать його працівникам. Як втримати хорошого спеціаліста, підвищити продуктивність праці? В цьому допоможе правильно побудована система мотивації.

Поняття мотивації

Хороші працівники, спеціалісти є на сьогодні основним капіталом будь-якого підприємства. Знайти кваліфікованого працівника стає дедалі важче, або ж його послуги коштують занадто дорого. Актуальним залишається вислів про те, що «кадри вирішують все». Без злагодженої командної роботи всього колективу навіть процвітаючі підприємства рано чи пізно скочуються до занепаду.

Згідно визначень психологів, кожна людини має певні потреби, які примушують її чинити ті чи інші дії. У сукупності такі дії називають мотивацією. Не виключенням є і ставлення людини до своєї роботи. Кожен потенційни працівник має свої мотиви при виборі професії і місця роботи. Для одних такі мотиви обмежуються бажанням отримати засоби для життя. Інші мають більш широкі мотиви, такі, як здобуття нового досвіду, вивчення нової професії, отримання доступу до певних соціальних привілей тощо. Тобто всіх нас примушує діяти мотивація.

Завдання керівника успішного підприємства полягає в тому, щоб мотиваційні цілі кожного з працівників у великій мірі співпадали з інтересами фірми і вели в кінцевому результаті до успіху підриємства. Добре спланована система мотивації дозволяє суттєво підвищувати ефективність роботи персоналу, збільшувати об’єми продажу, покращувати виробничий процес та обслуговування клієнтів, без особливо великих матеріальних затрат з боку компанії. Адже, коли працівник виконує свої посадові обов’язки із задоволенням і його цілі саморозвитку включають розвиток підприємства загалом, його коефіціент корисної дії зростає в декілька разів. Натомість відсутність мотивації, як правило, веде до втрати підприємством цінних працівників і в критичних випадках може спричинити взагалі його зупинку. Крім того невдоволені працівники є ідеальним джерелом поширення негативної інформації про компанію, а це у свою чергу завдає вже прямої шкоди діловій репутації, поновити яку досить важко.

Для пояснення різниці між добре промотивованим працівником і немотивованим варто згадати стару притчу, в якій йшлося про трьох будівничих храму. Коли в одного з них запитали, чим він займається, той відповів, що переносить важке каміння. Другий сказав, що заробляє на хліб для своїх дітей, а третій відповів, що будує прекрасний храм. Останнього будівничого можна вважати прикладом добре промотивованого працівника. А перших двох – погано або недостатньо промотивованими.

На Заході питаннями мотивації працівників надають великої уваги. Фактично кожна поважна компанія користується послугами професійних консультантів з питань управління персоналом або ж має такого спеціаліста у штаті. Як показує практика, оплата праці штатного психолога окуповується в десятки, а то й сотні разів.

В Україні на спеціалістів з мотивації донедавна звертали мало уваги. В основному мотиваційна робота завершувалась проведення співбесіди з потенційним працівником. Після цього єдиною мотивацією стає заробітня платня і покарання за неякісно виконану роботу у вигляді різноманітних штрафних санкцій.

У невеликих і середніх фірмах питаннями підбору та мотивації персоналу переважно займається сам керівник або його помічник. На відносини з працівниками часто переноситься стара радянська авторитарна модель управління, коли керівництво відмежовується від персоналу і зводить свої стосунки з працівниками до виплати зарплати за виконання певних функцій. До цього додається український варіант раннього капіталізму, який полягає в тому, щоб отримати від працівника найбільш можливу вигоду, не вклавши в нього нічого. Відповідно персонал втрачає бажання викладатися, а виконує роботи рівно на стільки, на скільки від них цього вимагає керівництво і не загрожуватимуть штрафні санкції. Такий підхід навряд чи вестиме до покращення роботи підприємства. Швидше навпаки. Єдиним важелем впливу на хорошого спеціаліста при такій системі управління є тільки підвищення заробітньої платні. Проте і це не завжди рятує від втрати цінного працівника. До прикладу, в одному з київськиз банків плинність кадрів становить більше 30 %. Причина такої ситуації полягає у зневажливому і грубому поводженні керівництва з персоналом і людей не втримують навіть порівняно високі зрплати.

Вихід з такої ситуації є і він полягає у формуванні ефективної системи взаємовідносин між керівництвом та працівниками, а також у формуванні мотиваційної системи. Керівник компанії обов’язково повинен долучатися до мотивації персоналу. Тоді і персонал і керівництво працюватимуть, як єдина команда, допомагаючи один одному досягати своїх цілей. Навіть, якщо через певний період працівник залишить підприємство, де він довгий час пропрацював у хорошій команді, він швидше за все, розповсюджуватиме позитивну інформацію про компанію.

Фінансова мотивація

Умовно мотивацію працівників можна поділити на два види – фінансову і нефінансову, або ж непряму. Дуже важливо визначити вже при прийомі працівника на роботу, який з видів мотивації для нього пріоритетніший. Таку інформацію менеджер з персоналу чи інша відповідальна особа повинна отримати під час співбесіди з потенційним працівником. Якщо кандидата цікавить тільки можливість заробляти, очевидно, що основною для нього є фінансова мотивація. Якщо ж кандидата більше цікавлять інші моменти такі, як престиж, стабільність, соціальний захист, доступ до певних привілеїв чи переваг, можливість навчатися, то основною для них є нефінансова мотивація. Однозначно, що від працівника, якого цікавить тільки фінансова складова мотивації слід очікувати меншої лояльності до компанії ніж від працівника, якого цікавлять не тільки гроші. В обох випадках доцільно розвивати ті нефінансові види мотивації, які є найбільш цікавими для працівника.

Фінансова мотиваці включає:

заробітню платню;

регулярні грошові премії з нагоди певних подій (ювілей фірми, різноманітні державні та релігійні свята);

нерегулярні грошові премії з нагоди певних подій в житті працівника (ювілей, народження дитини, певні досягнення у роботі);

інші грошові виплати (відсотки від підписаних контрактів, гонорари).

У питаннях фінансової мотивації варто чітко враховувати зміни пов’язані із просуванням працівника по службовій драбині. Скажімо у сфері продаж часто менеджеру-початківцю не дають певного стабільного окладу, або дають занадто невисокий оклад. Основний заробіток такого менеджера, на думку керівника, повинні становити відсотки від продажів. Проте початківцю досить важко заробляти навіть на основні свої потреби, оскільки він ще не має відповідного досвіду і напрацьованої клієнтської бази. Він втрачає мотивацію і починає шукати нове місце роботи, або ж замість пошуку нового клієнта витрачає значну частину робочого часу на пошук додаткових заробітків. Такого працівника можна легко втратити, як тільки він здобуде певний досвід.

Тому початківцю доцільно платити середню зарплатню в період поки він напрацьовує клієнтську базу і невеликі відсотки від продажу. Коли ж стане помітним його успіх у продажах варто збільшити саме відсоток при невеликому зростанні фіксованої ставки. Зокрема по такій схемі успішно працють деякі українські страхові компанії. Натомість деякі навіть великі компанії з продаджу побутової техніки, мають високу плинність кадрів через занадто жорстке ставлення до новачків.

При використанні фінансових видів мотивації однозначно потрібно пам’ятати про те, що хорошому спеціалісту краще платити найбільшу можливу фінансову винагороду і він віддячить своєю старанною працею на благо Вашої фірми. Такого принципу варто дотримуватись навіть з огляду на те, що виховати нового працівника часто вимагає більших затрат ніж підвищення зарплати старому спеціалісту.

Непряма мотивація

Не менш важливою є нефінансова, або непряма мотивація. На думку багатьох бізнесменів та спеціалістів з управління цей вид мотивації важливіший для успішного розвитку бізнесу за фінансову мотивацію.

До видів непрямої мотивації належать:

мотиваційні подарунки;

соціальний пакет;

мотиваційні навчання;

спільні корпоративні святкування;

відкритість і постійний діалог керівництва з персоналом;

інші види мотивації.

Людині подобається відчувати повагу до себе і свою значимість. Саме тому мотиваційні подарунки (годинники, ручки, оргтехніка тощо), які продемонструють працівникові оцінку його досягнень з боку керівництва, мають велике значення. Очевидно, що вартість такого подарунка залежить від заслуги працівника, проте він не повинен бути зовсім банальним. Скептикам, які вважають подібні подарунки непотрібною витратою коштів, варто згадати, з якою гордістю носять нагороди військові при незначній реальній вартості таких відзнак.

Інший вид мотивації – це соціальні вигоди такі, як безкоштовні медичні огляди, безкоштовний відпочинок під час відпустки, можливості для оздоровлення і заняття спортом. Такий вид мотивації вимагає порівняно невисоких витрат протягом року на одного працівника, проте підвищує статус компанії в очах персоналу, оскільки він бачить турботу про себе з боку керівництва. Крім того такий вид додаткової мотивації, як медичний огляд дозволяє економити на лікарняних.

Сьогодні часто практикується непряме фінансування працівника, якому підприємство протягом року платить певну суму на окремий рахунок, але отримати її працівник може не одразу, а тільки через певний період (5-10 років). До такого виду стимулювання належать додаткові пенсійні програми для працівників. Наявність додаткового соціального захисту служить стимулюючим фактором для працівника, який прагне стабільності після виходу на пенсію. А підприємство у якійсь мірі «прив’язує» такого праціника до себе, витрачаючи менше коштів ніж, якщо було б потрібно підвищувати заробітню платню.

Нерідко практикується такий вид стимулювання, як придбання для працівника програми убезпечення життя, де набувачем коштів через певний період (10-15р.) стає підприємство, яке сплачує за працівника внески. Як бонус до цього фінансового продукту багато страхових компаній пропонують додатковий захист для сім’ї працівника у випадку його смерті внаслідок ДТП, нещасного випадку, хвороби або ж у випадку настання постійної інвалідності працівника. В результаті компанія зберігає свої кошти, перекладає відповідальність за виплати на страхову компанію. А працівник, для якого важливою є допомога його сім’ї у випадку втрати годувальника, отримує додаткову мотивацію працювати саме на такому підприємстві, а не на іншому.

Навчання за кошт підприємства є однии з найважливіших моментів у мотивації працівників. Такі навчання часто пов’язують з відпочинком. Працівник отримує можливість відійти від щоденної робочої рутини, отримати нові знання, новий мотиваційний заряд. Під час мотиваційних тренінгів працівники компанії більше спілкуються між собою неформально, що сприяє зближенню та формуванню відчуття командного духу. Підприємство, у свою чергу, витрачає кошти на підвищення кваліфікації своїх кадрів.

Наступним видом мотивації є проведення спільних корпоративних святкувань, під час яких відбувається зближення трудового колективу. На таких святкуваннях обов’язкова присутність керівництва. Адже у неформальній ситуації простіше спілкуватися. Працівники тоді відчувають, що керівник і вони належать до єдиної команди. На думку керівників багатьох фінансових установ України, такі мотиваційні заходи найбільше зближують людей у колективі.

До найважливіших видів мотивації належить налагодження діалогу між керівництвом і персоналом. Тобто кабінет керівника компанії повинен бути завжди відкритим для ідей працівників. Ефективність праці персоналу зростає, коли працівники поважають керівника, як вмілого управлінця, а не відчувають перед ним страх.

Радянській моделі управління були притаманні відносини, коли все вирішував тільки керівник, а працівник мав лише виконувати його доручення, не висловлюючи своїх ідей. Саме з тих часів походить вислів про покарання за ініціативу. В успішному сучасному бізнесі така форма відносин є неприйнятною. Керівник повинен не тільки ставити чіткі завдання своїм підлеглим, але й вміти використовувати їх креативний потенціал для розвитку компаній, орієнтуватися у поточних потребах і побажаннях працівників, щоб правильно будувати мотиваційну систему на підприємстві.

Для встановлення діалогу між персоналом і керівником необхідно:

регулярно проводити спільні наради, на яких працівник матиме можливість висловити власні побажання щодо розвитку компанії, щодо організації роботи. Керівництво натомість повинно демонструвати, що воно сприймає добрі ідеї і втілює їх у життя. Така поведінка з одного боку дає можливість покращити роботу підприємства, а з іншого боку слугує додатковим мотиваційним стимулом для працівника, який бачить, що керівник спілкується з ним, як з рівним собі. Психологічно ж людина завжди прагне визнання своїх здібностей з боку оточуючих. Отримавши таке визнання, людина прагне ще більше проявити свої здібності;

регулярно проводити анонімні опитування серед працівників. Адже не всі мають сміливість висловити свої побажання чи ідеї під час особистої розмови з керівником;

висловлювати подяку працівникові навіть за невеликий успіх. Особливо важливий такий вид мотивації для працівника-початківця;

давати працівнику проявити себе, надавши йому при виконанні певних завдань сферу відповідальності і необхідні повноваження. Працівник повинен відчувати свою значимість;

перед початком нових проектів запрошувати до їх обговорення своїх працівників. Якщо ще на початковій стадії Ви отримаєте підтримку, то в подальшій роботі вони сприйматимуть ці проекти за свої власні, а отже й докладатимуть максимальних зусиль для їх втілення, ніж у випадку, коли працівника ставлять просто перед фактом потреби реалізації проекту.

Важливою складовою діалогу між керівником і підлеглим є так звана негативна мотивація, тобто критика за неякісно виконану роботу. Адже таких ситуацій не уникнути. Проте, критикуючи працівника, слід пам’ятати кілька простих правил.

перш за все працівника потрібно похвалити за його успіхи;

критикувати тільки дії, а не самого працівника. Критика повинна виглядати швидше, як бажання допомогти вирішити проблему, ніж просто покарати працівника;

критика завжди повинна бути конструктивною і коректною;

ніколи не критикувати працівника у присутності інших. Кожна людина має самоповагу і повинна бачити, що керівник теж поважає її.

Основною метою діалогу між керівником і персоналом є отримання нової інформації про потреби працівників і допомога у їх реалізації. Тоді працівники так само допомагатимуть і керівництву у реалізації інтересів компанії. Чим більше колектив підприємства на чолі з керівником схожий на команду однодумців, тим менша ймовірність, що звідти підуть кваліфіковані працівники. Така компанія працюватиме ефективніше за конкурентів. Крім того ефективна система мотивації суттєво обмежує вплив негативної інформації про Вашу компанію, оскільки самі працівники захищатимуть імідж компанії, маючи позитивні приклади відносин між керівництвом і персоналом. Сформувавши ефективну систему мотивації Ви виховуватимите лояльнісьть працівників до себе.

Позитивних прикладів впливу мотивації на розвиток компаній більш ніж достатньо.

Одній з брокерських компаній вдалося досягти найвищих за 5 років показникі продаж за рахунок організації змагань за отримання права відвідати мотиваційні навчання за кордоном. Туристичні агенції часто надають своїм працівникам можливість відвідати інші країни, для вивчення можливостей розвитку бізнесу. І працівники, переважно молоді люди, отримавши таку можливість, працюють за досить помірну платню. Таким чином, малозатратних мотиваційних моментів дуже багато. Головне виявити саме ті, які були б цікаві для Вашого колективу і тоді можна працівники дбатимуть про своє підприємство, як воно дбає про них

РАЙОННА ПРОГРАМА

подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2012 - 2015 роки

1. Паспорт програми

1.

Ініціатор розроблення програми

Служба у справах дітей районної державної адміністрації

2.

