31. Відмінність завдатку від авансу

Завдаток — це грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Коли не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Як спосіб забезпечення виконання зобов'язань завдаток має такі особливості:

• предметом завдатку може бути лише грошова сума або рухоме майно (наприклад, якщо при купівлі телевізора вартістю в 1000 грн покупець видав продавцю 100 грн завдатку, то йому необхідно доплатити в майбутньому за телевізор ще 900 грн );

• завдатком забезпечується виконання лише договірних зобов'язань, а не зобов'язань, які виникли з інших підстав;

• він може мати місце лише за погодженням сторін;

• дача завдатку є доказом укладання договору, особливо в тих випадках, коли договір не потребує письмової форми; угода про завдаток, яка обов'язково є письмовою, підтверджує наявність договору.

Завдаток необхідно відрізняти від авансу. Аванс --це також визначена грошова сума. Суттєва відмінність авансу від завдатку полягає в тому, що на аванс не покладено функцію забезпечувати взяте сторонами на себе зобов'язання. Тому незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов'язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути. І якщо продавець чи підрядник отримали як аванс певну грошову суму, а договір не було виконано, то незалежно від того, з чиєї вини це трапилось і які обставини цьому перешкоджали, аванс у будь-якому випадку підлягає поверненню.

32. Види застави

Закон розрізняє види застав залежно від різновиду майна та інших аспектів (зокрема від місця зберігання предмета застави).

Виходячи з наведеного застава поділяється на наступні види: 1) іпотека (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України та Закон України "Про іпотеку"); 2) заклад (ч. 2 ст. 575 Цивільного кодексу України та розд. IV Закону України "Про заставу"); 3) застава майнових прав (розд. V Закону України "Про заставу"); 4) застава цінних паперів (розд. VI Закону України "Про заставу"); 5) застава товарів, що знаходяться у цивільному обороті або у переробці (розд. III Закону України "Про заставу").

33. Іпотека

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотекою визнається забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом України "Про іпотеку".

Виходячи із вимог Закону України "Про іпотеку" (статті 5, 6, 16) та деяких інших законодавчих актів предметом іпотеки може бути:

1) нерухоме майно, яке є у власності іпотекодавця або належить йому на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація. 2) нерухомість, яка стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому

3) частина нерухомості за умови виділення її в натурі та державної реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості. При цьому іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості;

4) об'єкт незавершеного будівництва, оформлення якого має здійснюватися за правилами ст. 16 Закону України "Про іпотеку". Відповідно до вказаної правової норми об'єкт незавершеного будівництва має передаватися в іпотеку у вигляді: а) прав на землю (суперфіцію), на якій розташований цей об'єкт; б) об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. У разі якщо у власності іпотекодавця перебуває земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво нерухомого майна, то в іпотеку передається безпосередньо земельна ділянка з поширенням іпотеки на розміщений на ній об'єкт будівництва (див. ч. 6 ст. 6 Закону України "Про іпотеку"). У разі здійснення будівництва багатоквартирного будинку через створені фонди фінансування будівництва житла відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", в іпотеку може передаватись об'єкт незавершеного будівництва, яким є багатоквартирний будинок (ст. 10 закону);

5) транспортні засоби - повітряні і морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку";

6) майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено .