Безпека життєдіяльності - Купчик

то його називають відкритим, а без пошкодження зовнішніх покровів — закритим. Ознаками перелому є різкий біль, особливо під час руху, припухлість,

змінення форми і порушення функції органів. Під час руху іноді чути хруст кісток.

Допомога при переломах — з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричинює різкий біль — одяг і взуття розрізають). При наявності рани накладають стерильну пов'язку. Потім треба забезпечити повну нерухомість органів накладанням шин. Матеріалом для накладання шин може бути будь-

який предмет, що є поблизу.

При переломах стегна шини накладають із зовнішнього боку — від паху до п'ятки. Один помічник тримає потерпілого під пахви, а другий — за стопу і злегка витягують зламану ногу. Третій накладає шини. їх закріплюють бинтами, рушниками, хусточками або косинками (рис. 7.10).

Рис. 7.10. Іммобілізація стегна

При переломах гомілки шини накладають від середини стегна до стопи (рис. 7.11). Помічники тримають випрямлену пошкоджену ногу: один — за стегно, другий

—за стопу.

При переломі кісток стопи шина має бути трішки більшою, ніж довжина стопи.

Закріплюють шину при положенні стопи відносно гомілки під прямим кутом.

Якщо стопа звисає, то її положення не змінювати!

При переломі фаланг пальців накладають шину від кінця пальця до променезап'ясткового суглоба. Потім її прибинтовують починаючи з верхівки пальця до зап'ястка.

350

При переломі плечової кістки один помічник фіксує плече потерпілого, а

другий потягує зламану руку за зігнутий ліктьовий суглоб (під прямим кутом).

Шини можна накладати дві, трохи більші від довжини плеча, або одну,

зовнішню, а роль другої шини виконує бокова поверхня грудної клітки, до якої разом із шиною прибинтовують зламану руку.

При переломі передпліччя руку потрібно зігнути у ліктьовому суглобі під прямим кутом, долоню повернути до тулуба. Одну шину накладають (рис. 7.12)

по розгинальній поверхні передпліччя — від зап'ястних кісток до середньої третини плеча із загином біля ліктьового суглоба, другу — по згинальній поверхні передпліччя від зап'ястних кісток до ліктьового згину. Потім

обидві шини прибинтовують і підвішують руку на косинку або на пасок.

При переломах ребер потерпілий відчуває сильний біль у місці перелому під час дихання, особливо при глибокому вдиху. При рухах грудної клітки чути хруст від тертя кінців переламаних ребер. Потрібно накласти тугу кругову пов'язку на грудну клітку. Закріплюють навколо грудей рушник (у положенні глибокого вдиху, щоб дати потерпілому можливість дихати) і туго прибинтовують його бинтом.

При переломі ключиці в пахвову ямку з боку пошкодженої ключиці вкладають невеликий м'який валик, руку згинають

351

у лікті, трохи відводять назад і щільно прибинтовують до грудної клітки.

При переломі хребта може бути травмований спинний мозок, що призведе до паралічу кінцівок і сечового міхура. Щоб не допустити ускладнень при переломах хребта і тазу, потерпілого слід обережно покласти на носилки з твердим покриттям або на широку дошку чи стулку дверей і обережно транспортувати до лікувальної установи.

7.4. ДОПОМОГА ПРИ ПОРАНЕННЯХ

Для перев'язування ран застосовують марлеві бинти, серветки, вату, інколи хустинки чи будь-який підручний матеріал: сорочку, хусточку, рушник тощо.

Речі ці не стерильні, але ними можна користуватися, якщо пропрасувати з обох боків гарячою праскою, потримати над вогнем.

Щоб надати допомогу, потрібно дотримуватися таких правил: вимити руки з милом і, якщо можна, протерти кисті рук спиртом, горілкою, кінчики пальців змастити йодом; підготувати матеріал для перев'язки; розрізати і зняти одяг; відкрити рану, обтерти кров навколо неї, краї змастити йодом. Не можна промивати рану будь-яким розчином, тому що інфекція із шкіри потрапить у глиб рани. Якщо рана забруднена землею, вугіллям, то можна обережно чистою марлею зняти бруд.