Дата, номер і назва розпорядчого документа органу виконавчої влади про розроблення програми

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2011 р. № 1039-р “Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні”, доручення голови обласної державної адміністрації від 12 грудня 2011 року № 104 “Про стан роботи щодо соціально-правового захисту прав дітей, профілактики правопорушень та злочинів у дитячому середовищі”, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 21 березня 2012 року № 195 – од «Про проект обласної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2012 – 2015 роки»

3.

Розробник програми

Служба у справах дітей районної державної адміністрації

4.

Співрозробники програми

-

5.

Відповідальний виконавець програми

Служба у справах дітей районної державної адміністрації

6.

Учасники програми

Відділ освіти, у справах сім’ї та молоді, з питань фізичної культури і спорту, культури та туризму, служба у справах дітей райдержадміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, районний відділ Управління МВС України в області, Бережанська виховна колонія

7.

Термін реалізації програми

2012 - 2015 роки

8.

Перелік бюджетів, які беруть участь у виконанні програми

Місцевий бюджет

9.

Загальний обсяг фінансових ресурсів, необхідних для реалізації програми, всього,

у тому числі:

50 тис. гривень

коштів місцевого бюджету

50 тис. гривень

2. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована програма

Програма спрямована на розв’язання проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності, попередження правопорушень, усунення причин та обставин, що можуть спонукати дітей вчиняти протиправні дії, забезпечення зниження рівня дитячої злочинності, розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності, запобігання сирітству, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях, застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах, зазнали насильства в сім’ї, активну участь всіх суб’єктів профілактичної правовиховної роботи у створенні умов для всебічного розвитку та виховання дітей, їх соціально-правового захисту.

Питання розвитку сімейних форм виховання, подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, профілактики негативних явищ у дитячому середовищі визначено пріоритетними завданнями соціально-економічного розвитку області.

Виконання районної програми запобігання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки принесло позитивні результати. Якщо на початок 2006 року в районі не функціонувало жодної прийомної сім’ї, то на даний в районі функціонує 7 прийомних сімей у яких виховується 9 прийомних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Загалом 13 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вихідців з Бережанського району виховуються у прийомних сім’ях Тернопільщини..

В районі також функціонує 1 дитячий будинок сімейного типу у якому виховується 7 дітей – вихованців. Загалом 3 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування вихідців з Бережанського району виховуються у дитячих будинках сімейного типу Тернопільщини

Проте, 15 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають в інтернатних закладах. Влаштування таких дітей до сімейних форм виховання сприятиме подоланню дитячої бездоглядності.

Разом з тим, не вдалося остаточно подолати дану проблему. Служба у справах дітей спільно з іншими суб’єктами профілактичної роботи щорічно надають соціально-правову допомогу багатьом дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах (були виявлені та вилучені з громадських місць, об’єктів транспорту, дітям, які зазнали насильства, проживають у сім’ях, де батьки або особи, які їх заміняють, ухиляються від виконання батьківських обов’язків), внаслідок чого такі діти займаються бродяжництвом, жебракуванням, крадіжками, вживають алкогольні напої, токсичні і наркотичні речовини, виявляють девіантну поведінку, залучаються дорослими до протиправної діяльності.

Станом на теперішній час на обліку служби у справах дітей райдержадміністрацій, перебувають 15 дітей, які потрапили в складні життєві обставини, з них 1 дитина щодо якої було скоєно насилля в сім’ї і які потребують соціально-правового захисту.

З метою профілактики протиправних дій у дитячому середовищі щорічно проводяться профілактичні рейди (“Підліток. Зима. Канікули”, “Діти вулиці. Вокзал”, “Діти Тернопільщини проти насильства, бездоглядності, за духовність та сімейну злагоду”, “Літо”, “Урок”), під час яких надається допомога дітям.

Із загальної чисельності дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування 57 дітей мають житло, з них на праві власності – 8, на праві користування – 49. Не мають житла – 5 дітей, 3 з яких поставлено на квартирний облік у Бережанській міській раді, 1 перебуває у закладі Мінпраці та потребують стороннього догляду.

Фінансування заходів інформаційної кампанії, забезпечення функціонування електронної бази даних про дітей-сиріт та дітей, які опинились у складних життєвих обставинах не передбачено у Державному бюджеті України, тому необхідно передбачити кошти в місцевому бюджеті на реалізацію заходів програми.

3. Визначення мети програми

Метою прийняття Програми є подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, запобігання сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей, покращення роботи щодо профілактики правопорушень та злочинів у дитячому середовищі, соціально-правового захисту дітей, посилення відповідальності за виконання вимог законодавства у сфері охорони дитинства , покращення роботи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо захисту прав дітей.

4. Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми,

обсягів та джерел фінансування; строки та етапи виконання програми

Розв’язання проблеми можливе шляхом:

- реалізації державної політики щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до сімейних форм виховання, захисту їх житлових та майнових прав, профілактики правопорушень та злочинності у дитячому середовищі як пріоритетного напрямку діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- розроблення та запровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності і бездоглядності, виявлення на ранній стадії сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях;

- підвищення ефективності соціальної роботи з сім’ями або особами, які опинились у складних життєвих обставинах, зокрема, поліпшення соціального супроводу сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

- ведення єдиної інформаційної системи обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, персоніфікованого обліку нерухомого майна таких дітей;

- здійснення системи організаційно-профілактичних заходів щодо запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності;

- встановлення персонального шефства працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, педагогічних працівників, працівників міліції, представників соціально відповідального бізнесу, громадських, релігійних організацій над дітьми-сиротами, дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, схильними до вчинення протиправних дій, їх батьками чи особами, які їх заміняють;

- налагодження обліку дітей, батьки яких довготривалий час перебувають за межами населених пунктів, удосконалення форм і методів встановлення громадської опіки над такими дітьми;

- розроблення науково-методичних основ подолання дитячої бездоглядності і безпритульності, кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Ресурсне забезпечення районної програми

подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2012-2015 роки

Обсяг коштів, які пропонується залучити на виконання програми

Витрати на виконання

програми за роками

Усього витрат на виконання програми тис. гривень

2012 рік

2013 рік

2014 рік

2015

рік

Обсяг ресурсів, усього,

13,1

12,3

12,3

12,3

50,0

у тому числі:

Місцевий бюджет

13,1

12,3

12,3

12,3

50,0

Фінансування заходів Програми здійснюватиметься за рахунок коштів, передбачених в місцевому бюджеті. Обсяг фінансування може уточнюватись щороку, виходячи з можливостей місцевого бюджету.

Строк виконання Програми: 2012-2015роки.

5. Перелік завдань і заходів програми та результативні показники

Основними завданнями Програми є:

забезпечення неухильного виконання вимог законодавства щодо соціально-правового захисту дітей, насамперед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема своєчасного виявлення таких дітей, надання їм статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту особистих, майнових і житлових прав таких дітей;

реалізація пріоритетності права дитини на сімейне виховання, розвитку сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (усиновлення, опіка та піклування, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу);

покращення співпраці місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо соціально-правового захисту безпритульних і бездоглядних дітей, неповнолітніх, схильних до вчинення протиправних дій, які не навчаються або не працюють, скоїли правопорушення чи злочини, затримані за вживання алкогольних напоїв, психотропних і наркотичних засобів та їх аналогів, зазнали насильства, проживають у сім’ях, в яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків, дітей, батьки яких тривалий час перебувають за межами держави;

організація ведення електронної бази даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, і громадян України, які бажають взяти їх на виховання, персоніфікований облік нерухомого майна таких дітей;

забезпечення інформаційної підтримки вирішення актуальних питань сімейної політики, поширення нових форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

організаційне забезпечення здійснення контролю за дотриманням культурно-розважальними закладами, комп'ютерними клубами вимог нормативно-правових актів щодо порядку відвідування їх дітьми, заборони продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаганди проституції, насилля, жорстокості;

координація роботи щодо проведення районних державно-громадських операцій та рейдів щодо профілактики негативних проявів у дитячому середовищі, запобігання дитячій бездоглядності: “Підліток. Зима Канікули”, “Діти вулиці. Вокзал”, “Діти Тернопільщини проти насильства, бездоглядності, за духовну та сімейну злагоду”, “Літо”, “Урок”, “Острів душі”;

забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх (змінних) шкіл і професійно-технічних навчальних закладів;

організація та проведення заходів до Міжнародного дня захисту дітей, Дня усиновлення під гаслом “Не залишимо без уваги жодної дитини”, тижнів пропаганди правових знань, місячника пропаганди основних положень Конвенції ООН про права дитини, районного огляду-конкурсу на кращу організацію правового навчання і виховання;

координація діяльності консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в пологових відділеннях комунальних лікарень щодо спрямування спільної діяльності на роботу з матерями, які мають намір відмовитися від дитини, здійснення соціального супроводження таких матерів;

забезпечення надання на постійній основі соціально-психологічної допомоги неповнолітнім, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі в Бережанській виховній колонії;

координація діяльності щодо надання соціально-педагогічніих, соціально-медичних, соціально-економічних, психологічних, юридичних та інформаційних послуг дітям, які вчинили правопорушення чи злочини та сім’ям, в яких вони виховуються, під час виїздів мобільних консультативних пунктів соціальної роботи;

здійснення заходів щодо залучення волонтерів, студентів вищих навчальних закладів, відповідного освітнього спрямування, представників громадських та релігійних організацій до соціально-психологічного патронажу неповнолітніх, які перебувають у Бережанській виховній колонії;

забезпечення щомісячного взаємоінформування між підрозділами кримінальної міліції у справах дітей, службами у справах дітей, органами управління освітою про дітей, які не навчаються, скоїли злочини, правопорушення, затримані за вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, бродяжництво, жебракування, зазнали насильства в сім’ї, проживають у сім’ях, в яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків;

продовження співпраці з громадськими, благодійними, релігійними організаціями, що працюють в інтересах дітей з питань подолання бездоглядності та безпритульності серед них;

висвітлення в засобах масової інформації питання подолання дитячої безпритульності та бездоглядності, запобігання сирітству, створення умов для всебічного розвитку та виховання дітей, покращення роботи щодо профілактики правопорушень та злочинів у дитячому середовищі, соціально-правового захисту дітей, залучення громадськості до розв’язання даних соціальних проблем ;

проведення семінарів, нарад, для працівників, які займаються вирішенням питань запобігання бездоглядності серед дітей, профілактикою правопорушень та злочинності серед них, їх реабілітацією та соціальним захистом;

забезпечення функціонування мережі позашкільних навчальних закладів за місцем проживання дітей, підвищення ефективності їх роботи, вжиття заходів щодо відновлення тих, що використовуються не за призначенням, створення умов для здобуття позашкільної освіти дітьми, особливо в сільській місцевості шляхом розвитку мережі гуртків, спортивних секцій, відкриття філій чи нових закладів, у тому числі ДЮСШ, охоплення учнівської та студентської молоді різними організаційними формами виховної роботи безпосередньо в навчальних закладах, залучення дітей до участі в роботі аматорських, творчих колективів, мистецьких заходах, фестивалях, конкурсах.

Виконання Програми дасть можливість:

розробити і запровадити ефективні форми роботи з дітьми та їх батьками щодо усунення причин та умов, що сприяють дитячій безпритульності і бездоглядності, вчиненню дітьми правопорушень та злочинів, надання таким дітям та сім’ям, в яких вони виховуються комплексної допомоги;

реалізувати право дітей на сімейне виховання, насамперед біологічними батьками або в прийомній сімї, дитячому будинку сімейного типу, забезпечити 100% влаштування нововиявлених дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до сімейних форм виховання, влаштувати не менше 80% дітей, які позбавлені батьківського піклування, до сімейних форм виховання;

активізувати роботу органів опіки та піклування щодо захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечити 100 % постановку на квартирний облік дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відповідно до чинного законодавства;

зменшити на 50% від показника 2011 року кількість бездоглядних та безпритульних дітей; кількість правопорушень та злочинів, вчинених неповнолітніми, мінімізувати вчинення дітьми повторних злочинів;

персоніфіковано облікувати дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей кризових соціальних категорій та осіб, які бажають взяти їх на виховання, завершити введення вузлів районного рівня ЄІАС “Діти” в промислову експлуатацію;

покращити інформованість населення про права дитини та сімейні форми влаштування дітей (випуск соціальної відео реклами, плакатів);

не допускати перебування дітей без супроводу дорослих у нічний та урочний час в громадських місцях, порушення вимог щодо заборони продажу дітям алкогольних напоїв та тютюнових виробів, заборони розташування поблизу навчальних закладів магазинів, кафе, барів, де реалізуються спиртні напої та тютюнові вироби, розміщення реклами такої продукції, виявляти і вилучати з громадських місць та об’єктів транспорту дітей з неблагополучних сімей, які зазнали фізичного чи іншого насильства з боку дорослих, бродяжать і жебракують;

стовідсотково залучити до навчання дітей шкільного віку;

зменшити кількість відмов батьків від новонароджених дітей, а також дітей, вилучених із сімейного середовища;

щороку проводити семінари, наради, для працівників, які займаються вирішенням питань запобігання бездоглядності серед дітей, профілактикою правопорушень та злочинності серед них, їх реабілітацією та соціальним захистом, що дасть можливість підвищити кваліфікацію працівників;

покращити організацію правовиховної роботи з дітьми у загальноосвітніх навчальних закладах, поширити кращий досвід організації в них правової та виховної роботи;

6. Напрямки діяльності та заходи програми подолання

дитячої безпритульності і бездоглядності на 2012-2015 роки

№ з/п

Назва напряму

діяльності

(пріоритетні

завдання)

Перелік заходів

програми

Строк виконання заходу (роки)

Виконавці

Джерела фінансування

Обсяги фінансування

(тис. грн)

Очікуваний результат

2012

рік

2013

рік

2014

рік

2015

рік

100% влаштування

нововиявлених дітей, які залишились без батьківського піклування, до сімейних форм виховання

1.

Сімейна політика як пріоритетний засіб запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності

1) забезпечити першочергове влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в сім'ї, на усиновлення, під опіку або піклування, дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї

2012-2015

Служба

у справах дітей райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

2) забезпечити функціонування електронної бази даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах і громадян України, які бажають взяти їх на виховання, придбати ліцензійне програмне забезпечення для їх функціонування

2012-2015

Служба

у справах дітей райдерж-

адміністрації

Місцевий бюджет

1,1

0,3

0,3

0,3

Придбання ліцензійного програмного забезпечення для ПК, завершення введення вузла районного рівня ЄІАС «Діти» в промислову експлуатацію у 2012 році та щорічне обслуговування

ПК

3) вжити додаткових заходів щодо удосконалення роботи з підготовки потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів та відповідних соціальних працівників

2012-2015

Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Не потребує фінансування

100% влаштування нововиявлених дітей, які залишились без батьківського піклування, до сімейних форм виховання

4) підвищити ефективність соціальної роботи з сім’ями або особами, які опинилися у складних життєвих обставинах, зокрема поліпшення соціального супроводу сімей, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

2012-2015

Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Не потребує фінансування

Зменшення на 50% від показника 2011 року кількості дітей, вилучених з біологічної сім’ї

5) забезпечити інформаційну підтримку вирішення актуальних питань соціально – правового захисту дітей, реалізації права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на сімейне виховання, пропагування позитивного досвіду їх виховання; збільшення кількості ефірного часу для радіо та телевізійних просвітницьких дитячих програм, спрямованих на популяризацію здорового способу життя, запобігання жорстокості, насильства в сім’ї, профілактики правопорушень та злочинності у дитячому середовищі, сексуальній експлуатації дітей, формування

навичок безпечного користування комп’ютерними технологіями та мережею Інтернет

2012-2015

Служба

у справах дітей райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, місцеве радіомовлення

Місцевий бюджет

2,0

2,0

2,0

2,0

Покращення інформованості населення про сімейні форми влаштування дітей (випуск соціальної реклами, плакатів)

2.

