45.Вільнодумство та атеїзм французьких матеріалістів хуііі ст.

У XVIII ст. французькі матеріалісти свідомо ігнорували релігію у процесі вирішення соціальних, наукових і моральних проблем суспільного життя, висловлюючи тим самим свою атеїстичну позицію. У XIX—XX ст. боротьба за безрелігійну культуру піднялася з новою силою. У філософії, науці, літературі і мистецтві в центрі уваги постала людина та її творча діяльність.

Вільнодумство — загальнолюдська цінність. Його походження і розвиток зумовлені релігією, оскільки воно сформувалось як широкий народний рух за визнання і реалізацію прав людини на критичне ставлення до неї і на вільне тлумачення всіх подій, явищ і процесів, що відбуваються у суспільстві.

Виникнення вільнодумства і релігії за часом збігаються. Вільнодумство — постійний супутник і антипод релігії. її поступовий розвиток — закономірний процес, об'єктивну основу якого становить той же спосіб виробництва матеріальних засобів життя людей і та ж система суспільних відносин, що забезпечують активність людини в історичному процесі, у всебічному освоєнні світу, в освіті і науці, в удосконаленні моральності і мистецтва, у наповненні духовної культури суспільства новим змістом, у створенні умов для постійного і вільного відтворення думок. У суб'єктивному плані вільнодумство спирається на здібності людей адекватно сприймати реальність і критично ставитися до релігії, постійно накопичувати позитивні знання про світ і сприяти їхньому розвиткові.

Загальною тенденцією розвитку вільнодумства є поширення сфери його впливу на суспільство, хоча цей процес не прямолінійний : історія знає періоди як піднесення, так і спаду вільнодумства. Головним чином це залежить від ступеня соціальної свободи, можливості людей розірвати коло внутрішньої і зовнішньої несвободи, переглянути релігійні концепції в інтересах адекватного відображення наявних умов життя, сформувати нові ідеї, подолати перешкоди на шляху своєї соціальної і культурної творчості.

Вид релігійного вільнодумства атеїзм (від фр. — без бога) — це світогляд і діяльність людей, що полягає у запереченні релігійних уявлень, догматів і культів та утвердженні самоцінності буття світу і людини.

Атеїзм є складовою всіх інших видів вільнодумства, проте суттєво відрізняється від них. У своєму протистоянні з релігією він втілює у життя систему філософських і наукових поглядів, переконань, що заперечують існування Бога, будь-яких надприродних сил, об'єктивних основ релігії. При цьому справжній, а не вигаданий атеїзм не припускає жодного насилля. Свої завдання він вирішує через просвітництво народу, озброюючи його науковими знаннями, формуючи у людей науковий світогляд, безрелігійно виховуючи їх з метою переконання кожного віруючого у міфічності й ілюзорності релігійних догм, у марності релігійних обрядів і культів, у непотрібності духовенства, церкви і всіх інших організацій релігії. Атеїстичний світогляд сам по собі діалектико-матеріалістичний за суттю. Він — ядро атеїзму і всіх інших його компонентів: філософії, історичної і природничо-наукової критики релігії, теорії атеїзму, атеїстичного виховання людей і атеїстичної пропаганди.

Атеїзм має велику історію. В епоху античності Демокріт (бл. 460—370 до н. е.) розвивав ідею про виникнення віри в богів через страх людей перед грізними силами природи, а тиран софіст Крітій (460—403 дон. е.) розглядав релігію як винахід хитрого політика для управління людьми. Відверто у своїх працях здійснював напади на релігію Епікур (341—270 до н. е.), а Тит Лукрецій Кар (99—55 до н. е.) у поемі "Про природу речей" ґрунтовно виклав зміст основних напрямів атеїзму і запропонував ідею необхідності позбавлення людей від релігійного гноблення як шлях досягнення ними справжньої людської свободи і щастя.