KDI_eco_2014

61

26.Екологічна безпека, це:

1.Безпека життєдіяльності людини;

2.Стан навколишнього середовища, за якого забезпечується нормальне функціонування всіх екосистем і запобігається виникнення небезпеки для здоров’я людини;

3.Раціональне користуванні всіма видами природних ресурсів.

27.На підставі яких принципів здійснюється управління водними ресурсами?

1.Басейнового;

2.Міжнародного;

3.Національного.

28.Порядок розробки нормативів екологічної безпеки визначає

1.Кабінет Міністрів;

2.Мін природи;

3.МОЗ.

29.Що є об’єктами екологічного управління

1.Атмосферне повітря, водні ресурси;

2.Навколишнє середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси (земля, надра, атмосферне повітря, ліс, тваринний світ, ландшафти та інші природні комплекси), відходи;

3.Відходи.

30.Загальні функції управління

1.Нормування, лімітування;

2.Законодавче регулювання, прогнозування, планування, координація;

3.Стандартизація, сертифікація.

31.Спеціальні функції управління

1.Нормування, лімітування, стандартизація, сертифікація;

2.Законодавче регулювання;

3.Прогнозування, планування, координація.

32.Основні завдання управління

1.Реалізація державної екологічної політики;

2.Державний контроль за додержанням вимог екологічного законодавства та інформування населення про екологічний стан навколишнього середовища;

3.1, 2.

33.Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є:

1.Досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища;

2.Реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів;

3.Реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки.

34.Управління охороною навколишнього природного середовища здійснюється:

1.Органами держави та місцевого самоврядування;

2.Громадянами та їх об'єднаннями;

3.Органами держави та місцевого самоврядування, громадянами та їх об'єднаннями.

62

35.Гарантом права на безпечне довкілля та інших екологічних прав є

1.Президент України;

2.Рада національної безпеки і оборони України;

3.Кабінет Міністрів України.

36.Вищим органом виконавчої влади, повноважним здійснювати державне управління, є

1.Кабінет Міністрів України;

2.Верховна Рада України;

3.Президент України

37.Загальне державне управління охороною навколишнього природного середовища здійснюють:

1.Верховна Рада України та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. місцеві державні адміністрації, що створюються в областях, районах і містах;

2.Президент України, Верховна Рада, Рада національної безпеки і оборони України та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України місцеві державні адміністрації, що створюються в областях, районах і містах;

3.Міністерство охорони навколишнього природного середовища

38.Спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади у сфері управління охорони вод є:

1.Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державний комітет України з водного господарства, Державний комітет України з геології та використання надр;

2.Державний комітет України з геології та використання надр;

3.Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

39.Система органів управління в сфері екології це:

1.Це уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади;

2.Внутрішньо-організована сукупність структурних елементів, яка взаємопов'язана й обумовлена однією метою, виконує для її досягнення відповідні функції;

3.Це уповноважені законодавчими актами органи громадського управління.

40.Нормативи у сфері охорони атмосферного повітря установлені

1.Законом України "Про охорону атмосферного повітря";

2.Законом України "Про екологічну експертизу";

3.Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища".

41.Заходи по зменшенню забруднення атмосферного повітря

1.Встановлення стандартів якості атмосферного повітря, технологічних нормативів;

2.Цільові програми, плани дій, щодо зменшення викидів забруднюючих речовин;

3.1 і 2.

42.Охорона навколишнього природного середовища людини

1.Комплекс міжнародних, державних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини;

2.Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, не відновлюваних ресурсів;

3.Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним потребам біосфери і людини.

63

43.Охорона природи

1.Комплекс міжнародних, державних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини.

2.Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, не відновлюваних ресурсів.

3.Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним потребам біосфери і людини.

44. Охорона середовища життя

1.Комплекс міжнародних, державних, регіональних і локальних (місцевих) адміністративно-господарських, технологічних, політичних, юридичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення соціально-економічного, культурно-історичного, фізичного, хімічного і біологічного комфорту, необхідного для збереження людини;

2.Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотсхнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, не відновлюваних ресурсів;

3.Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним потребам біосфери і людини.

45.Охорона оточуючого середовища

1.Усвідомлена форма громадської і державної діяльності, спрямованої на збереження і відтворення природних ресурсів;

2.Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотсхнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, не відновлюваних ресурсів;

3.Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним потребам біосфери і людини.

46.Охорона навколишнього природного середовища

1.Система заходів, спрямованих на збереження природи Землі в стані, який би відповідав еволюційним потребам біосфери і людини;

2.Сукупність заходів, направлених на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи;

3.Система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотсхнічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, не відновлюваних ресурсів.