Система організаційно-профілактичних заходів щодо запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності

1) посилити контроль за виконанням положень нормативно – правових актів про обмеження перебування дітей без супроводу дорослих у нічний та урочний час в громадських місцях, законність функціонування комп’ютерних та інтерактивних клубів, порядок відвідування їх дітьми; заборону продажу дітям алкогольних напоїв, тютюнових виробів, розповсюдження наркотиків, пропаганду проституції, насилля, жорстокості у дитячому середовищі ; заборону розташування поблизу навчальних закладів магазинів, барів, де реалізуються спиртні напої та тютюнові вироби, розміщення реклами такої продукції

2012-2015

Служба

у справах дітей райлдерж-адміністрації, районний відділ Управління МВС України в області

Не потребує фінансування

Недопущення перебування дітей у закладах в урочний час або у вечірній час без супроводу дорослих, продажу їм алкогольних та тютюнових виробів

2) забезпечити координацію роботи щодо проведення районних державно-громадських операцій та рейдів щодо профілактики негативних проявів у дитячому середовищі, запобігання дитячій бездоглядності: “Підліток. Зима Канікули”, “Діти вулиці. Вокзал”, “Діти Тернопільщини проти насильства, бездоглядності, за духовну та сімейну злагоду”, “Літо”, “Урок”, “Острів душі”

2012-2015

Служба у справах дітей, відділ освіти райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, районний відділ Управління МВС України в області

Місцевий бюджет

5,0

5,0

5,0

5,0

Виявлення і вилучення з громадських місць та об’єктів транспорту

100 % дітей з неблагополучних сімей, які зазнали фізичного чи іншого насильства з боку дорослих, бродяжать і жебракують

3) забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти дітьми, які не навчалися тривалий час або не навчалися взагалі, на базі вечірніх (змінних) шкіл і професійно-технічних навчальних закладів

2012-2015

Відділ

освіти райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

100%

охоплення дітей шкільного віку навчанням

4) провести заходи до Дня усиновлення під гаслом “Не залишимо без уваги жодної дитини”, тижнів пропаганди правових знань, обласного марафону “З турботою про дитину”, місячника пропаганди основних положень Конвенції ООН про права дитини, обласного огляду-конкурсу на кращу організацію правового навчання і виховання

2012-2015

Служба

у справах дітей, відділ

освіти райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Місцевий бюджет

1,0

1,0

1,0

1,0

Привернення уваги жителів району до проблеми захисту прав дітей

5) забезпечити проведення районної акції «Діти мають права» до Міжнародного дня захисту дітей

2012-2015

Районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Місцевий бюджет

1,0

1,0

1,0

1,0

Привернення уваги жителів району до проблем захисту прав дітей

6) забезпечити функціонування в пологових відділеннях комунальних лікарень консультаційних пунктів центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, спрямування спільної діяльності на роботу з матерями, які мають намір відмовитися від дитини, здійснення соціального супроводження таких матерів

2012-2015

Відділ охорони здоров’я райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Не потребує фінансування

Зменшення кількості відмов батьків від новонароджених дітей

7) забезпечити щомісячне взаємоінформування між підрозділами кримінальної міліції у справах дітей, службами у справах дітей, органами управління освітою про дітей, які не навчаються, скоїли злочини, правопорушення, затримані за вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, бродяжництво, жебракування, проживають у сім’ях, в яких батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків

2012-2015

Служба у справах дітей, відділ освіти райдерж-адміністрації, районний відділ Управління МВС України в області

Не потребує фінансування

Комплексне вирішення питань захисту прав дітей

8) продовжити співпрацю з громадськими, благодійними, релігійними організаціями, що працюють в інтересах дітей з питань їх соціально – правового захисту, подолання бездоглядності та безпритульності у дитячому середовищі, а також здійснення ними незалежного громадського контролю за додержанням прав дітей у навчальних закладах, спеціальних установах для дітей і закладах соціального захисту, в яких перебувають діти

2012-2015

Служба у справах дітей райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та безпритульності

9) налагодити ведення обліку дітей, батьки яких довготривалий час перебувають за межами населених пунктів, удосконалювати форми і методи встановлення громадської опіки над такими дітьми

2012-2015

Служба у справах дітей, відділ освіти райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та

безпритульності

10) координувати роботу органів місцевого самоврядування у вирішенні питань захисту прав, свобод і законних інтересів дітей, запобігання дитячої бездоглядності з наданням їм методичної допомоги, консультацій з питань соціально-правового захисту дітей

2012-2015

Служба у справах дітей райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та

безпритульності

11) встановити персональне шефство працівників органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, педагогічних працівників, працівників міліції, представників соціально відповідального бізнесу, громадських, релігійних організацій над дітьми – сиротами, дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, схильними до вчинення протиправних дій, їх батьками чи особами, які їх заміняють

2012-2015

Служба у справах дітей райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та безпритульності

12) забезпечити дотримання законодавства про права дітей на освіту, охорону життя та здоров’я, доступ дітей до високоякісних медичних послуг, попередження інвалідності серед них, надання належної амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям-інвалідам, охоплення дітей-інвалідів медико-соціальною реабілітацією, інклюзивною освітою у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, проведення обов’язкових медичних профілактичних оглядів дітей дошкільного та шкільного віку, організацію медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням дітей у навчальних закладах, формування здорового способу життя

2012-2015

Відділ охорони здоров’я, відділ освіти райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та безпритульності

13) створити умови для здобуття позашкільної освіти дітьми, особливо в сільській місцевості, шляхом розвитку мережі гуртків, спортивних секцій, відкриття філій чи нових закладів, у тому числі ДЮСШ. Вжити заходів щодо охоплення учнівської та студентської молоді різними організаційними формами виховної роботи безпосередньо в навчальних закладах шляхом залучення педагогів та батьківської громадськості

2012-2015

Відділ освіти, з питань фізичної культури і спорту райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та

безпритульності

14) активізувати роботу закладів та установ культури на місцях щодо залучення дітей до участі в роботі аматорських творчих колективів, мистецьких заходах, фестивалях, конкурсах, особливо в сільській місцевості

2012-2015

Відділ культури і туризму райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та

безпритульності

3.

Розроблення науково-методичних основ подолання дитячої бездоглядності і безпритульності, кадрове та матеріально-технічне забезпечення

1) провести семінари, наради для працівників, які займаються вирішенням питань запобігання бездоглядності серед дітей, їх реабілітацією та соціальним захистом

2012-2015

Служба

у справах дітей райдерж-адміністрації

Місцевий бюджет

2,0

2,0

2,0

2,0

Підвищення кваліфікації працівників щорічно, покращення якості роботи з дітьми

2)поширювати запроваджені інтерактивні форми підготовки педагогічних працівників всіх ланок освіти з питань профілактики насильства, жорстокості та впливу сучасних телекомунікаційних технологій на психіку дітей, поліпшити психолого-педагогічний супровід дітей, які навчаються в сільських, малокомплектних школах

2012-2015

Відділ освіти, з питань фізичної культури і спорту, райдерж-адміністрації

Не потребує фінансування

Покращення роботи щодо подолання дитячої бездоглядності та

безпритульності

3) забезпечити виготовлення та розповсюдження соціальної реклами, плакатів, буклетів тощо з питань профілактики правопорушень, захисту прав дітей

2012-2015

Служба

у справах дітей райдерж-адміністрації, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Місцевий бюджет

1,0

1,0

1,0

1,0

Випуск соціальної реклами, плакатів

7. Координація та контроль за ходом виконанням програми

Координація та контроль за ходом виконання Програми покладаються на службу у справах дітей райдержадміністрації.

Виконавці, зазначені у Програмі, один раз у півріччя (до 10 червня та 10 грудня упродовж терміну її реалізації) інформують райдержадміністрацію про хід реалізації заходів, а райдержадміністрація в свою чергу один раз на півріччя (до 20 червня та до 20 грудня упродовж терміну реалізації програми) інформує службу у справах дітей обласної державної адміністрації.

Покращення якості соціальних послуг дітям і сім'ям у громадіІнформація Інформація

Проект здійснюється за підтримки Дирекції з питань розвитку та співробітництва Швейцарії (SDC).

Проект розрахований на 3 роки (липень 2003 - червень 2006) і здійснюється у 8 областях України (Волинська, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Луганська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька), Автономній Республіці Крим, містах Севастополі та Києві.

Партнери проекту:

Міжнародна федерація соціальних працівників,Українська асоціація соціальних педагогів і спеціалістів із соціальної роботи

Мета:

покращити якість соціальних послуг дітям і сім'ям у громаді шляхом удосконалення професійного рівня фахівців і впровадження інновацій у соціальну роботу.

Завдання:

-підготувати спеціалістів соціальної сфери та волонтерів для роботи в громаді;

-забезпечити інформаційну та консультаційно-методичну підтримку діяльності практиків соціальної сфери та волонтерів, які надають соціальні послуги в громаді.;

-впровадити інноваційні моделі соціальної роботи з дітьми та сім'ями в громаді;

-налагодити партнерство між суб'єктами соціальної роботи в громаді.

Види діяльності:

-проведення семінарів/тренінгів для фахівців соціальної сфери, представників громадських організацій, волонтерів, котрі працюють у територіальних громадах;

-розробка, апробація та видання методичних матеріалів;

-проведення курсів підвищення кваліфікації для практиків соціальної сфери; -організація роботи ресурсних і консультаційних центрів на базі територіальних громад;

-створення і функціонування мобільно-консультаційних груп при ресурсних і консультаційних центрах;

-розробка та апробація інноваційних моделей надання соціальних послуг дітям і сім'ям у громаді;

-організація круглих столів з метою налагодження партнерства між державними та неурядовими організаціями.

Результати:

Відпрацьовано каскадну модель семінарів/тренінгів як форми популяризації та поширення інноваційних технологій соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями в громаді.

Розроблено та впроваджено інноваційну програму підвищення кваліфікації "Теорія та практика соціальної роботи в громаді" для спеціалістів соціальної сфери. За цією програмою пройшли навчання на факультетах післядипломної освіти педагогічних університетів та отримали свідоцтво державного зразка про підвищення кваліфікації 144 практики соціальної сфери.

Апробовано комплексну систему методичного супроводу спеціалістів, які пройшли навчання на семінарах/тренінгах, курсах підвищення кваліфікації в рамках проекту.

Підготовлено 5 тренінгових модулів для практиків соціальної сфери, в яких презентовано інноваційні технології соціальної роботи з дітьми та молоддю в громаді ("Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім'ями"; "Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини та підвищення потенціалу громади"; "Соціально-психологічна підтримка ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей у громаді"; "Форми організації дозвілля дітей та молоді"; "Збереження та зміцнення репродуктивного здоров'я підлітків і молоді: потенціал громади "; "Здоров'я - моя цінність"). Сформовано 4 мобільно-консультаційні групи (38 тренерів), які проводять семінари/тренінги, консультації з різних питань соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями в громаді для різних категорій клієнтів. Зокрема, щонайменше 449 практиків соціальної сфери підвищили свій рівень поінформованості та оволоділи новими технологіями соціальної роботи з дітьми та сім'ями в громаді.

Розроблено та впроваджено п'ять моделей надання соціальних послуг дітям і сім'ям у громаді:

-Модель "Центр по роботі з громадою" (функціонує у м. Сарни з вересня 2004 року) Мета моделі - активізація громади м. Сарни задля покращання становища дітей, сімей та молоді шляхом підвищення рівня поінформованості її членів щодо інновацій у соціально-педагогічній діяльності.

-Модель "Клуб для підлітків за місцем проживання" (функціонує на території мікрорайону "Позитрон" у м. Івано-Франківськ з грудня 2003 року). Мета моделі - організація змістовноо дозвілля дітей та підлітків у мікрорайоні.

-Модель "Тренінговий центр для підлітків" (функціонує в м. Луцьк з жовтня 2004 року). Мета моделі - формування у підлітків навичок соціальної компетентності, які дозволять їм ефективно вирішувати проблеми повсякденного життя.

-Модель "Школа як осередок соціально-педагогічної роботи з батьками у мікрорайоні" (функціонує на базі загальноосвітньої школи № 67 м. Дніпропетровськ з листопада 2003р.). Мета моделі - підвищення рівня батьківської компетентності з питань розвитку та виховання дітей в сім'ї. Модель "Панночка-Кияночка" (функціонує на базі Київського міського центру роботи з жінками з лютого 2005 року). Мета моделі - сприяння формуванню життєвої компетентності, розкриттю творчого потенціалу дівчат-підлітків, розробки стратегії власного життя та її реалізації у подальшому. Відкрито чотири консультаційні центри з метою надання інформаційно-методичної підтримки практикам соціальної сфери, які реалізують різні напрями соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями в територіальних громадах.

-Відпрацьовано технологію підготовки та проведення круглих столів як форми налагодження партнерства між суб'єктами соціальної роботи в громаді (за період впровадження проекту проведено 34 круглі столи). З першого етапу впровадження проекту вдвічі зросла кількість соціальних замовлень від державних організацій на надання соціальних послуг в окремих територіальних громадах учасниками проекту. Локальні ініціативи, що виникли внаслідок впровадження компонентів проекту в регіонах: опитування мешканців міста щодо виявлення соціальних проблем дітей та сімей (м. Бердичів)

-Робота ініціативної групи по створенню центру усвідомленого батьківства (м. Дубно)

-у м. Дніпропетровськ (модель "Школа як осередок соціально-педагогічної роботи з батьками у мікрорайоні") за ініціативи одного з батьків створено гурток для старшокласників "Проба пера". Крім того, 5 батьків, які пройшли навчання, проводитимуть тренінги для інших батьків разом зі спеціалістами.

-у м. Сарни ініціативна громада розпочала та здійснює роботу по створенню дитячих майданчиків на околицях міста.

-у м. Івано-Франківськ (модель "Клуб для підлітків за місцем проживання") члени створеної молодіжно-ініціативної групи проводять заняття у "Школі ввічливості" для молодших школярів. Підлітки ініціювали акцію з упорядкування ігрового майданчика у дворі сусідніх будинків.

-у м. Жовті Води надійшло замовлення від голови міськдержадміністрацій на проведення круглих столів і семінарів для депутатів міськради та представників громадськості.

Сторінка психолога та соціального педагога

Соціально-психологічна служба на варті розвитку успішної, інноваційної особистості

Діяльність соціально-психологічної служби спрямована на здійснення психологічного-педагогічного супроводу та забезпечення соціально-педагогічного патронажу учасників навчально-виховного процесу закладів освіти всіх рівнів. Соціально-психологічна служба міста є най розгалуженішою і водночас найдосвідченішою.

