2.5 Виготовлення прогонів вручну.

Робочу площадку для виготовлення простих прогонів вручну обладнають підкладками, покладеними безпосередньо на землю чи підкладки. З одного кінця площадки на підкладках розташовують колоди, подані з розкряжовочної площадки. У середній частині площадки довжиною не менш 4 м виготовляють прогони, а на іншому кінці складують готові прогони. Відстань між підкладками приймають на 1,5 м менше повної довжини прогону, а довжину площадки призначають рівною 8—10 м.

Для виготовлення простих прогонів на кожну робочу площадку призначають розрахунок у складі шести чоловік, з яких три номери вручну сокирами чи електрорубанками кожний на своєму прогоні знімають у колоди верхній кант, два номери обпилюють кінці прогонів на клин і підтісують знизу, а останній номер свердлить отвори для штирів по кінцях прогонів.

Прогони виготовляють у такій послідовності:

колоду укладають на підкладки і тимчасово закріплюють до них скобами;

вирівнюють протісуванням збоку або електрорубанком зверху верхню частину колоди з обов'язковим зняттям кори;

по шаблоні (рис.2.16) розмічають лінії обтісування кінця прогону знизу на довжині 60—70 см і сокирою знімають зайву деревину;

прогін кантують, розмічають обпилювання кінців прогону на клин по шаблоні (рис. 2.16), обпилюють кінці прогону і свердлять у них отвори, зрушують готовий прогін на кінець робочої площадки.

Готові прогони доцільно комплектувати по прольотам з підгонкою по висоті їхніх оброблених кінців. Для цього на спеціальній площадці викладають два лежні з відстанню між ними, рівною довжині прольоту.

Рис. 2.16 Шаблон для розмітки підрізування кінців прогонів знизу:

1-прогін; 2—дошка; 3 — рейка; 4 — лінія підрізування; 5 — торцевий

обмежник; 6- цвях діаметром 3мм

На лежні суцільним рядом викладають прогони кантами вниз і за допомогою рейки, що укладається поперек усіх прогонів на їхні кінці, підганяють прогони по висоті. Далі після перекантовування всіх прогонів також за допомогою рейки і електрорубанка перевіряють і забезпечують горизонтальність знятих кантів по всіх прогонах.

Виготовлення складних прогонів вручну роблять аналогічно виготовленню простих прогонів з наступними особливостями:

спочатку в кожних двох колод, що утворять складний прогін, по площині їхнього зіткнення роблять отісування сучків і нерівностей;

у верхньої колоди складного прогону знімають кант аналогічно зняттю канта в простому прогоні;

укладають колоди один на одного і скріплюють штирями, що забиваються в просвердлені отвори у верхній колоді;

обробляють кінці складних прогонів аналогічно виготовленню простих прогонів.

2.6 Виготовлення елементів і конструкцій опор.

Виготовлення насадок і лежнів опор роблять на тих же потокових лініях, де виготовляють блоки пролітних будов.

При відсутності потокової лінії насадки і лежні виготовляють на площадці, яка обладнана двома горизонтально розташованими підкладками.

Для виготовлення насадок виділяють розрахунок у складі трьох чоловік, який оснащений бензиномоторними пилками електросверлилкою, сокирою і шаблоном для розмітки отворів і кососиметричних зрізів кінців насадки (рис.2.17).

Рис. 2.17 Дощатий шаблон для розмітки отворів і підрізування кінців насадки.

Насадки виготовляють у наступному порядку: колоди, обпиляні на два канти, подають на потокову лінію (на ділянку обробки кінців прогонів), де на них по шаблоні роблять розмітку отворів для штирів і кососиметричних зрізань.

Потім роблять кососиметричні зрізи по кінцях насадки і свердлення отворів.

Рис. 2.18 Стелаж для виготовлення паль:

1 — колоди для паль; 2 — пази для фіксування положень паль;

3 — готові палі; 4 — стелаж з окантованих колод

Палі виготовляють на спеціально обладнаній площадці вручну чи з застосуванням верстата для заготівлі паль СЗС.

Для виготовлення паль вручну при невеликій їхній кількості на площадці укладають лежні з підкладками. При великій кількості паль, що заготовлюються, можуть улаштовуватися спеціальні стелажі (рис.2.18). У підкладках чи повздовжніх колодах стелажів роблять зарубки для фіксації стійкого положення колод при їхній обробці.

Виготовлення паль вручну виконує розрахунок із семи чоловік, який оснащений двома мотопилами, трьома сокирами, двома лопатами, мірною рейкою і фарбою з кистями. Три чоловіки цього розрахунку обпилюють кінці колод і обробляють голови паль, два — загострюють кінці паль, інші два — знімають кору з палі й одна людина розмічає голови паль під дизель-молот і маркірує палі. Накочування на стелажі чи підкладки і складування паль здійснює весь розрахунок. Обробка голови палі під патрон дизель-молота, її загострення й ошкурювання дані в додатку 24 Керівництва.

Розмітка голови палі і загострення проводиться за допомогою шаблона (рис. 2.19).

Рис. 2.19 Шаблон для розмітки загострення палі.

1—рейка; 2 — фанерний лист; 3 - торцевий обмежник; 4 —цвях діаметром 3мм

При виготовленні паль на верстаті СЗС роботи організують із застосуванням одного чи двох верстатів. На кожнім верстаті працює розрахунок у складі двох чоловік.

