Література

1. Алексеєв Ю.М. та ін. Україна на зламі історичних епох: Державотворчий процес 1985–1999 рр. – К., 2000.

2. Белорус О.Г., Лукьяненко Д.Г. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К., 2000.

3. Бойко О.Д. Україна 1991–1995 рр.: Тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси новітньої історії). – К., 1996.

4. Василенко С. Європейський процес і Україна. – Одеса, 1996.

5. Грабовський С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995 р. – 608 с.

6. Історія України: Документи. Матеріали: Посібник / Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., 2002. – С. 430–446.

7. Кульчицький С., Настюк М., Тищик Б. Історія держави і права України. – Л., 1996 р. – 289 с.

8. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. – К., 1994.

9. Литвин В. Украина: политика, политики, власть. – К., 1997.

10. Литвин В. Україна на межі тисячоліть (1991–2000 рр.). – К., 2000.

11. Литвин В. Україна: хроніка поступу. 1991–2001. – К., 2001.

12. Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. – Л., 1995 р. – 278 с.

13. Нариси з історії дипломатії України / Під ред. В.А.Смолія. – К., 2001.

14. Новітня історія України: 1900–2000. – К., 2000.

15. Панюк А., Рожик М. Історія становлення української державності. – Л., 1995 р. – 166 с.

16. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України. – К., 1990.

17. Сорос Д. Криза глобального капіталізму: Відкрите суспільство під загрозою: Пер. з англ. – К., 1999.

18. Сушко О. Нові глобальні реалії та ситуація у пострадянському просторі // Політична думка. – 2001. – № 4.

19. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

20. Україна: утвердження незалежної держави. 1991–2001. – К., 2001.

21. Шевченко О. Історія держави і права України. – К., 1996 р. – 224 с.

22. http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=137

23. http://zno.academia.in.ua/mod/book/view.php?id=3350

Лекція 4. Державотворчі процеси в незалежній Україні

План:

1. Державотворчі процеси.

2. Конституційний процес.

3. Формування багатопартійної системи

4. Вибори Президента України 2004 р. «Помаранчева революція»

5. Президентські вибори 2010 року. Президентство В.Ф. Януковича

6. Вибори Президента України 2014. Початок правління П.О. Порошенка

1.Державотворчі процеси

Державне будівництво незалежної України ускладнювалося відсутністю відповідної законодавчої бази, перш за все нової Конституції, відповідно до якої необхідно було розробляти й приймати всі інші нормативно-правові акти. Конституція УРСР 1978 р. залишалася діючою до 1996 р., до неї в умовах розбудови самостійної держави було внесено понад 200 поправок. Закони, які приймалися, нерідко суперечили чинній Конституції, що підривало принципи законності.

Основними державотворчими подіями й процесами в незалежній Україні є:

• заміна назви «Українська Радянська Соціалістична Республіка» на назву держави «Україна» (закон від 17 вересня 1991 р.);

• визначення правового статусу населення законом від 8 жовтня 1991 р. «Про громадянство України»: громадянство України надавалося всім, хто проживав на її території, не був громадянином іншої держави і не заперечував проти прийняття українського громадянства;

• прийняття закону «Про Державний кордон України» (4 листопада 1991 р.), яким встановлювалися кордони, порядок їх охорони і перетину;

• прийняття Верховною Радою «Декларації прав національностей України» (1 листопада 1991 р.), у якій підкреслюється, що Україна гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні економічні, політичні, соціальні й культурні права;

• формування Збройних сил на основі закону «Про збройні сили України» (6 грудня 1991 р.) і воєнної доктрини України (19 жовтня 1993 р.), яка базується на без’ядерному і позаблоковому статусі України, принципі розумної достатності озброєння, відмові від визнання будь-якої країни потенційним противником;

• створення Служби безпеки України (СБУ), компетенція якої полягає у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного та оборонного потенціалу України, у боротьбі з організованою злочинністю у сфері управління й економіки;

• затвердження Верховною Радою державної символіки України (січень—лютий 1992 р.): Державний Герб (тризуб), Державний Прапор (синьо-жовтий), Державний Гімн (музика Михайла Вербицького (1815—1870 рр.) до національного гімну «Ще не вмерла Україна...», текст Павла Чубинського (1853—1884 рр.);

• створення Національного банку України, Української фондової біржі, посольств і консульств, експортно-імпортних організацій;

• формування трьох гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової, відповідних владних інститутів;

• формування багатопартійної системи;

• розробка й прийняття нині діючої Конституції України (1996 р.) (конституційний процес триває, внесення змін до Конституції лишається актуальним питанням).