Безпека життєдіяльності - Купчик
.pdfтехнічні та технологічні заходи в процесі експлуатації підприємства з метою виведення його на прийнятний рівень безпеки з мінімальними економічними витратами. Тому для розрахунку ризику потрібні обґрунтовані дані. Це нині визнано в усьому світі на національному і міжнародному рівнях. Потрібна ретельно аргументована розробка бази і банків даних та їх реалізація в умовах підприємства, регіону, держави.
1.3. ПРИНЦИПИ, СПОСОБИ І ЗАСОБИ
ГАРАНТУВАННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
При плануванні та реалізації заходів, спрямованих на гарантування безпеки життєдіяльності населення й окремої людини, мінімізацію матеріальних втрат,
слід застосовувати такі принципи:
безумовного примату безпеки відповідно до якого концепція прогресу поступається місцем концепції безпеки;
виправданості — будь-який захід має бути виправданий, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим заходом небезпеки має бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, екологічний, соціально-
психологічний тощо), пов'язаний з його проведенням;
прийнятого ризику який полягає в намаганні досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б розглядати як прийнятний;
плати за ризик — розмір плати залежить від потенційної небезпеки об'єкта господарювання і є пропорційним величині можливого збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання суспільством. Кошти спрямовуються на створення системи запобігання небезпеці та підвищення заробітної плати на виробництвах, де не гарантується безпека (наприклад,
вугільні шахти), а також на певні виплати за ризик, що мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на гарантування безпеки;
добровільності згідно з яким ніхто не має права посилати людину на ризик без її згоди;
свободи інформації щодо безпеки людини, яка полягає в урахуванні громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних підприємств.
20
Застосування того чи іншого принципу залежить від конкретних умов життєдіяльності, рівня безпеки, вартості та інших чинників.
Способів, спрямованих на гарантування безпеки життєдіяльності, може бути багато. Залежно від виду небезпеки — це самозахист (індивідуальний),
груповий (колективний) захист людини. Введення і дотримання нормативів забезпечує захист людини в разі відповідної небезпеки. Наприклад, допустимі рівні забруднення харчових продуктів радіонуклідами, ГДК шкідливих речовин в атмосфері і т. ін. Такі прийоми, як введення технічні системи запобіжних пристроїв (клапанів, розривних мембран, захисного заземлення,
блискавковідводів тощо), спрямовані на захист людини від ураження.
Використання медичних препаратів, своєчасне інформування про небезпеку,
прийоми зменшення зпливу шуму, загазованості, інструктажі, навчання,
професійний зідбір — це способи, що гарантують відповідний рівень безпеки.
Засоби гарантування безпеки — це конструктивне і матеріальне втілення,
конкретна реалізація принципів і способів. Їх поділяють на засоби індивідуального, колективного і медичного захисту. Детальніше способи і засоби гарантування безпеки життєдіяльності розглянуто в наступних розділах.
21
Розділ 2 ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ПИТАННЯ БЕЗПЕКИ
ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Право на здоров'я та безпечні умови праці є невід'ємним правом кожної людини у будь-якій країні світу. Науково-технічний прогрес, як правило, супроводжується поліпшенням умов праці, ліквідацією на багатьох виробництвах тяжкої ручної праці, виведенням працівника із зони впливу шкідливого виробництва, широким впровадженням ефективних засобів гарантування безпеки праці та життєдіяльності людини.
Водночас науково-технічний прогрес поряд з численними перевагами приніс людству, на жаль, і численні лиха. Смертність від нещасних випадків на виробництві займає третє місце у світі після серцево-судинних та онкологічних захворювань. Допускаються також серйозні виробничі аварії з груповими нещасними випадками. Поряд з цим спостерігається значний рівень травматизму невиробничого характеру зі смертельним кінцем.
За останні роки в Україні сталося понад 50 аварій, пов'язаних з викидом у навколишнє середовище сильнодіючих отруйних речовин
(СДОР), а також 655 вибухів, пожеж та інших виробничих і транспортних аварій. За цей же час виникло 139 лісових і торф'яних пожеж, 240 повеней,
були урагани та інші природні явища і стихійні лиха.
Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці та життя людини. Безпечні умови життєдіяльності й виробництва стоять в одному ряду з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло,
одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо.
22
2.1 ЗАКОНОДАВЧА І НОРМАТИВНА БАЗИ УКРАЇНИ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, право на захист свого життя і здоров'я
від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха, право громадян на охорону їхнього життя в процесі трудової діяльності, питання безпеки,
гігієни праці, виробничого середовища та гарантування безпеки життєдіяльності людини — невід'ємні умови усталеного економічного і
соціального розвитку України.
