-
Відіа цивільно-правових договорів.
Оськільки договір є різновидом правочину, на нього поширюється загальна класифікація правочинів на реальні і консенсуальні, відплаті та безвідплатні, абстрактні і каузальні, умовні, строкові, фідупіарні та біржові. Така класифікація здійснюється з використанням тихий самих критеріїв, які застосовуються при відповідай класифікації правочинїв; і тому вона може розглядатися як загальна класифікація договорів.
Спеціальна класифікація договорів здійснюється з використанням наступних класифікаційних критеріїв.
В залежності від концентрації прав та обов'язків у сторін договору, як зобов'язання, договори поділяються на односторонні та двосторонні.
Якщо кожна із сторін має як має і права, так і обов'язки, договір є двостороннім.
Якщо ж одна сторона має тільки право, а друга - лише обов'язок, договір є одностороннім. Прикладом останнього є договір позики, за яким позикодавець має право вимагати повернення переданих позичальнику у власність грошей або речей, визначених родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) чи таку ж кількість речей того ж роду та такої якості (ст. 1046 ЦК). Переважна ж більшість договорів, понайменованих у ЦК є двосторонніми (купівля-продаж, оренда, підряд, доручення, комісія тощо).
В залежності від юридичної спрямованості та послідовності досягнення цілей договори поділяються на основні і попередні.
Основній договір безпосередньо породжує права та обов'язки сторін, пов'язані з передачею майна, виконанням роботи, наданням послуги худе (основного договору).
Попередній договір - це договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного рядок (у певний термін) укласти основний договір у майбутньому на умовах, встановлених попереднім договором (ст. 635 ЦК).
Безпосередньо з цього визначення випливає, що істотною умовою попереднього договору з умова щодо строків (терміну) укладення основного договору, а з урахуванням вимог ч. 1 ст. 638 ЦК слід визнати, що істотною умовою попереднього договору є також умова про предмет основного договору. Названі умови мають бути завжди визначені, оскільки саме вони надають йому сили попереднього договору. Невізначеність сторін щодо цих умов свідчить про відсутність їх волевиявлення на надання певним домовленостям між ними сили попереднього договору (ч. 4 ст. 635 ЦК). При визначенні умови щодо строків (терміну) укладення основного договору сторони вільні діяти на свій розсуд, якщо законом не встановлені обмеження, що є обов'язковими для них.
Попередній договір має укладатися у письмовій формі, а якщо основний договір потребує нотаріального посвідчення, то й попередній повинний бути укладений у такій формі. Порушення зазначених вимог тягне загальні наслідки, передбачені статтями 218, 220 ЦК.
Договір про наміри (протокол про наміри) не породжує цивільно-правових наслідків, якщо в ньому прямо не виражено волі сторін надати йому силу попереднього договору.
В залежності від підстав укладення договори поділяються на вільні та обов'язкові.
Дія принципу свободи договору зумовлює ті, що більшість договорів, які укладаються в умовах ринкової економіки є вільними, тобто такими, укладення котрих залежить виключно від розсуду сторін.
У разі, якщо укладення договору є обов'язковим для сторін (сторони), йдеться про обов'язковий договір, який обмежує договірну свободу осіб. До вказаних слід віднести договір, укладений на підставі правового акту органу державної влади, органів місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору.
Особлівостямі такого договору є те, що: по-перше, його зміст має відповідати змісту зазначеного акту; по-друге, особливості його укладення встановлюються актами цивільного законодавства (ст. 648 ЦК); по-третє, розбіжності, які виникають між сторонами при укладенні цього договору, через прямий законодавчий припис вирішуються судом (ч. 1 ст. 649 ЦК).
Серед обов'язкових договорів особливе місце належить публічним договорам. Згідно зі ст. 633 ЦК публічним з договір, у якому одна сторона (підприємець) узяла на собі обов'язок здійснювати продажів товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне) банківське обслуговування тощо).
Безпосередньо у ЦК міститься вказівка на публічний характер договорів роздрібної купівлі-продажу (ч. 2 ст. 698), прокату (ч. Із ст. 787 ЦК), побутового підряду (ч. 2 ст. 865 ЦК), перевезення транспортом загального користування (ч. 2 ст. 915 ЦК), зберігання на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування (ч. Із ст. 936 ЦК), банківського вкладу, вкладником за яким є фізична персона (ч. 2 ст. 1058 ЦК). Сенс виокремлення публічних договорів полягає у тому, що до них застосовуються спеціальні правила, які не поширюються на вільні договори.
Від способу в залежностіу укладення договори поділяються на взаємоузгоджені договори та договори приєднання.
При укладенні взаємоузгодженого договору його умови встановлюються (розробляються) усіма його сторонами.
Договором приєднання згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, котрий може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
В залежності від того, хто може вимагати виконання договору, останні поділяються на договори, що укладаються на користь їх учасників, та договори на користь третьої особи.
Значна більшість договорів є такими, що укладаються на користь сторін; і право вимагати їх виконання належить лише сторонам договору.
Договором на користь третьої особини є той, у якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, котра становлена або не встановлена у договорі (ч. 1 ст. 636 ЦК). Прикладом такого договору є договір страхування, укладений страхувальником зі страховиком на користь третьої особини (вигодонабувача), за яким страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату вигодонабувачеві у разі досягнення ним певного віку або настання іншого страхового випадку (ст. 985 ЦК).