1.Методика викладання української мови як наука і навчальна дисципліна.

Методика української мови - педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчання школярів української мови, тобто зміст на­вчання, методи роботи вчителя, учнів, процеси засвоєння матеріалу, труднощі, ефективність рекомендованих методів і прийомів. Мето­дика української мови, визначаючи зміст навчання, забезпечує шко­лу навчальними програмами, підручниками та іншими посібниками; розробляє методичні посібники для вчителів і методичні вказівки для учнів, досліджує процеси засвоєння матеріалу учнями, оцінюю­чи на цій основі методи і прийоми.

Отже, М покликана розробляти такі методи і прийоми, які б озброїли учня вмінням мислити, тобто логічно міркувати, робити виснавок.

Галузі та розділи методики української мови: методика української мови у початковій школі, середній школі, у ВНЗ; методика розвитку мовлення дітей у дитячо­му садку; методика української мови як рідної, як другої мови у на­ціональній школі і методика української мови для іноземців. У ме­тодиці української мови як рідної виділяються такі розділи: загальні питання методики; методика навчання грамоти, чи букваристика — складова частина методики початкового навчання; методика на­вчання читання; методика граматики; методика орфографії і пункту­ації; методика розвитку усного і писемного мовлення учнів; методи­ка позакласної роботи з української мови; методика факультативів. Виділяють також підрозділи: методика твору, методика словникової роботи, методика правопису ненаголошених голосних і т.п.

М навчання української мови як наука досліджує процес навчання, розкриває закономірності засвоєння учнями різних сторін мови, визначає, вмотивовує засоби передачі знань учням.

4.Предмет, зміст, цілі і структура курсу методики навчання української мови.

Предмет методики української мови.Як і будь-яка інша нау­ка, методика має свій предмет, тобто те, що вона вивчає. Предмет методики української мови - це процес оволодіння мовою (мовлен­ням, письмом, читанням, граматикою, орфографією, фонетикою, орфоепією лексикою та ін.* в умовах навчання дітей в школі. Мето­дика цікавиться змістом навчання, діяльністю вчителя і учнів; ви­вчає закономірності формування мовних понять, умінь і навичок мови. На відміну від психології та дидактики, методика вивчає не загальні закономірності навчання, а специфічні, пов'язані з конкретним мовним матеріалом: наприклад, закономірності формування орфографічних умінь і навичок, тенденції оволодіння синтаксисом та ін. Враховуючи результати вивчення закономірностей навчання рідної мови, методика вирішує свої прикладні завдання: виробляє такі методи і прийоми навчання, які забезпечують вирішення вихов­них завдань, розвиток мислення та пізнавальної активності школя­рів, глибину і міцність знань, умінь, навичок.

Завдання методики української мови якнауки розподіля­ються на фундаментальні та прикладні. До фундаментальнихнале­жать дослідження процесів оволодіння учнями рідною мовою, мов­ленням, письмом, читанням, орфографічними навичками, системою граматичних понять, вивчення принципів і методів навчання україн­ської мови, цілей і завдань навчання, принципів відбору матеріалу для вивчення.

Прикладнізавдання традиційно визначаються питаннями: чого навчати? як навчати? чому так, а не інакше?«Чого навчати?» пе­редбачає створення програм, підручників та інших посібників, які визначають зміст навчання української мови;«як навчати?» означає розробку методів, систем уроків, вправ, рекомендацій, написання методичних посібників для вчителів. Третє питання означає обґрун­тування вибраної методики, перевірку програм та підручників, порі­вняльне вивчення різних методик - методів і прийомів. Всі завдання методики взаємопов'язані: вирішення прикладних завдань спираєть­ся на фундаментальні дослідження.

Українська мова в середній загальноосвітній школі — важливий навчальний предмет, опанування якого сприяє формуванню національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Вив­чення рідної мови має освітнє, виховне і розвивальне значення.

Змістові лінії

Культурологічна. Формування в учнів цілісного гуманістичного світогляду,     ознайомлення     їх     з     основним культурним набутком рідного народу і людства в цілому,     виховання     патріотизму,     моральних переконань, почуття прекрасного.

Комунікативна.Формування в учнів умінь створювати усні й письмові висловлювання різних жанрів, адекватно :приймати      на      слух      діалог      і      монолог, використовувати різні прийоми фіксації почутого (прочитаного*, користуватися різними видами питання, оцінювати сприйнятий текст.

Лінгвістична.Формування в учнів базового лінгвістичного кругозору, правильного уявлення про структуру рідної мови.

Діяльнісна.Розвиток розумових здібностей учнів.

Важливою умовою вивчення теоретичного матеріалу з мови і розвитку мовлення учнів є врахування міжпредметних зв'язків (з літературою, історією, математикою, образотворчим мистецт­вом*. На їх основі в практиці роботи вчителя-словесника посту­пово впроваджуються інтегровані уроки, що значно посилюють пізнавальну активність учнів.

Шкільний курс рідної мови єдиний з 1-го по 12-й клас, тому словесник, працюючи в середніх і старших класах, має знати відо­мості про мову і мовлення та вміння, набуті учнями в 1-4-х кла­сах. На послідовність вивчення тем зазначеного курсу, на взає­мозв'язок його розділів указується в програмі з української мови. .

Цілі:

1. озброїти майбутнього вчителя знаннями у сфері методики з метою організації навчального процесу,

2. ознайомити з методичною спадщиною та новою методичною літературою і навчальними працями.

Зміст курсу:

1. загальні питання навчання укр..мови, куди входять поняття методів, прийомів, принципів, сучасні уроки,

2. методика вивчення окремих розділів курсу (лексика, фонетика),

3. методика позакласного уроку.