Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Міжпредметні зв'язки пед-и - зв'язки пед-и з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Пед-а пов'язана з філософією (етикою), соціологією, естетикою, психологією, психотерапевтикою, анатомією, фізіологією, гігієною людини, гінетикою, основами театрального мистецтва, історією, літературою, інформатикою та ін. науками.

Філософія, соціологія, естетика допомагають пед-і визначити мету вих-я, правильно враховувати дію заг-х законом-ей люд. буття і мисл-я, надають оперативну інф-ію про зміни в науці та сусп-і, коригуючи спрямованість вих-я. Псих-ія вивчає законом-і розвитку психіки людини, а пед-а - ефективність вих-х впливів, які спричиняють зміни у її внутр-у світі та поведінці. Кожен розділ пед-и спирається на відповідний розділ псих-ії. Анатомія і фізіологія людини - база для роз-я біол-ої сутності людини: розвитку вищої нервової діял-і, 1 та 2 сигн. систем, розвитку й функц-я органів чуттів, опорно-рух. апарату, серцево-судинної та дихальної систем.

Гігієна дітей і підлітків як галузь гігієни сприяє орг-ії на наук. засадах у закладах освіти заходів щодо зміцнення здоров'я, фіз. розвитку школярів, труд. діял-і дітей та підлітків, плануванню будівництва та обладнання навч. і дитячих закладів різних типів. Зв'язок педагогіки з медициною став передумовою формування корекційної пед-и як спец. галузі пед-го знання, предметом якої є освіта дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку. У взаємозв'язку з медициною вона розробляє сис-у засобів, що дають змогу досягти терап-го ефекту й полегшити процеси соціалізації, компенсувати наявні дефекти.

Методи педагогічного дослідження.

Наук. досл-я — особлива форма процесу пізн-я, сист-е цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому викор. засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. Викор. фундам-і (розкр. сутність пед.-х явищ, знах. глибоко приховані засади пед.-ї діял-і, дають її наукове обґрунтування; здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Акад. пед.-х наук Укр.) та прикладні наукові досл-я (охоплюють пит-я, безпосередньо пов’язані з практикою; наук.-методичні центри вищої, сер. освіти Мін-а освіти і науки Укр.). Вимоги: сусп. актуальність; наукова новизна; теор. і практ. значущість; наукова об’єктивність і достовірність; доступність висновків і рекомендацій для викор-я їх в ін. конкр. наук. досл-ях або в практ. діял-і; визначення міри, меж і умов ефект. застос-я отриманих результатів. Метод - певний систематизований комплекс прийомів, процедур, які застос. дослідником для досягнення поставленої мети; сукупність прийомів практ. або теор. засвоєння пед.-ї дійсності. У пед.-х досл-х застос., як правило, не окремий метод, а їх сукупність. Найбільш загальним є поділ методів на дві групи: 1. Емпіричні методи, які викор. для нагромадження фактичного матеріалу за досліджуваною проблемою; служать для фіксації явищ, їх опису, виявлення помітних зв’язків між досліджуваними явищами та процесами. Остан. часом у наук. літ-і спир. на клас-ю В.І.Загвязінського, який поділяє емпіричні методи на 2 підгрупи: 1.1. Робочі, часткові методи, до яких відн.: вивч-я літ-и, док-ів і резул-ів діял-і; спост-я; опит-я (усн. і письм.); метод експертних оцінок; тест-я. 1.2. Комплексні, заг-і методи, які будуються на осн-і викор-я одн. чи кількох частк. методів: обстеження, моніторинг, вивчення результатів і продуктів діял-і школярів, вивчення й узагал-я пед.-ого досвіду, дослідна пед.-а робота, пед.-ий експеримент. 2. Теор-і методи – спрям. на створ-я теор. узагальнень та формулювань законом-й досліджуваних явищ. Група цих методів вкл. в себе аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, моделювання, узаг-я, формалізацію, абстрагування та ін.

