36. Предмет застави

Предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

Предметом застави не можуть бути:

культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

37. Підстави виникнення заставного правовідношення

Право застави, як і саме заставне правовідношення, може виникнути в силу договору або в силу вказівки закону. Застава виникає на підставі закону при настанні вказаних у ньому обставин, якщо в законі передбачено, яке майно і для забезпечення виконання якого зобов'язання визнається які у заставі (п. 3 ст. 334 ЦК). Правила ГК про заставу, що виникає в силу договору, відповідно застосовуються до застави, яка виникає на підставі закону, якщо законом не встановлено інше.

У чинному законодавстві має місце ряд приписів про виникнення заставних правовідносин в силу настання зазначених у законі обставин. Так, в п. 5 ст. 488 ЦК закріплено, що, якщо інше не передбачено договором купівлі-продажу, товар, проданий в кредит, з моменту його передачі покупцеві і до його оплати визнається які у заставі у продавця для забезпечення виконання покупцем його обов'язку по оплаті товару. В силу п. 1 ст. 587 ЦК при передачі під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти в забезпечення зобов'язання платника ренти набуває право застави на це майно. Згідно п. 1 ст. 77 Закону про іпотеку, якщо інше не передбачено федеральним законом або договором, знаходяться в заставі з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу, вважаються житловий будинок або квартира, придбані у власність за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації. Заставодержателем за даним застави є банк або інша кредитна організація, що надали кредит на покупку житлового будинку або квартири.

38. Реєстрація застави

Реєстрація застави рухомого майна в Державному реєстрі здійснюється реєстратором за заявою заставодержателя або заставодавця (додатки 1 і 2). Заява реєструється в Книзі обліку заяв (додаток 3), де зазначаються:

- вхідний номер заяви;

- дата надходження заяви;

- відомості про заявника;

- дата реєстрації застави в Державному реєстрі або відмови в реєстрації;

- реєстраційний код застави рухомого майна в Державному реєстрі.

1.2. У заяві про реєстрацію застави рухомого майна зазначаються:

- відомості про заставодавця та заставодержателя;

- загальний опис предмета застави;

- підпис заявника.

Якщо договір застави було укладено до 1 березня 1999 року, то в заяві про реєстрацію такої застави робиться відповідна відмітка.

1.3. Відомості про заставодавця та заставодержателя повинні містити:

для юридичних осіб:

- резидентів - найменування, юридичну адресу та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - код в ЄДРПОУ);

- нерезидентів - найменування, юридичну адресу та країну, де зареєстрована особа;

для фізичних осіб:

- громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб;

- іноземців - прізвище, ім'я, по батькові (у разі наявності такого), країну та адресу постійного місця проживання за межами України.