Завдання соціально-психологічної служби:

підвищення ефективності навчально-виховного процесу, застосовуючи на практиці новітні досягнення психологічної науки і соціальної педагогіки;

захист психічного здоров’я дітей, підлітків, студентської молоді, розширення їхньої психологічної культури;

створення психологічних та соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;

проведення профілактики і корекції відхилень в інтелектуальному, соціальному, особистісному розвиткові всіх учасників навчально-виховного процесу.

Діяльність соціально-психологічної служби міста орієнтована на різні цільові групи:

Пріоритетними векторами розвитку соціально-психологічної служби на період до 2012 року є:

збереження та розширення мережі психологічної служби системи освіти;

підвищення рівня організаційного та науково-методичного забезпечення діяльності практичного психолога та соціального педагога;

оснащення кабінету практичного психолога згідно з «Положенням про психологічний кабінет дошкільних, загальноосвітніх та інших навчальних закладів»;

удосконалення роботи щодо атестації фахівців психологічної служби, узагальнення їх досвіду роботи;

превентивне виховання, основною метою якого є профілактика ВІЛ/СНІДу, хвороб, що передаються статевим шляхом, тютюнопалінния, наркоманія, алкоголізм, та формування навичок безпечної поведінки;

розробка та впровадження у практику комплексних, психолого-педагогічних, медико-соціальних технологій роботи практичного психолога і соціального педагога, посилення співпраці з психолого-медико-педагогічними консультаціями всіх рівнів;

підвищення позитивного іміджу практичного психолога та соціального педагога в аспекті розвитку життєвої компетенції дітей та підлітків;

налагодження ефективної взаємодії соціально-психологічної служби системи освіти з громадськими та державними установами, психологічними службами системи охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, соціальними службами, тощо;

підвищення рівня професійної майстерності практичного психолога і соціального педагога, шляхом покращення роботи з фаховими методичними об’єднаннями та удосконалення програм з підвищення кваліфікації спеціалістів.

Призначення практичного психолога та соціального педагога – виявити проблеми та визначити комплекс дієвих заходів, відповідних до вікових та індивідуальних особливостей конкретної дитини, від чого залежить успішність діяльності соціально-психологічної служби.

Алгоритм діяльностіпрактичного психолога та соціального педагога

Ефективна діяльність соціально-психологічної служби - запорука успішної соціалізації особистості. Важливого значення набуває механізм налагодження соціального партнерства з різними соціальними інститутами та посилення впливу агентів соціалізації на дітей.

Головна Новини Дистанційне навчання Наші блоги Фотогалерея Форум

Широківський район >>

Громадська рада

Версія для друку Написати листа

ПРОТОКОЛ №7

засідання громадської ради при

Широківській районній державній адміністрації

смт Широке 25 листопада 2011 р.

мала зала засідань 11.00

Широківська РДА

На засіданні присутні:

Голова райдержадміністрації – Кокул О.А.

Перший заступник голови райдержадміністрації - Бабенко М.І.

Заступник голови райдержадміністрації – Завгородній В.С.

Начальник управління економіки райдержадміністрації – Кривомаз Л.І.

Голова громадської ради – Деркач В.І.

Члени громадської ради.

За секретаря – завідувач сектору з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськими організаціями та ЗМІ Темченко Л.В.

Черга денна:

1. Вступне слово голови райдержадміністрації Кокула О.А.:

Шановні члени громадської ради!

Я радий, що маю можливість сьогодні зустрітися з Вами як з представниками громадськості нашого району. Адже зараз у час активного реформування багатьох сфер діяльності держави для нас особливо важливим є діалог з громадськістю, вивчення думки наших громадян про ті чи інші перетворення в Україні та в нашому районі зокрема.

Хотілося б намітити шляхи подальшої співпраці органів державної влади, органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями району з метою покращення роботи щодо залучення громадян до прийняття управлінських рішень. Зокрема сьогодні ми обговоримо Програму соціально-економічного розвитку району на 2012 рік, вислухаємо Ваші побажання та пропозиції.

До слова запрошується начальник управління економіки райдержадміністрації Кривомаз Лариса Іванівна, яка ознайомить Вас з пріоритетними напрямками Програми соціально-економічного розвитку району на 2012 рік.

2. Програма соціально-економічного розвитку Широківського району на 2012 рік.

2.

Виступили:

Кривомаз Л.І: ознайомила присутніх з пріоритетними напрямками Програми соціально-економічного розвитку району на 2012 рік. Зокрема детально зупинилась на передбачених програмою природоохоронних заходах, заходах в галузі будівництва, водозабезпечення, газифікації населених пунктів району.

Деркач В.І.: висловив зауваження щодо того, що програмою передбачено зростання обсягів реалізованої сільськогосподарської продукції у 2012 році. Хіба це можливо, зважаючи на засушливу цьогорічну осінь? Адже майже всі озимі зернові доведеться пересівати.

Кокул О.А.: Дійсно у цьому році несприятливі погодні умови не дозволяють виростити озимі зернові. Та за рахунок того, що майже всі сільськогосподарські формування в районі планують пересівати поля навесні, загальний обсяг сільськогосподарської продукції не буде значно відрізнятьсь від запланованих показників. Для цього в сільгосппідприємств є запаси насіннєвого та паливно-мастильних матеріалів.

Деркач В.І.: Чи передбачає Програма соціально-економічного розвитку району завершити у 2012 році освоєння коштів від продажу «Криворіжсталі»?

Кокул О.А.: Вищезгадані кошти на сьогодні використані майже в повному обсязі. У 2012 році планується розпочати за рахунок даних коштів будівництво районного стадіону «Колос» (це 502 тис. грн.). До кінця 2012 року кошти від продажу «Криворіжсталі» буде освоєно в повному обсязі.

Деркач В.І.: Якою є перспектива добудови напірного каналізаційного колектору для відведення каналізаційних стоків з південної частини селища на існуючі очисні споруди?

Кокул О.А.: Це питання знаходиться під особливо пильною увагою керівництва району. Основною проблемою у вирішенні даного питання є неоформлена належним чином документація. Єдиним шляхом вирішення проблеми сьогодні є розпочати будівництво нової каналізаційної мережі. Протягом 2012 року планується підготувати необхідну для цього проектно-кошторисну документацію.

Деркач В.І.: підняв питання про максимальне розвантаження центральної вулиці селища від транзитного транспорту, спрямування його на об’їзну дорогу.

Кокул О.А.: Транзитний транспорт і сьогодні використовує об’їзну дорогу. А проблему наявності на центральній вулиці селища великої кількості вантажівок, на жаль, вирішити не можливо. Адже вони здійснюють підвіз продукції до торгових точок Широкого і перекрити для них проїзд ми не можемо.

Деркач В.І.: однією з гострих проблем сьогодні є відсутність опалення в сільських бібліотеках. Як цю проблему планують вирішувати у наступному році?

Кривомаз Л.І.: На сьогодні всі сільські бібліотеки у нас опалюються тому ця проблема у нас вирішена.

Вирішили:

1. Схвалити в цілому Програму соціально-економічного розвитку Широківського району на 2012 рік.

2. Вивчити питання про максимальне розвантаження центральної вулиці селища від транзитного транспорту та спрямування його на об’їзну дорогу.

Голосували «за» - одностайно.

Голова громадської ради В.І.Деркач

За секретаря Л.В.Темченко

ГРОМАДСЬКА РАДА

при Широківській районній державній адміністрації

Р І Ш Е Н Н Я

1. Про схвалення Програми соціально-економічного розвитку Широківського району на 2012 рік.

Обговоривши Програму соціально-економічного розвитку Широківського району на 2012 рік громадська рада вирішила:

1. Схвалити в цілому програму соціально-економічного розвитку Широківського району на 2012 рік.

2. Вивчити можливість вирішення питання про максимальне розвантаження центральної вулиці селища від транзитного транспорту та спрямування його на об’їзну дорогу..

Голова громадської ради В.І.ДЕРКАЧ

смт Широке

25 листопада 2011 року

№4

Про діяльність громадської ради при Широківській райдержадміністрації

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №996 від 03.11.2010 року «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» при Широківській райдержадміністрації сформована громадська рада. До її складу увійшли Л.А. Гетьманенко – голова профспілкової організації Пенсійного фонду в Широківському районі, В.Є. Грицай – голова районної ради ветеранів, В.І. Деркач – голова Широківського осередку товариства «Просвіта», Л.Г. Тацій – голова профспілкової організації працівників агропромислового комплексу району.

Основними її завданнями є

- підтримання тісного зв’язку громадськості району з виконавчою владою;

- здійснення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування;

- сприяння врахуванню громадської думки органами виконавчої влади щодо питань, які мають важливе значення для життя громадян.

Пропозиції та рішення ради матимуть рекомендаційний характер, але є обов’язковими для розгляду органами влади району. Як з боку виконавчої влади, так і членами ради була висловлена думка, що її створення не повинно носити формальний характер. Виходячи з цього вже на першому засіданні затверджений план роботи на ІІІ та ІV квартали поточного року, до якого внесено ряд питань, що мають важливе соціальне значення для мешканців райцентру:

- завершення будівництва цеху по спалюванню побутового сміття та напірного каналізаційного колектора від південного мікрорайону селища до діючих очисних споруд.

- не менш болючим для селища є стан асфальтного покриття вулиць;

- розвантаження центральної вулиці селища від транзитного автотранспорту;

- для покращення умов життя мешканців північної частини селища вважаємо за потрібне подовжити 118 маршрут до лісництва.

Звичайно, рада не буде зосереджувати увагу лише на проблемах райцентру. В полі її зору будуть актуальні для району питання, щодо раціонального використання земельних ресурсів, забезпечення належного функціонування закладів дошкільної освіти , закладів охорони здоров’я в умовах реформування медичної галузі.

Запрошуємо до співпраці всіх, хто небайдужий за стан справ у нашому районі.

Валентин Деркач,

голова громадської ради

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

ГОЛОВИ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ05.04.2011 смт Широке №159-р-11

Про громадську раду при Широківській

районній державній адміністрації

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 року №996 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови райдержадміністрації від 29 жовтня 2010 року №651/1-р-10 «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», на підставі протоколу установчих зборів за участю уповноважених представників інститутів громадського суспільства з формування складу громадської ради при Широківській районній державній адміністрації від 11 лютого 2011 року, з метою забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики:

1. Затвердити склад громадської ради при Широківській районній державній адміністрації (додається).

2. Погодити Положення про громадську раду при Широківській райдержадміністрації (додається), схваленого на засіданні громадської ради 11 лютого 2011 року.

3. Відділу інформаційно-технічного забезпечення райдержадміністрації (Лохач) забезпечити оприлюднення даного розпорядження на офіційному Веб-сайті Широківського району.

4. Визнати таким, що втратило чинність, розпорядження голови райдержадміністрації від 31.08.2006 №407-р-06 «Про питання забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».

5. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на першого заступника голови райдержадміністрації Бабенка М.І.

Голова райдержадміністрації О.А.КОКУЛ

ЗАТВЕРДЖЕНО

Розпорядження голови

райдержадміністрації

05.04.2011 №159-р-11

СКЛАД

громадської ради при Широківській районній державній адміністрації

Гетьманенко

Людмила Анатоліївна голова профспілкової організації управління Пенсійного фонду України в Широківському районі (за згодою)

Грицай

Василь Євтихієвич голова Широківської районної організації ветеранів України (за згодою)

Деркач

Валентин Іванович голова Широківського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта»

(за згодою)

Тацій

Людмила Георгіївна голова Широківської районної профспілкової організації працівників агропромислового комплексу (за згодою)

Стороженко

Микола Миколайович голова Широківської районної організації Товариства сприяння обороні України

(за згодою)

Керівник апарату райдержадміністрації Т.В.Демченко

СХВАЛЕНО:

На засіданні громадської ради

при Широківській райдержадміністрації

Протокол від 3 березня 2011 року

ПОГОДЖЕНО:

Голова Широківської райдержадміністрації

О.А.КОКУЛ

05.04.2011 року

ПОЛОЖЕННЯ

про громадську раду при Широківській районній державній адміністрації

1. Громадська рада при Широківській районній державній адміністрації (далі — громадська рада) є постійно діючим колегіальним виборним консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

2. У своїй діяльності громадська рада керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також Положенням про громадську раду.

Положення про громадську раду погоджується з органом виконавчої влади, при якому вона утворена, та схвалюється на її засіданні.

3. Основними завданнями громадської ради є:

створення умов для реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами;

здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади;

сприяння врахуванню органом виконавчої влади громадської думки під час формування та реалізації державної політики.

4. Громадська рада відповідно до покладених на неї завдань:

1) готує та подає органу виконавчої влади, при якому вона утворена (далі — орган), пропозиції до орієнтовного плану проведення консультацій з громадськістю, а також щодо проведення консультацій, не передбачених таким планом;

2) готує та подає органу пропозиції щодо організації консультацій з громадськістю;

3) подає органу обов’язкові для розгляду пропозиції щодо підготовки проектів нормативно-правових актів з питань формування та реалізації державної політики у відповідній сфері, удосконалення роботи органу;

4) проводить відповідно до законодавства громадську експертизу та громадську антикорупційну експертизу проектів нормативно-правових актів;

5) здійснює громадський контроль за врахуванням органом пропозицій та зауважень громадськості, а також дотриманням ним нормативно-правових актів, спрямованих на запобігання та протидію корупції;

6) інформує в обов’язковому порядку громадськість про свою діяльність, прийняті рішення та їх виконання на офіційному веб-сайті Широківського району та в інший прийнятний спосіб;

7) збирає, узагальнює та подає органу інформацію про пропозиції громадських організацій щодо вирішення питань, які мають важливе суспільне значення;

8) організовує публічні заходи для обговорення актуальних питань розвитку галузі чи адміністративно-територіальної одиниці;

9) готує та оприлюднює щорічний звіт про свою діяльність.

5. Громадська рада має право:

1) утворювати постійні та тимчасові робочі органи (правління, секретаріат, комітети, комісії, експертні групи тощо);

2) залучати до роботи ради працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, представників вітчизняних та міжнародних експертних і наукових організацій, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), а також окремих фахівців;

3) організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші заходи;

4) отримувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для забезпечення діяльності ради;

5) отримувати від органу проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю.

Члени громадської ради мають право доступу в установленому порядку до приміщень Широківської райдержадміністрації.

6. До складу громадської ради можуть бути обрані представники громадських, релігійних, благодійних організацій, професійних спілок та їх об’єднань, творчих спілок, асоціацій, організацій роботодавців, недержавних засобів масової інформації та інших непідприємницьких товариств і установ, легалізованих відповідно до законодавства України (далі — інститути громадянського суспільства).

7. Склад громадської ради формується на установчих зборах шляхом рейтингового голосування за кандидатури, які добровільно заявили про бажання брати участь у роботі громадської ради та внесені інститутами громадянського суспільства.

Кількісний склад громадської ради визначається установчими зборами.

Строк повноважень складу громадської ради — два роки.

До складу громадської ради може бути обрано не більше ніж по одному представнику від кожного інституту громадянського суспільства.

Членство в громадській раді є індивідуальним.

8. Для формування складу громадської ради Широківська районна державна адміністрація утворює ініціативну групу з підготовки установчих зборів за участю інститутів громадянського суспільства.

Якщо при Широківській райдержадміністрації вже утворена громадська рада, то не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення її повноважень вона утворює ініціативну робочу групу з підготовки установчих зборів для формування нового складу ради.

