філософія / 10. система обєкитвного ідеалізму платона
.docx
10. Система об’єктивного ідеалізму Платона.
Платон уважає, що матеріальний світ, який нас оточує і який ми пізнаємо своїми чуттями – це лише тінь, він похідний від світу ідей (ейдосів). Тобто матеріальний світ вторинний. Усі явища й предмети матеріального світу плинні, виникають, гинуть, змінюються, ідеї незмінні, нерухомі та вічні. Для Платона всі зміни – це зло, божественний лише спокій. Ідею (абстракцію) Платон відриває від реальних одиничних предметів, абсолютизує та проголошує первинною. Реальні речі – це поєднання ідеї (справжнього буття) із пасивною матерією без форми (небуттям). Найдетальніше вчення Платона про ідеї розроблено у творах “Бенкет”, “Федон”, “Федр”. З елеатами Платона поєднує те, що буття (ідеї) вічне, незмінне і пізнаване лише розумом, ідеї – це сутності, це те, що існує насправді.
Тільки ідеї є незмінними, нерухомими і вічними. За ці властивості Платон визнає їх справжнім, дійсним буттям і зводить у ранг єдиного предмета справжнього щирого пізнання. Ідеї утворюють ієрархію. Вище всього стоїть ідея краси і добра. Пізнання, чи досягнення, цієї ідеї є вершиною дійсного пізнання і свідченням повноцінності життя. Об'єктивний ідеалізм - ідеї існують поза і незалежно від людини.