Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІЕ та ЕД / ІЕ та ЕД (шпори) / Еволюція економічних відносин та економічної думки стародавнього світу..docx
Скачиваний:
8
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
31.96 Кб
Скачать

Особливості рабства і розвитку господарства у Стародавньому Римі. Римський колонат. Економічні причини занепаду Стародавнього Риму.

Основу господарства Стародавнього Риму складало землеробство. Земля належала державі, яка надавала її у:

приватну власність патриціям (нобілі) – родова знать – сенатори, консули, трибуни, квестори;

приватну власність плебеям – заможні люди – купці, лихварі;

тільки в оренду так званим колонам -селянам, звільненим рабам .

Еволюція форм земельної власності у Римі:

вілла - приблизно 50 га;

латифундія - приблизно 5000 га.

Види латифундій:

централізовано-рабська,

децентралізована з колонами,

змішана (працюють і раби і колони).

Причини розквіту Стародавнього Риму:

набула апогею класична форма рабства, за якої раби - це живе знаряддя праці, яке є обов’язковим елементом будь-якого господарства;

територіальна експансія (колонізація) – експропрійовані (захоплені) землі від Атлантичного океану на заході і до Месопотамії на схід, в тому числі Греція, Єгипет;

інтенсифікація (зростання продуктивності) сільського господарства – винайдення водяного млину, колісного плугу, розвиток системи колонату, агротехнічних наук;

розвиток ремесел – створення колегіальних об’єднань ремісників за професіями сприяло поширенню кооперації і спеціалізації виробництва, зокрема Рим славився своїми лазнями, каналізаціями, дорогами, громадськими спорудами (Колізей), скульптурами, зброєю, тощо;

розвиток торгівлі – виникнення постійних ярмарок (кожний 9 день –„нундіна”) та спеціалізованих ринків, розповсюдження морських та караванних торгових зв’язків; обмеження лихварства (римлян-лихварів звали аргентаріями);

розвиток форм обміну:

спочатку існував товарний обмін із загальним еквівалентом – худобою (наприклад, 1 віл = 10 овець = 100 фунтів міді);

потім із застосуванням грошей (спочатку користувались грецькими монетами, далі карбували власні - аси, динарії, ауерси);

Стародавній Рим славився увагою до податків, зокрема для збільшення надходжень запроваджували 14 місяців в році; імператор Віспасіан увів податок на суспільні туалети, через що існує відома фраза: “Гроші не пахнуть”, існував також податок-відкуп за право першої ночі тощо.

Розклад родового ладу в Римі:

реформи царя Сервія Тулія (6 ст. до н.е.): поділив суспільство на 6 розрядів не за родовими, а за майновими ознаками; територіальна реформа - триби (округи);

римське законодавство „Закони 12 таблиць” (5 ст. до н.е.) – закріпили право приватної власності, обмежили позичковий процент ( до 8 %);

на початку 3 ст. до н.е. – всі громадяни (патриції, плебеї, вільні) отримали однакові права.

Причини занепаду Стародавнього Риму:

низька продуктивність праці рабів вичерпала рабовласницький і колонатний спосіб виробництва, стримувала технічний прогрес;

через закріплення колонів до землі та посилення фіскального (податкового) гніту, сільське господарство та ремесло (через невигідні обов’язкові державні замовлення для колегіумі) занепадали, що спричинило спад зовнішньої та внутрішньої торгівлі;

військові невдачі та сепаратизм (розкол, роз’єднання) провінцій.

Антична економічна думка Риму.

Марк Теренцій Варрон (1ст. до н.е.) у праці «Про сільське господарство» науково обґрунтував необхідність інтенсифікації виробництва. З цією метою пропонує:

  • розширювати географію реалізації продукції;

  • стимулювання рабської праці поліпшеним харчуванням та зменшенням важкості роботи;

  • запровадження колонату (переведення рабів у статус колонів, із наданням земель в орендне користування).

Цікаво класифікує сільськогосподарські знаряддя праці: розмовляючі (раби), мукаючі (воли), німі (речі).

Луцій Юній Модерато Колумела (1 ст. н.е.). В праці «Трактат про сільське господарство» виклав власну програму інтенсифікації сільського господарства, зокрема пропонує:

  • запровадження у виробництво наукового підходу (агрономії, селекції) та збільшення витрат на розвиток с/г наук;

  • матеріальне стимулювання праці рабів, раціональне розміщення рабів на виробничих місцях, надання волі найбільш старанним рабам та запровадження змагань і наглядацтва – для підвищення продуктивності праці;

  • зростання значення товарного виробництва (ринкової реалізації продукції).

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в папке ІЕ та ЕД (шпори)