Пит4 жести як засіб невербальної комунікації

Термін „жести” розуміється як рухи рук або кистей рук, але найчастіше використовується для позначення всіх рухів тіла, у тому числі міміки та пантоміміки. У такому випадку для позначення власне рухів рук вживається термін „жестикуляція”.

Жести розглядаються як зовнішні прояви внутрішнього стану людини, при цьому вони не­суть інформацію не тільки про психологічний стан людини, але і про інтенсивність пережи­вання. У комунікаційному процесі жести супроводжують мову або замінюють неї, при цьому вони говорять про ставлення людини до якоїсь особи, події, предмету.

У психології невербального спілкування не вироблена загальновизнана класифікація жестів.

Згідно найбільш широкої класифікації жести підрозділяються на при­родні (спонтанні) та штучні (жести глухонімих, професійні жести диригентів, біржовиків тощо).

Відповідно до класифікації відомого дослідника невербальної поведінки Антона Штангля виді­ляються:

• жести рук;

• жести кистей рук;

• „ігри рук” (пальці тарабанять по столу, потирання чола або потилиці тощо);

• жести пальців;

• рукостискання.

У класифікації австралійського дослідника Алана Піза представлені найбільш розповсюд­жені, з його погляду, жести та дії:

• жести долоні;

• жести кистями та руками;

• жести „рука до обличчя”;

• бар’єри з рук;

• бар’єри з ніг.

Щоб підкреслити розмаїтість інформації, яку можуть надавати жести партнерові, їх поді­ляють на такі групи:

• жести-регулятори – виражають ставлення того, хто говорить, до чого-небудь або до кого-небудь (кивок, цілеспрямовані рухи руками та ін.);

• жести-емблеми – своєрідні замінники слів або фраз у спілкуванні (піднятий нагору великий палець та ін.);

• жести-ілюстратори – жести повідомлення, образні картини повідом­лення („отакого розміру”, „отакої форми”, рухи руками, які з’єд­нують уявлювані предмети та ін.);

• жести-адаптери – демонструють специфічні звички людини, пов’я­за­ні з рухами рук (почісування, погладжування, перебирання окремих предметів тощо);

• жести-аффектори – виражають через рухи тіла певні емоції (розгуб­леність, подив, відраза, радість);

• жести оцінки одержуваної інформації (один палець відставлений, інші під підборіддям – критична оцінка; почісування підборіддя – обмірковування майбутнього висловлення; почісування пальцем носа – заклопотаність, сумнів).

Жестам завжди властива, по-перше, варіативність (навіть у тих випад­ках, коли вони загальновживані), обумовлена насамперед індивідуальними особливостями людини; по-друге, багатофункціональність. Наприклад, змах руки може вживатись як знак розпачу, залучення уваги або відмовлення від чого-небудь. Кивки головою не завжди означають згоду – часто вони лише показують тому, хто говорить, що його слухають і готові слухати далі.

Варіативність та багатофункціональність жестів пов’язані також із розбіжностями культур, у яких вони функціонують: один і той же жест може бути інтерпретований по-різному.

Такесика – спеціальна область психології невербальної поведінки, яка займається вивченням жестів-дотиків. Незважаючи на те, що тактильно-кінестетична система дає менш точну, аніж зір, інформацію про іншу люди­ну, у ряді випадків можливий її пріоритет в організації процесу спілкування.

Такесика базується на двох основних елементах – фізичному контакті і розташуванні тіла в просторі. Фізичний контакт у виді дотиків, погладжу­вань, поцілунків, поплескувань є важли­вим засобом взаємодії між людьми. Через дотики людина виражає свої найсильніші почуття – любов та нена­висть. Фізичне знищення людини відбувається найчастіше за допомогою таких фізичних контактів, як побої, удари, і психологічне приниження осо­бистості також пов’язане з ними (ляпас, примус до фізичних контактів).

Серед різних компонентів такесики найчастіше розглядається рукостис­кання – одне з найпо­ширеніших доторкань, прийнятих у різних культурах. Виділяють наступні види рукостискань:

• долоня, повернена вниз, на долоні партнера – прагнення до доміну­вання, владне рукостискання, спроба взяти ситуацію під контроль;

• долоня, повернена нагору, під долонею партнера – готовність до підпорядкування, сигнал тому, чиє домінування визнається;

• долоня ребром униз (вертикальне положення) – позиція рівності;

• рукостискання „рукавичка” (дві долоні охоплюють одну долоню співрозмовника) – праг­нення показати щирість, чуйність, глибину почуттів ініціатора рукостискання; жест, як правило, супровод­жується посмішкою;

• мляве рукостискання може служити показником слабості характеру;

• сильне рукостискання часто є відмітною рисою активних або агресивних людей;

• коротке, мляве рукостискання може свідчити про байдужість;

• досить тривале рукостискання і занадто вологі руки говорять про сильний вплив парт­нера, виражене почуття відповідальності.

***

Жести - це виражальні рухи рук, що передають внутрішній стан людини.

За функціональним призначенням і природою вирізняють такі їх види:

1. Ритмічні жести дублюють інтонацію, виокремлюють певні частини висловлювання, підкреслюють логічний наголос, сповільнення чи прискорення темпу мовлення.

2. Емоційні жести передають найрізноманітніші відтінки почуттів: подив, радість, захоплення, ненависть, роздратування, розчарування.

3. Вказівні жести виконують функцію виділення якогось предмета серед однорідних. З цією метою послуговуються рухами пальців, кисті, цілої руки.

4. Зображувальними жестами відтворюють предмети, тварин, інших людей (їхню форму, рухи, розміри). Ними користуються в тих випадках, коли не вистачає слів чи необхідно підсилити враження і вплинути на слухача наочно.

5. Жести-символи інформують про певні дії, властивості, наміри тощо. Такі жести не мають нічого спільного з діями, про які вони сигналізують. Наприклад, піднесена рука з випрямленими пальцями - "прошу слова". До жестів-символів належать умовні жести вітання, прощання, заклик до мовлення, передчуття приємного.

Наведемо поширені жести і їх тлумачення:

• пальці рук зціплені - знак розчарування і бажання співрозмовника приховати своє негативне ставлення;

• прикривання рота рукою - слухач розуміє, що ви говорите неправду;

• почухування і потирання вуха - співрозмовник наслухався і хоче висловитися;

• потирання скронь, підборіддя, прикривання обличчя руками -особа не налаштована розмовляти в цей момент;

• людина відводить очі - підтвердження того, що вона щось приховує;

• схрещення рук на грудях - людина нервує, краще розмову закінчити чи перейти на іншу тему;

• схрещення рук і тримання пальців у кулаці - людина налаштована вкрай вороже;

• відтягування комірця - людина гнівається або дуже схвильована:

• вказівний палець спрямований прямовисно до скроні, а великий підтримує підборіддя - негативне або критичне ставлення до почутого;

• руки за головою - впевненість, перевага над співрозмовником;

• потирання ока - людина говорить неправду;

• тримання рук за спиною - впевненість у собі.