3. Зміст договору.

Зміст договору становлять умови, на яких він укладений.

Традіційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, водночас ними можуть статі будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона.

Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов'язки, які в залежностіаються на них за договором.

Отже істотні умови договору — це:

• умови, які безпосередньо зазначені в законі;

• умови, які необхідно погодити саме для цього вигляду договору;

• умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.

Звічайні умови — це умови, які традиційно, за звичаєм включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але зрозуміло, що вони підлягають виконанню. Напріклад, уклавши договір майнового найму, сторони обійшли мовчанкою питання щодо розподілу обов'язків із проведення капітального і потокового ремонту. Але згідно з чинним законодавством за загальним правилом капітальний ремонт виконує наймодавець, а поточний — наймач, якщо інше не передбачене договором. Тобто в цьому випадку, незважаючи на відсутність у договорі звичайної умови, на зміст договору її відсутність не впливає.

Випадкові умови — це умови, які, як правило, не передбачаються певним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін. Наприклад, за загальним правилом повірений за договором доручення має право на винагороду, якщо інше не встановлено законом чи договором, якщо, укладаючи конкретний договір, сторони передбачили його безоплатний характер.

Якщо випадкові умови за погодженням сторін мають місце в договорі, вони набувають ознак істотних умов.

У багатьох випадках зміст договору визначається шляхом типізації договірних розумів. Серед джерел регулювання договірних відносин певне місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові акти, які затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти договір, оскільки, як правило, норми, що містяться у типовому договорі, мають імперативний характер. Завдяки типовим договорам досягається ефективне використання договірної форми, детальна регламентація права та обов'язків сторін, що сприяє належному виконанню зобов'язань і захисту права та інтересів контрагентів за договором.

У будь-якому відплатному договорі важливими є умови про ці­ни або способи їх визначення. Положення про те, що ціна в догово­рі встановлюється за домовленістю сторін, відображає тенденцію пе­реходу від централізовано регульованих цін на товари (роботи, пос­луги) до цін "договірних", тобто встановлюваних за згодою сторін у договорі. В умовах ринкової економіки ціни на товари визначають­ся попитом і пропозицією на них, купівельною спроможністю спо­живачів, конкуренцією та іншими економічними чинниками.

У випадках, встановлених законом (наприклад, Закон про ціни та ціноутворення), в до­говірних відносинах застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими на те орга­нами державної влади або органами місцевого самоврядування. Ці­ни, які встановлюються відповідними органами, називають ще "фіксованими", тобто вони визначаються, як правило, у твердій грошовій сумі. Регульовані ціни можуть визначатися шляхом вста­новлення граничного рівня ціни, або коефіцієнта до ціни, або рів­ня рентабельності тощо.

Залежно від ціни за одиницю товару та обсягу (кількості) това­рів, робіт чи послуг, що мають бути передані або виконані за дого­вором, визначається загальна сума договору.

Закріплене у п.2 ст.632 ЦК положення про те, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умо­вах, установлених договором або законом, спрямоване на забезпе­чення стабільності договірних відносин.

Для окремих видів договорів можуть бути встановлені умови і порядок зміни цін на той випадок, коли в договорі передбачена можливість зміни ціни, але способу такої зміни не визначено. На­приклад, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношен­ня цих показників на момент укладення договору і на момент пе-редання товару (ч.З ст.69І ЦК).

У будь-якому разі зміна ціни в договорі після йогоо виконання не допускається.

Звичайно, можлива й така ситуація, коли в договорі ціна відсут­ня і не може бути встановлена виходячи із його змісту. Це не оз­начає, що покупець (замовник) не повинен розрахуватися за това­ри, роботи чи послуги, надані йому за договором. На цей випадок є передбачене правило, зазначене в ч.4 ст.632 ЦК: "Якщо ціна у до­говорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення до­говору".