9. Загальні відомості про гірські породи.

Гірські породи — це мінеральні агрегати, які утворюють самостійні геологічні тіла, що складають земну кору. Відрізняються вони за складом, будовою та умовами формування. Породи, складені багатьма мінералами, називають полімінеральними — це більшість гірських порід.

Породи, складені одним мінералом — мономінеральні. Наприклад, вапняк, складений кальцитом; кварцит, складений кварцем.

Полімінеральні породи — це, наприклад, граніт, складений кварцем, польовими шпатами, біотитом та іншими мінералами. Серед мінералів, які формують породи, прийнято виділяти основні, або породо утворювальні, і другорядні, або акцесорні, тобто ті, що містяться в породах у невеликих кількостях у вигляді домішок.

Будову породи характеризують поняття структури й текстури.

Структура- породи визначається її внутрішніми особливостями і характеризується ступенем кристалічності, розмірами зерен, їхньою формою, співвідношеннями між ними.

Текстура— це зовнішні ознаки породи, зумовлені взаємним розміщенням її складових частин і способом заповнення простору.

За походженням всі гірські породи поділяються на магматичні, осадові і метаморфічні.

Магматичні породи утворюються внаслідок кристалізації природних силікатних розплавів (магми).

Осадові породи утворюються на поверхні Землі за рахунок руйнування раніше утворених порід. їх поділяють на уламкові, тобто утворені внаслідок фізичного руйнування та нагромадження уламків гірських порід, хімічні - осаджені хімічним шляхом на дні водойм і органогенні - утворені з решток організмів чи продуктів їх життєдіяльності.

Метаморфічні породи формуються з магматичних чи осадових під дією різних глибинних чинників: високих температур і тисків, гідротермальних розчинів і газів, які виділяються з магматичного розплаву.

10. Магматизм.

Магма — вогненно-рідкий силікатний розплав, який утворюється у верхній мантії. Речовина астеносфери перебуває у стані термодинамічної рівноваги. Порушення цього стану, скажімо, пов'язане з підвищенням у тому чи іншому місці температури внаслідок радіоактивного розігріву чи зменшенням тиску, призводить до виникнення магматичних осередків (астенолітів), які можуть вторгатися в ослаблені зони літосфери. Такі ослаблені зони можуть створюватися проникненням до астеносфери глибинних розломів.

Під магматизмом розуміють сукупність усіх геологічних процесів, рушійною силою яких є магма та її похідні.

Магматизм поділяють на два типи: інтрузивний та ефузивний. У першому випадку магма застигає і кристалізується в надрах Землі, в другому — виливається на земну поверхню, звільняється від газів і застигає без розкристалізації. Наслідком таких процесів є утворення магматичних порід — інтрузивних і ефузивних.

Найбільш характерними глибинними інтрузивними тілами є батоліти та штоки.

Батоліти — величезні, площею в сотні тисяч квадратних кілометрів, тіла. Форма їх найчастіше видовжено-овальна, ізометрична.

Штоки — великі масиви магматичних порід, вони часто утворюють виступи куполоподібної форми на верхній поверхні батолітів.

Напівглибинні інтрузивні тіла за співвідношенням із вмісними породами поділяють на згідні (залягають між шарами гірських порід) і незгідні (ті, що перетинають під різними кутами вмісні породи).

Прикладами згідних інтрузивних тіл є сіли (або пластові інтрузії), лаколіти, лополіти і факоліти; незгідні інтрузії — це дайки, неки, жили.

Сіли утворюються внаслідок вторгнення рідкої магми основного складу вздовж площин нашарування осадових гірських порід.

Лаколіти — це куполоподібні, грибоподібні інтрузивні тіла діаметром до кількох кілометрів.

Лополіти — це чашоподібні міжпластові інтрузивні тіла, які утворюються внаслідок просідання підстеляючих порід під вагою магми основного чи ультраосновного складу.

Дайки — інтрузивні плитоподібні тіла, які утворюються під час заповнення магмою тріщин.

Факоліти — лінзоподібні тіла, які залягають найчастіше у склепіннях складок. Неки — тіла циліндричної форми, часто виповнені вулканогенно-уламковою речовиною і застиглою магмою.

Магматичні жили, на відміну від плитоподібних дайок, мають неправильну, звивисту з відгалуженнями форму. Складені вони породами переважно основного складу.

Магматичні процеси, які відбуваються на поверхні Землі, називають ефузивними, або вулканізмом. Магма, виливаючись на поверхню Землі за умов понижених тисків, звільняється від розчинених у ній газоподібних продуктів і перетворюється на лаву. Виверження лави та інших вулканічних продуктів відбувається або по тріщинах у земній корі (такі вулкани називають тріщинними), або по підвідних трубоподібних каналах, прокладених у земній корі магмою (вулкани центрального типу).

Виділяють 4 пояси поширення вулканів по земній поверхні:

Тихоокеанський пояс — найбільший, розташований на периферії Тихого океану, утворюючи так зване "вогняне кільце". В межах поясу налічують близько 370 діючих вулканів, тобто дві третини всіх наземних вулканів планети.

Атлантичний пояс витягнутий у меридіональному напрямку вздовж Атлантичного океану. Наземний і підводний вулканізм пов'язаний тут із рифтовою зоною, розміщеною в осьовій частині серединно-океанічного хребта.

Східно-Африканський пояс належить до системи континентальних рифтів, по яких проходить розкол Африкано-Аравійської платформи. Для цього поясу характерний наземний та підводний вулканізм ефузивного типу.

Середземноморський пояс- простягається в субширотному напрямку охоплюючи територію Середземномор*я, Кавказу, Ірану, Авганістану та Гімалаїв (15 вулканів) Везувій.

Точкові вулкани- вулкани Гавайських островів.