Призначення покарання

ситуаціяповністюохоплюєтьсяознакамисукупностізлочинів, боособа вчинила два злочини, передбачені різними статтями КК, і обидва вони були вчинені до засудження хоча б за один із них. Тому до таких випадківзгіднозч. 4 ст. 70 ККзастосовуютьсятісаміправилапризначення покарання, що передбачені в частинах 1–3 ст. 70 КК1. Проте покарання за ч. 4 ст. 70 КК призначається вже в три етапи:

–на першому етапі суд призначає покарання за злочин, вчинений до постановлення вироку за першою справою, але розкритий після цього;

–на другому — з урахуванням раніше постановленого вироку

іпризначеного ним покарання суд визначає остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення або повного чи часткового складання покарань, призначених за обома (попереднім і знов постановленим) вироками у межах, передбачених ч. 2 ст. 70 КК;

–на третьому етапі в строк покарання, остаточно визначеного за сукупністю злочинів, суд за правилами ст. 72 КК зараховує покарання, вже повністюабочастково відбуте засудженим запопереднім вироком.

§8. Призначення покарання за сукупністю вироків

Відповіднодоч. 1 ст. 71 ККсукупністьвироківєтам, дезасудженийпісляпостановленнявироку, аледоповноговідбуттяпризначеногонимпокарання, вчиняєновийзлочин. Отже, при сукупності вироків:

а) судпостановиввирок, якимособузасуджено допевногопокарання; б) призначене цим вироком покарання засуджений ще не відбув повністю; в) новий злочин вчиняється після постановлення вироку, але до повного відбуття призначеного ним покарання.

Порядок призначення покарання за сукупністю вироків вставлено у ч. 1 ст. 71 КК, згідно з якою, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчиняє новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Таким чином, за загальним правилом, остаточне покарання за сукупністю вироків призначається шляхом повного чи часткового складання по-

1 ПрактикасудівУкраїнизкримінальнихсправ(2006–2007). – С. 202–204, 232–234, 251–252.

371

Розділ 18

карань, призначених за окремими вироками. Межі такого складання зазначено у ч. 2 ст. 71 КК, відповідно до якої загальний строк пока-

рання, остаточно визначеного за сукупністю вироків, не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду по-

карання в Загальній частині КК. При складанні покарань у виді позбавлення волі його загальний строк не повинен перевищувати п’ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б один із злочинів є особливо тяжким, — двадцяти п’яти років.

Таким чином, на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків суд призначає покарання за такими правилами: а) насамперед призначається покарання за знов учинений злочин — за новим вироком; б) до покарання, призначеного за новим вироком, суд повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком; в) остаточна міра покарання за сукупністю вироків визначається в межах максимуму, встановленого в Загальній частині КК для відповідного виду покарання.

1.Покарання за знов вчинений злочин призначається на загальних підставах, тобто з урахуванням положень статей 65–691 КК. Причому якщовдіянняхособи, якавчинилановийзлочин, єознакиповторності (ст. 32 КК) або рецидиву (ст. 34 КК), суд ураховує їх як обставини, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК).

2.Допокарання, призначеногозановимвироком, судповністюабо частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім ви-

роком. Отже, та частина покарання, що вже відбута засудженим за попереднімвироком, невраховується, івостаточнепокараннявходять покарання, призначене за новим вироком, і покарання, ще не відбуте за попереднім вироком. Тому відповідно до ч. 4 ст. 71 КК остаточне покарання за сукупністю вироків, визначене шляхом складання, має бути більшим від покарання, призначеного за новим вироком, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком1.

3.Визначення остаточного покарання за сукупністю вироків обмеженотиммаксимумом, якийвстановленодлявідповідноговидупокаран-

ня в нормах Загальної частини КК. Наприклад, при складанні покарань

увиді позбавлення волі остаточне покарання не може перевищувати п’ятнадцяти, азаособливотяжкийзлочин— двадцятип’ятироків. Саме так встановлюється максимальна межа й інших видів покарань (наприклад, дляобмеження волі— п’ятьроків(ч. 2 ст. 61 КК), адлявиправних

1ПрактикасудівУкраїнизкримінальних справ(2006–2007). – С. 201–202, 234–235.

372

Призначення покарання

робіт— двароки(ч. 1 ст. 57 КК)). Такимчином, привизначенніостаточного покарання за сукупністю вироків суд може вийти за максимальні межінайбільшсувороїсанкціїстаттіОсобливоїчастиниКК, оскількипри цьому він керується не санкцією, а тим максимумом, який встановлено дляпевноговидупокарання вЗагальній частині КК.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КК при призначенні хоча б за одним із вироків довічного позбавлення волі загальний строк покарання за сукупністю вироківвизначається шляхомпоглиненнябудь-якихменш суворих покарань довічним позбавленням волі. До поглинення суд «змушений» удаватися і тоді, коли за новим вироком призначено покараннявмежах, якізбігаютьсязмаксимумомданоговидупокарання, встановленим у Загальній частині КК (п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р.). Наприклад, якщо особа доповноговідбуттяпризначенихвиправнихробітвчиняєновийзлочин, за який засуджується до п’яти років обмеження волі, то суд цим покаранням може лише поглинути невідбуту за попереднім вироком частину виправних робіт, бо згідно з ч. 2 ст. 61 КК максимальна межа обмеження волі становить п’ять років.

