іст. вчень шпори / 71.Вчення Дж.Остіна про державу і право

71.Вчення Дж.Остіна про державу і право.

Одним з перших представників юридичного позитивізму був учень Бентама, англійський правознавець Джон Остін 

Право в найбільш повному вигляді, вважав Остін, містить в собі сукупність «законів природи»(або «право, дароване Богом»), які виступають мірилом усього людського, і законів, встановле­них одними людьми для інших. Останніх — два види. Одна їх частина встановлюється веліннями суверена і є позитивним пра­вом, інша — правилами моралі («позитивна мораль»).

Предметом юриспруденції є виключно позитивне право («право в простому і вузькому змісті»).Право — це «веління суверена». – Джерелом права є влада а гарантом звичка більшості людей до покори. – Право х-ся 4 елементами: наказом, санкцією, обов»язковим виконанням і суверенністю влади

У такому значенні позитивне право — сукупність норм, ство­рених людьми, політично пануючими чи приватними особами, реалізуючими свої правомоччя. У такому розумінні право — на­каз влади,звернений до управляемого, обов´язковий для підле­глого під загрозою застосування санкції у випадку невиконання наказу. Для юриспруденції першорядне значення має і фор­мальна логіка, «логіка правових конструкцій».

Поза позитивним правом, за Остіном, — правила, встановлені особами й установами, що не є суверенами, і правила моралі (правила, встановлені громадською думкою, у т. ч. норми між­народного права, закони честі, правила етикету, моди і т. п.). Отже, ці правила поза юриспруденції.

Найкращою формою права Остін, як і Бентам, вважав коде­кси. Однак, на відміну від свого вчителя, він визнавав частиною права судові прецеденти, оскільки, на його думку, рішення суд­дів в Англії одержують нормативно-правовий характер з мовча­зної згоди суверена. Потреба в судовій правотворчості, пояс­нював Остін, породжена існуючою неповнотою статутного права, яку бажано усунути кодифікацією.