До складу ініціативної групи з підготовки установчих зборів входять представники інститутів громадянського суспільства, в тому числі ті, які є членами діючої громадської ради, та Широківської райдержадміністрації .

Не пізніше ніж за 30 календарних днів до проведення установчих зборів Широківська райдержадміністрація в обов’язковому порядку оприлюднює на офіційному веб-сайті Широківського району та в інший прийнятний спосіб підготовлене ініціативною групою повідомлення про дату, час, місце, порядок проведення установчих зборів, порядок подання заяв для участі в установчих зборах, відомості про склад ініціативної групи та прізвище, ім’я, електронну адресу та номер телефону відповідальної особи.

Для участі в установчих зборах до ініціативної групи подається заява у довільній формі, підписана уповноваженою особою керівного органу інституту громадянського суспільства.

До заяви додаються:

рішення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про делегування представника для участі в установчих зборах, посвідчене печаткою (у разі наявності);

біографічна довідка делегованого представника інституту громадянського суспільства;

копії документів, що підтверджують легалізацію інституту громадянського суспільства;

інформація про результати діяльності інституту громадянського суспільства протягом останніх двох років.

За 10 календарних днів до проведення установчих зборів приймання заяв для участі у них припиняється. На підставі поданих заяв ініціативна група складає список учасників установчих зборів, кандидатур до нового складу громадської ради та у разі потреби уточнює місце проведення установчих зборів, про що Широківська райдержадміністрація повідомляє на офіційному веб-сайті району та в інший прийнятний спосіб.

Під час проведення установчих зборів з числа їх учасників обирається голова зборів, секретар, лічильна комісія, заслуховується інформація про результати діяльності громадської ради, що діяла при

Широківській райдержадміністрації до проведення установчих зборів, якщо така була утворена.

Протокол установчих зборів, відомості про склад громадської ради Широківська райдержадміністрація оприлюднює на офіційному веб-сайті Широківського району та в інший прийнятний спосіб.

9. Широківська райдержадміністрація затверджує склад громадської ради на підставі протоколу установчих зборів.

10. Членство в громадській раді припиняється на підставі рішення громадської ради у разі:

систематичної відсутності члена громадської ради на її засіданнях без поважних причин (більше ніж два рази);

повідомлення керівника інституту громадянського суспільства, якщо інше не передбачено його установчими документами, про відкликання свого представника та припинення його членства в громадській раді;

скасування державної реєстрації інституту громадянського суспільства, представника якого обрано до складу громадської ради;

неможливості члена громадської ради брати участь у роботі громадської ради за станом здоров’я, визнання у судовому порядку члена громадської ради недієздатним або обмежено дієздатним;

подання членом громадської ради відповідної заяви.

11. Громадську раду очолює голова, який обирається з числа членів ради на її першому засіданні шляхом рейтингового голосування.

Голова громадської ради має заступників, які обираються з числа членів ради шляхом рейтингового голосування.

Головою громадської ради не може бути обрано посадову або службову особу Широківська райдержадміністрації.

Повноваження голови громадської ради можуть бути припинені за рішенням громадської ради у разі припинення його членства у раді, а також виникнення підстав, передбачених Положенням про громадську раду.

12. Голова громадської ради:

організовує діяльність громадської ради;

скликає та організовує підготовку та проведення її засідань;

підписує документи від імені громадської ради;

представляє громадську раду у відносинах з Кабінетом Міністрів України, центральними і місцевими органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, органами місцевого самоврядування, засобами масової інформації;

може брати участь у засіданнях колегії Широківської райдержадміністрації.

13. Функції секретаря громадської ради може виконувати працівник відділу внутрішньої політики, зв’язків з громадськістю та у справах преси і інформації райдержадміністрації, який не є членом громадської ради.

14. Основною формою роботи громадської ради є засідання, що проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал. Позачергові засідання громадської ради можуть скликатися за ініціативою однієї третини загального складу її членів.

Засідання громадської ради є правоможним, якщо на ньому присутні не менш як половина її членів.

Засідання громадської ради проводяться відкрито.

У засіданнях громадської ради бере участь з правом дорадчого голосу уповноважений представник Широківської райдержадміністрації.

За запрошенням голови громадської ради у її засіданнях можуть брати участь інші особи.

15. Рішення громадської ради приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.

Рішення громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду керівництвом Широківської райдержадміністрації.

Рішення Широківської райдержадміністрації, прийняте за результатами розгляду пропозицій громадської ради, не пізніше ніж у десятиденний строк після його прийняття в обов’язковому порядку доводиться до відома членів громадської ради та громадськості шляхом його оприлюднення на офіційному веб-сайті району та в інший прийнятний спосіб. Інформація про прийняте рішення має містити відомості про врахування пропозицій громадської ради або причини їх відхилення.

16. Громадська рада інформує Широківську райдержадміністрацію та громадськість про свою роботу шляхом розміщення в обов’язковому порядку в спеціально створеній рубриці “Громадська рада” на офіційному веб-сайті району та оприлюднення в інший прийнятний спосіб матеріалів про установчі документи, план роботи, керівний склад, прийняті рішення, протоколи засідань, щорічні звіти про її роботу.

17. Забезпечення секретаріату громадської ради приміщенням, засобами зв’язку, створення умов для роботи ради та проведення її засідань здійснює райдержадміністрація.

Версія для друку Написати листа

§ 3. Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку як соціально-педагогічна система

Повернутися на початок книги

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29

30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44

45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59

60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74

75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89

90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104

105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119

120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134

135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148

Горячие предложения

Купить подержанное авто можно здесь!

slando.ua

от 15 000 грн.

Реалії сьогодення стали поштовхом переосмислення традицій-них підходів до оздоровлення, відпочинку дітей, а також до діяль-ності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, забезпечення умов модернізації їх структури та змісту роботи.

У сучасних умовах оздоровлення потрібно розглядати як комп-лекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігі-єнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення стану фізичного і психічного здоров’я дітей, що здійсню-ються в дитячому закладі оздоровлення протягом оздоровчої зміни.

Відпочинок – комплекс спеціальних заходів, що забезпечують організацію дозвіллєвої діяльності дітей, відновлення фізичних і психічних функцій дитячого організму, сприяють розвитку духо-вності та соціальної активності дітей, що здійснюються в дитячому закладі відпочинку протягом зміни.

Відповідно, дитячий заклад оздоровлення та відпочинку – постійно або тимчасово діючий дитячий заклад, призначений відповідно для оздо-ровлення або відпочинку дітей, розташований у спеціально збудованому або пристосованому приміщенні (навчальний заклад, наметове містечко, табір тощо), в якого є необхідна матеріально-технічна база, кадрове забез-печення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Оздоровлення та відпочинок дітей може здійснюватися у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку протягом року, у період канікул, цілодобово, протягом дня.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Діти віком від 7 до 18 років оздоровлюються та відпочивають у дитя-чих закладах оздоровлення та відпочинку самостійно. Діти віком від 4 до 6 років можуть оздоровлюватися та відпочивати у таких закладах тільки разом із батьками, іншими законними представниками, якщо ці заклади спеціально облаштовані для такого оздоровлення та відпочинку.

До дитячих закладів оздоровлення належать:

- дитячий заклад санаторного типу – заклад, в якому діти пере-бувають цілодобово, і де поряд з оздоровчими надається комп-лекс медичних послуг, спрямованих на покращення стану їх здоров’я, запобігання захворюванням. З урахуванням природно-кліматичних умов, наявної лікувально-оздоровчої бази, кадро-вого забезпечення такі заклади можуть бути спеціалізованими;

- дитячий центр – заклад, що функціонує цілорічно, в якому діти перебувають цілодобово. Центр має відповідне кадрове забез-печення, спеціально відведену територію, матеріально-технічну базу, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, для органі-зації оздоровлення, відпочинку та навчання дітей. До дитячих закладів відпочинку належать:

- заклад з денним перебуванням – заклад, що тимчасово утворе-ний у навчальному закладі, закладі позашкільної освіти, закладі культури, охорони здоров’я, фізичної культури та спорту тощо, в якому забезпечується догляд за дітьми, їх змістовне дозвілля, розвиток творчих здібностей та інтересів;

- дитячий заклад праці та відпочинку – заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, в якому поряд із відпочинком органі-зовується трудова діяльність дітей із метою формування у них трудових інтересів і навичок;

- наметове містечко – тимчасово діючий заклад з денним або ці-лодобовим перебуванням, облаштований на спеціально відведе-ній території, що відповідає санітарно-гігієнічним вимогам та нормам, в якому здійснюється комплекс заходів, спрямованих на формування у дітей навичок безпечної життєдіяльності, са-мообслуговування, колективізму.

Оздоровчі, відпочинкові та профільні зміни можуть комплекту-ватися одночасно дітьми всіх вікових груп. Перерва між змінами не повинна бути коротше як два дні.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку зобов’язаний: ство-рити дитині безпечні умови проживання та харчування, які відпові-дають встановленим вимогам; забезпечити охорону життя і здоров’ядитини, її майна, надання невідкладної медичної допомоги, страху-вання від нещасного випадку; забезпечити виконання освітніх про-грам, організацію змістовного дозвілля дитини.

Метою діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку є реалізація права кожної дитини на повноцінний відпочинок, оздоровлення, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб. Кожен заклад відповідно до умов та кон-тингенту дітей самостійно визначає свою мету діяльності.

Мета і завдання діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку може формулюватися як на різних рівнях (заклад, змі-на, загін), так і різних масштабах (глобальному, локальному).

На основі визначеної мети та завдань діяльності в дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку можна сформулювати основні критерії щодо функціонування цих закладів: – структура зайнятості дітей (протягом зміни і протягом кожного

дня), її різноманітність; – рівень і характер взаємин у дитячому і дорослому середовищу і

між ними; – реальна дитяча самодіяльність (що дитина може запропонувати

і реалізувати); – творчий продукт дітей, їх особисті культурні досягнення (аль-боми про життя закладу, вироби, грамоти, призи, сертифікати досягнень, нові знання й уміння, приміром, нові пісні, ігри, ту-ристичний досвід тощо); – захищеність і комфортність дитини в закладі; – репутація закладу (команди, що проводить зміну).

Принципи діяльності в дитячих закладах оздоровлення та від-починку – це керівні положення, які виконують регулюючу роль. Серед них основними є: гуманізація, гуманітаризація, демократиза-ція, індивідуалізація і диференціація.

Гуманізація передбачає організацію взаємовідношень “діти– діти”, “діти–дорослі” з орієнтацією на загальнолюдські цінності, створення необхідних умов для перебування в закладі дітей різних вікових категорій, формування в них гуманної особистості.

Гуманітаризація означає формування у дітей в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку цілісного ставлення до світу, культури.

Демократизація реалізує розвиток різноманітних форм співп-раці всіх учасників діяльності в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку на основі самовизначення видів діяльності.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Індивідуалізація і диференціація передбачає залучення дітей до оздоровчо–виховного процесу з урахуванням їх індивідуальних та психофізіологічних особливостей.

Зміст діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочин-ку базується на їх напрямках. Серед них основними є: соціально-педагогічна, рекреаційно-оздоровча, освітньо-розвиваюча діяль-ність.

Соціально-педагогічна діяльність дитячого закладу оздо-ровлення та відпочинку може бути представлена в двох аспектах – “широкому” і “вузькому”. У широкому аспекті така діяльність спрямована на соціалізацію особистості дитини, засвоєння нею осо-бистого соціального досвіду; у вузькому, – це спеціальний напрямок роботи закладу, який пов’язаний із наданням дітям кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації й інтеграції, створенням умов для їх творчого розвитку і самороз-витку.

Цей напрямок діяльності закладу є підставою для того, щоб будь-яку оздоровчу і виховну роботу вважати соціально-педагогічною. Але тільки підставою. Для того, щоб оздоровчо-виховний процес став соціально-педагогічною діяльністю, роботу закладу потрібно будувати на основі гуманістичного підходу.

Самоцінністю є лише дитина. Вона стає в центрі уваги всієї ді-яльності. Відповідно, не дитина – для педагогів, закладу, а педаго-ги, заклад – для дитини. Дитина обирає вид діяльності, а педагог допомагає їй, починаючи взаємодію зі спільного вироблення мети майбутньої діяльності.

Специфіка роботи закладу і тимчасового дитячого колекти-ву впливає на використання дітьми нових умов для їх самоствер-дження. Розвивається здібність дітей до вибору позиції, ціннісно-орієнтаційної діяльності. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – самовиз-начення дитини в ситуації вибору.

Варто відмовитися від поглядів на заклад тільки як на систему оздоровлення дітей. Необхідно бачити у ньому унікальну систему духовного і фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її ак-тивності, взаємозв’язок з іншими соціальними інституціями (сім’єю, школою, організаціями тощо).

Протягом декількох днів діти звикають один до одного, зна-йомляться із середовищем, набувають впевненості. У багатьох дітейвідбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього сте-реотипу поведінки, зазвичай, негативної. Це зумовлено тим, що нові умови, специфіка життя закладу сприяє тому, що людина дивиться на себе більш критично, і самооцінка стає більш адекватною.

Важливе значення у змісті дитячих оздоровчих закладів має рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона базується на двох осно-вних складових: оздоровлення і відпочинок. Перебуваючи в дитячо-му оздоровчому закладі, дитина знаходиться в середовищі, яке до-зволяє зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера закладу, його спрямованість дає можливість поновити фізичні та психологічні сили, зміцнити юний організм.

Концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має базува-тися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують всі працівники закладу. Кожен захід, який проводять соціальні пе-дагоги, повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямова-ність.

Освітньо-розвиваюча діяльність закладу здійснюється в ак-тивних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах робіт, матеріалізації результатів праці, діалозі. Вона забезпечує можливість дітей займатися улюбленими справами.

Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їх здібнос-тей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізич-ному і духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність. У дитячих оздоровчих закладах вона спрямовується на надання мож-ливостей дитині брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочи-нок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, мають компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги і відпочинок, дозволяючи відчути емоційний підйом.

Насиченість протягом усього періоду зміни і кожного дня різ-ноплановою цікавою діяльністю роблять заклад дуже привабливим для дітей, які завдяки своєму віку прагнуть “спробувати все і встиг-нути всюди”. У дитячому оздоровчому закладі діяльність будується за допомогою соціально-структурованого соціального середовища. Це дозволяє протягом невеликого проміжку часу здійснити досить масштабну корекційну роботу.Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Усю діяльність у закладі пронизує спілкування. Недооцінка важливості спілкування в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку взагалі, і зокрема в загоні, призводить до того, що стосунки між учасниками оздоровчо-виховного процесу складаються зна-чною мірою стихійно. У результаті використовуються далеко не всі потенційні можливості спільної діяльності дітей. Тому, організову-ючи різноманітну діяльність учасників змін в закладі, соціальному педагогу необхідно бачити і використовувати всі можливості для спілкування учнів.

Не тільки різноманітний зміст, але й різні форми роботи (масо-ві, групові й індивідуальні) визначають діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

До масових форм належать свята, урочистості, ярмарки, фести-валі, акції, форуми та інші заходи, в яких є задіяними всі учасники оздоровчо-виховного процесу закладу. Саме в масових заходах вда-ється створити неповторну емоційну атмосферу радості, співпере-живання, азарту, єднання. Відмова від таких заходів обмежує мож-ливість вибору дитиною того виду діяльності і тієї форми, які для неї найбільш прийнятні.