У Конституції України, прийнятій на П'ятій сесії Верховної Ради
України від 28.06.96 року, записано: " Л ю д и н а , |
ї ї |
ж и т т я і з д о р о в ' я , |
|||||||
ч е с т ь і г і д н і с т ь , |
н е д о т о р к а н н і с т ь і б е з п е к а в и з н а ю т ь с я в |
||||||||
У к р а ї н і н а й в и щ о ю с о ц і а л ь н о ю ц і н н і с т ю . . . " |
(ст. 3). |
|
|||||||
" З а б е з п е ч е н н я |
е к о л о г і ч н о ї |
б е з п е к и |
|
і |
п і д т р и м а н н я |
||||
е к о л о г і ч н о ї |
|
р і в н о в а г и |
н а т е р и т о р і ї |
У к р а ї н и , |
п о д о л а н н я |
||||
н а с л і д к і в |
Ч о р н о б и л ь с ь к о ї |
к а т а с т р о ф и |
|
— к а т а с т р о ф и |
|||||
п л а н е т а р н о г о |
|
м а с ш т а б у , |
з б е р е ж е н н я |
г е н о ф о н д у |
|||||
у к р а ї н с ь к о г о |
н а р о д у є |
о б о в ' я з к о м д е р ж а в и " |
|
(ст. 16). |
|
||||
Ці конституційні принципи реалізовані в ряді законодавчих і нормативних актів, що визначають правові, економічні та соціальні основи безпечної життєдіяльності людини у нашому суспільстві.
З а к о н и У к р а ї н и є важливими регулювальними нормативами: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про запобігання захворювань на СНІД та соціальний захист населення", "Про цивільну оборону", "Про дорожній рух", "Про пожежну безпеку", "Про знесення змін і доповнень, які стосуються охорони праці,
до Кодексу законів про працю України", "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", Про внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення і карного Кодексу України", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань".
23
Постанови Кабінету Міністрів України, якими затверджено ряд важливих нормативних та регулювальних документів:
"Про створення Національної Ради з питань безпечної життє-
діяльності населення", "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій", "Положення про Цивільну оборону України", "Положення про Державну комісію з питань техніко-еко-логічної безпеки та надзвичайних ситуацій", "Положення про державний моніторинг навколишнього природного середовища", "Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в
установах та організаціях", "Про затвердження порядку розслідування і обліку нещасних випадків невиробничого характеру", "Положення про державну службу медицини катастроф", "Положення про Надзвичайну протиепізоотичну комісію", "Положення про Національну систему сейсмічних спостережень та підвищення безпеки проживання населення у сейсмонебезпечних районах", "Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 роки". Крім того, окремі надзвичайні ситуації чи загострення несприятливої техногенної та природної обстановки регулювались і регулюються окремими Постановами Кабінету Міністрів України.
Дуже важливими регулювальними нормативними документами у сфері, що розглядається, є положення, що регулюють діяльність основних суб'єктів виконавчої влади в галузі реагування на надзвичайні ситуації різного характеру. Зокрема, це "Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи", "Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України", "Положення про Міністерство охорони здоров'я України" та інші.
Серед перелічених нормативних документів Уряду особливе місце займають "Положення про єдину державну систему запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру"
та "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій". Основною метою цих положень є реалізація
24
єдиної державної політики у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям,
цивільний захист населення, створення єдиної системи класифікації надзвичайних ситуацій і визначення рівнів їх, забезпечення оперативного та адекватного реагування на такі ситуації.
Наведений перелік нормативно-правових документів дає уявлення про загальний стан законодавчого гарантування техногенної і природної безпеки в Україні. Введення в дію розглянутих нормативних документів і програм та їх реалізація — суттєвий крок у напрямі створення в нашій країні міжнародних норм безпеки життєдіяльності населення, охорони праці та соціальних гарантій.
2.2. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ
БЕЗПЕКОЮ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
У законодавстві України створено систему нових механізмів ірантування безпечної життєдіяльності людини, які умовно мож-і
об'єднати у дві групи: механізми запобігання збитку людині суспільству та механізми відшкодування завданого збитку.
Передбачається чітка система державного управління сферою щодо забезпечення безпеки життєдіяльності людини — від Уряду, при якому створена та функціонує Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення, до міністерств і підприємств.
До цієї системи зараховано: Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від Чор-обильської катастрофи; Міністерство екології та природних ресурсів України;
Державний департамент з нагляду за охороні праці Міністерства праці та соціальної політики Укрвїни; санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України; Державний департамент пожежної безпеки Міністерства внутрішніх справ України та інші центральні і місцеві органи державної виконавчої влади.
Національна Рада з питань безпечної життєдіяльності населення
розробляє і реалізує державну політику в галузі охорони життя людей на
виробництві та профілактики побутового травматизму, а саме:
25
розробляє і здійснює заходи щодо створення цілісної системи державного управління охороною життя людей на виробництві та в побуті, вносить на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції про вдосконалення цієї системи;
організовує і контролює виконання законодавчих актів та рішень Уряду України, опрацьовує Національну програму і законопроекти,
пов'язані з реалізацією державної політики з питань безпечної життєдіяльності населення, подає Кабміну пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;
координує діяльність центральних і міських органів державної виконавчої влади у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму;
організовує перевірки діяльності центральних і місцевих органів державної виконавчої влади і заслуховує на своїх засіданнях або засіданнях бюро Національної Ради звіт керівників з питань, що входять до її компетенції;
бере участь у міжнародному співробітництві, сприяє вивченню,
узагальненню та поширенню досвіду у галузі охорони життя людей на виробництві та профілактики побутового травматизму, вирішує питання контролю за виконанням укладених договорів і угод у цій галузі.