Методи под. на такі 3 осн. групи: · методи нагром-я фактів - призначені для збир-я емпір-х даних (вивч. літер-х джерел, документів та продуктів діял-і, спостереження, опитування тощо); · методи узагал-я та осмислення зібр. фактів - аналіз та синтез, порівняння та аналогія, моделювання та ін; · методи перевірки та уточнення положень і попередніх висновків – експерим. робота як сукупність методів.

Найчастіше в пед.-х досл-х викор. такі методи: м. пед.-ого спост-я — спец. орган. сприймання пед.-о процесу в прир. умовах. Буває пряме, опосеред., відкр., закр., самоспост.(треба мати план, визначити термін, фіксувати результати) Спост-я повинно бути систематичним; тривале спост-я за вихованцем в усіх видах його діял-і; техн. засоби.

М. бесіди — джерело і спосіб пізнання пед.-о явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в прир. умовах. (мати план, осн. й дод-і зап-я; сприятлива атмосфера для відвертого обміну думками; врахувати індив-і особл-і співбесідника; пед.-ий такт; протокол бесіди, результати порівняти з інф-єю про особистість, отриманою за допомогою ін. методів.

Різновид бесіди — інтерв’ю. дослідник ставить наперед визначені зап-я у певній послід-і й записує відповіді. Найдоцільніший, якщо відповіді об’єктивні, не передбачає уточнювальних запитань. Типи респондентів: несміливий, боязкий, балакучий, жартівник, сперечальник, самовпевнений. Результати залежать від продуманості запитань.

М. анкет-я — дає змогу підвищити об’єктивність інф-ії про пед.-і факти, явища, процеси, їх типовість, оскільки передбачає отримання інф-ії від якнайбільшої кіл-і опитаних. Відкриті (довільна відповідь); закриті (варіанти готових відповідей на вибір); напіввідкриті (варіанти + власна думка); полярні («так» чи «ні»).

Метод пед.-о експерименту — науково поставлений дослід організації пед.-о процесу в точно враховуваних умовах. Забезпечує найдостовірніші результати у пед.-х досл-х. Залежно від мети види: констатуючий — вивч. наявні пед.-і явища; перевірочний, уточнювальний (перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми); творчий, перетворюючий, формуючий — конструюються нові пед.-і явища. Дає змогу: штучно відокремити досліджуване явище від ін-х, цілеспрямовано змінювати умови пед.-го впливу на вихованців; повторювати пед.-і явища в приблизно т. с. умовах; поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю. Пед-ий експ. є комплексним, оскільки передбачає поєднання методів спост-я, бесіди, анкетування, створення спец. ситуацій тощо на всіх етапах кожного з видів експерименту.

М. вивч. шк. докум-ї та учн. робіт. Особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, предмети, виготовлені в навч. майстернях, дають дослідникові об’єктивні дані, що характеризують індив. особл-і учнів, їх ставлення до навч-я, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок. Дає змогу скласти уявлення про стан навч.-вих. роботи в школі загалом і на окремих її ділянках зокрема.

М. рейтингу — оцінка окремих сторін діял-і компетентними суддями (експертами). Вимоги: компетентність — знання сутності проблеми; креативність — здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму — наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об’єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

М. узаг-я незал. характеристик — узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

М. психолого-пед-го тест-я — випробування учня на певний рівень знань, умінь або заг. інтел-у розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань.

М. соціометрії — вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). «З ким би ти хотів…» три або більше «вибори»; можна визначити місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутріколект. угруповань, їх лідерів. Змоделювати внутріколективні стосунки: рівень згуртованості колективу, способи його впливу на важкого учня та ін.

М. аналізу результатів діял-і учня — аналіз результатів різних видів діял-і учня за реальними справами. Математичні методи.

М. реєстрування — виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кіл-і скоєних учнями негативних вчинків).

М. ранжування — розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменш. чи збіл.), визначення місця в цьому ряду об’єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.).

М. моделювання — створення й дослідження моделей. Наукова модель — смислово представлена і матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет досл-я (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Теоретичні методи (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки) становлять особливу групу методів педагогічного дослідження.