3.Підручники та посібники з методики викладання української мови та розвитку зв’язного мовлення.. Періодичні методичні видання.

Методичний посібник (посібникдля вчителів*- книга для вчителя, в якій викладається будь-яке питання методики, значний розділ курсу методики, описується система роботи, метод чи прийом (система прийомів* навчання. Методичний посібник характеризу­ється яскраво вираженою практичного спрямованістю, доступністю і допомагає вчителеві у його щоденній діяльності. До методичних по­сібників відносять також методичні (поурочні* розробки та посібни­ки з предмета, який викладається.

Методичні (поурочні* розробки- вид практичного посібника для молодого вчителя. Містить приблизне планування матеріалу з курсу української мови на півроку, на рік, а також орієнтовні конс­пекти (плани* уроків. Методичні розробки допомагають учителям глибше зрозуміти ідеї та можливості, закладені в підручниках украї­нської мови та інших посібниках, полегшують працю вчителя.

Методичні розробки- це орієнтовні зразки, які можуть допо­могти вчителеві побудувати свій урок. Це засіб поширення кращого досвіду вчителів, проте розробки не повинні стримувати творчу іні­ціативу вчителя. Методичні розробки особливо важливі при введен­ні нового підручника чи нової програми, що характерно для періоду реформи школи.

Навчальні посібники з української мови- друковані, зобра­жувальні та звукові засоби навчання для школи, ВНЗ, ПТУ, ліцею та ін.: збірники вправ, задач, завдань з курсу української мови чи з її розділів, збірники текстів для аналізу, переказів та диктантів, хрес­томатії, платівки, навчальні кіно - й телефільми, роздавальний мате­ріал (картки з дидактичними матеріалами*, навчальні словники і до­відники, наочні посібники (таблиці з граматики, орфографії, картини для розвитку мовлення та ін.*.

Наочні посібники з української мови- навчальні посібники, які забезпечують зорове сприйняття: таблиці з фонетики, граматики, лексики; схеми; словникові плакати для запам'ятовування правопи­су слів; картки для бесід, розповідей і творів; портрети вчених і письменників; а також екранні засоби; діа- та кінофільми, слайди, телефільми та ін. Засоби наочності поділяються на: 1* засоби зорової наочності (екранні, друковані*; 2* засоби слухової і зорово-слухової наочності (звукові, екранно-звукові*.

Методична преса:журнали – „Українська мова і література в школі”, „Українська мова і література в середніх школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах”, „Дивослово”, „Початкове слово”, „Урок української”, „Рідна школа”; газета „Українська мова та література”.

6. Зв'язки методики української мови з іншими науками: з лінгвістикою - у визначенні змісту предмета, у врахуванні закономірностей функціо­нування мови; з педагогікою - у розробці основних освітньо-виховних завдань, спираючись на принципи і закономірності на­вчання; з психологією, спираючись на закономірності мислення і мовлення, а також засвоєння знань, умінь і навичок, на закономір­ності розумового розвитку дітей, сприйняття, пам'яті та інших пси­хічних процесів.

Методика української мови використовує методи дослідження, які застосовуються у мовознавстві, педагогіці та у психології: спо­стереження, різні види експерименту (констатуючий, пошуковий, формуючий, контрольний*, бесіди й анкетування, аналіз документа­ції, узагальнення досвіду шкіл та вчителів.

Незважаючи на різноманітність підходів до трактування методики як учбової дисципліни головним все ж залишається її базовий зв`язок з історією і педагогікою. Отже, дидактичною метою методики викладання історії в школі є відбір і відповідне опрацювання основних даних історичної науки з ціллю їх викладання учням. Історичний зміст відбирається з врахуванням пізнавальних можливостей учнів, а це неможливо зробити без наукових напрацювань психології.

Проте базується все ж методика викладання історії в школі на педагогіці. Органічний взаємозв`язок з педагогікою дозволяє використати її методи і методичні прийоми для створення специфічних, адаптованих до вивчення історії форм, методів і методичних прийомів навчання на уроці історії. Розвиток сучасної методики викладання історії як науки, і як учбової дисципліни в їх органічному поєднанні дозволив на сьогодні створити принципово нові, інноваційні технології і моделі навчання історії в школі. До них слід віднести технології повного засвоєння навчального матеріалу, технології розвивального навчання, модульно-розвивальну технологію навчання, модель навчання у грі, модель навчання у дискусії, сугестопедичну модель навчання, лабораторну систему навчання історії, проектну систему навчання, інтегровану (комплексну) систему навчання.

Активно розвиваються і комп`ютерні технології у навчанні історії. Під комп`ютерними технологіями прийнято розуміти сукупність методів, форм і засобів навчання, які базуються на використанні сучасних комп`ютерних засобів і спрямованих на ефективне досягнення мети навчання історії в школі.