
4. Координати вектора
Нехай (,
,
)
деякий базис простору
,
–
довільний вектор цього простору. За
теоремою про розклад вектора за трьома
некомпланарними векторами існують
єдині числа
,
,
такі,
що
=
+
+
.
Коефіцієнти
,
,
розкладу
вектора за базисними векторами називаютьсякоординатами вектора
в даному базисі. При цьому число
називається
першою координатою, число
–
другою, а число
–
третьою.
Якщо вектор
в
даному базисі має координати
,
,
,
то скорочено це записують так:
(
,
,
)
або
.
Встановимо геометричний
зміст координат вектора в даному базисі.
Для цього відкладемо вектори
,
,
і
від
деякої точкиО
простору (мал. 16):
=
,
=
,
=
,
=
.
Побудуємо паралелепіпед,
ребра якого напрямлені вздовж прямих
,
,
,
а діагоналлю є відрізокOA.
Тоді
=
+
+
,
де
=
,
=
=
,
=
.
Тому
=
;
>
0, якщо
і
<
0, якщо
;
=
;
>
0, якщо
і
<
0, якщо
.
Аналогічно,
=
;
>
0, якщо
і
<
0,
.
Отже, координата
з
точністю до знака дорівнює довжині
відрізка
виміряному
в одиницях довжини
.
Знак же координати
залежить
від напрямку векторів
і
:
>
0, якщо
і
<
0, якщо
.
Аналогічно зміст двох інших координат
і
.
Базисні вектори в самому
базисі мають координати
(1;
0; 0),
(0;
1; 0),
(0;
0; 1).
Аналогічно визначаються
координати вектора в просторі
.
Базис цього підпростору складається з
двох не колінеарних векторів. Нехай
система векторів
,
є
базисом підпростору
.
Тоді за теоремою про розклад вектора
за двома не колінеарними векторами для
будь-якого вектора
із
підпростору
існують
єдині числа
,
такі,
що
=
+
.
Коефіцієнти
,
цього
розкладу називаються координатами
вектора
в
базисі (
,
).
Число
називається
першою координатою, а число
–
другою.
Аналогічним є і геометричний
зміст координат вектора в підпросторі
(мал.
17):
=
+
=
+
.
=
,
>
0, якщо
і
<
0, якщо
;
=
;
>
0, якщо
і
<
0, якщо
.
Базисні вектори мають
координати:
(1;
0),
(0;
1). Координати вектора в даному базисі
повністю задають вектор.
Розглянемо властивості координат векторів.
Теорема (2-га ознака рівності векторів): для того, щоб два вектори були рівними, необхідно і достатньо, щоб були рівними їх відповідні координати.
Твердження цієї теореми очевидне, воно випливає з єдиності розкладу вектора за трьома не компланарними векторами.
Теорема:справедливі такі твердження:
1) координати суми двох векторів дорівнюють сумі відповідних координат цих векторів;
2) координати різниці двох векторів дорівнюють різниці відповідних координат цих векторів;
3) координати добутку вектора на число дорівнюють добутку відповідних координат цього вектора на дане число.
Доведення: доведемо наприклад
перше твердження. Нехай у деякому базисі
(,
,
),
(
,
,
),
(
,
,
).
Тоді за означенням координат вектора
=
+
+
,
=
+
+
.
Отже,
+
=
+
+
+
+
+
=
(
+
)
+
(
+
)
+
(
+
)
.
Звідси випливає, що координати
вектора
+
відповідно
дорівнюють
+
+
,
+
,
+
,
що й треба було довести.
Аналогічно доводяться й інші властивості.
Теорема (2-га
ознака колінеарності двох векторів):
для того, щоб два вектори
(
,
,
),
(
,
,
)
задані в деякому базисі (
,
,
),
були колінеарними, необхідно і достатньо,
щоб їх координати були пропорційними.
Доведення:якщо=
,
то твердження очевидне. Припустимо, що
.
1. Необхідність.Нехай||
.
Тоді існує таке число λ, що
=
λ
,
звідки випиває, що
=
λ
,
=
λ
,
=
λ
;
=
λ.
Отже, якщо вектори колінеарні, то їх координати пропорційні.
2. Достатність.Нехай=
λ, тоді
=
λ
,
=
λ
,
=
λ
.
Помноживши ці рівності на вектори
,
,
відповідно,
дістанемо
=
λ
,
=
λ
,
=
λ
.
Додавши ці рівності дістанемо
+
+
=
λ
+
λ
+
λ
або
+
+
=
λ(
+
+
),
тобто
=
λ
||
.
Теорему доведено.