47.Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) це -

1.Визначення масштабів і рівнів впливів діяльності, що планується на навколишнє середовище;

2.Розробка заходів щодо попередження або зменшення впливів проектних рішень;

3.Визначення масштабів і рівнів впливів діяльності, яка проектується, на навколишнє середовище, заходів щодо попередження або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічної точки зору.

48.Склад водного фонду

1.Поверхневі та підземні води;

2.Внутрішні морські води, територіальне море;

3.1 і 2.

64

49.Управління природоохоронною діяльністю в сільському господарстві здійснює:

1.Міністерство охорони навколишнього природного середовища;

2.Державний комітет з питань земельних ресурсів;

3.1 і 2.

50.Пріоритетні напрями управління у сфері збереження біологічного різноманіття є:

1.Удосконалення законодавчої нормативної бази, створення і ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

2.Організація комплексного моніторингу стану популяцій тваринного й рослинного світу;

3.1 і 2.

51.Органи загального державного управління – це:

1.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які здійснюють контроль за додержанням екологічного законодавства;

2.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які крім функцій загальнодержавного управління виконують функції щодо формування й забезпечення реалізації державної екологічної політики, визначення правових основ регулювання, екологічних правовідносин, здійснення контролю за додержанням екологічного законодавства.

3.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які виконують цільові функції екологічного управління;

52. До органів загального державного управління належать:

1.Міністерство охорони навколишнього природного середовища, обласні державні управління та екологічні інспекції ;

2.Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим, Верховна Рада АР Крим, Обласні державні адміністрації, Київська, Севастопольська міська державна адміністрація, Районні в м. Києві та м. Севастополі державні адміністрації;

3.Державна служба заповідної справи.

53.Органи спеціального державного управління – це:

1.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які виконують цільові функції екологічного управління;

2.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які здійснюють контроль за додержанням екологічного законодавства;

3.Уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, які крім функцій загальнодержавного управління виконують функції щодо формування й забезпечення реалізації державної екологічної політикию

54.До органів спеціального державного управління належать:

1.Міністерство охорони навколишнього природного середовища, Державна екологічна інспекція, Державна служба заповідної справи, обласні державні управління та екологічні інспекції, тощо;

2.Президент України, Верховна Рада України, Рада національної безпеки та оборони України, Кабінет Міністрів України;

3.Рада Міністрів АР Крим, Верховна Рада АР Крим, Обласні державні адміністрації.

65

55.Спеціальні функції державного екологічного управління це:

1.Екологічний аудит, стандартизація, страхування, організація освіти, інформування, забезпечення відповідальності за екологічні правопорушення

2.Екологічне нормування, ліцензування, експертиза, сертифікація, оцінка впливу на навколишнє середовище, моніторинг;

3.1 і 2.

56.Основні види екологічного нормування:

1.Норми, ліміти і нормативи плати за забруднення навколишнього середовища;

2.Норми, ліміти і нормативи плати за використання природних ресурсів;

3.1 і 2.

57. До показників впливу забруднювальних речовин на навколишнє середовище належать:

1.Гранично допустима концентрація, гранично допустимий викид, скид;

2.Гранично допустиме навантаження (ємність екосистеми);

3.1 і 2.

58.Об'єкти екологічної експертизи – це:

1.Проекти законодавчих, нормативно-правових актів, документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції;

2.Передпроектні та проектні матеріали, діючи екологічно небезпечні господарські об'єкти;

3.1 і 2.

59.Ким встановлюється перелік екологічно небезпечних об’єктів

1.Верховною Радою України;

2.Кабінетом Міністрів України;

3.Міністерством охорони навколишнього природного середовища.

60.Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) – це:

1.Визначення рівнів впливів на навколишнє середовище діяльності, яка проектується;

2.Визначення масштабів і рівнів впливів діяльності, яка проектується, на навколишнє середовище, заходів щодо попередження або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічної точки зору;

3.Визначення заходів щодо попередження або зменшення впливів діяльності, яка проектується.

61.Яким документом регламентуються склад, зміст і порядок розробки розділу ОВНС

1.Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

2.Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-1-2003;

3.Державні будівельні норми України ДБН А.2.2-3-2004.

62.Головною метою екологічного управління є:

1.Найбільш ефективне досягнення гармонізації соціального, економічного і екологічного розвитку (балансу між цими складовими сталого розвитку);

2.Реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у сфері охорони навколишнього середовища.

3.1 і 2.

