Самоподача «переваги».

Для того, щоб подіяв фактор переваги, і ми застосували відповідну схему сприйняття-переоцінки будь-яких характеристик людини, що перевершує нас, наприклад, за соціальним статусом, нам треба спочатку цю перевагу оцінити.

Дослідження показують, що для визначення цього параметра в нашому розпорядженні є два основних джерела інформації:

1) одяг людини, усе зовнішнє оформлення, включаючи такі атрибути, як ознаки походження, окуляри, оформлення волосся, нагороди, коштовності; у певних випадках розглядається навіть такий «одяг», як машина, крісло, оформлення кабінету і т. ін.;

2) манера поведінки людини (як сидить, ходить, розмовляє, куди дивиться і т. ін.).

Отже, інформація про перевагу звичайно так чи інакше «закладається» в одяг і манеру поведінки, в них завжди є елементи, що свідчать про приналежність людини до тієї чи іншої соціальної групи чи про її орієнтацію на якусь групу (що важко встановити за кольором очей чи овалом обличчя і т. ін.).

Ці елементи служать знаками групової приналежності як для самого «носія» одягу і «автора» поведінки, так і для оточуючих його людей. Розуміння свого місця в тій чи іншій ієрархії, групі, у всій системі суспільних відносин, а також положення інших людей багато в чому визначають спілкування і взаємодію.

Тому виділення переваги якимись зовнішніми, видимими засобами завжди дуже істотне.

Що саме в одязі свідчить про перевагу? У першу чергу — ціна, чим вона вище, тим вище статус. Вартість ми «обчислюємо», бачачи якість одягу, прямо пов’язану з ціною. Знаючи, як часто зустрічається дана модель (дефіцитність) і її співвідношення з модою (модність), ми можемо судити про ціну одягу.

Із соціальним статусом, крім ціни, тісно пов’язаний вибір силуету одягу. Багато людей називають одяг людей високого соціального стану «строгим», «офіційним», причому найчастіше ці слова відносяться до силуету.

Дослідження показують, що «високостатусним» вважається силует, який наближається до витягнутого прямокутника з підкресленими кутами, а «низькостатусним» — що наближається до кулі (тобто з високим статусом звичайно несумісні, наприклад, пухнатий светр, м’які штани чи джинси і т. ін.).

Усі ці особливості неусвідомлено фіксуються нами і впливають на оцінку статусу.

Третім фактором в одязі, що завжди відзначається як ознака статусу, є його колір. У різних країнах конкретні кольори можуть мати різні значення. У нас ознаку високого статусу являє собою одяг ахроматичний, чорно-білої гами, а чим яскравіше, насиченіше і чистіше колір одягу (не чорний і білий), тим нижче передбачуваний статус.

Однак ці ознаки важливі не тільки самі по собі, кожен окремо, але й у взаємодії.

Для з’ясування значення певних знаків в одязі дуже важливим є співвідношення їх із ситуацією спілкування. Ті самі елементи одягу в різному ситуативному контексті свідчать про різне.

У манері поведінки, як і в одязі, завжди наявні елементи, що дозволяють судити про статус людини. За манерою поведінки також можна визначити рівність чи нерівність з іншою людиною.

Ознакою переваги тут є незалежність поведінки в різних обставинах і ситуаціях. Сюди відноситься незалежність від партнера: людина демонструє, що її не цікавить той, з ким вона спілкується, його реакції, настрій чи стан, те, про що він говорить.

Така незалежність «зовні» може виглядати як зарозумілість, нахабність, впевненість у собі і т. ін.

Незалежність від ситуації спілкування виявляється в наступному: людина ніби «не зауважує» деяких її аспектів — наявності свідків, різних перешкод, невдало обраного моменту і т. ін. Така поведінка може сприйматися по-різному, але майже завжди свідчить про певну перевагу. Про це ж свідчить незалежність від різних дрібних, неписаних норм спілкування.

Манера поведінки може містити ознаки переваги з різних причин: внаслідок дійсної переваги, об’єктивної чи тільки суб’єктив­ної; а також внаслідок переваги ситуативної.

Таким чином, сприйняття і подача переваги в манері поведінки залежить від оцінки незалежності поведінки і від готовності оточуючих визнати цю незалежність обґрунтованою, тобто від позиції тих, які спілкуються в момент взаємодії, що визначається значимістю для них ситуації.

Самоподача переваги має дуже велике значення для професійного спілкування керівників, менеджерів, фахівців, викладачів, політиків і ін. Вони, як правило, знають про це, але не завжди розуміють конкретні шляхи досягнення успіху. Тому в багатьох країнах існують консультативні фірми, що допомагають «поставити» потрібну самоподачу. Робота консультантів заснована на тонкому знанні того, як у конкретних умовах певної соціальної групи сприймаються представники інших груп і як вони «повинні» виглядати, щоб їхня самоподача була ефективною. Тобто самоподача завжди будується не взагалі, а відповідно до конкрет­них стереотипів, прийнятих у певних групах.