Виготовлення паль на одному верстаті (рис. 2.20) передбачає послідовну обробку їхніх кінців групами по 12—16 шт. При цьому спочатку обробляють голови (кінці) паль під патрон дизель-молота (на конус), потім їх за допомогою автомобільного крана повертають на стелажі на 180° і після зміни голівки, що ріже, обробляють інші кінці (голови) паль на конус (під патрон дизель-молота).

При використанні одного верстата загострення паль може проводитися вручну окремим розрахунком.

Рис. 2.20 Робоча площадка для виготовлення паль із застосуванням верстата заготівлі паль:

1— стелаж; 2 — колоди для паль; 3 — верстат заготівлі паль; 4 — колоди з

одним обробленим кінцем; 5 — неошкурені колоди з двома обробленими кінцями;

6 — ошкурені колоди.

У випадку застосування двох верстатів (рис.2.21) вони встановлюються в середині довжини стелажа на видаленні 2—3 м друг від друга. На першому верстаті обробляється голова (кінець) палі, а на другому — кінець (голова).

Для накатки колод на верстат і відкочування готових паль призначають розрахунок у складі двох чоловік.

Рис. 2.21 Робоча площадка для виготовлення паль із застосуванням двох верстатів заготівлі паль:

1 — стелаж; 2 — колоди для паль; 3—верстат заготівлі паль з циліндричною

голівкою, що ріже; 4 — колода з одним обробленим кінцем; 5 — верстат заготівлі

паль з конусоподібною голівкою, що ріже; 6 — неошкурені палі; 7 — палі, що

підготовлені до ошкурювання: 8 — ошкурені палі

Рис. 2.22 Шаблон для обрізки стійок рамних опор:

1 — лежень; 2 — підкладки; 3 — кіл; 4 — шаблон.;

5 — колода для стійки

Подачу колод на стелаж і верстат, розгортання їх, а також складування виготовлених паль доцільно робити автокраном, оснащеним вантажопідйомними пристосуваннями.

Знімання кори з паль виконує лопатами окремий розрахунок у складі двох чоловік.

При обробці голови палі будь-яким способом стежать за тим, щоб циліндрична частина палі розташовувалася симетрично щодо повздовжньої осі палі, а торець був перпендикулярний до цієї осі. Перекіс торця допускається не більш 2 см. Виправлення косого торця за допомогою сокири не допускається.

Для контролю якості обробки голів паль варто застосовувати циліндричний шаблон.

Стійки для рамних опор обрізають перпендикулярно до осі колоди по шаблону (рис.2.22), що складається з дощатого короба, скріпленого цвяхами. Короб укладають на підкладки і прибивають до них цвяхами. Збоку підкладок забивають коли. Колоду укладають у короб і обпилюють мотопилою спочатку один кінець, а потім другий. Під кінці колоди укладають ковзанки з колод, діаметр яких підбирають так, щоб колода не доторкалася дна короба.

Зборку рамної опори роблять розрахунком у складі семи чоловік, які оснащені мотопилою, чотирма сокирами, двома ломами, т шнуром для трасування і метром. Для перекидання рамної опори в процесі її зборки може використовуватись автомобільний кран.

Повну зборку рамних опор на ПЗМК роблять у випадку, якщо висота опор дозволяє перевозити їх у готовому виді і є точні дані про глибину води на перешкоді.

При великій висоті опор, коли перевезення їх у зібраному виді неможливо, на ПЗМК роблять попередню зборку рамних опор із підгонкою всіх елементів і їх маркіруванням.

Зборку рамних опор роблять на робочій площадці (рис.2.23), яка обладнана двома горизонтально розташованими підкладками і трьома підкладковими дошками, покладеними поперек підкладок. Довжину підкладок приймають у 2,5 рази більше висоти рамної опори, що збирається, а відстань між крайніми підкладковими дошками — трохи меншим довжини рамної опори.

Рис. 2.23 Площадка для зборки рамних опор:

1 — підкладка; 2 — підкладкові дошки; 3 — коли

Рамну опору збирають у такій послідовності:

на підкладки укладають насадку і лежень;

укладають на підкладкові дошки стійки і щільно підганяють їх до насадки і лежня, якщо необхідно, підтісують останні;

забивають біля насадки і лежня (із зовнішньої сторони) по два кола для обтиснення опори;

прикріплюють насадку і лежень до стійок штирями, попередньо перевіривши перпендикулярність положення стійок щодо насадки і лежня за допомогою тросировочного шнура, що прикладається до кінців крайніх стійок по діагоналі;

підганяють і кріплять діагональні схватки до насадки, лежні і стійкам з однієї сторони рами й обрізають їхні кінці;

перевертають рамну опору навколо насадки (лежня);

підганяють і кріплять схватки на іншій стороні рами й обрізають їхні кінці;

кріплять до лежня рами щит підкладок.

При попередній зборці рамної опори порядок зборки приймають такий же, але насадку і лежень тимчасово кріплять до стійок не штирями, а скобами; схватки кріплять цвяхами й у місцях перетинання їх з елементами опори свердлять отвори для штирів. Потім опору розбирають, всі елементи маркірують і перевозять до місця будівництва моста.