Рішення Національної Ради та її бюро, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та громадян.
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:
здійснює державну політику у сфері цивільної оборони, захисту населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій та у сфері запобігання цим ситуаціям;
організовує розроблення і здійснення відповідних заходів з цивільної оборони;
контролює виконання вимог цивільної оборони, стан готовності сил і засобів цивільної оборони, проведення рятувальних
26
та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
координує діяльність центральних органів виконавчої влади:. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій,
проведення пошуку і рятування людей;
оповіщає населення про загрозу виникнення або виникання надзвичайної ситуації;
забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;
здійснює навчання населення, представників органів управління і сил цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;
організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ цивільної оборони, пошуково-рятувальних та інших впорядкованих йому спеціалізованих формувань;
згідно із законодавством створює підприємства з виробництва спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.
Державний департамент з нагляду за охороною праці вирішує завдання,
спрямовані на збереження здоров'я і працездатності людини. На нього покладено функції здійснення комплексного управління охороною праці в державі й державного нагляду за нею.
Для виконання організаційних функцій в центральному апараті Держнаглядохоронпраці створено Головне управління охорони праці, а в територіальних управліннях — відділи охорони праці.
Відповідно до Закону "Про охорону праці" вперше виконано Національну програму, спрямовану на підвищення безпеки, поліпшення гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки. У ході реалізації Програми закладено основи для впровадження економічних методів управління охороною праці в державі, започатковано створення галузевих, регіональних та виробничих програм з питань охорони праці,
організовано мережу спеціалізованих центрів експертизи технічного стану виробничих об'єктів, підвищення безпеки експлуатації їх; введено сертифікацію
27
якості машинобудівної продукції і технологічних процесів, розробляється і впроваджується єдина автоматизована інформаційна система. З метою подальшого вирішення питань організаційного, матеріального, технічного,
наукового та правового забезпечення робіт у галузі охорони праці затверджено нову Національну програму поліпшення стану безпеки,
гігієни праці та виробничого середовища на 2000-2005 роки.
Для оперативного і всебічного виконання запланованих заходів Законом "Про охорону праці" передбачено створення фондів охорони праці: державного — при Держнаглядохоронпраці для фінансування Національної програми, галузевих — при міністерствах і відомствах для фінансування регіональних програм і на госпрозрахункових підприємствах— для фінансування програм підприємств.
Проводиться подальша робота із створення в Україні власної нормативної бази з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища. Держнаглядохоронпраці створив Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці.
Розробляються і вводяться в дію галузеві нормативні акти з охорони праці.
Для наукового обґрунтування всіх питань з охорони праці відповідно до Закону "Про охорону праці" при Держнаглядохо ронпраці створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП).
Для керівних працівників міністерств і відомств, обласних адміністрацій, проектних організацій, викладачів кафедр охорони праці вищих навчальних закладів, спеціалістів центрального апарату Кабміну України і провідних спеціалістів місцевих органів нагляду при ННДІОП створено Науково-інформаційний навчальний центр з охорони праці.
Важливим питанням у процесі напрацювання нормативноправової бази в галузі безпечної життєдіяльності населення і є профілактика нещасних випадків невиробничого характеру. Одним із важливих нормативних документів, відповідно до якого проводиться профілактична робота з недопущення травматично небезпечних ситуацій невиробничого характеру, є "Положення про розслідування і облік нещасних випадків невиробничого характеру". Відповідно до цього Положення профілактика нещасних випадків.
28
невиробничого характеру має здійснюватися на всіх рівнях державного управління. Розслідування групових нещасних випадків невиробничого характеру покладається на органи державного та навного та галузевого управління.
Цивільна оборона України є державною системою органів управління,
сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони утворюють:
органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких належать функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, побіганням надзвичайним ситуаціям, реагуванням на них ідіямипід час таких ситуацій;
органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральної влади та адміністрацій підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й госгодарювання;
сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;
фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів,
передбачені на випадок надзвичайних ситуацій, системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Керівництво цивільною обороною в країні покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації,
керівників підприємств, установ організацій незалежно від форм власності й підпорядкування.
Завдання цивільної оборони безпосередньо виконують постійно діючі органи управління у справах цивільної оборони, у тому числі створені у складі підприємств, установ і організацій сили та служби цивільної оборони.
Кабінетом Міністрів України у 2000 році затверджена " Програма запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000-2005 рр." з метою комплексного захисту населення і територій від таких ситуацій в інтересах безпеки окремої людини, суспільства,
національного надбання і довкілля. Програмою передбачаються такі основні завдання:
29