Важливого значення в дитячих закладах оздоровлення та відпо-чинку набувають групові форми. Серед них: групові заняття, міні-лекції, відеозаняття, диспути тощо. Вони дозволяють учасникам за-кладу займатися обраною справою собі на радість і з максимальною користю для себе.

Особливого значення для дитячих оздоровчих закладів мають індивідуальні форми: консультації, бесіди тощо. Проте вкрай важли-вим є баланс між всіма видами форм роботи.

Система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення пев-ного результату, утворюють процес оздоровлення та відпочинку. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріально-технічної і програмно-методичної бази дитячого закладу оздоров-лення та відпочинку.

Успішність здійснення процесу оздоровлення та відпочинку в закладі залежить від уміння керівництва і педагогів правильно ви-значити його етапи і відповідно до цього обрати адекватні цілі і засо-би педагогічної діяльності.

У практиці діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпо-чинку умовно можна назвати чотири етапи розвитку цього процесу:I етап – проектування; II етап – становлення; III етап – стабільне функціонування; IV етап – завершення функціонування.

I етап – це час пропедевтичної підготовки закладу й організа-ційний період зміни. Триває 3–5 днів. На цьому етапі переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних ха-рактеристик учасників зміни, проектування бажаного образу закла-ду (зміни), визначення перспектив діяльності дорослого і дитячого співтовариства в період проведення зміни.

На II етапі, який триває приблизно першу частину основного періоду зміни, особлива увага приділяється зміцненню міжособис-тісних відносин, напрацюванню традицій тощо.

На III етапі – друга частина основного періоду – активно розви-ваються реальні співуправлінські справи. Діяльність в закладі почи-нає відповідати проектному задуму її творців. У цей час з’являється “обличчя” кожного загону і закладу загалом.

Для IV етапу, що відповідає заключному періодові, характерна тенденція “доброго сліду” закладу в житті дітей (а також і дорослих). Водночас за об’єктивними обставинами діяльність завершується.

Якість розв’язання завдань, які постають перед дитячим оздо-ровчим закладом, залежить від всіх учасників процесу оздоровлен-ня та відпочинку дітей, до яких належать діти, їхні батьки (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) та працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Це зумовлено тим, що по-перше, всі вони беруть участь у створен-ні, управлінні та розвитку процесом, мають суб’єктні повноваження і безпосередньо впливають на його функціонування. По-друге, зміст і доцільність усієї діяльності закладу спрямовані на необхідність ре-алізації потреб кожного учасника зміни і всього співтовариства.

Особливу роль у побудові, функціонуванні і розвитку процесу оздоровлення та відпочинку відіграє керівництво – директор закла-ду. Існує прямий зв’язок між позицією директора і моделлю діяль-ності колективу закладу. Так, якщо директор займає активну життє-ву та педагогічну позицію, то і педагоги закладу, і діти відрізняються активністю й самостійністю.

Найбільш значущою і важливою складовою частиною процесу оздоровлення та відпочинку є діти – вихованці закладів. Саме від їх індивідуальних, психолого-педагогічних особливостей залежить своєрідність оздоровчо-виховного процесу. Вікова структура, стате-ве співвідношення, діапазон інтересів, соціальний статус, наявністьРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

досвіду життя в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку – усе це і багато іншого повинно враховуватися педагогами при виборі оптимального варіанту побудови оздоровчо-виховного процесу в закладі.

Домінуючими мотивами участі дітей у діяльності дитячих за-кладів оздоровлення та відпочинку є (подається за значущістю для дітей від найбільш бажаного): задоволення бажань та інтересів; сто-сунки з друзями, спілкування; творча робота, яка дає можливість проявити себе і вимагає самостійного виконання; перевірка знань, вмінь; робота, яка допомагає обрати майбутню професію; бажання з інтересом провести вільний час.

Важливою складовою процесу оздоровлення та відпочинку в закладі є педагоги (соціальні педагоги), які працюють вихователями загонів, керівниками гуртків, психологами тощо. Специфіка діяль-ності соціального педагога вимагає чіткого розподілу сил, визначен-ня функцій, організації взаємодії із широким соціальним середови-щем.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку в межах покладених на них обов’язків несуть персональну відпові-дальність за безпеку життя і здоров’я дітей, що оздоровлюються та відпочивають в такому закладі. Вони мають право на:

- внесення пропозицій щодо поліпшення оздоровчо-виховного процесу, процесу відпочинку, подання на розгляд керівництву та педагогічної ради пропозицій про моральне та матеріальне за-охочення дітей, застосування стягнень до тих, хто порушує пра-вила внутрішнього розпорядку закладу;

- вибір форм підвищення кваліфікації, необхідної для продовжен-ня трудової діяльності у такому закладі;

- участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів, інших ор-ганів самоврядування дитячого оздоровчого закладу, у заходах, пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

- вибір форм, методів, засобів роботи з дітьми тощо. Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку

зобов’язані: дотримуватися вимог статуту (положення) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, виконувати правила внутріш-нього розпорядку та посадові обов’язки; берегти життя та здоров’я дітей, захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя; ви-конувати накази і розпорядження керівника закладу.Певний вплив на процес оздоровлення та відпочинку дітей у закладах мають батьки. Цей вплив не є прямим, він здійснюється опосередковано, переважно, через дітей, які відпочивають. Приїж-джаючи провідати своїх дітей, батьки зосереджують увагу на питан-нях організації харчування, дозвілля, міжособистісних стосунках. Колективу закладу варто звертати увагу на реальні пропозиції бать-ків щодо удосконалення роботи, які, зазвичай, стосуються органі-заційного, матеріально-технічного і змістовного аспектів діяльності закладів.

Однією із важливих умов, що забезпечує успішне розв’язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах, є правильна організація режиму дня, що передбачає раціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечу-вати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, пра-вильний вибір годин харчування протягом дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни – це найважливіші атрибути життя закладу. Він дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці і відпочинку, до чіткого і точного виконання трудових завдань, дотримання встановлених норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями.

Ефективне використання режиму дня в дитячих закладах оздо-ровлення та відпочинку базується на положеннях, основними з яких є: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарно-гігієнічного режиму; організація повноцінного харчування; органі-зація сну.

Неодмінною умовою побудови правильного режиму дня стає раціональна організація діяльності дітей. Режим дня має бути орга-нізований так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірного наростання втоми, сприяв підтриманню працездатності на належно-му рівні. Тому велике значення має раціональне чергування різних видів діяльності, зміна роботи відпочинком і навпаки.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих за-кладах оздоровлення та відпочинку показує, що у структурі дня ви-окремлюються три блоки: перша половина дня, друга та вечір. Від-повідно до цих блоків основні види діяльності доцільно групувати таким чином: у першій половині дня проводити освітню й трудовуРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

діяльність; у другій – спортивну та пізнавальну діяльність; у вечір-ньому блоці – дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілку-вання з однолітками і наставниками.

У плані на день важливо відводити час для “відпочинку один від одного”, тобто давати можливість дітям побути наодинці з собою. Загалом режимні моменти можуть (і повинні) варіюватися, зміню-ватися по ходу зміни залежно від конкретних умов.

Успішне розв’язання завдань процесу оздоровлення та відпочин-ку значною мірою залежить від правильного планування. Плануван-ня роботи – це складання комплексу конкретних взаємопов’язаних дій у закладі на конкретний період.

Плани роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку ра-зом із програмами, правилами, інструкціями, методиками регламен-тують процес перебування дітей у закладі (надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення). Вони допомагають відстежувати, ана-лізувати, систематизувати досвід роботи, ефективність та інтенсив-ність оздоровчо-виховного процесу для подальшого вдосконалення та проведення.

Планування роботи в закладі вимагає певної послідовності, сис-темності, має забезпечувати на практиці єдність мети, завдань, зміс-ту і форм роботи.

У кожному закладі складають комплексний план перспективної роботи на літо, який може такі розділи: характеристика природно-кліматичних та регіональних особливостей, матеріально-технічної бази, виховні завдання, зміст виховної роботи та її основні напрямки.

Умовно планування можна поділити на дві частини: організація ді-яльності закладу і організація процесу оздоровлення та відпочинку.

Перша група планів належить до компетенції організаторів ди-тячого оздоровлення та відпочинку – засновників та керівництва – і може мати плани:

• розвитку та вдосконалення матеріально-технічної бази; забез-печення всім необхідним для ефективної роботи та організації процесу відпочинку та оздоровлення;

• роботи з працівниками всіх категорій (педагогічного, медично-го, технічного, кухонного персоналу), в тому числі з формування позитивного психологічного та емоційного клімату в колективі;

• вдосконалення та розширення роботи з надання послуг, забезпе-чення безпеки життєдіяльності, формування документальної бази;

менеджмент-план.Друга група планів стосується організації процесу оздоровлення та відпочинку і має:

• календарні плани роботи закладу на кожну зміну;

• плани-сітки справ загонів;

• плани роботи спеціалістів: методиста, психолога, лікаря, куль-торганізатора, інструктора з фізичної культури і спорту, керів-ників гуртків тощо.

Календарні плани складаються на одну зміну з урахуванням за-вдань, зазначених у перспективному плані роботи закладу та про-позицій загонів. Вони обговорюються і затверджуються педаго-гічною радою. В календарних планах чітко визначається порядок, тема, форма роботи, відповідальні. У додатках до плану подається розклад занять гуртків, секцій, клубів за інтересами, роботи спеці-алістів, оздоровчих та загартовуючих процедур, екскурсій, походів, періодичність проведення дискотек, перегляду відео тощо.

На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу та окремих загонів, які вивішуються у видному місці для загального ознайомлення. Календарні плани закладу та загонів можуть коригу-ватись, тому широко використовується щоденне планування роботи на день, де вносяться відповідні корективи та узгоджуються плани і розклад роботи всіх ланок.

При плануванні роботи треба враховувати такі фактори: корот-кочасність функціонування; відносна автономність існування; ко-лективний характер діяльності; ритм життя; принципи добровільної участі в різних справах, виборі занять.

Планування має сприяти оптимізації процесу оздоровлення та від-починку дітей, тому його слід розглядати не з точки зору насиченості заходами, а з точки зору ефективності, мобільності й керованості.

Успішність реалізації планів роботи залежить від: особливостей контингенту учасників літніх змін (віку, статі, соціального стату-су дітей, їх психологічних характеристик, розумових здібностей та пізнавальної діяльності, практичної активності, рівня морального розвитку); особливостей колективу дітей, складу конкретних заго-нів, груп за інтересами; наявності чи відсутності органів дитячого самоврядування, інших форм суспільної активності вихованців; за-цікавленості дітей; особливостей, пов’язаних із рівнем професійної компетентності педагогів, які працюють з дітьми (їх досвід, рівень кваліфікації, стиль взаємодії з дітьми тощо); специфіки системи ді-яльності закладу, пріоритетних напрямків роботи, ідей, що лежать вРозділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

основі програм (варіативність програм колективної творчої діяль-ності, багаторівневий та різноспрямований характер тимчасових об’єднань, можливість зміни видів діяльності тощо).

Написанню плану повинен передувати ресурсний аналіз. Слід враховувати всі чинники, що впливають на функціонування закладу:

• наявність концепції, програм, проектів діяльності;

• особливості й можливості матеріально-технічної бази;

• наявність різноманітних майданчиків, приміщень, споруд;

• наявність ігрового, спортивного, туристичного обладнання;

• наявність методичної та художньої літератури, аудіо-, відеофонду;

• наявність реквізиту та костюмів;

• можливість запросити до співпраці спеціалістів та рівень їх ква-ліфікації.

Корекцію планів слід робити після ознайомлення з континген-том дітей, які будуть втілювати його у життя.

Таким чином, діяльність дитячих закладів оздоровлення і відпо-чинку є феноменальною соціально-педагогічною системою, в якій про-цес соціалізації індивіда здійснюється в умовах мобільності, сприят-ливого простору для ініціативи, вияву власних здібностей та інтересів, пошуку нових технологій роботи, цікавих і корисних сучасним дітям.

Тренінг для соціальних працівників

Share

«Тренінг для соціальних працівників» є базовою програмою підготовки працівників дитячих служб. За цією програмою фахівці будуть підготовлені до роботи з захисту дітей, які знаходяться під ризиком насильства та зневаги їхніми потребами, проведення оцінки ризику та безпеки, планування справи дитини та стратегіям роботи при вилученні, розміщенні або воз’єднанні з біологічної сім’єю, які будуть найменш травматичними для дитини.

Ця тренінгова програма була розроблена Інститутом гуманітарних послуг в штаті Огайо, США та використовується для підготовки соціальних працівників дитячих служб у багатьох шатах США та провінціях Канади. Програма була адаптована для підготовки працівників в умовах України.

Програма поділена на 8 модулів, кожен с яких розкриває важливі аспекти роботи з захисту дітей:

Модуль I: Сімейно орієнтований підхід у соціальній роботі з сім‘ями та дітьми. (14 годин, 2 дні)

Сімейно орієнтована соціальна робота та її цінності.

Робота соціальних служб у контексті сімейно орієнтованого підходу.

Культурні аспекти соціальної роботи.

Поняття, види та ознаки насильства.

Методи виявлення та дії соціальних працівників у випадку виявлення ознак насильства.

Модуль II: Залучення родини в сімейно орієнтовану соціальну

роботи. (14 годин, 2 дні)

Моделі залучення сім‘ї до співпраці.

Динаміка опору сімей у ході здійснення соціальної роботи.

Методи проведення співбесід для залучення сімей до співпраці.

Модуль IІІ: Законодавчі аспекти соціальної роботи з сім’ями та дітьми.

(14 годин, 2 дні)

Нормативно-правова база України з питань захисту дітей та соціальної роботи з сім’ями та дітьми.

Функції та повноваження органів опіки та піклування.

Правові механізми взаємодії суб’єктів соціальної роботи в процесі забезпечення найкращих інтересів дитини.

.

Модуль IV: Визначення факторів ризику та безпеки дитини.

(21 година, 3 дні)

Концепція визначення факторів ризику та безпеки;

Оцінка безпеки та ризиків дитини;

Оцінка сім’ї та здатності батьків опікуватись дитиною.

Базові компетенції соціального працівника.

Модуль V: Розслідування як важливий етап оцінки безпеки та ризиків дитини. (14 годин, 2 дні)

Поняття та принципи розслідування в соціальній роботі.

Планування розслідування.

Скринінг як метод вивчення факторів стабільності та ризиків для дитини у випадку розвитку сімейних проблем.

Модуль VI: Планування та ведення справи дитини.

(21 година, 3 дні)

Загальні принципи процесу змін та його фази.

Технологія планування роботи із випадком.

Залучення сімей до процесу планування роботи.

Перегляд плану та аналіз проведеної роботи.

Базові компетенції соціального працівника в процесі планування та підтримки змін.

Модуль VII: Розвиток дитини.

(14 годин, 2 дні)

Особливості розвитку дитини від народження до підліткового віку .

Вплив недогляду , жорстокого поводження, насильства на психофізичний розвиток дитини.

Врахування особливостей розвитку дитини в процесі її захисту.