66

63.Наукові основи управління — це:

1.Конкретні управлінські науки про елементи, функції та аспекти управління: планування, облік, статистика, соціологія, право;

2.Теорія управління - закони й закономірності управління як цілісного, комплексного суспільного явища;

3.1 і 2.

64.До функцій попереднього управління відноситься:

1.Визначення мети;

2.Прогнозування і планування;

3.1 і 2.

65.До функцій оперативного управління відноситься:

1.Прогнозування і планування;

2.Організація (включає організацію об'єкта й суб'єкта управління, дію суб'єкта на об'єкт); мотивація (стимулювання), координація дії; усунення конфліктів;

3.Облік та аналіз.

66.До функцій завершального управління відноситься:

1.Контроль, облік та аналіз;

2.Координація дії; усунення конфліктів;

3.Прогнозування і планування.

67.До об'єктів охорони природи належать:

1.Природні екологічні системи, земля, її надра, поверхневі та підземні води, ліси та інша рослинність, тваринний світ, мікроорганізми, генетичний фонд, природні ландшафти;

2.Атмосферне повітря, озоновий шар атмосфери;

3.1 і 2.

68.Головна мета економічних механізмів природокористування та природоохоронної діяльності є:

1.Стимулювання шляхом впровадження еколого-економічних інструментів природокористувачів до зменшення шкідливого впливу на довкілля;

2.Раціональне та ощадливе використання природних ресурсів та зменшення енерго- і ресурсомісткості одиниці продукції; створення за розрахунок коштів, отриманих від екологічних зборів та платежів джерела фінансування природоохоронних заходів та робіт.

3.1 і 2

69.Складові елементи економічного механізму природоохоронної діяльності:

1.Збори за спеціальне використання природних ресурсів, збори за забруднення навколишнього природного середовища; збори за погіршення якості природних ресурсів;

2.Організація й діяльність екологічних фондів; стимулювання в системі охорони навколишнього природного середовища шляхом надання податкових та кредитних пільг; екологічне страхування.

3.1 і 2.

70.Ринкові регулятори економічного механізму екологічного управління:

1.Система екологічних платежів;

2.Екологічні податки, екологічне страхування;

3.Система екологічних стимулів.

67

71.Адміністративні регулятори економічного механізму екологічного управління:

1.Система екологічних платежів;

2.Система екологічних стимулів;

3.1 і 2.

72.Фінансово-кредитні регулятори економічного механізму екологічного управління:

1.Екологічні фонди, банки, субсидії;

2.Екологічне ціноутворення;

3.1 і 2.

73.До функціональних механізмів екологічного управління належать:

1.Економічний, адміністративний, інформаційно-контрольний, науково-освітній і громадський;

2.Моніторинговий та кадастровий;

3.1 і 2.

74.До групи екологічних механізмів екологічного управління належать:

1.Екологічний моніторинг;

2.Біотичне регулювання навколишнім природним середовищем, екологогосподарський баланс територій, обліково-кадастровий та екологічний моніторинг;

3.Інформаційно-контрольний, науково-освітній і громадський механізми;

75.До складових міжнародної організаційної структури впровадження принципів сталого розвідку відноситься:

1.ООН, Генеральна Асамблея, Економічна і соціальна рада, Комісія сталого розвитку;

2.ЮНЕСКО, ПРООН, ЮНЕП;

3.1 і 2.

76.Які фінансові інститути грають важливу міжнародну екологічну роль?

1.Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);

2.Всесвітній банк (ВБ) та його Екологічний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР);

3.1 і 2.

77.Найважливішими документами в системі міжнародних природоохоронних відносин є:

1.Конвенція "Про зміни клімату", "Про охорону озонового шару";

2.Конвенція "Про біологічне різноманіття", "Про водно-болотні угіддя", "Про охорону всесвітній та природної спадщини", Всесвітня хартія охорони природи"

3.1 і 2.

78.Основні функції міжнародних організацій

1.Контроль за виконанням прийнятих домовленостей;

2.Координація спільних зусиль з охорони природи, притягати увагу громадськості до екологічних проблем;

3.1 і 2.

79.Міжнародні громадські організації – це

1.Гринпіс, Римський клуб, Всесвітній фонд дикої природи (ВВФ);

2.Всесвітня метеорологічна організація (ВМО), Міжнародна агенція з атомної енергії

(МАГАТЕ);

3.1 і 2.

80.Міжнародна конвенція – це:

1.Багатосторонній міжнародний договір;

2.Двосторонній міжнародний договір;

3.1 і 2.