іст. вчень шпори / 78.Вчення Р.Ієринга про державу і право

78.Вчення Р.Ієринга про державу і право.

За Ієрінгом, у природі, світі матерії діє закон причинності, виражений у формулі: немає наслідку без причини. Людина ж діє, маючи на увазі інтерес, ціль. 

Джерело розвитку права і спосіб його захисту — боротьба со­ціальних суб´єктів за свої цілі й інтереси.

Боротьба за право, пише Ієрінг, є обов´язком правомочного сто­совно самого себе індивіда, тому що таким є веління морального самозбереження

. Це — і обов´язок стосовно суспільства, тому що такою є умова для існування права.

Для того щоб мати можливість примушувати, суспільст­во (союз індивідів) приймає форму держави. «Індивід, союз, держава — ось історичні ступені людських цілей».

Право і держава немислимі без примусу

Головна правова мета держави — розвиток і забезпечен­ня права. Отже, державна влада має потребу в праві, для остан­нього необхідна державна влада. Мета самої держави вимагає переваги, сили державної влади.

Отже, у Ієрінга, по-перше, право виявляється зобов´язаним державі не тільки своїм походженням, але і способом існуван­ня. По-друге, він істотно не розмежовує право і закон. По-третє, право зводиться до сукупності примусових норм, «право є полі­тика влади».