На рану накласти марлю (стерильну), потім вату, зафіксувати пов'язку бинтом. Пов'язка має бути накладена щільно, але не дуже туго, і закріплена так,

щоб бинт не сповзав і не розмотувався. Витки бинта не повинні утворювати кишень; їх накладають один на другий у вигляді черепиці, закриваючи половину ширини попереднього витка бинта (крім другого оберту). Розкочуючи бинт,

його головку потрібно тримати в правій руці, а лівою притримувати розгорнутий кінець. Таким чином, витки бинта спрямовують майже завжди зліва направо. На початку бинтування і в кінці його роблять закріплювальні витки бинта. При першому оберті бинта потрібно перегнути його кінець і прихопити другим обертом, що накладається на перший, тоді бинт буде закріплено. Кінець бинта можна закріпити шпилькою або

352

розірвати кінець бинта вздовж на дві стрічки і зв'язати їх. Бинтування виконують у напрямку знизу вгору і зсередини назовні. При бинтуванні кінцівок роблять перегини (рис. 7.13).

Для польових умов передбачено індивідуальні перев'язувальні пакети першої допомоги. Пакет розривають, не порушуючи його стерильності.

Вийнявши стерильний перев'язувальний матеріал із паперу, його розгортають так, щоб не торкатися внутрішнього боку бинта і подушечок. Подушечками прикривають вхідний і вихідний отвори рани.

Існують типові пов'язки, що накладаються на різні ділянки тіла за допомогою бинта.

При пораненнях голови. Пов'язку на око накладають так (рис. 7.14): двома ходами бинта закріплюють його навколо лоба, потім із потилиці бинт ведуть під вухом, через око та лоб і знову повертаються до потилиці. Ходи бинта чергують. Пов'язку закріплюють навколо лоба і потилиці.

Пов'язку на вухо накладають, починаючи з двох ходів, які закріплюють її навколо шиї. Наступний хід роблять вгору через голову, починаючи його за здоровим вухом і закінчуючи проведенням через пошкоджене вухо.

Далі бинт ведуть знову навколо шиї та потилиці, потім на лоб, навколо лоба і т.д.

На потилицю накладають (той, хто подає допомогу, стає ззаду пораненого) хрестоподібну пов'язку (рис. 7.15). Спочатку бинт закріплюють навколо голови, потім спускають з потилиці на шию

353

і ведуть навколо шиї, потім піднімають бинт знову на потилицю і проводять навколо голови через лоб.

Рани в ділянках підборіддя, губ, носа і потилично-

тім'яної частини голови перев'язують пращеподібною пов'язкою (рис. 7.16). Середину розрізаного на кінцях бинта накладають на рану, а роздвоєні кінці пращі зав'язують навколо голови; одна пара кінців пов'язки має перехрещувати другу.

Пов'язку на тім'яну частину накладають у вигляді чепчика (рис. 7.17). Від бинта

Рис. 7.16. Пращеподібна пов'язки на обличчя:

а — праща; б, в, г — пов'язки на ніс, лоб і нижню щелепу

Рис. 7.17. Пов'язка на голову у вигляді чепчика (а, б):

1-13 — послідовність накладання

354

відрізають шматок 50...70 см завдовжки, накладають його на тім'я, а кінці спускають спереду вух і дають тримати потерпілому або помічнику. Потім бинт прив'язують до одного із кінців на рівні вуха і проводять через лоб на протилежний бік. Тут два рази обкручують навколо другого кінця стрічки,

вертаючись через тім'я, ведуть косо, щоб накрити нову частину голови, і так роблять доти, поки бинт не покриє весь череп. Кінці, що звисають, зав'язують під підборіддям.

При пораненнях верхнього плечового пояса і верхніх кінцівок.

При пораненнях плечового суглоба,

верхньої частини лопатки і верхньої третини плеча накладають колосоподібну пов'язку (рис. 7.18).

Стати треба збоку від пошкодженої кінцівки, спочатку накласти два закріплювальних ходи бинта навколо верхньої третини плеча і вивести бинт із пахвової ямки угору на плечовий суглоб.

Продовжуючи бинтування, бинт вести косо донизу через спину під здорову руку, далі — через груди

на пошкоджений плечовий суглоб і навколо плеча. Ходи повторювати,

перекриваючи попередній на половину ширини бинта доти, поки не буде забинтований повністю весь плечовий суглоб і надпліччя.

На плече накладають звичайну кругову пов'язку: бинт спрямовують знизу вгору. Об'єм плеча знизу вгору збільшується, тому при бинтуванні роблять перегини, що дає можливість щільно його накладати. Закінчують бинтування і закріплюють бинт унизу, на тоншій частині кінцівки.

На ліктьовий суглоб пов'язку накладають, зігнувши руку пораненого в суглобі під кутом 90°. Тип пов'язки — вісімкоподібна. Спочатку двома ходами закріплюють бинт навколо плеча, потім через суглоб косо ведуть бинт на передпліччя і закріплюють його двома обертами; далі бинт знову ведуть косо через

355

пораненні нижньої третини стегна застосовують косоподібну пов'язку, в

середній третині накладають спіральну пов'язку з перегинами, а вище — вісімкоподібну із закріпленням на поясі (рис. 7.21).