За ст. 71 КК складанню підлягають покарання як одного, так і різних їх видів. Але якщо за окремими вироками призначено покарання різних видів, то для їх складання суд керується приписами частин 1–3 ст. 72 КК.

Принципскладання покараньзасукупністювироківпоширюється не тільки на основні, а й на додаткові покарання. При цьому слід ураховувати таке:

–якщо додаткові покарання призначено тільки за попереднім або тільки за новим вироком, то вони (чи невідбута їх частина) приєднуютьсядоосновногопокарання, остаточнопризначеногозасукупністю вироків;

–якщо додаткові покарання призначено і за попереднім, і за знов постановленим вироками, то вони передусім поєднуються за сукупністю між собою і лише після цього приєднуються до остаточного основного покарання;

–якщо за окремими вироками призначено додаткові покарання одного виду, то вони складаються між собою в межах максимуму, встановленого для них у Загальній частині КК (наприклад, для позбавлення права обіймати певні посади такий максимум дорівнює трьом рокам — ч. 1 ст. 55 КК);

373

Розділ 18

– якщо за окремими вироками призначено додаткові покарання різних видів (наприклад, за попереднім вироком — позбавлення військового звання, а за новим — конфіскація майна), товонискладанню не підлягають і кожне з них відповідно до ч. 4 ст. 72 КК виконується самостійно.

Можливівипадки, колипісляпостановленнявироку, аледоповноговідбуттяпокаранняособавчиняєнеодин, адваабобільшезлочинів. Утаких ситуаціях має місце поєднання сукупності вироківісукупності злочинів, тому застосовуються правила ч. 5 ст. 71 КК, із якої випливає, що для призначення тут покарання слід керуватися як ст. 70, так іст. 71 КК. По-перше, судмаєпризначитипокаранняокремозакожний знов учинений злочин. По-друге, керуючись ст. 70 КК, суд має визначити покарання за сукупністю цих злочинів. По-третє, до покарання, призначеного за сукупністю злочинів, суд за правилами ст. 71 КК повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, визначаючи остаточне покарання у межах, встановлених ч. 2 ст. 71 КК.

§ 9. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення

Заокремізлочини(поокремихвироках) якприсукупностізлочинів (ст. 70 КК), так і при сукупності вироків (ст. 71 КК) можуть бути призначені покарання не тільки одного, а й різних видів. У зв’язку з цим виникає запитання: як застосувати в цих випадках принцип складання такихпокарань? Наприклад, заодинзлочинособузасудженодопозбавлення волі, а за інший — до виправних робіт; за одним із вироків — до арешту, азаіншим— дообмеженняволітощо. Длятакихситуаційуч. 1 ст. 72 КК передбачено правила, згідно з якими при складанні покарань різнихвидівзасукупністюзлочинівтасукупністювироківменшсуворий вид покарання переводиться в більш суворий, а для здійснення такого переведення(перерахування) встановлюєтьсяспіввідношенняміжокремими видами покарань на підставі певної шкали їх еквівалентів:

1)одномуднюпозбавленняволівідповідають: а) одинденьтримання

вдисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службових обмежень для військовослужбовціваботриднівиправнихробіт; г) вісім годингромадських робіт;

374

Призначення покарання

2)одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обмеження волі; б) три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

3)одному дню обмеження волі відповідають три дні службових обмежень для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

4)одномуднюобмеженняволіабоарештувідповідаютьвісімгодин громадських робіт.

Отже, якщо особу засуджено за один із злочинів до позбавлення волі на три роки, а за інший — до одного року виправних робіт, то суд має перевести менш суворе покарання (виправні роботи) у більш суворе (позбавлення волі), керуючись зазначеною вище шкалою у співвідношенні1:3. Тількипісляцьогоможназастосуватипринципповногоабочасткового складання длявизначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.

Присукупності злочинівтавироківвиникаєіпитанняпропризначення покарання за сукупністю у випадках, коли особа засуджується за кожен злочин (за кожним вироком) до службових обмежень для військовослужбовців або виправних робіт із різними відсотками відрахувань із заробітку. Це питання вирішується у ч. 2 ст. 72 КК, згідно

зякою складатися можуть лише строки цих покарань, а розміри відра-

хуваньіззаробіткузасудженогоскладаннюнепідлягають. Наприклад,

якщо до закінчення строку виправних робіт, призначених з відрахуванням 10 % із заробітку, особа засуджується за інший злочин до такого самого виду покарання, але з відрахуванням уже 20 %, то суд повністю або частково приєднує до покарання, призначеного за новим вироком, не відбутий за попереднім вироком строк виправних робіт, залишаючи дляостанньогоколишнійрозмір(10 %) відрахувань. Інакшекажучи, тут складаютьсялишестрокипокарання, арозміривідрахуваньіззаробітку засудженого обчислюються за кожним вироком самостійно.

Засукупністюзлочинівтавироківсудможепризначитиітаківиди основних покарань, для яких у ч. 1 ст. 72 КК не встановлено правил співвідношеннявякому-небудьеквіваленті. Цестосуєтьсятакихвидів покарань, як штраф і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, які згідно з ч. 3 ст. 72 КК складанню як між собою, так і з іншими видами покарань не підлягають і викону-

ються самостійно. Такий самий порядок встановлено у ч. 4 ст. 72 КК і щодо призначення за сукупністю додаткових покарань різних видів,

які в усіх випадках виконуються самостійно.

375