Резюме:

• Перцептивна сторона спілкування — це сприйняття зовніш­ніх ознак партнера по спілкуванню, співвіднесення їх з особистісними характеристиками індивіда, якого сприймають, й інтерпретація на цій основі його вчинків.

• Уявлення про іншу людину тісно пов’язано з рівнем власної самосвідомості. Формування образу іншої людини не завжди супроводжується глибоким проникненням у її внутрішній світ і адекватною оцінкою чи розумінням цієї особистості, однак служить необхідним етапом, що випереджає розуміння.

• У ході сприйняття іншої людини здійснюється одночасно кілька процесів: емоційна оцінка іншої людини, спроба зрозуміти її вчинки, визначення стратегії своєї власної поведінки.

• Сприйняті елементи фізичного вигляду, зовнішності експресії виступають багатозначними соціальними сигналами, які пояснюють, хто ця людина за національністю, віком, досвідом, що вона почуває в даний момент, як настроєна, який рівень її культури і естетичних смаків, чи впевнена вона у собі, чи товариська і т. ін. Образ — уявлення про іншу людину — формує певну настанову стосовно даної людини, визначає емоційне і пізнавальне ставлення до неї, направляє вчинки, тобто виступає регулятором поведінки у взаємодії з цією людиною.

• Зміст міжособистісного сприйняття залежить від характеристик як суб’єкта, так і об’єкта сприйняття, тому що будь-яке сприйняття в той же час є і певною взаємодією учасників цього процесу. При цьому дана взаємодія спрямована на оцінювання один одного і на зміну якихось характеристик один одного внаслідок самого факту своєї присутності.

• Інформація, що люди дістають під час сприйняття вигляду людини будь-якого віку і статі, з якими вони вступають у контакт, не завжди усвідомлюється ними. Однак вона є основою образу іншої людини, що складається. Формування цього образу і його структура залежать від особливостей об’єкта сприйняття, від ситуації, і — у чималому ступені — від рівня розвитку самої людини, її досвіду взаємодії з людьми, віку та статі, спостережливості, начитаності і ще цілого ряду факторів.

• Механізми сприйняття за постійного спілкування і за фор­мування першого враження принципово різняться. За фор- мування першого враження сприйняття стереотипне. У процесі сприйняття за постійного спілкування задіяний механізм емпатії.

• Сприйняття й інтерпретація причин поведінки іншої людини піддаються тим самим «помилкам», що і візуальне сприйняття партнера в спілкуванні.

• Необхідність каузальної атрибуції в соціальній перцепції має місце у нестандартних, проблемних ситуаціях соціальної взаємодії чи спільної діяльності.

• Самоподача полягає в умінні управляти увагою партнера по спілкуванню.

• Успішній самопрезентації передує робота над власним іміджем, що стає можливим на певному рівні знань про себе, Его-компетентності і навичок саморегуляції. Робота над власним іміджем є не що інше, як формування враження про себе, що має конкретні цілі і задачі. Центральну частину іміджу складає зовніш­ній вигляд, що повинен сигналізувати про професійно-ціннісні властивості особистості і сприяти формуванню репутації.

• Імідж — це візуальна привабливість особистості. Імідж виконує важливу комунікативну функцію. Імідж є важливим чинником і показником життєвого успіху.

• Поданий імідж складається з трьох частин: власного уявного іміджу, проекційного іміджу, набутого іміджу.