34. Суб єкти заставного правовідношення

Суб'єктами заставного правовідношення є заставник і заставодержатель. Заставодавець - це особа, що надала майно в заставу. Заставодержатель - це особа, що прийняла майно у заставу. В якості заставодавців і заставодержателів можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Особистість кредитора та заставодержателя збігається в усіх випадках, тобто заставодержателем може бути тільки кредитор. Заставодавцем згідно з законом може бути як сам боржник, так і третя особа (п. 1 ст. 335 ЦК). У випадках, коли предметом застави є майно третього особи, ця особа повинна здійснювати операцію застави не від імені боржника, а від власного імені. Відносини між третьою особою - заставодавцем і боржником за основним зобов'язанням не є заставними, права і обов'язки, виникають між ними, не входять у зміст заставного правовідносини. Між боржником за основним зобов'язанням і третьою особою, заклав своє майно в забезпечення зобов'язання, може бути укладено договір, визначає права третьої особи на отримання відшкодування у разі звернення стягнення на заставлене майно. При відсутності такого договору третя особа - заставодавець у разі звернення стягнення на заставлене майно має право вимагати від боржника відшкодування збитків за правилами про безпідставному збагачення.Але слід також мати на увазі, що третя особа - заставодавець, щоб уникнути накладення стягнення на заставлене майно, може виконати за боржника забезпечуване зобов'язання. У цьому випадку до третьої особі-заставодавцю перейдуть в силу вказівки закону (ст. 387 ЦК) права кредитора по забезпечуваному зобов'язанням.Передача майна в заставу являє собою акт розпорядження майном. Тому заставодавцем може бути в першу чергу власник майна (п. 2 ст. 335 ЦК). У деяких випадках власнику, бажає передати своє майно в заставу, необхідно враховувати особливі вимоги закону, які визначають межі і порядок здійснення права власності. Наприклад, для здійснення угоди застави нерухомого майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, необхідно одержати нотаріально засвідчене згоду іншого чоловіка (п. 3 ст. 35 СК)1.Заставодавцем може бути особа, якій майно належить на праві господарського ведения2 (п. 2 ст. 335 ЦК). Такий суб єкт може закласти рухоме майно без згоди власника, а нерухоме майно - тільки з його згоди (п. 2 ст. 295 ГК).

35. Майновий поручитель

Майновий поручитель - особа, яка згідно з договором поручительства зобов'язується перед кредитором (банком) іншої особи відповідати за виконання останнім (боржником за кредитним договором) свого зобов'язання в повному обсязі чи в його частині за рахунок заставленого майна.Слід зазначити, що виникнення поняття «майновий поручитель» пов’язане з прийняттям Закону України «Про заставу» і датується 1992 роком. Так згідно ст. 11 цього закону заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Саме в такому значенні дане поняття знайшло закріплення як в новому ЦК 2003 р, так і в законі «Про іпотеку» 2003 р. Законодавець майновим поручителем називає особу, яка, виступаючи заставодавцем, не є боржником за основним договором, і відповідно, основний договір з кредитором укладає боржник, а його виконання забезпечується заставою майна, що належить майновому поручителю. Ніяких особливостей при зверненні стягнення на таке майно і задоволенні інтересів кредитора закон не встановлює. Майновому поручителю як заставодавцеві ст. 26 Закону «Про заставу» надається право в разі невиконання забезпеченого заставою зобов’язання перед заставодержателем виконати зобов’язання з метою запобігання зверненню стягнення на предмет застави. Якщо ж процедура звернення стягнення розпочалася, то до моменту реалізації предмета застави він має право припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов’язання.