Пов'язку на колінний суглоб (рис. 7.22) накладають так само, як і на ліктьовий.

При накладанні пов'язки на стопу (рис. 7.23) бинт закріплюють навколо нижньої третини гомілки коловими ходами, ведуть його косо по стопі, огинають підошву і переводять на тил стопи, звідси піднімають косо угору на гомілку,

знову закріплюють навколо гомілки і т.д. до повного закриття суглоба.

Закінчують пов'язку на гомілці.

При пораненнях в області промежини зручно застосовувати так звану Т-

подібну пов'язку. Зав'язують пояс навколо живота, а потім, прив'язавши кінці бинта до пояса по середній лінії ведуть бинт донизу, проводять його через промежину до пояса і т.д.

Пов'язки на різні ділянки тіла накладають за допомогою не тільки бинта, а

й косинки.

При ранах на голові кут косинки спускають з потилиці, а кінці її проводять над вухами наперед, перехрещують і повертають з протилежних боків. Зав'язують кінці косинки поверх кута (верхівки), який піднімають і завертають у вузол (рис. 7.24).

Зручна косинка як пов'язка на лікоть. Одна сторона косинки лежить вздовж плеча, один кінець косинки обвиває плече,

357

а другий — передпліччя. Кінці косинки проводять назустріч один одному і зав'язують.

На сідниці або на живіт косинку накладають основою угору, а кутом (верхівкою) униз, зав'язують кінці навколо талії, підводять до них верхівку і також прив'язують.

Дуже зручно застосовувати косинку для підвішування пошкодженої руки. Косинку підводять між грудьми і рукою, зігнутою в лікті, і притискають до тулуба (рис. 7.25). Верхівка косинки висить біля ліктьового суглоба, а кінці перехрещують на передній

поверхні грудей і зав'язують ззаду на шиї. Верхівкою косинки обгинають лікоть і прикріплюють шпилькою до косинки.

Пов'язка косинки на плече зображена на рис. 7.26, а на кисть і стопу — на рис. 7.27.

358

7.5. ДОПОМОГА ПРИ ТЕРМІЧНИХ ВПЛИВАХ,

ХІМІЧНИХ ОПІКАХ, УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ, БЛИСКАВКОЮ, ПРИ УТОПЛЕННЯХ ТА ОТРУЄННЯХ

Переохолодження. Розвивається внаслідок порушення процесів терморегуляції в разі дії на організм низьких температур і розладу функцій життєво важливих систем. Погіршенню самопочуття сприяє втома,

малорухомість.

На початковому етапі потерпілого морозить, прискорюється дихання і пульс, підвищується артеріальний тиск, потім настає переохолодження,

рідшають пульс і дихання, знижується температура тіла. Після припинення дихання серце може ще деякий час (від 5 до 45 хв) скорочуватися. У разі зниження температури тіла від 34 до 32 °С затьмарюється свідомість,

припиняється довільне дихання, мова стає незв'язною.

При легкому ступені переохолодження тіло розігрівають розтиранням,

дають випити кілька склянок теплої рідини. При середньому і тяжкому ступенях тіло енергійно розтирають шерстяною тканиною до почервоніння шкіри, дають багато гарячого пиття, молоко з цукром, від 100 до 150 г 40-відсоткового спирту-ректифікату. Якщо потерпілий слабо дихає, то треба розпочати штучне дихання. Після зігрівання потерпілого і відновлення життєвих функцій йому створюють спокій, закутують у теплий одяг.

Відмороження. Виникає внаслідок тривалої дії холоду (низької температури), дотикання тіла до холодного металу на морозі, до місткостей із зрідженим стисненим повітрям або сухою вуглекислотою, при підвищеній вологості і сильному вітрі, при не дуже низькій температурі повітря (навіть близько 0 °С). Сприяє відмороженню загальне ослаблення організму внаслідок голодування, втоми або захворювання. Найчастіше відморожують пальці ніг і рук, а також ніс, вуха, щоки.

Допомогу слід надавати на місці події розтиранням і зігріванням. Бажано потерпілого помістити біля джерела тепла (наприклад, біля вогнища) і тут продовжувати розтирання. Краще розтирати відморожену частину спиртом,

горілкою, одеколоном, а якщо їх немає, то м'якою рукавицею, хутровим комірцем. Не можна розтирати снігом. Після порожевіння відморожене місце

359