Примітки

¹ Пор. А. Геллій, Аттічні ночі. «Може, ти думаєш, що під словом jumentum слід розуміти в'ючну тварину, і тому вважаєш жорстоким тягти в суд на тварині хвору людину, що лежала у себе дома в ліжку. Але це зовсім не так... Jumentum мало не тільки те значення, якого надають йому в наші часи, [воно] вживалось як назва воза, що рухався з допомогою запряжених у нього тварин. Агсега ж називали міцну сільську повозку, яка була з усіх боків закрита і вистелена підстилкою і якою звичайно користувались для перевезення тяжко хворих і старих людей» (XVI, 26, 28, 29).

² Джерела не мають даних для відновлення змісту уривка.

³ Як вказував Гай у своєму коментарії до XII таблиць, викликаний на суд мав бути звільнений, як­що по дорозі до магістрату укладав мирову з тим, хто вчиняв на нього позов (1, 22, 1. D., II. 4).

⁴ Коміцій — місце на форумі, де відбувались народні збори, здійснювалось правосуддя і викону­вались вироки.

⁵ Status dies cum hoste — ця фраза, на думку дослідників і перекладачів XII таблиць, вказує, що, за XII таблицями, законним приводом для відкладення розгляду позовної вимоги був збіг дня, призначеного для судоговоріння, з днем, встановленим для суду над чужоземцем. Справді, у Ціцерона можна прочитати вказівку про те, що hostis вживається стародавніми римлянами для позначення чужоземця (реregrinus) (Ціцерон, Про обов'язки, І, 12, 37). Переглядаючи інші дже­рела, легко помітити, що в цей термін римляни вносили відтінок ворожості у відношенні до дано­го чужоземця. Отже, hostis був не тільки чужоземець, а й ворог, з яким Рим вів боротьбу. Через те даний термін вживався для позначення не тільки зовнішнього, але також і внутрішнього ворога. За вказівкою юриста Павла, «до ворогів залічувались ті, кого сенат або закон визнавав таки­ми» (1, 5, § 1; D. IV, 5). Крім того, важко припустити, щоб в епоху XII таблиць в Римі існувало су­дове регулювання відносин громадян з чужоземцями, і тому правильніше було б, здавалось, на­дати наведеній вище фразі XII таблиць значення більш грізної й інтенсивної охорони спокою всієї общини, всього її пануючого класу. Коли йшлося про суд над зрадником, говорить, за на­шим розумінням, дана вказівка XII таблиць, припинялось діяння правил, що захищали інтереси окремого громадянина.

⁶ Це повідомлення Авла Геллія про страчування боржників не відповідає показанням інших дже­рел, які цілком певно зазначають, що боргове право використовувалось у стародавньому Римі з метою експлуатації кредиторами боржників і обернення останніх в рабство. Пор. Діонісій Галікарнаський: «Де ж ті, — питав Валерій, — кого за їх борги обертаю в рабство?» (Аттічні ночі, VI, 59. Пор. також Лівій, VI, 34).

⁷ Пор. А. Геллій, Аттічні ночі, XX, 1, 48: «Якщо суд віддавав боржника кільком кредиторам, то де­цемвіри дозволяли їм, коли того захочуть, порубати й поділити на шматки тіло даної їм людини. [Проте] я не читав і не чув, щоб за старих часів хто-небудь був порубаний на шматки».

⁸ Під геs mancipi джерела розуміли майнові об'єкти — земля на території Італії, раби, в'ючні і за­пряжні тварини (бики, коні, осли та мули) і так звані сільські сервітути, тобто права на чужу річ, пов'язані з власністю на земельну ділянку (право проходу, прогону худоби і т. д.).

⁹ Агнатами в Римі називались особи, що вважалися родичами, через що вони були (чи могли бу­ти) під владою одного домовладики. Через те, наприклад, жінка була агнаткою братів свого чо­ловіка, бо всі вони корилися б владі батька останнього (тобто її свекра), коли б він був живий.

¹⁰ Фохт висловлює припущення, що відповідна постанова XII таблиць говорила ось що: «Коли вільновідпущеник, який не мав підвладних йому осіб, умирав без заповіту, то рухоме майно з його господарства переходило в господарство його патрона».

¹¹ На думку Варрона, “nexus називалась вільна людина, яка віддавала себе в рабство за гроші, що їх вона була винна, до того часу, поки не сплатить цього боргу”.

¹² Доповнюючи цей уривок так: «Після збирання винограду, поки жердини не вийняті, їх не можна брати насильно», Фохт вважав, що зміст даної постанови полягає в тому, що коли після зби­рання винограду жердини були витягнуті з землі, власник міг заявити на них своє право влас­ності.

¹³ В законі XII таблиць було постановлено карати палицями за привселюдну лайку. Сенека гово­рить: «І у нас в XII таблицях наказувалось не заклинати чужих плодів (тобто врожаю на дере­вах)».