Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Модернізм.doc
Скачиваний:
86
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
61.44 Кб
Скачать

Модернізм ( італ. modernismo - "Сучасне протягом"; від лат. modernus - "Сучасний, недавній") – сукупність художніх напрямків у мистецтві кінця XIX - поч. XX століття, що характеризується розривом з попереднім історичним досвідом художньої творчості, прагненням затвердити нові нетрадиційні початку в мистецтві, безперервним оновленням художніх форм, а також умовністю (схематизацией, абстрагованістю) стилю. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Бодлер, Верлен, А.Рембо) і поширився в Європі, Росії, Україні.

Загальні риси модернізму:

  1. особлива увага до внутрішнього світу особистості;

  1. проголошення самоцінності людини та мистецтва;

  1. надання переваги творчій інтуїції;

  1. розуміння літератури як найвищого знання, що здатне проникати у найінтимніші глибини існування особистості і одухотворити світ;

  1. пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість тощо);

  1. прагнення відкрити нові ідеї, що перетворять світ за законами краси і мистецтва.

Найбільш значними модерністськими тенденціями були імпресіонізм, модерн, експресіонізм, нео - і постімпресіонізму, фовізм, кубізм, футуризм. А також більш пізні течії - Абстрактне мистецтво, дадаїзм, сюрреалізм. У вузькому сенсі модернізм розглядається як рання щабель авангардизму, початок перегляду класичних традицій. Датою зародження модернізму часто називають 1863 - рік відкриття в Парижі " Салону знедолених ", куди приймалися роботи художників. В широкому сенсі модернізм -" інше мистецтво ", головною метою якого є створення оригінальних творів, заснованих на внутрішній свободі та особливому баченні світу автором і несучих нові виразні засоби образотворчої мови.

Стиль модерн набуває поширення в усіх країнах Європи, але в різних країнах він має свою назву. В Україні та Росії — "стиль модерн" (Ф. Шехтель, В. Городецький, М. Врубель, М. Нестеров, М.Бену а, Г. Нарбут, М. Жук та ін.); у Франції та Бельгії — "Ар-Нуво" (Моріс Дені, П'єр Боннер, П. Серюз'є, Е. Вюйар, П. Рансон та ін.); в Німеччині "Югенд-Штиль" (А. Бьоклін, Ф. Штук, А. Хофман та ін.); в Австрії — "Сецесіон" (Г. Клімт та ін.); в Італії — "стиль Ліберті"; в Англії — "модерн стайл"; в США — "стиль Тіффані". Представники цього стилю вважали, що вони спрямовані в майбутнє і ніби поривають з традиціями XIX ст., а передусім — з побутовим реалізмом і салонним класицизмом.

Своєрідність стилю модерн багато в чому зумовила зацікавленість Сходом, що знов активізується в Європі наприкінці XIX століття. В цей час Європа "відкриває" Схід набагато глибше, ніж романтики.

Наприклад, у "Поцілунку" Беренса(художник) дві голови, що злилися, оточені каскадом волосся, перетвореного на візерунок, орнамент. У Г. Клімта на картині з цією ж назвою переважає декоративізм. Магічний образ Сходу у творах початку XX ст. зачаровував.

У стилі модерн поєдналися європейські та східні традиції культури. Романтизм, почуттєвість, тверда лінійно-структурна основа успадковані з традицій Європи, площинна декоративність — з Азії. Але навіть європейські риси (романтизм, почуттєвість) набувають у європейських художників орнаментального характеру.

Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки. Тому мистецтво модернізму носило переважно ірраціональний характер (якого не можна збагнути розумом; незбагненний).

Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. У цьому плані модернізм став справжньою художньою революцією і міг пишатися такими епохальними відкриттями в літературі, як внутрішній монолог та зображення людської психіки у формі "потоку свідомості", відкриттям далеких асоціацій, теорії багатоголосся, універсалізації конкретного художнього прийому і перетворення його на загальний естетичний принцип, збагачення художньої творчості через відкриття прихованого змісту життєвих явищ, відкриттям ірреального та непізнаного.

Модерн породив новий рід героїнь, здатних відверто виявляти своє почуття, свій внутрішній стан, вогонь своєї душі, полум'я любові, рух тіла. Жінка в екстазі — це мотив, що досить часто зустрічається в мистецтві модерну. Наприклад, в "Юдіфі" Г. Клімта тонкі кістляві пальці стиснуті у судомі, очі закочені, вії напіввідкриті. Модерн густо замішаний на вишуканій еротиці.