23. Предмет, розмір неустойки

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. 2. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. 3. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 коментованої статті містить новелу, що стосується об'єктів, які можуть визначатися в якості неустойки. Мова йдеться про грошові кошти, рухоме та нерухоме майно (так звана майнова неустойка). Слід зазначити, що відповідно до ст. 190 ЦКУ майном визнаються речі та майнові права. Тобто якщо тлумачити положення коментованої статті буквально, в якості неустойки договірні сторони можуть встановити не тільки речі, але і певні речові (майнові права). Треба зазначити, що предметом неустойки, за загальним правилом, можуть бути тільки повністю оборотоздатні речі (див. коментар до ст. 179 ЦКУ). Обмежено оборотоздатні речі, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, можуть встановлюватися в якості неустойки тільки у відносинах між суб'єктами, які наділені правом мати такі об'єкти або мають відповідні дозволи на використання таких об'єктів. Оскільки штраф, як різновид неустойки, визначається або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання, або у твердій сумі, а відтак його розмір, як правило, відомий в момент виникнення забезпеченого штрафом зобов'язання, неустойка в виді штрафу може бути встановлена у вигляді речі, визначеної родовими ознаками (ч. 2 ст. 185 ЦКУ), так і у вигляді індивідуально визначеної речі

24. Штраф та пеня як різновиди неустойки

Штрафом є неустойка, що обчислюєтьсяу відсотках від суми невиконаного або неналежновиконаного зобов’язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.Таке формулювання дає чітко розмежувати поняття штрафу та пені, а отже допомагає сторонам в договорі вірно зазначити про забезпечення виконання зобов’язання.

Ст. 547 Цивільного кодексу України [3] визначає,що форма правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання повинна бути письмовою. Тобто, замало домовитись з іншою стороною про те, що у разі порушення нею виконання зобов’язання, вона будезмушена сплатити неустойку (штраф, пеню). Цю домовленість необхідно письмово зазначити в договорі.

Штраф – це неустойка, яка стягується одноразо-во у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання.

Пеня – це неустойка, яка обчислюється у відсотковому відношенні до розміру платежу за кожен день прострочення.

За штрафною неустойкою стягненню підлягають у повному обсязі і неустойка, і збитки.

В разі порушення виконання зобов’язання винна сторона сплачуватиме той розмір штрафу чи пені, який був попередньо погоджений сторонами.

Так, зазначаючи в договорі про розмір штрафу чи пені необхідно виходити з вимог розумності та справедливості. Якщо сума штрафних санкцій в декілька разів перевищуватиме суму договору і при цьому значної шкоди кредитору не завдано, то звісно ж суд не зможе присудити весь розмір неустойки.

Якщо ж з розрахунком штрафу все зрозуміло, адже тут застосовується звичайна арифметична формула,то з розрахунком пені трохи складніше.Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що нараховується за весь період прострочки розраховується відповідно до ставок, встановлених НБУ на певний період часу. Слід врахувати, що згідно ст.  3 Закону України«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» розмір пені, передбачений статтею  1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.