Реабілітаційно-відновні методи соціальної роботи з дітьми, що пережили насильство та недогляд.

Модуль VIII: Розлучення, влаштування та реінтеграція в соціальній роботі.

(21 година, 3 дні)

Прив’язаність, як базовий чинник стабільного розвитку дитини.

Особливості поведінки дитини у процесі переживання, втрати.

Пріорітетність стратегії збереження для дитини біологічної сім’ї.

Процес вилучення та влаштування дитини у альтернативну сім’ю.

Методи роботи з прийомними батьками, щодо налагодження контакту з дитиною.

Відновлення виховної функції біологічної сім’ї та сприяння процесу воз’єднання дитини з батьками.

Базові компетенції соціального працівника та попередження вигорання в процесі вилучення дитини, влаштування в альтернативну сім’ю, реінтеграції в біологічну.

Відео

Вверх

Copyright © 2012 International Leadership and Development Center.

Колупаєва А.А. Досвід реалізації інклюзивної освіти в країнах Європи

1. Колупаєва А.А. Досвід реалізації інклюзивної освіти в країнах Європи /Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку в загальноосвітні навчальні заклади: Монографія.- К.: Педагогічна думка, 2007 р. – 458 с.

Західноєвропейські системи загальної середньої освіти, незважаючи на різноманітність типів і рівнів навчальних закладів, які опікуються освітою, в тому числі й школярів з особливими освітніми потребами, є ключовими елементами сучасної європейської моделі соціального устрою, яка виявляється привабливою для країн, що позбулися тоталітарних режимів, наразі й для України, з огляду на завдання та перспективи розв’язання назрілих педагогічних і соціальних проблем.

В передових країнах Західної Європи, починаючи з 70-х років ХХ ст. відбувалася перебудова спеціальної освіти. Зокрема, інтегроване та інклюзивне навчання дітей з особливостями розвитку визначено як основну форму здобуття освіти неповносправними.

Інтегроване та інклюзивне навчання в Італії

Серед європейський країн Італія посідає чільне місце у впровадженні ідей інтегрованого та інклюзивного навчання, оскільки однією з перших визнала інтегративне та інклюзивне навчання найприйнятнішою для неповносправних дітей формою здобуття освіти. За визначенням директора Департаменту Національних досліджень у галузі освітніх інновацій в Італії P. Tortora, «Італія у цьому відношенні стала лабораторією для всього світу, оскільки саме латинська культура зорієнтована на визнання автономності та гідності кожної людини». Освітню реформу в країні, яку було проведено у 1972 р., ініціював громадський рух «Демократична психіатрія». Метою цього громадського об’єднання було досягнення прогресивних змін у психіатричних лікувальних установах, усунення відособлення та ізоляції соціально не небезпечних осіб з порушеною психікою, які стали в’язнями ізольованих закладів. Учасники цього руху вважали, що виникнення психічних відхилень у багатьох випадках провокується суспільством і школою, в тому числі і спеціальними навчальними закладами. Тому варто ініціювати зміни і, насамперед, запровадити шкільну реформу, яка б надала можливість людям з психофізичними особливостями почуватися повноцінними членами суспільства. Під тиском громадськості у 1971 р. в Італії був ухвалений новий «Закон про освіту», який законодавчо закріпив право батьків на вибір навчального закладу, визначив статус масових шкіл, де навчаються всі діти з проблемами в розвитку, забезпечив державну підтримку щодо здобуття освіти дітям з особливостями психофізичного розвитку. Як зазначає Banathy Bela, «…закон затвердив зміни, що наступили у житті, оскільки цього вимагав час».

У 1977 р. були розроблені додатки до «Закону про освіту», які визначали, що діти з особливостями розвитку мають ходити до школи поблизу домівки та навчатися у класах разом зі своїми однолітками; наповнюваність класів не може перевищувати 20 учнів; у такому класі можуть навчатися не більше 2 дітей з порушеннями; спеціальні класи в масових школах анулюються; школярі з особливими освітніми потребами мають бути забезпечені кваліфікованою підтримкою з боку педагогів і різнопрофільних фахівців, які працюють з ними за узгодженими програмами; у класах із сумісним навчанням мають працювати спеціальні педагоги разом з учителями.

В оновленому «Законі про освіту» 1992 р., у розділі про навчання дітей з особливими потребами, серед пріоритетів визначено: роботу щодо взаємодії шкіл з установами різного підпорядкування з метою надання всебічної допомоги школярам з особливими освітніми потребами різнопрофільними фахівцями, які мають працювати узгоджено та в тісному контакті; залучення батьків до процесу навчання дітей з особливостями розвитку тощо.

Дані, які наводить відомий італійський дослідник B. Banathy, свідчать, що нині в країні понад 90% дітей з особливостями психофізичного розвитку здобувають освіту в закладах загального типу. В освітніх департаментах провінцій країни функціонують консультативні служби, до складу яких входять різнопрофільні фахівці, адміністратори шкіл, працівники управлінь освіти, представники громадських організацій, за необхідності долучаються спеціалісти служб охорони здоров’я. Співробітники цих служб організовують інклюзивне навчання, діагностуючи дітей і визначаючи їхні потреби, надають консультативну та навчально-методичну допомогу педагогам і шкільній адміністрації. У масових муніципальних закладах (і в дошкільних, і в шкільних) працюють асистенти вчителів, які надають допомогу школярам з обмеженими можливостями здоров’я та разом з педагогом класу відповідають за успішність учнів з особливими потребами. Асистенти вчителів спільно з педагогом складають індивідуальні навчальні плани для кожного учня з особливостями психофізичного розвитку з урахуванням його навчальних потреб, в т. ч. з корекційно-реабілітаційної допомоги, яка в окремих випадках надається поза межами школи – в центрах медико-соціальної реабілітації.

Рівноправність у здобутті освіти (досвід Австрії)

Корисним видається досвід й іншої європейської держави – Австрії. В цій країні функціонувала добре налагоджена система спеціальної освіти, до складу якої входили спеціальні школи для дітей з порушеннями зору та слуху, порушеннями опорно-рухового апарату, інтелектуальними вадами, емоційно-вольовими розладами та комплексними порушеннями розвитку. Як зазначає відомий австрійський вчений у цій галузі Х.Волкер, з кінця 40-х до початку 80-х років ця система ставала дедалі більш диференційованою та сегрегаційною. Однак, вже у 80-х роках почали організовуватися громадські співтовариства, до яких входили батьки дітей з особливостями розвитку, вчителі, працівники різних медичних та освітянських закладів, які керувалися ідеями рівноправності, в тому числі, і в здобутті освіти. Ці громадські організації виникали стихійно в різних провінціях, однак, у 1983 р. вони об’єдналися в єдину спільноту і звернулися до Міністерства освіти з пропозиціями щодо проведення експерименту з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Міністерство освіти Австрії підтримало цю ідею, виділило кошти та створило робочу групу, яка мала проводити ці експериментальні дослідження. До складу цієї групи увійшли науковці, які працювали в галузі масової та спеціальної освіти, адміністратори та педагоги масових і спеціальних шкіл, фахівці служб допомоги дітям з порушеннями розвитку та представники громадських організацій із числа батьків. Розроблена експериментальна програма передбачала апробацію чотирьох моделей інтегрованого навчання, зокрема:

інтегровані класи. У класі навчалося 20 учнів, четверо з яких мали особливі освітні потреби. Навчання проводили 2 педагоги, один з яких був учителем спеціальної школи. Для дітей з особливостями розвитку розроблялася індивідуальна навчальна програма, яка передбачала надання психолого-педагогічної допомоги;

взаємодіючі класи. Ця модель передбачала, що учні зі спеціальної школи та їхні однолітки з масової школи братимуть участь у спільних заходах, спілкуватимуться під час позакласної роботи тощо, однак, весь навчальний час проводитимуть окремо;

малокомплектні класи передбачали наявність спеціального класу в масовій школі у складі 6-11 учнів. Переважно ці класи складалися з учнів із затримкою у розвитку пізнавальних процесів. Навчання таких школярів відбувалося за програмою масової початкової чотирирічної школи, однак, термін навчання подовжувався до шести років.

звичайні класи, в яких учні з особливими освітніми потребами, їхні батьки та вчителі отримують допомогу від спеціально підготовлених шкільних консультантів.

У 1991 р. Австрійський Центр експериментальної освіти та шкільного розвитку провів оцінювання всіх чотирьох експериментальних моделей. На думку експертів, найбільш дієвою моделлю стали інтегровані класи; модель із залученням шкільних консультантів найкраще зарекомендувала себе у сільській місцевості; не підтвердили очікувань взаємодіючі та малокомплектні класи, від організації яких згодом взагалі відмовилися. В цілому, проведений експеримент з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку було оцінено як успішний, такий, що дав поштовх до функціонування в країні 290 інтегрованих класів, 24 взаємодіючих класів, а також запровадження посад спеціальних педагогів (понад 3200 ставок), які працюють шкільними консультантами.

Австрійський вчений Х.Волкер зазначає, що найважливішим результатом проведеного експерименту стало переконання фахівців у галузі спеціальної та масової освіти, що діти з особливими потребами можуть досягти успіхів не лише перебуваючи в системі спеціальної освіти. Успішність соціальної інтеграції дітей з порушеннями психофізичного розвитку визначається часом і тривалістю їхнього залучення у колективи здорових однолітків; батьки можуть стати партнерами та дієвими помічниками у навчанні дітей з особливостями розвитку, а педагоги спеціальних і масових шкіл, взаємодіючи, підвищують свою педагогічну майстерність.

Одним із наслідків проведення науково-пошукового експерименту державного значення стало прийняття Австрією у 1993 р. «Закону про освіту», у якому законодавчо визнано право батьків на вибір навчального закладу для своєї дитини, регламентовано функціонування спеціальних та інклюзивних закладів. На сьогодні у спеціальних закладах країни навчаються лише діти зі значними порушеннями слуху, зору та інтелекту.

В освітній системі Австрії функціонують центри спеціальної освіти, які несуть відповідальність за навчання дітей з особливими потребами в масових загальноосвітніх закладах і координують роботу всіх фахівців, залучених до цього процесу. Спеціалісти цих центрів діагностують дітей, консультують вчителів, надають навчально-методичну допомогу спеціальним педагогам і батькам учнів з порушеннями розвитку, проводять семінари та тренінги з підвищення кваліфікації, співпрацюють з адміністративними місцевими службами, медичними центрами тощо. Психолого-педагогічну підтримку, в тому числі і певні корекційно-реабілітаційні послуги, учням з особливими потребами у школах надають спеціальні педагоги, які, переважно, є штатними працівниками цих закладів. Спеціальні педагоги мають функціональні обов’язки, які визначаються потребами школярів з обмеженими можливостями здоров’я. Ці фахівці можуть бути асистентами вчителів, зокрема учителів-предметників, консультантами педагогів і батьків. У класі на них покладається відповідальність за навчання учнів з особливостями розвитку, яка поділяється разом з учителем класу. Тимчасову підтримку учням з особливими потребами можуть надавати профільні фахівці з медичних і медико-соціальних закладів.

Психолого-медико-соціальні центри (досвід Бельгії)

Цікавий досвід навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку має Бельгія. У цій країні правовою основою освіти осіб з обмеженими можливостями здоров’я є «Закон про спеціальну освіту», ухвалений у 1970 р. Суттєві зміни до нього було внесено Декретом Уряду від 28 липня 1978 р. Закон визначає основні положення здобуття освіти неповносправними у світлі загального реформування системи освіти, серед яких і право батьків на вибір освітнього закладу для своєї дитини. Як зазначають бельгійські вчені у галузі спеціальної освіти W. Weiss та W. Werdajk, шляхи здобуття освіти неповносправними визначалися у Бельгії тривалий час. Ще в 1960 р. «Законом про освіту» було визначено необхідність створення служб психолого-медико-соціального супроводу, які б вирішували проблеми вибору освітнього маршруту дітей з особливостями психофізичного розвитку. Саме ці служби визначають майбутнє перебування дитини у спеціальних установах, де здобувають освіту 4% усіх дітей шкільного віку. У Бельгії функціонують 8 типів спеціальних закладів: для дітей з легким ступенем розумової відсталості, з середнім і важким, з емоційно-вольовими порушеннями та розладами поведінки, з фізичними розладами, з порушеннями зору та слуху, із соматичними захворюваннями, з труднощами у навчанні.

Після проходження дітьми з порушеннями розвитку ретельного психолого-медико-соціально-педагогічного обстеження, яке відбувається в ПМС-центрах (психолого-медико-соціальних центрах), складається загальний висновок і надаються рекомендації стосовно майбутнього навчання дитини. Батьки (опікуни) дитини беруть активну участь в обговоренні результатів та ухваленні кінцевого рішення щодо вибору освітнього закладу – масового чи спеціального. ПМС-центри функціонують у системі масової та спеціальної освіти. Їх робота зосереджена на наданні допомоги школам, батькам і дітям з особливими освітніми потребами. Допомога спеціалістів ПМС-центрів школам полягає у визначенні освітнього маршруту дитини з особливими потребами (переведення її з одного закладу до іншого, з нижчого освітнього рівня на вищий), у складанні індивідуальних планів навчання, у проведенні корекційної роботи тощо. Фахівці ПМС-центрів вичерпно інформують батьків щодо надання освітніх, медичних і соціальних послуг дітям з особливостями розвитку в системі спеціальної та загальної освіти, допомагають у прийнятті рішень стосовно перебування їхньої дитини в тому чи іншому навчальному закладі, допомагають в одержанні різних видів медичної та соціальної допомоги. Дітей, які потребують професійної допомоги, спеціалісти ПМС-центру ретельно обстежують і вивчають, надають їм консультації, проводять розвивально-корекційні заняття тощо.

Законодавчі освітні акти Бельгії передбачають певну свободу в організації освітніх закладів: муніципальні освітні заклади, фінансове забезпечення яких відбувається за рахунок місцевих органів самоврядування; громадські освітні заклади, які утримуються громадськими фондами; приватні заклади, фінансове утримання яких беруть на себе приватні особи та громадські організації, в тому числі і релігійні.

Бельгійський «Закон про спеціальну освіту» законодавчо затвердив усунення бар’єрів між спеціальною та загальною системами освіти, передбачивши експериментально апробовані моделі спільного навчання дітей з особливими освітніми потребами разом зі своїми однолітками:

школярі з порушеннями розвитку навчаються в масових школах, а психолого-медико-соціальний супровід їм забезпечують фахівці ПМС-центрів;

учні з порушеннями відвідують заняття із загальноосвітніх предметів у масовій школі, а спеціальні, додаткові або корекційні заняття – у спеціальній школі;

учні з порушеннями розвитку певний час навчального року навчаються у масовій школі.

Закон передбачає: безкоштовне обов’язкове навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку (з 6 до 18 років) терміном 12 років, хоча за певних обставин він може бути подовжений; географічну доступність та наявність в кожному районі країни всіх типів спеціальних шкіл.

При наданні дитині з порушеннями розвитку можливості навчатися інтегровано всі учасники цього процесу укладають угоду та розробляють індивідуальний навчальний план. Цей план складається з детального опису особливостей і потреб дитини, з визначення додаткової допомоги, яку вона має одержувати (в тому числі, хто її надаватиме, як часто та де саме).

У Бельгії основними службами підтримки дітей з особливими потребами в умовах сумісного навчання є психолого-медико-соціальні центри, що забезпечують надання спеціальних додаткових послуг учням, які того потребують. Залежно від кількості школярів з особливостями розвитку в певній місцевості, організовуються ПМС-центри різного підпорядкування (позашкільні та шкільні). Фахівці центру надають психолого-педагогічну та медико-соціальну допомогу учням з порушеннями розвитку та їхнім сім’ям, консультують батьків, надають навчально-методичну допомогу вчителям, однак, основна спрямованість їхньої роботи – це діти з особливими потребами. У Бельгії функціонують служби різного підпорядкування (Міністерств охорони здоров’я, соціального забезпечення), які, в разі необхідності, надають додаткові спеціальні послуги дітям з обмеженими можливостями здоров’я та сім’ям, в яких вони проживають.

У школах з інклюзивним навчанням спеціальні педагоги працюють як у штаті засаду, так і запрошуються за угодами зі спеціальних шкіл. На перших етапах навчання спеціальні педагоги проводять індивідуальні заняття з дітьми з особливостями психофізичного розвитку, надалі до обов’язків спеціального педагога входить ознайомлення вчителя з проблемами дитини, залучення його до роботи із використанням певних методів і прийомів навчання, надання консультацій. Залучення до навчального процесу педагогів зі спеціальних шкіл дає можливість використовувати відповідні досвід та знання, а також усувати бар’єри між спеціальною та загальною освітою. Діти з особливостями розвитку, які були переведені зі спеціальних шкіл, упродовж першого року навчання одержують необхідну спеціальну допомогу (далі ця допомога надається індивідуально та за потреби). Адміністративні органи несуть повну фінансову та організаційну відповідальність за кожного інтегрованого учня і сприяють задоволенню його особливих потреб.

Освітня реформа (досвід Голландії)

Свій шлях у проведенні кардинальних освітніх реформ пройшла й Голландія. Цю країну з-поміж інших європейських держав вирізняє своєрідність розвитку системи спеціальної освіти. Її поступ характеризується логікою побудови і відсутністю неапробованих варіантів навчання.

Зауважимо, що наприкінці 40-х років у Голландії спостерігалося значне зростання кількості спеціальних закладів, кількості дітей в системі спеціальної освіти та збільшення типів спеціальних шкіл. Дані, що наводить відомий голландський фахівець у галузі спеціальної освіти K. Raijswaik, свідчать, що у 1948 р. існувало 7 типів спеціальних шкіл; у 1948 р. їх кількість подвоїлася. Кількість учнів, які потребували додаткових освітніх послуг і мали особливі навчальні потреби, в період з 1948 по 1997 рр. збільшилася вп’ятеро (з 24000 у 1948 р. – до 120000 – у 1997 р.). Серед них виокремилася чисельна група дітей, які не мали значних порушень розвитку і за умови надання відповідної допомоги могли здобувати освіту у масових навчальних закладах.

Дослідження голландських вчених свідчать, що до 60-х років ХХ ст. освітня політика країни була спрямована на підтримку дітей з особливостями психофізичного розвитку лише у спеціальних школах. Ця одностороння орієнтація підтримувала розподіл освітньої системи: масові школи з відсутністю адекватної допомоги дітям з порушеним розвитком, з одного боку, спеціальні школи для цих дітей – з другого. Вчені зазначають, що цей поділ призвів до виникнення низки проблем:

масові школи певною мірою знімали з себе відповідальність за дітей з особливими освітніми потребами, наполягаючи на їхньому навчанні у спеціальних закладах;

певна частина учнів масових шкіл, у яких не визначалися помітні психофізичні зрушення, теж потребували спеціальних умов і допомоги;

існування спеціальних шкіл для дітей з проблемами в розвитку провокувало негативну тенденцію у суспільстві щодо ізоляції осіб з девіантною поведінкою;

функціонування закладів сегрегативного типу не відповідало ідеям рівноправності між людьми;

спеціальна освіта могла стати інструментом, який сприяє сегрегативним суспільним установкам.

Зважаючи на визначені проблеми і намагаючись їх вирішити шляхом розробки інноваційних моделей навчання, було розпочато проведення експерименту щодо залучення дітей з порушеннями розвитку в масовій школі м. Амстердама. Окрім здорових дітей з мікрорайону, в якому знаходилася школа, 35% контингенту закладу складали учні з особливими потребами, які направлялися упродовж року з інших шкіл міста. Цю школу визначили як альтернативу спеціальному закладові. Школа мала 12 класів по 40 учнів, не одержувала ніякої додаткової (фінансової, навчально-методичної чи кадрової) підтримки. Педагогічний колектив поділяв ідею, що за рахунок самовідданої праці та ентузіазму вчителів, батьків можливо досягти певних успіхів у сумісному навчанні, керуючись принципами рівноправності та безбар’єрності. Однак, проведене через певний час оцінювання навчальних знань, умінь і навичок продемонструвало невідповідність одержаних знань потенційним можливостям як учнів з особливостями психофізичного розвитку, так і здорових школярів.

Оцінюючи проведений експеримент з точки зору сучасного бачення шляхів вирішення проблем сумісного навчання, – це був класичний приклад так званої механічної інтеграції, коли де-юре реалізовувалося право на здобуття освіти, а де-факто – воно порушувалося.

Варто зауважити, що паралельно з реалізацією цього експерименту у Голландії проводилися наукові дослідження, які виявили: 20% учнів масових шкіл потребують додаткової спеціальної допомоги, оскільки, хоч і не мають визначених психофізичних порушень, вирізняються з-поміж однолітків певними особливостями. Саме для цих дітей, були створені «служби шкільного консультування», до складу яких входили психологи, спеціальні педагоги, соціальні працівники, шкільні методисти. Спеціалісти цих служб проводили обстеження дітей, корекційну роботу в позаурочний час, просвітницьку роботу серед батьків, надавали консультаційні послуги. Так почала функціонувати система внутрішньої підтримки дітей з особливими потребами в масових навчальних закладах. У 1991 р. голландським урядом було схвалено освітній проект «Внутрішня підтримка» щодо створення і функціонування відповідних шкільних служб. Цей проект спрямовувався на вирішення проблем дітей з особливостями розвитку, які перебували у масових навчальних закладах. В ньому зазначалося, що школа має чітко визначити, яким дітям необхідна психолого-педагогічна підтримка, як вона забезпечуватиметься, хто нестиме відповідальність за її здійснення, як будуть задіяні батьки, як плануватиметься і здійснюватиметься корекційна робота, як буде проводитися оцінювання навчальних досягнень учнів, визначення рівня їхніх життєвих компетенцій тощо. Перший чотирирічний досвід роботи засвідчив, що 93% вчителів масових шкіл підтримали функціонування служб внутрішньої допомоги і вказали на необхідність введення посади координатора корекційної роботи.

Активно досліджуючи проблеми загальної і спеціальної освіти, голландські вчені визначили основні з них:

система загальної освіти в цілому має обмежені знання про методики та методи, які використовуються у спеціальній освіті. Водночас, у спеціальній освіті недостатньо інформації про інновації, які запроваджуються в загальноосвітній школі;

одноаспектність взаємодії, контакти між масовими і спеціальними закладами обмежуються переведенням учнів з одного закладу до іншого;

тенденції, які виникають у масових школах, – позбутися учнів з проблемами, переводячи їх у спеціальні заклади;

відчуття певної переваги, яке мають фахівці спеціальної освіти по відношенню до навчання в масових закладах, оскільки вважають, що спеціальна освіта зі своїми методами та атмосферою в цілому є більш прийнятна для дітей з особливостями розвитку;

фінансування додаткових витрат, що потребує навчання учнів з проблемами в розвитку відбувається лише в системі спеціальної освіти.

Проведені дослідження дали підстави Міністерству освіти Голландії для започаткування національного проекту «Крок за кроком до школи» («Weer Samen Naar School»). Стратегічні плани полягали у зближенні систем загальної та спеціальної освіти, яке мало пройти кілька етапів. На першому етапі, зважаючи на те, що найбільша кількість учнів з особливими освітніми потребами перебуває у спеціальних закладах для дітей з труднощами у навчанні та легкою розумовою відсталістю, було запропоновано масовим і спеціальним школам знайти собі партнерів для взаємодії та вироблення загальної стратегії навчання учнів з проблемами. Одержання від уряду країни 15 доларів на рік за кожного учня з обмеженими можливостями в масовій школі та 3000 тисяч доларів на рік спеціальною школою сприяло цим ініціативам. Досить успішні результати проведення цього проекту зумовили ухвалення у 1994 р. Закону «Крок за кроком до школи», який засвідчив, що всі масові та спеціальні школи для дітей з легкою розумовою відсталістю та труднощами у навчанні мають взаємодіяти в наданні якісної освіти учням з особливими освітніми потребами, використовуючи спільні кадрові, навчально-методичні та інші ресурсні можливості. Прийнятий закон забезпечив покращення умов для одержання освіти учнями з порушеннями розвитку в масових школах на основі внесення змін у систему фінансування їхнього навчання.

Наразі в Голландії у системі спеціальної освіти функціонують спеціальні заклади для глухих і слабочуючих дітей, для дітей з важкими порушеннями мовлення, зору, порушеннями опорно-рухового апарату, хронічними захворюваннями, легкою та тяжкою розумовою відсталістю, порушеннями поведінки, з проблемами в навчанні, з комплексними дефектами. 70% від загальної кількості школярів, які перебувають в системі спеціальної освіти – це діти з розумовою відсталістю та труднощами у навчанні.

Нині ситуація в системі освіти Голландії характеризується регіональною різноваріантністю надання освітніх послуг дітям з особливостями психофізичного розвитку. Батькам надається право вибору освітнього закладу для своєї дитини, однак, відбувається це після ретельного обстеження дитини спеціалістами та визначення її соціальних і навчальних потреб. Голландська система освіти зазнала докорінного реформування, що привело до паралельного та повноправного функціонування різних типів навчальних закладів (спеціальних і масових) в єдиній системі. Відповідно, основною моделлю надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими потребами є підтримка з боку функціонуючих спеціальних закладів. Саме фахівці спеціальних навчальних закладів виступають основними консультантами-помічниками в наданні спеціальної допомоги як учням з особливими потребами, так і вчителям масових шкіл, котрі їх навчають. За наявності у масовій школі значної кількості дітей, які потребують особливої уваги, у штат навчального закладу зараховується спеціальний педагог, який опікується учнями з особливими потребами, надає консультативну допомогу їхнім батькам і вчителям.

Шведська модель інклюзивної освіти

Заслуговує на увагу й досвід інклюзивного навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у Швеції. Так, зокрема, у цій країні з демократичним устроєм, що ратифікувала всі міжнародні угоди щодо здобуття освіти неповносправними, Міністерством освіти у 1980 р. було затверджено нормативно-правовий документ під назвою Навчальний План, який означив новий стратегічний напрям освітньої політики держави. Учням з особливостями психофізичного розвитку надали можливість навчатися в масових закладах, створивши для цього відповідні умови. Так, з 1986 р. у країні розформовані спеціальні школи для дітей з порушеннями зору. Всі діти з ослабленим зором навчаються у школах за місцем проживання, а необхідну допомогу отримують у Національному медичному центрі та його філіях.

У 1989 р. було ухвалено новий «Закон про середню освіту», у якому інклюзивне навчання визначено основною формою здобуття освіти неповносправними. Значно збільшивши фінансування масових шкіл, де навчалися учні з особливостями розвитку, уряд підтримав законодавчі ініціативи. У цей період був затверджений новий освітній стандарт, який визначав обов’язковий обсяг знань для учнів, котрі закінчили 5 та 9 класи. Це дало педагогам змогу працювати зі школярами з особливими освітніми потребами за індивідуальними навчальними планами, розробленими з урахуванням їхніх можливостей і потреб.

Принагідно зазначити, що з 1995 р. у країні функціонує лише чотири типи спеціальних шкіл: для дітей з помірною розумовою відсталістю, з легкою розумовою відсталістю, з труднощами в навчанні та для дітей з комплексними порушеннями. Сучасні тенденції у шведській освіті визначають курс на повне розформування спеціальних шкіл і створення на їх базі ресурсних центрів.

Шведська модель психолого-педагогічного та медико-соціального супроводу дітей з особливими освітніми потребами передбачає використання спеціальної допомоги як позашкільних служб, так і фахівців, які працюють за угодами в навчальних закладах, зокрема, асистентів педагога. В усіх територіальних округах країни функціонують Центри дитячої реабілітації, співробітники яких надають необхідну допомогу дітям з обмеженими можливостями. Саме ці фахівці входять до основного складу групи спеціалістів, які визначають освітній маршрут дитини з особливими потребами, розробляючи індивідуальні навчальні програми з наданням відповідних реабілітаційно-корекційних послуг, хоча основне навантаження, як і відповідальність за навчання, покладена на вчителя-класовода.

Шведське Агентство Спеціальної Освіти, підпорядковане Міністерству освіти країни, відповідальне за надання підтримки сім’ям дітей з особливостями розвитку та освітнім закладам, де вони навчаються. Радники цих агентств опікуються дітьми з особливими освітніми потребами, допомагаючи муніципальним органам влади забезпечити всі умови для навчання таких школярів, враховуючи проведення курсів підвищення кваліфікації педагогів та асистентів педагогів, батьків та всіх фахівців, які задіяні в цьому процесі.

Варіативність психолого-педагогічного супроводу (досвід Німеччини)

Слід зазначити, що подібне реформування освітньої галузі відбулося в Німеччині, де на початку 70-х років, завдяки діяльності громадської батьківської організації «Життєва допомога», Міністерством у справах освіти, релігії і культури були ухвалені нормативно-правові акти, які засвідчили, що кожна дитина з обмеженими можливостями має право на вибір навчального закладу, має бути забезпечена психолого-педагогічним супроводом, залучена до педагогічного процесу, незалежно від ступеня складності захворювання.

Основоположним освітнім документом з організації спільного навчання дітей з порушеннями розвитку та їхніх здорових однолітків для всіх регіонів країни (Земель) стали ухвалені у 1972 р. «Рекомендації з організації спеціального навчання». Цей документ уможливив розвиток «кооперативних» форм організації освітньої діяльності масових і спеціальних шкіл, що передбачають спільне проведення масових заходів, окремих навчальних занять, відвідування учнями з порушеним розвитком масової школи та надання їм корекційно-реабілітаційних послуг у спеціальному закладі тощо.

У вирішенні питань психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання Німеччину з-поміж інших європейських країн вирізняє варіативність його організації, що зумовлена відмінностями у законодавстві Земель. В окремих Землях освітні нормативно-правові акти передбачають, що школи можуть мати у своєму штаті спеціальних педагогів і фахівців, які надають допомогу дітям з особливими потребами. В окремих випадках спеціальні педагоги виконують функції асистента вчителя, співпрацюючи з педагогами класу.

Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різні. Центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків і вчителів масових та спеціальних шкіл тощо.

Окрім центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування. Це – медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади тощо. Нині у Німеччині, паралельно із системою спеціальних освітніх установ, де перебувають діти, переважно, зі складними порушеннями, функціонують заклади інклюзивного навчання.

Прозорість кордонів між спеціальною та загальною освітою

Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у країнах Європи свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу.

У європейських країнах спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров’я, однак, вони не є сегрегативними осередками. «Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.

Надрукувати

ПРОЕКТ